Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №756/19832/25 — Оболонський районний суд міста Києва

19.10.2026 Справа № 756/19832/25

Номер справи 756/19832/25

Номер провадження 2-а/756/40/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року суддя Оболонського районного суду Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 взводу 5 роти 3 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України старшого лейтенанта поліції Ковгар Дар`ї Олександрівни, Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6254714 від 30.11.2025, винесену інспектором Ковгар Д.О. за ч. 6 ст. 122 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути судові витрати; постановити окрему ухвалу та направити матеріали до органів, які контролюють законність службової діяльності працівників МВС України, для проведення службової перевірки діяльності інспектора Ковгар Д.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.11.2025 близько 19.40 год. на паркувальному майданчику ТРЦ «Lavina Mall» за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, транспортний засіб позивача Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , було зупинено працівником патрульної поліції. Надалі до позивача підійшла інспектор Ковгар Д.О., яка склала постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн за те, що він здійснив стоянку транспортного засобу на місці, позначеному дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», не маючи при собі документів, що підтверджують інвалідність водія або пасажира, чим порушив п. 8.4. г Правил дорожнього руху.

Позивач вважає постанову протиправною, посилаючись на те, що на вказаній ділянці паркувального майданчика дорожній знак 5.42.1 з табличкою 7.17 фактично відсутній, що підтверджується здійсненою ним фото- та відеофіксацією місця події, під час розгляду справи інспектор не оголосила про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не роз`яснила своєчасно права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не з`ясовувала наявність клопотань, не надала можливості надати пояснення та скористатися правовою допомогою присутньої особи, яка має юридичну освіту, до прийняття рішення у справі; інспектор не з`ясовувала, чи перебували у транспортному засобі особи з інвалідністю та чи мають вони підтвердні документи, попри те, що відповідну обставину зазначено в постанові як встановлену; службове посвідчення інспектора для ознайомлення в належний спосіб не пред`явлено.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування відзиву зазначено, що що постанову винесено уповноваженою особою в межах наданих їй повноважень, за місцем вчинення правопорушення відповідно до ст. 276 КУпАП; інспектор оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП); постанову винесено у присутності позивача, права роз`яснено, копію постанови вручено, про що свідчить підпис позивача. Вважають доводи позивача щодо недостатньої освітленості місця події та щодо процедурних порушень оціночними та недоведеними, у зв`язку з чим просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд вбачає можливим розглянути справу без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.11.2025 інспектором 2 взводу 5 рота 3 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Ковгар Д.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 6254714.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Згідно зі змістом оскаржуваної постанови, 30.11.2025 19:56:32 за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д (паркувальний майданчик ТРЦ «Lavina Mall»), водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив стоянку на місці, що позначена дорожнім знаком 5.42.1 з доданою до нього табличкою 7.17 «особи з інвалідністю» на якому дозволено стоянку лише індивідуальних транспортних засобів, якими керують особи з інвалідністю водія або одного з пасажирів порушив п. 8.4. г ПДР - порушення вимог інформаційно- вказівних знаків.

Із наданого позивачем відеозапису паркувального майданчика судом встановлено, що місця для стоянки транспортних засобів осіб з інвалідністю на прилеглій до входів території ТРЦ позначені лише дорожньою розміткою у вигляді зображення (кола та фігури на кріслі колісному) на асфальтовому покритті; жодного дорожнього знака 5.42.1 (5.42.2) з приєднаною до нього табличкою 7.17 безпосередньо в районі відповідних розмічених місць вказаний відеозапис не фіксує. Відповідачами під час розгляду справи судом жодних інших доказів (фотознімків, схеми дислокації технічних засобів регулювання дорожнього руху, акта обстеження ділянки дороги тощо), які б спростовували доводи позивача та підтверджували фактичну наявність саме дорожнього знака 5.42.1 з табличкою 7.17 на місці, зазначеному в постанові, суду не надано. На відео, долучене відповідачем до відзиву («відео виявлення адміністративного правопорушення»), сторони не посилалися як на засіб доведення цієї конкретної обставини, а саме це відео судом не досліджувалося, оскільки не було подано (не перебуває) в матеріалах справи, з якими ознайомився суд.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України винуватість особи має бути доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 6 ст. 122 КУпАП відповідальність настає за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, за відсутності підтвердних документів.

