Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №199/13481/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/13481/26

(2/199/8706/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього боргу за договором позики в загальному сумі 100000,00 грн, а також судові витрати по справі. У підтвердження позовних вимог зазначив, що 07 квітня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 100000 грн., з умовою їх повернення до 07 липня 2026 року. Договір укладено у письмовій формі у вигляді розписки, яка підписана особисто відповідачем. Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, грошові кошти були передані відповідачу. Однак отримані відповідачем кошти в сумі 100000 грн. залишаються неповернутими.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що він дійсно отримав від позивача кошти в розмірі 100000,00 грн., однак не має можливості їх повернути через скрутне матеріальне становище, відсутність стабільного доходу, готовий повернути борг одразу, як у нього з`являться кошти.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 квітня 2026 року між сторонами по справі був укладений договір позики, згідно з яким позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 100000,00 грн., з умовою їх повернення до 07 липня 2026 року

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Частиною 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громодян. Крім того зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Суди мають керуватися обставинами конкретної справи, враховувати передбачені частиною третьою статті 2 ЦПК України основні засади цивільного судочинства, зокрема змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, а також передбачені частиною шостою статті 3 цього Кодексу принципи справедливості, добросовісності та розумності.

З аналізу зазначеного можна виділити такі критерії, які суди повинні враховувати під час застосування частини третьої статті 551 ЦК України: значне перевищення розміру неустойки заявленому розміру збитків (співмірність); наявність інших обставин, які мають істотне значення, якими, зокрема, можуть бути: ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; наслідки порушення зобов`язання; поведінка винної сторони щодо вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Такі висновки Верховний Суд виклав після подання касаційних скарг у постановах від 30 серпня 2023 року у справі № 686/17191/21 (провадження № 61-13254св22).

З урахуванням факту визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягненню з відповідача на користь позивача суми боргу за розпискою у розмірі 100000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,133,141,200,263-265 ЦПК України, ст.ст. 1046-1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики в розмірі 100000,00 грн., судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1331,20 грн., а всього 101331 (сто одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.В. Руденко