Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №607/7240/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 Справа №607/7240/26 Провадження №1-кп/607/1402/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,

під час проведення відкритого судового засідання, в приміщенні зали суду, в м.Тернополі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040002619 від 15.11.2024 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Сороцьке Теребовлянського району Тернопільської області, розлученої, офіційно не працевлаштованої, із середньою освітою, особи із інвалідністю 2 групи, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

сторона захисту: обвинувачена ОСОБА_3 , захисники адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено по даний час.

Згідно ч.3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі - Закон України).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав, і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно ч.8 «Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.20221 №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Встановлено, що 16.01.2026 близько 15:35, у невстановленому місці, ОСОБА_3 при розмові з ОСОБА_8 (анкетні дані змінено) дізналась про те, що останній має намір виїхати за межі України. В цей час у ОСОБА_3 , яка достовірно знала про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України, виник злочинний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 (анкетні дані змінено) через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 17.01.2026 близько 15:16, ОСОБА_3 , перебуваючи па паркувальному майданчику, розташованому по проспекті Злуки, поблизу будинку № 45 у м. Тернополі повідомила ОСОБА_8 (анкетні дані змінено), що останній легально за межі державного кордону України не виїде, проте вона має можливість організувати йому перетин державного кордону України у пункті пропуску з Угорською Республікою. З метою незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 (анкетні дані змінено) необхідно буде тепло одягнутись, так як перед пунктом пропуску останнього заховають в місце для зберігання харчових продуктів транспортного засобу.

Надалі, ОСОБА_9 запевнила ОСОБА_8 (анкетні дані змінено), що відповідає за перетин ним державного кордону України, після перетину, останнього дістануть з раніше захованого місця у транспортному засобі та в паспорті громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_8 (анкетні дані змінено) буде внесена відмітка (штамп), що підтверджує законність перетину державного кордону.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчинення порадами, вказівками.

28.09.2026 між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.

При вирішенні питання про укладення даної угоди враховано наступні обставини:

1) Обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнає свою винуватість у зазначеному діянні, щиро розкаюється, та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі в судовому провадженні.

2) ОСОБА_3 добровільно перерахувала грошові кошти в сумі 300 000 гривень на спеціальний рахунок UА458201720313281002302018611, одержувач - Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ - 00034022, назва банку - Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО) -820172, призначення платежу - благодійна пожертва на користь Збройних Сил України.

3) У даному випадку є суспільний інтерес в забезпеченні швидкого судового провадження, запобігання вчиненню ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, фінансова підтримка Збройних Сил України.

4) Окрім того, під час укладення даної угоди враховуються ступінь і характер сприяння обвинуваченої у проведенні кримінального провадження щодо неї, а саме характер та тяжкість обвинувачення, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

5) ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою із інвалідністю 2 групи, має тяжкі захворювання, веде активну волонтерську діяльність, в тому числі для ЗСУ, характеризується позитивно, відсутні тяжкі наслідки, вчиненого кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, а тому вищевказані обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Сторони дійшли згоди та просять за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, ОСОБА_3 призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 204 000 (двісті чотири тисячі) гривень.

На призначення зазначеного покарання обвинувачена ОСОБА_3 згідна.

Відповідно до угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що відповідно до вимог ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченої є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями пункту першого частини першої статті 394 та пункту першого частини третьої статті 424 КПК України, а для обвинуваченої - також відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.

В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості. Перевірка судом відповідності угоди вимогам КПК України та положення закону, якими він керується.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Обвинувачена ОСОБА_3 беззастережно визнала свою вину, підтвердила свою згоду на призначення узгодженого покарання, а також те, що цілком розуміє свої права, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого вона визнала себе винною, вид покарання, що буде застосований до неї, у разі затвердження угоди.

Обвинувачена ОСОБА_3 пояснила, що насильства, примусу чи погроз з питань укладення угоди до неї ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою їй ніхто не надавав.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили, що здійснювали захист обвинуваченої під час укладення угоди та повністю підтвердили зазначені їхньою підзахисною дані.

Прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судовому засіданні просили затвердити угоду.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно з ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 належить до нетяжких злочинів і не відноситься до корупційних. Крім того, шкода, спричинена внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 завдана лише державним та суспільним інтересам.

