Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №487/6164/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: факту народження, з них:

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №487/6164/26

Суддя: Щербина С. В.

Справа №487/6164/26

Провадження №2-о/487/163/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Щербини С.В.,

за участі секретаря судового засідання - Брижатої А.С.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про місце, дату та час розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Обгрунтовуючи заяву вказувала, що вона - ОСОБА_1 , є громадянкою України, матір`ю малолітніх дітей - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у Федеративній Республіці Німеччина, та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у Федеративній Республіці Німеччина.

Зазначала, що вона перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є їх спільними дітьми. Їхнє народження зареєстровано компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина, однак відомості про їх народження відсутні у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян України.

Для реалізації їхніх прав при зверненні за медичними, освітніми, соціальними та іншими державними послугами в Україні, а також прав, пов`язаних зі статусом багатодітної сім`ї, необхідними є державна реєстрація їх народження в Україні та отримання українських свідоцтв про народження. Вона та батько дітей є громадянами України. На момент народження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вони також перебували у громадянстві України та постійно проживали у Федеративній Республіці Німеччина, куди були вимушені виїхати у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Після народження дітей, їх народження було зареєстровано відповідно до законодавства Федеративної Республіки Німеччини компетентними органами цієї держави. За результатами державної реєстрації були видані свідоцтва про народження встановленого зразка, які в подальшому були належним чином оформлені для використання на території України шляхом проставлення апостиля відповідно до вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 5 жовтня 1961 року.

Також зазначені документи були перекладені українською мовою, а правильність перекладу посвідчена нотаріально. На підставі зазначених документів дітям були оформлені та видані паспорти громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджує визнання державою Україна їх належності до громадянства України.

Наголошує, що звернення до суду зумовлене відсутністю будь якого іншого передбаченого законом способу вирішення цього питання.

Вказує, що з метою вирішення зазначеного питання в адміністративному порядку 29 квітня 2026 року вона особисто звернулася до Ужгородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Закарпатській області.

Під час особистого звернення їй було повідомлено, що чинним законодавством України не передбачено механізму внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомостей про народження дітей, яке вже було зареєстроване компетентними органами іноземної держави.

З метою отримання офіційної письмової відповіді вона направила до Ужгородського відділу ДРАЦС відповідну заяву засобами АТ «Укрпошта». Заява була отримана адресатом 30 квітня 2026 року, що підтверджується поштовою квитанцією, описом вкладення та інформацією про вручення поштового відправлення.

Оскільки питання залишилося невирішеним, вона звернулася зі скаргою до Урядової «гарячої лінії» та Міністерства юстиції України. Листом Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.05.2026 № С-161/5.2/11.2-12/272 прямо зазначено, що чинним законодавством України не передбачено іншого порядку внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, ніж під час проведення державної реєстрації народження, а також що підстави для внесення відомостей про народження моїх дітей до Реєстру відсутні.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення відомостей про народження дитини - громадянина України, яка народилася за кордоном, до Державного реєстру актів цивільного стану громадян покладається на відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану за умови надходження таких відомостей від консульської установи України.

Однак, як вбачається з наведеної відповіді Міністерства юстиції України, щодо дітей такі відомості до органу державної реєстрації актів цивільного стану не надходили, а передбачений законом механізм у її випадку не був реалізований.

Крім того, з метою пошуку можливого способу вирішення питання вона також зверталася до консульського відділу Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина. Під час спроби записатися на консульську послугу «Реєстрація народження» через систему e-Consul нею було отримано повідомлення про те, що запис на візит для отримання цієї послуги наразі недоступний. Отже, скористатися цим способом державної реєстрації народження дітей вона не мала можливості.

Також нею була перевірена можливість реєстрації народження дітей через застосунок «Дія». Проте здійснити таку реєстрацію неможливо, оскільки для цього необхідно зазначити номер медичного висновку про народження, сформованого в електронній системі охорони здоров`я України. Такий документ щодо її дітей відсутній, оскільки вони народилися на території Федеративної Республіки Німеччина.

Таким чином, нею були використані всі доступні адміністративні та електронні способи вирішення зазначеного питання, жоден із яких не призвів до внесення відомостей про народження моїх дітей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян України.

Враховуючи вищевикладене, просила встановити факт народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у Федеративній Республіці Німеччина, батьками якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України.

Встановити факт народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у Федеративній Республіці Німеччина, батьками якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 серпня 2028 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судове засідання призначене учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення заяви може відбутися без відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та кожний доказ окремо, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 2022 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 виданого Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на території Федеративної Республіки Німеччина у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Ауе-Бад Шлем та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Цвікау.

Факт народження вказаних дітей був офіційно зареєстрований компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується:

ОСОБА_3 копією свідоцтва про народження (реєстраційний номер G 566/2024 від 19.03.2024), виданим відділом РАЦС м. Ауе-Бад Шлем ФРН, з проставленим апостилем та перекладом;

Казакова М.Д. копією свідоцтва про народження (реєстраційний номер G 630/2025 від 28.10.2025), виданим відділом РАЦС м. Цвікау ФРН, з проставленим апостилем та перекладом.

Діти набули громадянства України, що підтверджується копіями паспортів громадянина України для виїзду за кордом.

Листом Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.05.2026 № С-161/5.2/11.2-12/272 зазначено, що зважаючи на факт державної реєстрації народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 компетентними органами ФРН, підстави для внесення відомостей про їх народження до Реєстру відсутні.

Надаючи правову оцінку правовідносинам у яких заявлені вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Згідно статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами, які проводять реєстрацію народження фізичної особи та її походження є відділи державної реєстрації актів цивільного стану, а також дипломатичні представництва і консульські установи України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2023 р. № 66 «Про забезпечення здійснення закордонними дипломатичними установами України повноважень у сфері державної реєстрації актів цивільного стану в умовах воєнного стану» передбачено, що державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, що проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять й дипломатичні представництва та консульські установи України.

Дипломатичні представництва і консульські установи України керуються спеціальним нормативним документом - Інструкцією про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 23.05.2001 № 32/5/101 (з наступними змінами).

Реєстрація народження дитини за кордоном відповідно до Інструкції провадиться консулом з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

Зазначена дія провадиться за місцем народження або за місцем проживання батьків дитини або одного з них за їх письмовою заявою, а в разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, у якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.

Згідно зі статтею 144 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, встановлено, що діти заявника народилися на території Федеративної Республіки Німеччина, їм видані свідоцтва про народження дітей відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої народилися діти, належним чином засвідчені апостилем та беззаперечно визнаються Україною.

Також діти набули громадянство України та реалізують свої права, тому суд приходить до безспірного висновку, що передбачені законом підстави для встановлення юридичного факту народження у судовому порядку відсутні, а отже, у задоволенні заяви слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, сплачений заявниками судовий збір залишається за ними.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 293, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя С.В. Щербин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua