Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №541/4972/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/4972/25 Номер провадження 22-ц/814/3353/26Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Фабро Євгеній Альбертович, на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 травня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 620,04 грн та судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 25 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 488472-КС-003, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» 25 червня 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 488472-КС-003.

25 червня 2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту № 488472-КС-003, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4080, на номер телефону НОМЕР_1 , який боржникцею було введено/відправлено. Отже, 25 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 488472-КС-003, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15407143 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування проценти за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , котру позичальником вказано під час заповнення анкетних даних в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором.

У боржника? станом на 01 грудня 2025 року? утворилась заборгованість за договором про надання кредиту № 488472-КС-003, в розмірі 19 620,04 грн, що складається з: 6963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 12 656,07 грн - суми прострочених платежів по процентах.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості за договором про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003 у розмірі 19 620,04 грн.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 травня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003, станом на 01 грудня 2025 року, в розмірі 15 888,80 грн, з яких: 6 963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 8 924,83 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 961,66 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 травня 2026 року не погодилася відповідачка та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, просила рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 травня 2026 року у справі № 541/4972/25 скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості понад 2 437,06 грн, а також у частині стягнення з відповідачки судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 961,66 грн та ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 задовольнити частково у розмірі 2 437,06 грн? залишку основного боргу за договором про надання кредиту № 488472-КС-003 від 25 червня 2024 року? та відмовити ТОВ «Бізнес Позика» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів та інших платежів, а також у частині стягнення тіла кредиту понад 2 437,06 грн.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що усі фактично сплачені відповідачкою кошти в сумі 4 562,94 грн мають бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту, оскільки нарахування процентів і додаткових платежів у цій справі суперечить імперативним соціальним гарантіям, законодавству про захист прав споживачів, принципам справедливості та добросовісності.

Зауважує, що відповідачка потрапляє під дію пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки її чоловік є учасником бойових дій, відповідно, інші платежі, крім суми основного боргу за кредитом, з неї не стягуються.

Звертає увагу, що суд безпідставно стягнуто з відповідачки судовий збір.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову складає 19 620,04 грн, що є меншим ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Щодо меж перегляду рішення місцевого суду

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга стосується незгоди зі стягненням відсотків, комісії за кредитним договором та судового збору за подачу позову, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 травня 2026 року в іншій частині.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 25 червня 2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір (оферта) № 488472-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит в електронній формі).

25 червня 2024 року відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, що підтверджується її електронним підписом.

ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачці через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4080 на номер телефону, що зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, який відповідачкою було введено.

Отже, 25 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 488472-КС-003, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачці грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн строком на 24 тижні до 10 грудня 2024 року, зі стандартною фіксованою процентною ставкою - 1,5 % в день, зі зниженою фіксованою процентною ставкою - 1,15 % в день, орієнтовною реальною річною процентною ставкою - 19 745,22 процентів, орієнтовною загальною вартістю кредиту - 20 761,61 грн, та комісією за надання кредиту у розмірі 1 050,00 грн.

25 червня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачці кошти в розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, станом на 01 грудня 2025 року? відповідачка має заборгованість за кредитом в розмірі 19 620,04 грн, що складається з: 6 963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 12 656,07 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Позиція апеляційного суду

Щодо застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідачка вказувала, що потрапляє під дію пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки її чоловік є учасником бойових дій.

Так, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка та ОСОБА_2 уклали шлюб 02 серпня 2014 року (а.с. 137).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с.136 зворот).

Поряд з цим, з наданої до суду першої інстанції відповіді тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_2 .? відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі пункту другого частини четвертої, звільнений з військової служби з 06 травня 2024 року (а.с.218).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачка не надала доказів проходження її чоловіком ОСОБА_2 військової служби під час строку кредитування з 25 червня 2024 року по 10 грудня 2024 року.

Отже суд першої інстанції правильно зазначив, що немає підстав для застосування пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до відповідачки, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо розміру процентів

Cудом першої інстанції правильно вказано, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про споживче кредитування».

Договір про надання кредиту № 488472-КС-003 між сторонами було укладено 25 червня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», нарахування відсотків має здійснюватися відповідно до положень статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що згідно із Законом України «Про споживче кредитування», розмір відсоткової ставки за вищезазначеним кредитним договором мав становити: у період з 25 червня 2024 року до 20 серпня 2024 року (57 днів) - не більше 1,5%, з 21 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року (112 днів) - не більше 1%.

