Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №692/629/26 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №692/629/26

Суддя: Новіков О. М.

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1979/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №692/629/26 Категорія: 304000000Левченко Л.О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Костенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ФГ «Крекет», про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування поданого позову зазначав, що 05.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір міни земельними ділянками, за яким позивач обміняв належну йому земельну ділянку площею 3,8674 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативною грошовою оцінкою 155 082,64 грн. на належну відповідачу земельну ділянку площею 0,1907 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та нормативною грошовою оцінкою 7 647,00 грн.

ОСОБА_1 вважає договір міни недійсним в силу Закону. Вказав, що обміняними можуть бути земельні ділянки відповідно до ч. 2 ст. 37-1 ЗК України, які розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків. Земельні ділянки не рівнозначні і знаходяться в різних масивах на території Драбове-Барятинської сільської ради та мають між собою дуже велику різницю у нормативно-грошовій оцінці. Обмін земельними ділянками відбувся без проведення експертної оцінки, вартість обмінюваних земельних ділянок прийнята нотаріусом за відомостями, викладеними у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку цих земельних ділянок. Вказав, що обмін відбувся не за схемою «пай на пай», правочин укладено у період дії заборони на відчуження земельних ділянок.

На підставі викладеного, позивач просив суд застосувати наслідки недійсності правочину - договору міни, укладеного 05.12.2019 між ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , складеного на нотаріальному бланку НОЕ № 462821, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3877 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34486798 від 05.12.2019 15:17:47, прийняте державним приватним нотаріусом Бірюком Олегом Васильовичем, про реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем на підставі «договору міни від 05.12.2019 року № 3877».

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 06 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач не довів належними доказами, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів укладеним договором міни. Крім того, він звернувся до суду через 6 років після його укладення, раніше не заявляючи жодних заперечень.

На момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2019 року) чинне законодавство не містило обмежень щодо обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення виключно «за схемою пай на пай», а ст. 715 ЦК України допускала грошову доплату за різницею вартості. Обмеження щодо рівної нормативної грошової оцінки стосувалося виключно земель державної або комунальної власності (ч. 2 ст. 37-1 ЗК України).

Застосування двосторонньої реституції вимагало б від позивача повернути не лише земельну ділянку, а й внести на депозитний рахунок суду грошову компенсацію різниці вартості у розмірі 147 435,58 грн, чого він не зробив, посилаючись на намір вирішити це в іншому позові, що суперечить принципу вирішення спору в межах одного судового процесу.

Позивач помилково вказав особу представника у тексті договору, а також просив скасувати неіснуючий акт (номер 34486798 натомість є ідентифікатором відомостей про речове право, тоді як рішення державним реєстратором приймалося під іншим номером). Скасування неіснуючого рішення є неможливим.

Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію є похідною від основної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, а тому у зв`язку з відмовою в основній вимозі задоволенню не підлягає.

16 липня 2026 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від представника ОСОБА_1 – адвоката Бочарова О.М., в якій, вказуючи на незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухвалення його з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив суд скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір міни укладено з порушенням вимог щодо рівноцінності (різниця нормативних грошових оцінок перевищує 10%) та розташування ділянок у різних земельних масивах.

Усупереч ст. 716 ЦК України та Закону України «Про оцінку землі», обмін відбувся без проведення експертної грошової оцінки для визначення дійсної ринкової вартості майна.

Суд безпідставно не застосував наслідки нікчемності правочину відповідно до ст. 215, 216 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Пасіченко К.П. вказує, що апеляційна скарга фактично відтворює зміст позовної заяви, не містить посилань на нові докази чи порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а зводиться лише до незгоди з ухваленим рішенням та переоцінки доказів.

Договір міни від 05.12.2019 укладено між власниками земельних ділянок на праві приватної власності. Вимоги абзацу другого ч. 2 ст. 37-1 ЗК України (в редакції станом на 05.12.2019) щодо однакової нормативно-грошової оцінки або різниці не більше 10% стосувалися виключно обміну земельних ділянок державної або комунальної власності. Крім того, матеріали справи та викопіювання з кадастрової карти не підтверджують перебування спірних ділянок у різних масивах.

Позивач не виконав вимогу про внесення на депозитний рахунок суду грошової компенсації різниці вартості земельних ділянок у розмірі 147 435,58 грн, що унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину (реституції) у межах одного процесу.

Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду через 6 років після укладення договору, не довівши, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів на момент укладення правочину.

Позивач просить скасувати номер відомостей про речове право замість індексного номера самого рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що робить обраний спосіб захисту неможливим для задоволення.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що згідно з копією Договору міни земельних ділянок від 05.12.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 3877, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В., його сторонами є ОСОБА_2 (Сторона 1) та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 (Сторона 2). За умовами договору Сторона 1 передає у власність представнику Сторони 2 земельну ділянку площею 0,1907га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7120683600:02:002:0273, розташовану на території Драбове-Барятинської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Право власності Сторони 1 на земельну ділянку 1 набуто на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В., 05.06.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 1929. Вказано, що вартість земельної ділянки визначено відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2019 у розмірі 7647,06 грн. (п. 1.2).

Також вказано, що представник Сторони 2 передає у власність Стороні 1 земельну ділянку загальною площею 3,8674 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7120683600:02:001:0071, розташовану на території Драбове-Барятинської сільської ради Драбівського району Черкаської області, право власності Сторони 2 на земельну ділянку набуто на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЧР № 129193, виданого Драбівською РДА 17.06.2004. Вказано, що вартість земельної ділянки визначено відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2019 у розмірі 155082,64грн. (п. 1.3).

