Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про поновлення на роботі, з них
Дата: 07 жовтня 2026 р.
Справа: №712/6628/26
Суддя: Новіков О. М.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1983/26; 22-ц/821/1984/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/6628/26 Категорія: 311010000Пересунько Я.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачНовіков О. М.,
суддіСіренко Ю. В., Фетісова Т. Л.,
секретар Костенко А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - адвоката Красної Дарини Вікторівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року та на додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в :
13 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з казаним позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 13 квітня 2026 року № 66/кф про звільнення його з роботи у зв`язку із скороченням чисельності або штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника комерційного департаменту Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 14 квітня 2026 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що наказом голови правління ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 31 січня 2024 року № 73КФ позивача прийнято на роботу з 01 лютого 2024 року на посаду начальника комерційного департаменту Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
06 січня 2026 року ОСОБА_1 отримав попередження про наступне звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України після двомісячного строку. Разом із попередженням про звільнення йому було запропоновано роботу у Черкаській філії товариства відповідно до переліку наявних посад.
04 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням надати інформацію та запропонувати всі наявні вакантні посади в товаристві, незалежно від структурного підрозділу (філії), в тому числі вакансії, наявні у м. Києві.
05 березня 2026 року позивач отримав перелік наявних вакантних посад в ТОВ «Газорозподільні мережі», серед яких значилась посада директора Київської філії.
06 березня ОСОБА_1 звернувся до Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України із заявою про надання йому інформації щодо умов праці за посадою директора Київської філії підприємства, у відповідь на яку 11 березня 2026 року отримав лист з інформацією про те, що трудові відносини за посадою «директор Київської філії» оформлюються шляхом укладення трудового договору.
02 квітня 2026 року позивача ознайомили з додатковим переліком вакантних посад, що виникли з моменту попереднього ознайомлення з подібним переліком.
13 квітня 2026 року ОСОБА_1 вручено повідомлення ТОВ «Газорозподільні мережі України» про те, що рішення щодо призначення його на посаду директора Київської філії товариства не прийнято. Після чого він одразу ж звернувся з проханням повідомити коли таке рішення буде прийнято. У той же день наказом ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 13 квітня 2026 року № 66/КФ позивача було звільнено з посади начальника комерційного департаменту Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату.
На думку ОСОБА_1 , тривалий час відповідач вчиняв ряд послідовних логічних дій, що сприяли позивачу в реалізації його права на переведення на обрану посаду, що сформувало правомірні очікування щодо можливості обійняти посаду «директора Київської філії».
Проте, вводячи позивача в оману щодо свого дійсного наміру із працевлаштування з моменту заявлення ним згоди на переведення на посаду директора Київської філії, відповідач не повідомив про наявність будь-яких перешкод для цього, а після повідомлення про неприйняття рішення правління з цього питання – у той же день звільним його.
Така поведінка відповідача, на думку позивача, є зловживанням правом та порушенням принципу добросовісності роботодавця.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 13 квітня 2026 року № 66/КФ про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку із скороченням чисельності або штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника комерційного департаменту Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 14 квітня 2026 року.
Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2026 року по 16 червня 2026 року в розмірі 315 428,44 грн.
Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в дохід держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 588,38 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем не доведено дотримання процедури звільнення ОСОБА_1 з посади начальника комерційного департаменту ТОВ «Газорозподільні мережі України» за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Суд врахував, що в матеріалах справи відсутнє подання директора Черкаської філії про звільнення ОСОБА_1 з посади, що передбачено п. 1.2 посадової інструкції начальника комерційного департаменту.
Крім того, витяг із протоколу № 9 засідання правління товариства від 09 квітня 2026 року, згідно з яким члени правління проголосували проти призначення ОСОБА_1 на посаду директора Київської філії ним було отримано лише 21 квітня 2016 року.
13 квітня 2026 року ОСОБА_1 було повідомлено, що рішення щодо призначення його на посаду директора Київської філії товариства не прийнято, але таке формулювання не вказує на остаточну відмову в призначенні на посаду і може бути сприйнято як відкладення вирішення питання на майбутнє. Тому 13 квітня 2026 року відповідач не надав працівнику можливість обрати іншу вакантну посаду на підприємстві, яку він міг обійняти в силу своєї кваліфікації та досвіду роботи і передчасно видав наказ про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Оскільки позивача було поновлено на роботі, відповідно задоволено й вимоги про стягнення середнього заробітку, які суд визнав обґрунтованими та доведеними.
18 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 88 702,00 грн.
Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2026 року заяву задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 34 664,50 грн.
В решті вимог заяви – відмовлено.