Дана позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Апеляційний суд погоджується з проведеним розрахунком процентів за договором, здійсненим судом першої інстанції, про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003 з урахуванням вищенаведених положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно з яким розмір заборгованості за нарахованими відсотками за період з 21 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року склав 7 799,65 грн: 6 963,97 грн х 1 % х 112 днів = 7 799,65 грн.

Як вбачається з вищезазначеного розрахунку заборгованості, відповідачкою здійснювалось часткове погашення заборгованості за нарахованим процентами у сумі 3476,91 грн (15 липня 2024 року - 1211,85 грн; 26 липня 2024 року - 1131,06 грн; 13 серпня 2024 року - 1134,00 грн).

Щодо стягнення комісії

Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути заборгованість за одноразовою комісією за видачу кредиту в розмірі 1 050,00 грн.

Так, із пункту 2.5. договору вбачається, що комісія за надання кредиту становить 1 050,00 грн і нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода).

Водночас, згідно з частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У Рішенні від 01 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023 Конституційний Суд України дійшов висновку, що дієвий та ефективний захист прав споживачів є одним зі способів виконання державою її головного конституційного обов`язку - утверджувати й забезпечувати права і свободи людини.

Згідно з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 199/4657/18 (провадження № 61-16808св24), «…банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку…».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1 050,00 грн не підлягають задоволенню.

Ураховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження надання позичальнику будь-яких додаткових послуг, за які умовами кредитного договору передбачено сплату комісії. Тому саме по собі включення до договору умови про сплату комісії не є достатнім доказом надання відповідної послуги споживачу.

Колегія суддів приходить до висновку, що підстави для стягнення комісії відсутні.

Відтак, нарахування позивачем заборгованості за одноразовою комісією за видачу кредиту в розмірі 1 050,00 грн здійснювалося всупереч вимогам законодавства, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, у відповідачки наявна заборгованість перед позивачем за договором про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003, станом на 01 грудня 2025 року, в розмірі 14 838,80 грн, з яких: 6963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 8 774,83 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Щодо інших доводів

З приводу стягнення судового збору, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачка в суді першої інстанції заявила клопотання про звільнення її від відшкодування судових витрат у частині сплати судового збору, посилаючись на наявність інвалідності ІІІ групи, статус члена сім`ї військовослужбовця та скрутне матеріальне становище.

Разом з тим, наведені обставини не є передбаченими законом підставами для звільнення відповідачки від сплати судового збору. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, тоді як пільги щодо сплати судового збору для осіб з інвалідністю III групи зазначеним Законом не встановлено.

Так само Закон України «Про судовий збір» не передбачає звільнення від сплати судового збору виключно у зв`язку з перебуванням особи у статусі члена сім`ї військовослужбовця.

Посилання відповідачки на скрутне матеріальне становище, саме по собі, також не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.

При цьому, відповідачка належним чином не мотивувала і надана до суду першої інстанції, на відміну суду апеляційної інстанції при поданні апеляційної скарги, переконливих доказів для звільнення її від сплати судового збору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, відповідно, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 травня 2026 року, в частині стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 050,00 грн слід скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією - відмовити.

Змінити рішення в частині стягнення загальної суми боргу. Отже, позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003, станом на 01 грудня 2025 року, в розмірі 14 838,80 грн, з яких: 6 963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 7 874,83 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, відтак, позовні вимоги задоволено на 75,63% то зі відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме - 1 832,06 грн.

Під час апеляційного перегляду справи колегія суддів звільнила відповідачку від сплати судового збору, тобто, з позивача на користь держави підлягає сплаті судовий збір, пропорційно задоволеним апеляційним вимогам, так за подачу апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, апеляційну скаргу задоволено на 6,61%, відповідно з позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 239,98 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Фабро Євгеній Альбертович - задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 травня 2026 року в частині стягнення заборгованості за комісією скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією - відмовити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 травня 2026 року в частині стягнення загальної суми заборгованості та судових витрат - змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003, станом на 01 грудня 2025 року, в розмірі 14 838,80 грн (замість 15 888,80 грн), з яких: 6 963,97 грн - заборгованості за простроченими платежами за тілом кредиту; 7 874,83 грн - заборгованості за простроченими платежами за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 832,06 грн (замість 1 961,66 грн).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 239,98 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Г.Л. Карпушин

О.О. Панченко