Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №760/22721/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/22721/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Агафонов С.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із Солом`янського управління поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 885703 від 01.08.2026, 01.08.2026 близько 12 год 55 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснила домашнє насильство відносно доньки ОСОБА_2 психологічного та фізичного характеру, а саме: словесно ображала, принижувала та штовхала, чим завдала шкоду здоров`ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не визнала, пояснила, що ніякого домашнього насильства не вчиняла, в низ був звичайний побутовий конфлікт, який ініціювала її донька ОСОБА_2 .

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи суддя зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення. Наявність таких ознак та винуватість особи повинні підтверджуватися належними й достатніми доказами.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погроз, образ чи переслідування, внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, для встановлення складу цього адміністративного правопорушення необхідно довести конкретні протиправні діяння особи, їх умисний характер, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та причинний зв`язок між відповідними діяннями і такою шкодою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство охоплює діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються, зокрема, у сім`ї чи між родичами, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно зі ст. 3 цього Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на відносини між батьками та дітьми незалежно від факту їх спільного проживання.

Водночас самі родинні відносини між особами не доводять вчинення домашнього насильства. Для відповідної правової кваліфікації необхідно встановити передбачені законом ознаки конкретного діяння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, відеозаписами та іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому уповноважена посадова особа викладає обставини інкримінованого особі діяння. Сам факт його складення не встановлює винуватості особи та не звільняє суд від обов`язку перевірити викладені в ньому відомості.

Зазначення у протоколі певних дій та їх правової кваліфікації саме по собі, без достатнього доказового підтвердження, не може бути підставою для висновку про доведеність усіх ознак складу адміністративного правопорушення.

У протоколі серії ВАД № 885703 від 01.08.2026 наведено твердження про словесні образи, приниження та штовхання ОСОБА_1 своєї доньки ОСОБА_2 . Водночас ОСОБА_1 свою винуватість заперечує та вказує, що конфлікт ініціювала саме її донька.

Наведена ОСОБА_1 версія виникнення конфлікту не спростована достатньою сукупністю доказів, які б дозволяли встановити вчинення нею саме тих дій, що зазначені у протоколі, за викладених у ньому обставин.

При цьому наявність конфліктної ситуації між матір`ю та донькою сама по собі не підтверджує вчинення домашнього насильства. Конфлікт є зіткненням протилежних інтересів і поглядів, загостренням суперечностей між його учасниками. Його розвиток може супроводжуватися насильством, однак у кожному випадку відповідні дії та їх наслідки повинні бути встановлені належними доказами.

Отже, сам факт виникнення суперечки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Саме такий підхід до відмежування категорій «конфліктних відносин» та «домашнього насильства» застосований в постанові Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року (справа 760/14024/25).

Окремої оцінки потребує викладене у протоколі твердження про завдання шкоди здоров`ю потерпілої. У протоколі не конкретизовано, у чому саме полягала така шкода, якими були її прояви та якими фактичними даними підтверджується її причинний зв`язок із діями ОСОБА_1 .

Достатніх доказів завдання ОСОБА_2 шкоди фізичному або психічному здоров`ю внаслідок зазначених у протоколі дій матеріали справи не містять. Загальне формулювання «чим завдала шкоду здоров`ю» відтворює висновок посадової особи та потребує підтвердження конкретними фактичними даними.

При цьому закон не встановлює обов`язку підтверджувати таку шкоду виключно медичними документами. Вона може встановлюватися сукупністю належних доказів, однак у цій справі достатньої сукупності таких доказів немає.

Наведені у протоколі відомості про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не підтверджують вчинення нею конкретного діяння, що є предметом цього провадження, та не усувають необхідності доведення всіх ознак його складу.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах фактичних обставин, викладених у протоколі. Суд не вправі самостійно доповнювати адміністративне обвинувачення відсутніми істотними обставинами, формулювати замість уповноваженої посадової особи зміст заподіяної шкоди або обґрунтовувати винуватість особи припущеннями.

Здійснення судом функції обвинувачення суперечило б вимозі неупередженості суду та гарантіям справедливого судового розгляду, передбаченим ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Висновок про винуватість повинен ґрунтуватися на доказах, достатніх для доведення інкримінованого діяння поза розумним сумнівом.

Оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 умисних дій фізичного та психологічного характеру за наведених у протоколі обставин, завдання такими діями шкоди здоров`ю потерпілої та причинний зв`язок між ними не доведені поза розумним сумнівом.

Отже, достатніх підстав для встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, немає. Сумніви щодо доведеності її вини підлягають тлумаченню на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутність складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Солом`янський районний суд м. Києва.

Суддя Агафонов С.А.