Задовольняючи частково вимоги заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, судом враховано клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, складність справи, принцип пропорційності понесених витрат обсягу наданих послуг, а також принцип розумності та справедливості розміру стягнутих витрат.
В апеляційних скаргах представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2026 року і ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду від 16 червня 2026 року обґрунтована тим, що під час розгляду справи, судом було порушено правило територіальної юрисдикції, що має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
Вказано, що трудові відносини у позивача виникли з ТОВ «Газорозподільні мережі України», місцезнаходженням якого є м. Київ, а не з філією товариства, тому спір з урахуванням положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України повинен розглядатися Шевченківським районним судом м. Києва, до територіальної підсудності якого належить адреса місцезнаходження відповідача.
Крім того, зазначено, що відповідачем не було порушено процедури звільнення позивача, а тому факт наявності очікування у ОСОБА_1 на зайняття посади керівника Київської філії та відмова від ознайомлення з іншими вакантними посадами не може нівелювати належне виконання відповідачем обов`язку, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України.
Також вказано, що директор філії не є учасником спірних правовідносин при звільненні працівника, який приймається та звільняється з посади наказом Товариства, тому подання директора філії про звільнення ОСОБА_1 з посади в даному випадку не потребувалось.
Апеляційна скарга на додаткове рішення обґрунтована тим, що стягнутий розмір витрат на правничу допомогу в сумі 34 664,50 грн. не відповідає вимогам пропорційності понесених витрат, а також вимогам розумності таких витрат та складності справи. Суд залишив поза увагою реальну кількість витраченого адвокатом часу та вартість наданих послуг, не врахував, що справа розглянута в порядку спрощеного провадження, тому за категорією складності не є складною, не потребує складання процесуальних документів у кількості, передбаченій для справ звичайного позовного провадження. Розгляд справи здійснено в одному судовому засіданні без оголошення перерв.
У відзиві на апеляційні скарги, що надійшли від представника ОСОБА_1 – адвоката Архипенка О. А., зазначено, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування судових рішень.
Згідноз ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи судом встановлено, що, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Статуту ТОВ «Газорозподільні мережі України», затвердженого рішенням учасника товариства від 03 жовтня 2023 року № 54, товариство є юридичною особою приватного права, створеною у формі ТОВ за законодавством України, діє як самостійний суб`єкт господарювання відповідно до законодавства та Статуту, має право засновувати дочірні підприємства, створювати філії та представництва.
За змістом розділів 9 та 11 вказаного Статуту органами товариства є загальні збори та правління і до компетенції останнього належить, зокрема, вирішення питань управління діяльністю філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, а за погодженням із загальними зборами прийняття рішень про призначення керівників, встановлення умов трудових договорів з ними та розміру їх винагороди.
Згідно з п. 1.2. Положення про Черкаську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України», затвердженого правлінням товариства та погодженого рішенням учасника товариства від 07 листопада 2023 року, філія є відокремленим підрозділом товариства, здійснює свою діяльність від імені товариства і не має статусу юридичної особи.
Як вбачається із п. 1.2 посадової інструкції начальника комерційного департаменту Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», начальник департаменту призначається та звільняється з посади наказом голови правління товариства за поданням директора філії.
Відповідно до наказу ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 31 січня 2024 року № 73/КФ ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01 лютого 2024 року на посаду начальника комерційного департаменту Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Наказом ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 29 грудня 2025 року 286-УП у зв`язку з необхідністю приведення штатного розпису до затвердженої організаційної структури Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» вирішено провести скорочення штату Черкаської філії, зокрема, скоротити посаду начальника комерційного департаменту.
06 січня 2026 року ОСОБА_1 вручено письмове попередження про наступне вивільнення з посади начальника комерційного департаменту Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та запропоновано перелік вакантних посад у Черкаській філії товариства.
04 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. голови правління ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою, в якій просив надати інформацію та запропонувати всі наявні вакантні посади в товаристві, незалежно від структурного підрозділу (філії), в тому числі вакансії, наявні у місті Києві в апараті управління.
05 березня 2026 року ОСОБА_1 було повідомлено під розпис із переліком наявних вакантних посад в ТОВ «Газорозподільні мережі України», серед яких значилась і посада директора Київської філії.
06 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою про надання йому інформації щодо умов праці за посадою директора Київської філії підприємства, посадовою інструкцією, розміром посадового окладу та можливими доплатами й надбавками та іншими умовами трудового договору.