Узгоджене сторонами покарання ОСОБА_3 , на думку суду відповідає ст.50, 65 КК України, з огляду на наступне. Так, з врахуванням даних про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, відсутності обставин, які б обтяжували покарання, відсутності тяжких наслідків від вчиненого нею кримінального правопорушення, визнання вини та щирого каяття, добровільного перерахунку на користь ЗСУ 300 000 грн., активної волонтерської діяльності обвинуваченої, що підтверджується численними подяками та нагородами від військових частин, міського голови м.Тернополя, голови Тернопільської обласної ради, головних лікарів лікарень, дитячих реабілітаційних центрів, релігійних громад, наявності інвалідності 2 групи, що суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дають підстави в даному випадку застосувати ст.69 КК України та перейти до більш м`якого виду покарання ніж передбачене санкцією статті обвинувачення. .

Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Затвердження угоди свідчить про швидке здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченої до відповідальності за вчинене нею правопорушення з метою виправлення останньої.

Із досліджених судом в судовому засіданні обвинувального акту та угоди, пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обґрунтованих підстав вважати протилежно судом не встановлено.

Фактичні обставини, описані у обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_3 цих обставин та визнання нею своєї вини у присутності захисників, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченою.

Отже, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні, остання відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченої на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді, слід скасувати.

Долю речових доказів, необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 474-475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

затвердити угоду про визнання винуватості від 28.09.2026, укладену між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024211040002619 від 15.11.2024, за участі захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України та призначити їй за даним правопорушенням узгоджене покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 12000 (дванадцяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 204 000 (двісті чотири тисячі) гривень.

Документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 12033,90 (дванадцять тисяч тридцять три гривні дев`яносто копійок) - стягнути з ОСОБА_3 в користь держави.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.02.2026, у справі №607/3894/26 - скасувати.

Речові докази у справі, після набрання вироком законної сили, а саме:

- грошові кошти в сумі: 275 Євро, грошові кошти в сумі: 10 злотих, грошові кошти в сумі 2750 доларів США, які поміщено в спеціальне упакування №RIC2176152, належні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ;

2) грошові кошти в сумі 17051 гривень, які поміщено в спеціальне упакування №WAR1376509, належні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ;

3) мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro Max», належний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який поміщено в спеціальне упакування №RIC2176151 - повернути ОСОБА_10 ;

4) мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro», належний співмешканці ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який поміщено в спеціальне упакування №WAR1235656 - повернути ОСОБА_11 ;

5) 2 тримачі для сім-карт із номерами мобільних телефонів: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , , які поміщено в спеціальне упакування №RIC2176151, належні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ;

6) мобільний телефон марки iPhone 14 Pro, належний ОСОБА_3 , який поміщено у спеціальне упакування №NPU5036196 - повернути ОСОБА_3 ;

7) 4 незаповнених бланки повісток про виклик в ТЦК та СП, які поміщено в спеціальне упакування №NPU5036198, належні ОСОБА_3 - знищити;

8) 1 тримач для сім-картки із номером мобільного телефону НОМЕР_3 , який поміщено в спеціальне упакування №WAR1238095, належний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ;

9) 3 флеш накопичувачі, які поміщено в спеціальне упакування №CRI1135463, належні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ;

10) грошові кошти в сумі 700 доларів США, які поміщено у спеціальне упакування №ICR0029668, належні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ;

11) грошові кошти в сумі 2900 доларів США, які поміщено в спеціальне упакування №RIC2176172, належні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ;

12) грошові кошти в сумі 1200 Євро, які поміщено в спеціальне упакування №WAR1235899, належні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 .

Ключі від транспортного засобу марки «Lexus» моделі «RX350» д.н.з. НОМЕР_4 , які поміщено в спеціальне упакування №WAR1376618 та транспортний засіб марки «Lexus», моделі «RX350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова (VIN): НОМЕР_5 , який опломбовано бирками із номерами: NPU009070086, NPU009070085, NPU009070084, NPU009070083, NPU009070082, NPU8535510, НОМЕР_6 , та передано на зберігання до спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Тернопільській області, що за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 6А, які належать ОСОБА_3 - повернути ОСОБА_3 або за її дорученням іншій особі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Захисник має право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1