Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №175/9462/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/9462/26

Провадження № 1-кп/175/800/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 (дистанційно),

за участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023041600000042 від 16.03.2023 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на момент скоєння кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 10-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат запасу»,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №24мтд від 06.04.2022 солдат запасу ОСОБА_4 вважається таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою стрільця 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 10-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

До підрозділів системи Міністерства внутрішніх справ відноситься крім інших підрозділів Національна гвардія України.

Таким чином, згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 23.12.1993, військовослужбовці Національної гвардії України відносяться до працівників правоохоронних органів України.

ОСОБА_4 відповідно до посвідчення водія НОМЕР_2 у встановленому законом порядку набув право керування транспортними засобами категорії В.

Так, відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Перебуваючи на посаді стрільця 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 10-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 знав та розумів, що відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, на нього, покладено обов`язки додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів ОСОБА_4 , всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, діючи зі злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_5 та середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , за наступних обставин.

16 березня 2023 року, приблизно об 14.50 годині, являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 10-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат запасу», керуючи технічно справним транспортним засобом– автомобілем марки «Honda Civic» реєстраційний номер НОМЕР_3 , в якому перебували пасажири: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який сидів на задньому пасажирському сидінні за водієм; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який сидів на передньому пасажирському сидінні; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який сидів на задньому пасажирському сидінні зправа, рухаючись поза межами населеного пункту, в світлий час доби, на мокрому асфальтному покритті, по половині дороги свого напрямку, по автодорозі Т-0412 в Дніпровському районі, Дніпропетровської області, зі швидкістю 50…60 км/год., в порушення вимог ст.ст. 19, 68 Конституції України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи реальну можливість виконати вказані норми, діючи зі злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявляючи неуважність до дорожньої обстановки, не вибравши в установлених межах безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу та не врахувавши дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автомобіля «Honda Civic» реєстраційний номер НОМЕР_3 та безпечно керувати ним, без будь-яких небезпек чи перешкод для руху автомобіля, на заокругленні проїзної частини ліворуч, по напрямку руху керованого ним автомобіля, втратив контроль над керуванням автомобілем «Honda Civic» реєстраційний номер НОМЕР_3 та в некерованому стані виїхав на смугу зустрічного руху, по якій в зустрічному напрямку рухався автомобіль «ВАЗ 21093» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в результаті чого сталось зіткнення вказаних автомобілів на смузі зустрічного руху, що спричинило тілесні ушкодження пасажиру автомобіля «Honda Civic» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3 ст., дифузного аксонального пошкодження головного мозку, субарахноїдального крововиливу, перелому кісток носу, закритої травми грудної клітки, закритих множинних переломів ребер з двох сторін, забій лівої легені, гемопневмотораксу з двох сторін, міжтканьової емфіземи, закритого перелому лонної кістки праворуч, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та спричинило тілесні ушкодження водію автомобіля «ВАЗ 21093» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_6 у вигляді: сумісної тупої травми тіла, закритої травми грудної клітки, забія грудної клітини, закритого перелому 4-6 ребер праворуч, двостороннього гідротораксу, відкритого перелому дистальної фаланти 5 пальця лівої кисті, закритого перелому середньої третини грудної кістки, які відносяться до категорії середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, так як викликали розлад здоров`я на термін більш як 21 день.

Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з ДТП, а саме:

«під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості та тяжке тілесне ушкодження.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Матеріальну шкоду потерпілому відшкодував, зробив належні висновки для себе. У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо його не карати, та призначити покарання без позбавлення волі та без позбавлення права керування, оскільки являється військовослужбовцем, та водійське посвідчення йому потрібне для виконання службових обов`язків.

Потерпілий ОСОБА_6 надав заяву про розгляд без участі, будь яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Показання обвинуваченого щодо скоєння кримінального правопорушення не містять протиріч і підтверджують повністю обставини пред`явленого обвинувачення.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_4 у пред`явленому обвинувачені доведеною повністю.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає: щире каяття, добровільне повне відшкодування завданого збитку, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, що сприятиме запобіганню вчиненню останнім нових правопорушень та буде достатнім для його виправлення.

Разом тим, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає наявність як основного виду покарання, так і можливість застосування або незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Враховуючи характер та мотиви допущених ОСОБА_4 порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, наявність обставин, що пом`якшують покарання та те, що з моменту вчинення злочину та на момент розгляду справи, у суду відсутня інформація про вчинення винним інших кримінальних (адміністративних) правопорушень протягом цього періоду, можна дійти висновку, що мета покарання (виправлення засудженого) може бути досягнута без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

З огляду на те, що метою покарання є не лише кара, а й виправлення засудженого, а також враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, його щире каяття, наявність обставин, що пом`якшують покарання, позицію потерпілого, згідно з якою виправлення особи можливе без позбавлення чи обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. У зв`язку з цим, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_4 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою на період іспитового строку, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов відсутній.

Процесуальні витрати слід вирішити в порядку, передбаченому ст. 124 КПК України.

Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.

Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) роки, якщо він протягом призначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.4 ст. 76 КК України нагляд за засудженим ОСОБА_4 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на загальну суму 12 105,00 грн, пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз в дохід держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року (справа № 196/269/23 провадження 1-кс/196/27/2023) на автомобіль «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з забороною відчуження, розпорядження та користування - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року (справа № 196/269/23 провадження 1-кс/196/28/2023) на автомобіль марки «Honda Civic» реєстраційний номер НОМЕР_3 , з забороною відчуження, розпорядження та користування - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль «Honda Civic» реєстраційний номер НОМЕР_5 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 30.08.2019, виданого ТСЦ 1242, належить ОСОБА_9 – повернути власнику, за належністю.

- автомобіль «ВАЗ 21093» реєстраційний номер НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 06.08.2009, виданого Дніпродзержинським ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, належить ОСОБА_10 – повернути власнику, за належністю.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку складено 15 жовтня 2026 року. У відповідності до положень ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1