11 березня 2026 року ОСОБА_1 було ознайомлено із відповіддю т.в.о. голови правління ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 10 березня 2026 року, згідно з якою трудові відносини за посадою директора Київської філії товариства оформлюються шляхом укладення трудового договору відповідно до вимог законодавства України та внутрішніх нормативних документів товариства; істотні та інші умови праці визначаються трудовим договором з урахуванням положень законодавства та рішень органів управління товариства й оформлюються після проходження всіх обов`язкових процедур і прийняття відповідного управлінського рішення у встановленому порядку; функціональні повноваження директора філії визначаються Положенням про відповідну філію, трудовим договором та рішенням органів управління товариства; рішення щодо можливості переведення на вказану посаду може бути прийнято виключно після проходження всіх обов`язкових процедур, передбачених внутрішніми нормативними документами товариства, у тому числі перевірки служби безпеки.
20 березня 2026 року ОСОБА_1 подав до Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» перелік документів як кандидат на посаду за вищим рівнем перевірки.
Згідно з актом, складеним 02 квітня 2026 року у Черкаській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», начальнику комерційного департаменту Лебедцову Б. Б. було надано на ознайомлення повідомлення про наявні вакантні посади, які виникли з моменту попереднього ознайомлення його з переліком наявних вакантних посад у ТОВ «Газорозподільні мережі України» та запропоновано ознайомитись з їх переліком. В акті також зазначено, що, ознайомившись із титульним аркушем повідомлення про вакантні посади, ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення із самим переліком вакантних посад.
02 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою, в якій повідомив що не отримав жодних відомостей щодо результатів розгляду його заяви про переведення на посаду директора Київської філії товариства.
13 квітня 2026 року ОСОБА_1 вручено повідомлено за підписом директора з людського капіталу ТОВ «Газорозподільні мережі України» про те, що рішення щодо призначення його на посади директора Київської філії товариства не прийнято.
13 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. голови правління ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою, в якій просив повідомити дату, коли буде прийнято рішення щодо його переведення на посаду директора Київської філії товариства.
Відповідно до наказу ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 13 квітня 2026 року № 66/КФ ОСОБА_1 звільнено з посади начальника комерційного департаменту Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату.
21 квітня 2026 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» надіслало ОСОБА_1 відповідь на адвокатський запит позивача, до якого додано, зокрема, витяг із протоколу № 9 засідання правління товариства від 09 квітня 2026 року щодо питання призначення ОСОБА_1 на посаду директора Київської філії.
Згідно з указаним витягом, т.в.о. голови правління та два члени правління товариства 09 квітня 2026 року проголосували проти призначення ОСОБА_1 директором Київської філії товариства.
Згідно з довідкою про доходи, виданою Черкаською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», розмір заробітної плати ОСОБА_1 за лютий та березень 2026 року (42 робочих дні) становить 288 000,00 грн. з урахуванням податків та зборів.
Такими є встановлені фактичні обставини справи, які мають наступне правове регулювання.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч. 1 та ч. 6 ст. 43 Конституції України).
Трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі
№ 201/6689/19).
Разом із тим, суд вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.
Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
У справі, що є предметом розгляду апеляційного суду було встановлено, що у відповідності до наказу ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 29.12.2025 № 286-УП було внесено зміни до штатного розпису Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та скорочено посаду начальника комерційного департаменту, яку обіймав позивач.
06 січня 2026 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення та запропоновано перелік вакантних посад у Черкаській філії «Газорозподільні мережі України».
05 березня 2026 року позивач отримав повідомлення про наявні вакантні посади в цілому по ТОВ «Газорозподільні мережі України».
02 квітня 2026 року ОСОБА_1 надали на ознайомлення новий перелік вакантних посад у товаристві, від ознайомлення з якими він відмовився, що підтверджується актом від 02 квітня 2026 року за підписом працівників товариства (а.с 163 т.1). Крім того, згідно повідомлення (а.с. 162 т. 1) директора з людського капіталу ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_1 було запропоновано до 02 квітня 2026 року у разі обрання вакантної посади повідомити про прийняте рішення.
ОСОБА_1 , відповідно до своєї відповіді на вказане повідомлення (а.с. 162 т.1 зворотна сторона) зазначив, що станом на 02 квітня 2026 року жодних відомостей чи інформації щодо його переведення на посаду директора Київської філії з невідомих йому причин не отримано.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово, а саме 06 січня 2026 року, 05 березня 2026 року та 02 квітня 2026 року повідомляв позивача про наявність вакантних посад в товаристві та є таким, що виконав свій обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.
Більше того, враховуючи, що попередження про звільнення ОСОБА_1 отримав 06 січня 2026 року, відповідач не звільнив останнього 06 березня 2026 року в зв`язку з закінченням відведеного двомісячного строку, оскільки було відсутнє рішення товариства щодо його переведення на посаду директора Київської філії та надав можливість позивачу подати відповідні документи на зайняття такої посади.
