Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №641/8367/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/791/2026Справа № 641/8367/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компані «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

30.10.2025 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8381100 від 24.12.2022 у розмірі 18 700,00 грн., з них прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5 000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 13 200,00 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 500,00 грн., суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та суму сплаченої правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8381100, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та інших передбачених договором платежів. Кредитні кошти були перераховані на платіжну картку, зазначену відповідачем в особистому кабінеті. Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі. Для отримання кредиту відповідач зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, створила особистий кабінет, заповнила заяву на отримання кредиту та зазначила банківську картку для зарахування кредитних коштів. Після прийняття рішення про надання кредиту ТОВ «Мілоан» направило до особистого кабінету відповідача проєкт кредитного договору, з умовами якого остання ознайомилася та погодилася шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення договору позивач посилається, зокрема, на кредитний договір, анкету-заяву, довідку про ідентифікацію та платіжне доручення про перерахування кредитних коштів. ТОВ «Мілоан», за твердженням позивача, свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та надало відповідачу кредитні кошти в обумовленому договором розмірі. Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у встановлений договором строк кредитні кошти, проценти та комісію не сплатила, унаслідок чого утворилася заборгованість. 28 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 93-МЛ, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників. До складу переданих прав вимоги увійшло також право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8381100 від 24 грудня 2022 року, що підтверджується витягом із реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги. Відповідно до наданого позивачем розрахунку та виписки з особового рахунку, загальний розмір заборгованості відповідача становить 18 700,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13 200,00 грн - прострочена заборгованість за процентами; 500,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Виклад позиції відповідача

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні. Заперечуючи проти позову, зазначила, що кредитний договір, на який посилається позивач, вона не укладала, волевиявлення на отримання кредиту не мала та кредитних коштів від ТОВ «Мілоан» не отримувала. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначила, що 22 грудня 2022 року на її електронну пошту надійшло повідомлення про спробу входу до мобільного застосунку «monobank» зі стороннього пристрою, у зв`язку із чим вона звернулася до банку та її картку було заблоковано. 25 грудня 2022 року їй стало відомо, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який вона використовувала як фінансовий, був переданий оператором мобільного зв`язку іншому абоненту, після чого вона змінила фінансові номери в АТ «Універсал Банк» («monobank») та АТ КБ «ПриватБанк». Надалі її сину почали надходити телефонні дзвінки від різних мікрофінансових установ щодо її місця перебування. 23 січня 2023 року з інформації Українського бюро кредитних історій відповідач дізналася, що у період із 24 по 31 грудня 2022 року від її імені було оформлено низку кредитів. Водночас, за її твердженням, до жодної фінансової установи за отриманням таких кредитів вона не зверталася та платежів на їх погашення не здійснювала. Також відповідач посилається на результати її звернення до Національного банку України. Зокрема, за отриманою нею інформацією, 22 грудня 2022 року о 23 год 05 хв у мобільному банкінгу було змінено пристрій з iPhone 6 на Samsung SM-J730F, а о 23 год 23 хв змінено адресу електронної пошти. 23 грудня 2022 року о 00 год 17 хв до банку надійшло повідомлення від третьої особи про знайдену банківську картку, після чого її було заблоковано через підозру щодо використання третіми особами. Відповідач наголошує, що внаслідок втрати доступу до фінансового номера та зміни електронної пошти вона була позбавлена можливості контролювати відповідні операції. У зв`язку із зазначеними обставинами відповідач звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 361 КК України. Крім того, стверджує, що будь-яких письмових вимог від кредитора щодо погашення спірної заборгованості не отримувала, у зв`язку із чим раніше не мала можливості повідомити кредитора про оформлення кредитних зобов`язань невідомими особами. Заперечуючи факт укладення кредитного договору, відповідач звертає увагу на те, що у наданому позивачем договорі зазначено про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На думку відповідача, сам по собі такий спосіб підписання за наведених нею обставин не підтверджує, що саме вона здійснила відповідні дії та висловила волю на укладення договору. Посилаючись на положення статей 203, 215 ЦК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 447/455/17, відповідач зазначає, що вчинення дій іншою, неуповноваженою особою не може підміняти волевиявлення учасника правочину та створювати для нього цивільні права й обов`язки. Окремо відповідач посилається на законодавство у сфері платіжних послуг та зазначає, що відповідальність користувача за операції, вчинені із застосуванням його платіжних даних, можлива за умови доведення того, що саме його дії або бездіяльність сприяли втраті чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дозволила ініціювати відповідні операції. Сам по собі факт правильного використання персональних чи платіжних даних, на її думку, не доводить, що операції були здійснені саме нею. Відповідач наголошує, що обставини зміни мобільного пристрою та електронної пошти, втрати доступу до фінансового номера, здійснення значної кількості операцій протягом нетривалого періоду, її звернення до банку з метою блокування рахунку та подальше звернення до правоохоронних органів у сукупності, на її думку, підтверджують відсутність її волевиявлення на вчинення спірних операцій та оформлення кредитних зобов`язань. При цьому відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме вона уклала кредитний договір, отримала спірні кошти та своїми діями або бездіяльністю сприяла незаконному використанню персональних і платіжних даних. Зазначає, що фінансова установа має значно ширші технічні можливості для встановлення особи, яка здійснює дистанційні операції, та повинна забезпечувати належну автентифікацію користувача й протидію шахрайським операціям. Втрата лише фінансового номера телефону, на її думку, не повинна сама по собі надавати третій особі можливість здійснення операцій, оскільки законодавством передбачено застосування посиленої автентифікації. Відсутність вироку у кримінальному провадженні за фактом можливого незаконного використання її даних відповідач не вважає доказом правомірності укладення кредитного договору або підставою для покладення на неї обов`язку зі сплати заборгованості. Вважає спірні операції такими, що здійснені без її волевиявлення, а заявлену позивачем кредитну заборгованість такою, що виникла не з її вини. У зв`язку із цим просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити повністю.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 03.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленям (викликом) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у заяві зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання незважаючи на неодноразові виклики до суду не з`явилася. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

В матеріалах справи навний кредитний договір № 8381100 від 24.12.2022, сторонами якого вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно до якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Пунктом 1.3. договору визначено, що кредит надається строком на 100 днів.

Згідно з п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду визначені у розмірі 750,00 грн та нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду.

Пунктом 1.5.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду визначені у розмірі 13 500,00 грн та нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Крім того, п. 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 500,00 грн, що становить 10 % від суми кредиту та нараховується одноразово в момент його видачі.

Положеннями п. 2.3 договору передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua, а згідно п.6.5 встановлено, що цей договір сторони визначили таким, що прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Водночас із пункту 10 кредитного договору вбачається відсутність електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором.

Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» від 18 липня 2025 року, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 8381100 від 24 грудня 2022 року, було ідентифіковано ТОВ «Мілоан». У довідці зазначено, що акцепт кредитного договору здійснено із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до наведеної у довідці інформації, одноразовий ідентифікатор U110299 був направлений 24 грудня 2022 року о 10 год 11 хв на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , зазначений як номер, на який відправлено одноразовий ідентифікатор.

Як доказ підтвердження перерахування коштів позивачем до суду надано платіжне доручення № 89812741 від 24.12.2022, за умовами якого ТОВ «Мілоан» як платник, банк платника ТОВ ФК Контрактовий дім було перераховано ОСОБА_1 на банківську картку «MASTERCARD» № НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 5 000 грн із зазначенням платежу: кошти згідно договору .

28 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 93-МЛ, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників. До складу переданих прав вимоги увійшло також право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8381100 від 24 грудня 2022 року, що підтверджується витягом із реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку та виписки з особового рахунку, загальний розмір заборгованості відповідача становить 18 700,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13 200,00 грн - прострочена заборгованість за процентами; 500,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі -ЦК України).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, із аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача). або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Відповідачка заперечує факт отримання коштів за вказаним кредитним договором, наголошуючи на тому, що вона договір з ТОВ «Мілоан» не укладала, а верифікація позичальника належним чином проведена не була. Також кредитні кошти були перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить. З приводу шахрайських дій відносно неї та незаконного заволодіння персональними даними зверталася до правоохоронних органів та Національного банку України.

Згідно відповіді з Національного банку України за результатами розгляду звернення датованого 22.02.2023, 22 грудня 2022 року о 23 год 05 хв у мобільному банкінгу було змінено пристрій з iPhone 6 на Samsung SM-J730F, а о 23 год 23 хв змінено адресу електронної пошти. 23 грудня 2022 року о 00 год 17 хв до банку надійшло повідомлення від третьої особи про знайдену банківську картку, після чого її було заблоковано через підозру щодо використання третіми особами.

Отже, відповідач наголошує, що внаслідок втрати доступу до фінансового номера та зміни електронної пошти вона була позбавлена можливості контролювати відповідні операції.

Оцінюючи доводи відповідачки щодо відсутності її волевиявлення на укладення кредитного договору, суд враховує, що наведені нею обставини зміни пристрою та електронної пошти в мобільному банкінгу, блокування банківської картки у зв`язку з підозрою щодо її використання третіми особами, а також звернення до правоохоронних органів узгоджуються з її запереченнями проти позову та викликають обґрунтовані сумніви щодо особи, яка фактично здійснила оформлення спірного кредиту.

При цьому сама по собі довідка ТОВ «Мілоан» про направлення одноразового ідентифікатора на зазначений номер телефону, за відсутності інших переконливих доказів, не підтверджує, що саме відповідачка використала цей ідентифікатор та висловила волю на укладення кредитного договору. Суд також враховує, що наданий примірник договору не містить відповідного одноразового ідентифікатора в реквізитах підпису позичальника.

Суд зауважує, що позивачем не надано доказів, які б дозволяли достовірно встановити належність відповідачці банківської картки, на яку нібито перераховано кредитні кошти, та підтвердити фактичне зарахування цих коштів на її рахунок.

Позивач на підтвердження факту укладення відповідачем кредитного договору та виконання ТОВ «Мілоан» як позикодавцем його умов в частині передачі грошових коштів позичальнику у сумі 5000,00 грн., у позовній заяві посилається на платіжне доручення № 89812741 від 24.12.2022.

Дослідивши вищевказане платіжне доручення, суд зазначає, що воно не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі, з огляду на таке.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Абзацом 14 п. 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (це Положення розроблене відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №75), передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення № 75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Дослідивши копію платіжного доручення № 89812741 від 24.12.2022 суд дійшов висновку, що на підставі вказаного документа не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 грошових коштів як кредитних в сумі 5 000,00 грн., оскільки платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що у дослідженому платіжному дорученні № 89812741 від 24.12.2022 замість означених обов`язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні зазначено відповідно MASTERCARD«» та № НОМЕР_5 , (водночас має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину), що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що ані кредитний договір, ані графік розрахунків як додаток до нього, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. відповідачу, зокрема, і того, що зазначений у платіжному дорученні № 89812741 від 24.12.2022.

Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що відповідач виявив волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом цивільної справи, а також і не надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що ТОВ «Мілоан» як позикодавцем були перераховані грошові кошти ОСОБА_1 в розмірах, що передбачені кредитним договором, а відповідач ці кошти отримав.

За змістом ст. 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, представник позивача у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, а також не подав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, що узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем факту як укладення між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 кредитного договору, так і факту перерахування останній кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов договору про споживчий кредит, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компані «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2026.

Суддя Г.В.Кожихова