Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №755/15217/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р.

м. Київ

справа № 755/15217/26

провадження № 2/755/11896/26

суддя дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 272 487,18 грн., витрати з оцінки матеріальної шкоди в сумі 6 000,00 грн., та понесені судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.06.2025 року о 15.00 годин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 по пр.-ту Броварському, в м. Києві, не дотрималась безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Форд», державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.07.2025 року у справі № 755/11365/25, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Страховиком відповідача ПрАТ «СК «Уніка» виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн. Відповідно до Звіту щодо визначення вартості матеріального збитку № 83/33.07.26 від 14.07.2026 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_2 , складає 432 487,18 грн. Таким чином, відповідачем підлягає до відшкодування на користь позивача різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням (432 487,18 грн. - 160 000,00 грн.= 272 487,18 грн.) у розмірі 272 487,18грн., інші матеріальні збитки у виді вартості проведення експертного дослідження - 6 000,00 грн., що є предметом позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_3 не скористалась процесуальним правом подачі відзиву, а третя особа ТОВ «АвентусЛізинг»- письмових пояснень на позовну заяву у встановлений строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 07.06.2025 року о 15 годині 00 хвилини, керуючи автомобілем марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , по Броварському проспекту, 5 в м. Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті якого, вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.07.2025 року у справі № 755/11365/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.07.2025 року у справі № 755/11365/25. (а.с. 12-13)

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 31.10.2018 року, автомобіль «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_4 . (а.с. 8, 9)

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , була забезпечена ПрАТ «СК «Уніка», та страховиком 28.07.2026 року виплачено на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 158 879,76 грн., що підтверджено Платіжною інструкцією від 28.07.2026 року. (а.с. 32, 33)

Згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 83/33.07.26 від 14.07.2026 року , складеного ФОП ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 483 307,27 грн. (ас. 15-30)

Відповідно до квитанції від 14.07.2026 року ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_5 вартість проведення оцінки матеріального збитку 6 000,00 грн. (а.с. 31)

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц підтримано постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягають саме збитки, а не вартість ремонту без урахування зносу, що також узгоджєуться із положеннями ст.1192 ЦК України.

У відповідності до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки).

При цьому приписи статті 1192 Цивільного кодексу України передбачають, що розмір збитків до відновлення пошкодженої речі, тобто, приведення її у той стан, який існував до пошкодження (у даному випадку до ДТП). Тобто, таке відновлення не є поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, який існував до ДТП. Між тим, якщо автомобіль мав певний знос, у тому числі й його пошкоджені деталі, що підлягають заміні, то заміна їх саме на нові буде поліпшенням стану вказаного автомобіля, тобто, по суті, необґрунтованим збагаченням його власника за рахунок відповідача.

Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. Наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, з подальшими змінами та доповненнями) визначає, що вартість матеріального збитку визначається як суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (п.8.3 Методики, у якому також наводиться відповідна формула).

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальної шкоди у вигляді різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування фізичного зносу та отриманим страховим відшкодуванням на загальну суму 272 487,18 грн., завдану за наслідками неправомірних дій відповідача під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що визначаючи розмір майнової шкоди, спричиненої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням його автомобіля, позивач безпідставно взяла до розрахунку вартість відновлювального ремонту, що складає 272 487,18 грн., оскільки у даному випадку розмір майнової шкоди слід вираховувати із суми вартості матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого КТЗ, оскільки відшкодуванню у даному випадку підлягає саме різниця між завданою матеріальною шкодою та отриманим позивачем страховим відшкодуванням, а не відновлювальним ремонтом, що відповідає положенням, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, які підтримано постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17. Разом з тим, наданий позивачем Звіт не містить визначення суми матеріальної шкоди, завданої позивачу як власнику пошкодженого транспортного засобу, та сторонами не заявлено клопотання про проведення експертизи на визначення такої суми.

При цьому слід зауважити, що стягнення з відповідача на користь позивача різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим позивачем страховим відшкодуванням буде поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, що існував до ДТП. Між тим, автомобіль мав певний знос, у тому числі й його пошкоджені деталі, що підлягають заміні, то заміна їх саме на нові буде поліпшенням стану вказаного автомобіля, тобто, по суті, необґрунтованим збагаченням його власника за рахунок відповідача, що не передбачено законом.

Як вже зазначалося, відповідно до статей 22, 1192 ЦК України, власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку, вартість якого визначається саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу. Оскільки заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі станом до, у даному випадку, ДТП. Тому правових підстав для стягнення на користь позивача будь-яких сум, поза межами визначеної вартості матеріального збитку, немає.

Отже, у методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, а власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку. Вартість такого збитку визначається саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу, оскільки заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі станом до, у даному випадку, ДТП. Тому відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача будь-яких сум, поза межами визначеної вартості матеріального збитку.

При цьому судом встановлено, що матеріальна шкода завдана відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась у зв`язку із порушенням відповідачем Правил дорожнього руху України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Матеріалами справи встановлено всі складові деліктного зобов`язання як щодо суб`єкта правопорушення, відповідача по справі, та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданими позивачу матеріальними збитками.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволенню не підлягає.

В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема щодо сплати судового збору, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 1166, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя: В.І. Галаган