09 квітня 2026 року на засіданні Правління ТОВ «Газорозподільні мережі України» за наслідками розгляду кандидатури Лебедцова Б. Б. на посаду директора Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» було прийнято рішення про відмову в затвердженні вказаної кандидатури.
Відповідно до повідомлення директора з людського капіталу ОСОБА_2 (а.с. 11 т. 1), ОСОБА_1 проінформовано про прийняте рішення Правлінням ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо розгляду його кандидатури на посаду директора Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Абзацом третім вказаного повідомлення вказано, що рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» не прийнято (рішення правління ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 09 квітня 2026 року, протокол № 9).
Із вказаною обставиною позивача ознайомлено 13 квітня 2026 року.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду від 10 липня 2026 року у справі № 591/7260/25 про те, що бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо такого переведення працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної ним посади.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач (роботодавець) діяв виключно в межах чинного законодавства, дотримавшись установленого порядку вивільнення працівника, передбаченого статтями 40, 49-2 Кодексу законів про працю України. Позивач на власний розсуд не висловив волевиявлення та фактично відмовився від працевлаштування на будь-яку іншу вакантну посаду в товаристві, а кандидатура позивача з обґрунтованих підстав була відхилена правлінням товариства для працевлаштування на посаду «директор Київської філії».
Позивача було персонально попереджено про наступне вивільнення та неодноразово запропоновано наявні вакантні посади. Сам по собі факт незгоди позивача із наслідками розгляду його кандидатури на окрему посаду не свідчить про порушення процедури вивільнення та недобросовісність дій відповідача.
Щодо відсутності в матеріалах справи подання директора Черкаської філії про звільнення ОСОБА_1 з посади, що передбачено п. 1.2 посадової інструкції начальника комерційного департаменту Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», колегія суддів враховує, що відповідну посаду штатного розпису було скорочено наказом ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Відповідно до п.п. 6.2.21 п. 6.2 розділу 6 Положення про Черкаську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» директор філії здійснює керівництво діяльністю філії відповідно до чинного законодавства України, Статуту Товариства, рішень загальних зборів та Правління Товариства, внутрішніх документів Групи Нафтогаз України, які є обов`язковими для Товариства у випадках передбачених Статутом. При цьому, директор філії не є учасником спірних правовідносин при звільненні працівника, який приймається та звільняється з посади наказом Товариства, а тому подання директора філії в даному випадку не потребується і відсутність такого подання не впливає на результат реорганізації Товариства та звільнення працівника в зв`язку з необранням іншої вакантної посади. Крім того, нормами КЗпП України не передбачено наявності додаткового подання керівника структурного підрозділу при припиненні трудового договору працівника згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Обов`язок роботодавця полягає у пропонуванні вакантних посад, а не у гарантованому призначенні працівника на будь-яку із них незалежно від вимог до посади, результатів погодження чи рішення уповноважених органів, а доводи позивача на «правомірні очікування» є безпідставними, оскільки жодних офіційних гарантій, рішень чи повідомлень про погодження його кандидатури відповідачем не надавалось.
Оскільки факт порушення трудових прав позивача при його звільненні не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, правові підстави для скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо задоволення позовних вимог знайшли своє повне підтвердження під час розгляду справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Оскільки рішення суду про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, відтак й додаткове рішення суду, яким вирішувалося питання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу не може залишатися в силі та підлягає скасуванню також.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи правил територіальної юрисдикції, колегія суддів відхиляє їх з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцем знаходження. Згідно з ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, якими згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Спір про поновлення на роботі до виключної підсудності не належить.
Саме на підставі ч. 7 ст. 28 ЦПК України позов подано до Соснівського районного суду м. Черкаси за місцезнаходженням Черкаської філії товариства. Таким чином позивачем обрано один із варіантів альтернативної підсудності, який передбачений вимогами ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення та додаткове рішення суду підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з платіжної інструкції № 30322 від 16 липня 2026 року (а.с. 9 т.2) ТОВ «Газорозподільні системи України» сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 792,32 грн.
Частиною 7 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задоволенням апеляційної скарги ТОВ «Газорозподільні системи України», відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне судовий збір в розмірі 4 792,32 грн., який підлягав до сплати за подачу апеляційної скарги, компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 35, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційні скарги представника товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - адвоката Красної Дарини Вікторівни – задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2026 року – скасувати.
Ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.
Судовий збір в розмірі 4 792,32 грн. сплачений за подачу апеляційної скарги, компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні системи України» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 12 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua