Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №199/16246/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/16246/26

(1-кп/199/1735/26)

ВИРОК

іменем України

16.10.2026 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження № 62026170030018033 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2026, відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Бобровий Кут Бериславського району Херсонської області, з повною середньою освітою, військовослужбовця, навідника 2 кулеметного взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого у будинку АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-13.04.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30.05.2025 на підставі ст. 81-1 КК України умовно-достроково звільнений для проходження військової служби за контрактом, невідбутий строк покарання 2 роки 7 місяців 6 днів.

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 5 ст. 407 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_4

обвинувачений – ОСОБА_3

захисник – ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Епізод 1

Судом визнано доведеним, що солдат ОСОБА_3 , будучи навідником 2 кулеметного взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 08 червня 2026 року приблизно о 06 годині 00 хвилин, самовільно залишив місце служби – 2 кулеметного взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався у пункті постійної дислокації АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі, коли 25 липня 2026 року був затриманий працівниками поліції за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Епізод 2.

Далі, солдат ОСОБА_3 , будучи навідником 2 кулеметного взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання для проходження військової служби, достовірно знаючи, що на всій території України у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб – до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан, який дії на теперішній час та останній раз воєнний стан в Україні продовжено Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який був затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 14 липня 2026 року № 1540 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб – з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року до 05 години 30 хвилин 31 жовтня 2026 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, 21 липня 2026 року, приблизно о 13 годині 50 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , не маючи законних підстав для входу до будинку, шляхом розбиття скла віконної рами,незаконно проник до житлового будинку, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у незаконному проникненні до житла, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162КК України.

Епізод 3.

Далі, ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим за корисливі злочини, на шлях виправлення не став вчинив новий корисливий злочин за наступних обставин: 21 липня 2026 року близько 16 години,перебуваючи біля території домоволодіння АДРЕСА_4 , що належить на праві приватної власності потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, впевнившись, що на території домоволодіння та в будинку ніхто не перебуває,будучи заздалегідь обізнаним, що вхід на територію домоволодіння здійснюється через зачинені металеві ворота, а сама територія огороджена суцільним парканом, що унеможливлює (суттєво ускладнює) вільне та безперешкодне потрапляння на неї сторонніх осіб, реалізуючи свій умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю будь-яких осіб в будинку та на території домоволодіння, цілком усвідомлюючи незаконність та протиправність свого входження (потрапляння) на територію домоволодіння та подальшого знаходження на цій території, що обумовлюється відсутністю в нього права на перебування там, де знаходиться майно потерпілого ОСОБА_7 , яким він бажає незаконно заволодіти, діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, з метою власного незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом подолання перешкоди у виді огороджувального паркана, незаконно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_4 , а саме в житловий будинок шляхом розбиття віконного скла, де зайшовши до підсобного приміщення, таємно заволодів грошовими коштами у розмірі 20 000 гривень.

Після чого, ОСОБА_3 , тримаючи викрадене майно безпосередньо при собі, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, спричинив тим самим потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду у розмірі 20 000 гривень.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Епізод 4.

Окрім вказаного, ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим за корисливі злочини, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин за наступних обставин: 23 липня 2026 року, близько 16 години 55 хвилин, перебуваючи біля території домоволодіння АДРЕСА_5 , яке знаходиться в користуванні потерпілого ОСОБА_8 та належить на праві приватної власності її матері - ОСОБА_9 , маючи прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з приміщення будинку в умовах воєнного стану, впевнившись, що на території домоволодіння та в будинку ніхто не перебуває, цілком усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, будучи заздалегідь обізнаним, що вхід на територію домоволодіння здійснюється через зачинені металеві ворота, а сама територія огороджена суцільним парканом, що унеможливлює (суттєво ускладнює) вільне та безперешкодне потрапляння на неї сторонніх осіб,діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, з метою власного незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом подолання перешкоди у виді огороджувального паркана, незаконно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_5 .