Суд звертає увагу, що законодавець сформулював цю підставу відповідальності альтернативно - «знаками або розміткою», однак орган, який склав постанову, застосував диспозицію саме в частині позначення місця дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17 (кваліфікувавши діяння як порушення п. 8.4.г ПДР - «порушення вимог інформаційно-вказівних знаків»), а не дорожньою розміткою; саме ця обставина - наявність знака - зазначена як фактична підстава притягнення до відповідальності в тексті постанови серії ЕНА № 6254714, і суд оцінює законність постанови в тих межах, в яких її мотивовано самим суб`єктом владних повноважень, не підміняючи встановлену інспектором підставу іншою, що не була покладена в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідно до ст. 251, 252, 280 КУпАП орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, оцінивши всі докази в їх сукупності.

Оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачі не довели належними, допустимими й достатніми доказами обставину, покладену в основу кваліфікації діяння позивача, а саме факт позначення місця стоянки транспортного засобу дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17. Доводи відповідача про те, що інспектор оцінила докази «за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи», сам собою не є доказом наявності знака й не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку підтвердити цю обставину об`єктивними доказами. Натомість наданий позивачем відеозапис паркувального майданчика такого знака в районі відповідних розмічених місць не фіксує; матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження протилежного. Більше того, зі звукового ряду доданого позивачем відеозапису вбачається, що сама інспектор під час усного повідомлення позивачу суті обставин справи послалася на дорожню розмітку, а не на дорожній знак, що є твердженням, відмінним від закріпленого згодом у письмовій постанові, і свідчить про непослідовність та суперечливість встановлення інспектором фактичної підстави притягнення позивача до відповідальності.

Довід відповідача про те, що заперечення позивача щодо недостатньої освітленості місця події є оціночним судженням, не підтвердженим доказами, суд не бере до уваги як самостійну підставу для задоволення чи відмови в позові, оскільки ключове значення для вирішення спору має не суб`єктивне сприйняття освітленості позивачем, а об`єктивна відсутність доказів наявності самого дорожнього знака, зафіксована відеозаписом.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що відповідачами не доведено подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, у діях позивача в тому вигляді, в якому їх викладено в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Встановлені судом обставини - недоведеність факту позначення місця стоянки дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17, покладеного в основу кваліфікації діяння, а також істотне порушення процедури розгляду справи (невчасне роз`яснення прав, обмеження доступу до правової допомоги) - є кожна окремо достатньою та самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування. Заперечення відповідачів, наведені у відзиві, ґрунтуються на загальних посиланнях на компетенцію інспектора та факт підписання постанови позивачем, проте не спростовують встановлених судом конкретних обставин щодо відсутності доказів наявності дорожнього знака та невчасності роз`яснення процесуальних прав, а тому не можуть бути прийняті судом як підстава для відмови в задоволенні позову. Оскільки судом встановлено відсутність доведеності події і складу адміністративного правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сплачений позивачем судовий збір присуджується на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який прийняв протиправне рішення. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали.

Відповідно до ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення законодавства, може постановити окрему ухвалу. Це право суду, а не його обов`язок. Встановлені порушення (недоведеність факту позначення місця стоянки дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17) стали підставою для визнання постанови протиправною, її скасування та закриття провадження, тобто отримали правову оцінку в цьому рішенні. Доказів того, що зазначені порушення є систематичними або зумовлені недоліками в організації роботи відповідного органу, позивачем не надано. Посилання на практику Сьомого апеляційного адміністративного суду не доводить системності порушень у цій справі, оскільки ця практика стосується інших справ і не містить обставин, встановлених судом у даній справі. За таких обставин суд вважає, що постановлення окремої ухвали з метою вжиття заходів щодо усунення причин і умов порушень, а також направлення матеріалів для службової перевірки діяльності посадової особи, є недоцільним. Клопотання позивача підлягає відмові.

Керуючись статтями 5-7, 9, 77, 139, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6254714 від 30.11.2025, винесену 30.11.2025 інспектором 2 взводу 5 роти 3 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України старшим лейтенантом поліції Ковгар Дар`єю Олександрівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: місто Київ, вул. Федора Ернеста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Белоконна