Відповідно до п. 2.1 Договору міни, передача Стороною 1 у власність Сторони 2 земельної ділянки 1 здійснюється з доплатою, розмір якої складає 147435,58грн. Передача представником Сторони 2 Стороні 1 земельної ділянки 2 здійснюється без доплати. Підписанням цього договору сторони засвідчують, що сума доплати сплачена Стороною 1 Стороні 2 у повному обсязі до підписання цього договору.

Вказаний договір підписано Стороною 1 - ОСОБА_2 та представником Сторони 2 - Овдієнко А.О.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 369539324 від 13.03.2024, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7120683600:02:001:0071, площею 3,8674га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано за ОСОБА_2 , розмір частки 1.

Номер відомостей про речове право: 34486798, дата та час державної реєстрації: 05.12.2019 15:17:47. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50048650 від 05.12.2019 15:42:34, приватний нотаріус Бірюк Олег Васильович, Золотоніський районний нотаріальний округ, Черкаська область. Документи, подані для державної реєстрації: договір міни земельних ділянок № 3877, виданий 05.12.2019 приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В. В частині актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права вказано, що земельна ділянка перебуває в оренді ФГ «Крекет» згідно договору оренди землі № 87 від 18.06.2018 строком дії до 31.12.2032.

Згідно викопіювання з кадастрової карти (без пояснювальних написів) вказано розташування земельних ділянок.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни (пункт «а» частина перша статті 81 ЗК України).

Власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками. Обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення, на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, здійснюється лише у разі, якщо обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становить не більш як 10 відсотків (частина друга статті 37-1 ЗК України).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду України щодо застосування підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року, стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише «за схемою пай на пай» і відступає від цього висновку...

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висновок Верховного Суду України стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише «за схемою пай на пай» стосувався припису підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року. А згідно із Законом України № 2498-VIII від 10 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» у підпункті «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України слова «обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону» були замінені словами «обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків».

Позивач, звертаючись до суду із позовом, вказував, що договір міни є нікчемним правочином, оскільки укладений з порушенням пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Зазначав, що обмін земельними ділянками, які є предметом оспорюваного договору міни, відбувся у період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), земельні ділянки знаходяться не в одному масиві земель сільськогосподарського призначення та різниця в їх нормативній оцінці перевищує 10 відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 37-1 ЗК України ( в редакції чинній на час укладення договору міни) власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками.

Обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення, на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, здійснюється лише у разі, якщо обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становить не більш як 10 відсотків.

Згідно з п.п б п. 15 Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Відповідно до договору міни земельних ділянок від 05.12.2019 року ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_4 поміняв належну йому на праві власності земельну ділянку площею 3,8674 га, з кадастровим номером 7120683600:02:001:0071, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Драбове-Барятинської сільської ради Драбівскього району Черкаської області, на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1907 га, кадастровий номер 7120683600:02:002:0273, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Драбове-Барятинської сільської ради Драбівскього району Черкаської області.

Отже, за оспорюваним договором міни сторони обмінялися сформованими земельним ділянками з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 не обґрунтував, яким чином порушені його права внаслідок укладення договору міни, за умови, що спірні земельні ділянки, якими обмінялися сторони, є сформованими.

При цьому, відповідно до умов договору міни позивач отримав доплату у розмірі 147 435, 58 грн., що узгоджується із положеннями частини 3 статті 715 ЦК України, в якій визначено, що договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Аргументи позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що стаття 37-1 ЗК України передбачає, що для того щоб укласти договір міни земельними ділянками сільськогосподарського призначення потрібно щоб обидві земельні ділянки мали однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становила не більш як 10 відсотків, колегія суддів відхиляє, оскільки абзац другий частини другої статті 37-1 ЗК України стосується земельних ділянок державної або комунальної власності.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками викладеними у постанові Верховного суду у справі №145/900/20 від 14.12.2023 р.

Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що згідно з нормами ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, експертна грошова оцінка земельних ділянок у випадках укладення договорів міни не проводиться. Натомість згідно норм абз. 1 вказаної статті в разі визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

При цьому слід зазначити, що стаття 13 Закону України «Про оцінку землі» містить вичерпний перелік підстав для проведення експертної оцінки землі в обов`язковому порядку і знову ж таки укладення договору міни до вказаного переліку не входить.

Як вбачається із договору міни вартість земельних ділянок визначена на підставі Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Вказані Витяги сформовані у 2019 році. Тобто при укладенні договору міни у приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюка О.В. була достовірна інформація про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для визначення розміру державного мита.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об`єктами, об`єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об`єктами тощо).

Як видно із наданого викопіювання з кадастрової карти, земельні ділянки розташовані на території Драбове-Барятинської сільської ради, перебувають у межах однієї територіальної громади, але не у одному масиві земель сільськогосподарського призначення.

Однак, надаючи оцінку доказам у їх сукупності та аналізуючи зміст порушеного права позивача, колегія суддів враховує наступне.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене право.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Доводи ОСОБА_1 про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять обґрунтування негативного впливу оспорюваного договору міни земельних ділянок на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, з урахуванням отриманої доплати за різницю у розмірах обмінюваних земельних ділянок та свідчать про незгоду позивача з укладенням указаного договору, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Крім того, позивачем при заявленні вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину не ставилось питання про повернення отриманого ним за договором міни, на що вірно звернуто увагу судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича – залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua