Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №213/3641/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3641/26

Номер провадження 2-а/213/28/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Хмельової С.М., за участі секретаря судового засідання – Ємельянцевої Т.С., розглянувши у залі суду справу №213/3641/26 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування судом тимчасового обмеження особи у праві керування транспортними засобами під час мобілізації,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом, де просить застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації - до виконання або відкликання вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним відповідно до ч.11 ст. 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак не виконав покладений на нього обов`язок, а саме не прибув за повісткою №4/9028 та мобілізаційним розпорядженням від 15.09.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 09.00 год. 23.09.2025 для уточнення військово-облікових даних та допустив порушення правил військового обліку. Повістку було направлено за місцем роботи ОСОБА_1 до ПРАТ «ІНГЗК», проте до надійшов Акт відмови про отримання повістка від 18.09.2025. 04.05.2026 позивачем було ініційоване звернення №1499 до ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення відповідача до Інгулецького ОР у м. Кривий Ріг ТЦК для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП, однак здійснити адміністративне затримання та доставлення відповідача протягом 30 днів виявилось неможливим.

Крім того, відповідач не виконав вимогу від 03.08.2026 щодо явки до Інгулецького ОР у м. Кривий Ріг ТЦК протягом 10 календарних днів у період з 07.08.2026 по 17.08.2026.

Також, вказує, що у відповідача наявне право керування транспортними засобами від 04.05.2007, відповідач є працевлаштованим, та осіб з інвалідністю 1 та 2 груп на утриманні він не має.

26.08.2026 адміністративний позов надійшов до суду.

31.08.2026 ухвалою судді позов залишено без руху.

10.09.2026 недоліки усунуто.

15.09.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом. Позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подали. Відповідач відзиву на позовну заяву не направив.

Згідно із ч. 7 ст. 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Отже, враховуючи вище викладене, суд розглянув справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У зв`язку із розглядом справи за відсутністю сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити в повному обсязі з таких підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).

Так, згідно із статтею 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або ТЦК).

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент направлення повісток №4/8117, №4/9028 та вимоги про виконання обов`язку військовозобов`язаним №2540 діяв особливий період.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону №2232-XII).

Приписами статті 37 Закону №2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, додатком 2 до якого є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правила військового обліку, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні зокрема прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки його керівник протягом п`яти днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом (далі - вимога).

Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», днем вручення вимоги є: 1) день вручення вимоги під розписку засобами поштового зв`язку; 2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси.

У разі якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов`язку (обов`язків), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду в порядку, встановленому законом, з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - на строк до виконання або відкликання такої вимоги (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 8 11 ст. 283-2 КАС України, у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації. Позов подається до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня виникнення підстав, що дають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки право на пред`явлення позовних вимог відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог у разі, якщо позивач не доведе існування обставин та вжиття заходів, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме:

1) невиконання особою під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

2) неможливість здійснити адміністративне затримання та доставити таку особу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами та підрозділами, що входять до системи поліції;

3) вручення такій особі вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом відповідно;

4) невиконання такою особою зазначеного у вимозі обов`язку (обов`язків).

Суд також відмовляє у задоволенні вимоги щодо тимчасового обмеження особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо:

1) встановлення такого обмеження позбавляє особу основного законного джерела засобів для існування;

2) особа використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в установленому порядку, або дитини з інвалідністю.

Суд закриває провадження у справі у разі виконання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом або у разі її відкликання відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тимчасове обмеження, передбачене частиною першою цієї статті, встановлюється на строк до виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ОСОБА_1 відповідно до облікових даних перебуває на обліку військовозобов`язаних у Інгулецького ОР у м. Кривий Ріг ТЦК та є військовозобов`язаний; зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Працює слюсарем у ПРАТ «ІНГЗК». Відомості, що свідчать про те, що встановлення обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації позбавляє особу основного законного джерела засобів для існування та останнім використовується транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в установленому порядку, або дитини з інвалідністю у обліковій картці відсутні.

Відповідно до розпорядження №4/4973 від 19.07.2025 до ПРАТ «ІНГЗК» направлено для вручення військовозобов`язаному ОСОБА_1 повістку №4/8117 про його прибуття до Інгулецького ОР у м. Кривий Ріг ТЦК 30.07.2025 о 09.00 год з метою уточнення персональних даних.

Відповідно до Акту ПРАТ «ІНГЗК» від 23.07.2025, ОСОБА_1 відмовився від отримання вказаної вище повістки.

Відповідно до розпорядження №4/9028 від 15.09.2025 до ПРАТ «ІНГЗК» направлено для вручення військовозобов`язаному ОСОБА_1 повістку №4/9028 про його прибуття до Інгулецького ОР у м. Кривий Ріг ТЦК 23.09.2025 о 09.00 год з метою уточнення персональних даних.

Відповідно до Акту ПРАТ «ІНГЗК» від 18.09.2025, ОСОБА_1 відмовився від отримання вказаної вище повістки.

Як видно із листа начальника ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Хименка В.О. при опрацюванні звернення про доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що останній за вказаною адресою не мешкає, встановити його місце знаходження не надалось можливим.

03.08.2026 відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 надіслано вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом №2540, якою останнього викликано до Інгулецького ОР у м. Кривий Ріг ТЦК на 15.00 год. 11.08.2026 та повідомлено про те, що наслідком невиконання такої вимоги буде звернення до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

У повідомлені АТ «Укрпошта» причиною повернення поштового відправлення рекомендованого листа з вимогою, міститься відмітка «відмова».

За таких обставин судом встановлено, що у розумінні ч. 3 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», направлена на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вимога про виконання обов`язку військовозобов`язаним №2540 вважається врученою.

Доказів виконання відповідачем вимоги про виконання обов`язку військовозобов`язаним №2540 та прибуття його до Інгулецького ОР у м. Кривий Ріг ТЦК на 15.00 год. 11.08.2026 суду не надано.

За інформацією Сервісного центру МВС України ОСОБА_1 04.05.2007 видано посвідчення водія категорії А,В,С.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів, як і не було встановлено під час судового розгляду обставин на підтвердження того, що застосування стосовно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, та що він використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в передбаченому законом порядку, або дитини з інвалідністю.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 74 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд встановив, що звернення позивача здійснено відповідно до ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» й ст. 283-2 КАС України, у межах наданих позивачу повноважень та вжив заходів, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: надіслав повістки про прибуття до відділу територіального центру комплектування; здійснено звернення до органів поліції й отримано відповідь про неможливість доставлення відповідача; направлено відповідачу вимогу та дотримано десятиденного строку для її добровільного виконання. При цьому позивачем не надано доказів вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, матеріали справи не містять постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Отже, позивачем не доведено наявності однієї з обов`язкових умов, передбачених ч. 8 ст. 283-2 КАС України, а саме - вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим, у задоволення позову необхідно відмовити.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, з останнього підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 77, 139, 205, 229, 242-246, 283-2 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування судом тимчасового обмеження особи у праві керування транспортними засобами під час мобілізації - відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, у відповідності до ч. 4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 15.10.2026.

Суддя С.М. Хмельова