Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №211/11912/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/11912/25

Провадження № 1-кп/211/748/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 р. м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 21 в місті Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010025930 від 18.07.2025, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Времівка Великоновосілківського району Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, такого, який на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця, який раніше рахувався за в/ч НОМЕР_1 , у званні "солдат", який має місця реєстрації як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2025 о 09:22, перебуваючи на території приватного домоволодіння у с. Кондратівка, Дружківська міська територіальна громада, Краматорський район, Донецька область, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , отримав бойовий наказ т.в.о. командира 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_7 , який був його прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням. Бойовий наказ винесено на підставі бойового розпорядження №4169дск від 17.07.2025 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_8 , згідно з яким, солдату ОСОБА_4 накзано в термін до 15 год. 00 хв. 18.07.2025 заступити для виконання бойового завдання на вогневу позицію "ОСА", з метою недопущення прориву противника. Отримавши зазначене бойове розпорядження та наказ прямого начальника, у цьому ж місці та у цей же час солдат ОСОБА_4 в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, відкрито відмовився виконати зазначений наказ та самоусунувся виконувати покладені на нього обов`язки військової служби.

Таким чином, дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, які полягають в непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати. Підтвердив, що кримінальне правопорушення вчинив за обставин, наведених у обвинувальному акті та показання дає добровільно, заяв по застосування заборонених методів зі сторони обвинувачення від нього не надходило.

Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просив не досліджувати обставини справи, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення визнає повністю.

Обвинувачений та захисник дане клопотання підтримали.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, його показання відповідають суті обвинувачення, фактичні обставини не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння кримінальних правопорушень, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив кримінального правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності; обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі докази відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, а також вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, без проведення допиту свідків, дослідження письмових матеріалів провадження в повному обсязі.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскарженні цих обставин в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, згідно з якими не заперечував, що уранці 18.07.2025, перебуваючи у с. Кондратівка Краматорського району Донецької області командиром роти йому було озвучено бойовий наказ про вихід на позиції. У той момент він за внутрішнім переконанням вирішив, що не зможе впоратися з цією ситуацією та виконати наказ, але підтверджуючих документів не мав, тому просто відмовився від виконання бойового розпорядження. Про ці дії дуже шкодує, висновки зробив і прагне далі служити у ЗСУ, що і робить після виходу під заставу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо допитавши у судовому засідання обвинуваченого та потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку по те, що ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

При вирішенні питання відносно призначення покарання, суд керується статтями 50, 65 КК України в частині законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та досягнення мети його призначення.

При призначенні покарання суд виходить з вимог закону щодо достатності покарання для виправлення особи, запобігання скоєнню ним нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 402 КК України віднесено до тяжких злочинів.

Дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд установив, що він раніше не судимий (а.п. 139), характеризується позитивно (а.п. 217), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 140), є діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 (а.п. 144-146).

Крім того, суду двічи було скеровано клопотання командира в/ч НОМЕР_2 від 04.08.2026 №1553/18382, від 15.10.2026 №1553/25694 з проханням призначити ОСОБА_4 покарання не пов`язаного з позбавленням волі, оскільки він є цінною бойовою одиницею, має досвід служби, тому ЗСУ потребують його участі у складі діючих підрозділів для захисту незалежності і територіальної цілісності України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому на підставі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання на підставі ст. 67 КК України – не встановлено.

Підстав для застосування ст. 69 КК України не встановлено.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, враховуючи думку прокурора та захисника, відсутність обмежень на застосування ст. 75 КК України до обвинувачених за ст. 402 КК України, беручи до уваги клопотання в/ч НОМЕР_2 та те, що обвинувачений після внесення застави одразу добровільно повернувся для продовження військової служби, що свідчить про його свідоме прагнення надалі служити у ЗСУта стояти на захисті держави, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі із можливістю застосування ст. 75 КК України з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Речові докази, витрати на проведення експертиз - відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні було обрано у виді тримання під вартою 26 серпня 2025 року та продовжено останній раз до 12 жовтня 2026 року, з можливістю внесення застави. 20 серпня 2026 року ОСОБА_4 було звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначитийому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України покласти нагляд за засудженим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на, на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення його з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід у вигляді застави залишити до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили повернути застоводавцю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на, суму застави у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року у справі №211/11912/25, згідно платіжної інструкції № 0.0.4940401257.1 від 25 червня 2026 року.

Матеріали кримінального провадження №62025050010025930 від 18.07.2025 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №211/11912/25, провадження № 1-кп/211/748/26.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою статті 394 КПК України.

Відповідно до частини другої статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частина вироку проголошена 16.10.2026 відповідно до ч.15 ст.615 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1