Після чого, ОСОБА_3 , пройшов до господарської будівлі, та, продовжуючи реалізацію свого прямого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, користуючись відсутністю будь-яких осіб на території домоволодіння та будинку, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігаєі вони є таємними для оточуючих, цілком розуміючи незаконність свого входження (потрапляння) в господарську будівлю та перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в нього права на перебування там, де знаходиться майно потерпілого ОСОБА_8 , яким він бажає незаконно заволодіти.

Далі, ОСОБА_3 , перебуваючи за вищевказаною адресою у зазначену дату та час,діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що двері до господарської будівлі були прикриті та не замкнені на замок, проник в середину, звідки викрав акумуляторну ланцюгову пилу ТАОЕ-S6КТ вартість якої складає 1 510 грн. 81 коп., дриль ударний марки "Дніпро-М" моделі "ДЕУ-750" вартість якого складає 759 грн. 00 коп. та набір інструментів марки "IntertoolET-6021" з 21 елементів вартість якого складає 1 493 грн. 90 коп., загальною вартістю 3 763 грн. 71 коп. Після чого, тримаючи викрадене майно безпосередньо при собі, та маючи намір якнайшвидше залишити місце вчинення злочину задля отримання можливості розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд,з причин, що незалежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки того ж дня, 23 липня 2026 року, близько 17 години 00 хвилин, був помічений сусідом, у зв`язку з чим припинив свої протиправні дії та залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 у суді.

Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчинених ним кримінальних правопорушень. ОСОБА_3 пояснив, що він дійсно залишив місце розташування підрозділу, після чого прибув до міста Дніпро, де скоїв крадіжку на суму 20000 гривень, потрапив до будинку через вікно, яке розбив, після цього, 23.07.2026 мав намір на викрадення майна в господарській будівлі, проте був помічений сусідом.

В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд, за згодою всіх учасників судового провадження, вважав не доцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження, кожен окремо, правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані за:

- ч. 5 ст. 407 КК України, як такі, що виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 1 ст.162 КК України, як такі, що виразились у незаконному проникненні до житла;

- ч. 4 ст.185 КК України, як такі, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану;

- ч.3 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України, як такі, що виразились у незакінченому замаху на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаній з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд відносить щире каяття, визнання вини, обвинуваченим до обставин, що пом`якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

5.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження кримінальних правопорушень. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 , кримінальних правопорушень, які скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких кримінальних правопорушень та кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, за місцем служби характеризується посередньо, за час проходження військової служби тричі отримував бойові поранення, раніше судимий, за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва за ст. 4 ст. 185 КК України від 13.04.2023.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

Вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст.70, ст.71 КК України, позицію обвинуваченого та захисника, які просили призначити мінімально можливе покарання, також суд враховує наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, дані про особу, суд вважає за необхідне призначити покарання виключно у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України та у виді обмеження волі за ч. 1 ст. 162 із застосуванням вимог ст. ст. 70, 71 КК України.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 виключно в умовах ізоляції від суспільства із реальним відбуванням покарання, враховуючи схильність ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки кримінальні правопорушення за даним вироком він вчинив в період невідбутого покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва, наведене вказує на систематичність злочинних дій ОСОБА_3 та небажання точно і неухильно додержуватися законів України.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.162 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

- за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців;

- за ч.5 ст.407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України ОСОБА_3 , за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2023, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць.

За ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому строк перебування під вартою з 25.07.2026 до 16.10.2026.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання, тобто з 25.07.2026.

Речові докази:

- мобільний телефон, що зберігається під розпискою у потерпілого ОСОБА_7 – залишити за належністю останньому.

- CD-R диск з камер відеоспостереження будинку АДРЕСА_6 – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

- Три конверти до яких поміщено залишки змивів, пляшку з водою об?ємом 2 л, недопалок, які вилучено та поміщено до паперового конверту НПУ та опечатано, 6 (шість) слідів папілярних візерунків які відкопійовано на 6 (шість) липких стрічок, два спеціальних паперових конверти НПУ з об?єктами дослідження; - два паперових конверти НПУ з об?єктами дослідження; - дві липкі стрічки у паперовому пакеті; одна липка стрічка у паперовому конверті; одна дактилокарта на ім?я ОСОБА_3 ; - одна липка стрічка у паперовому конверті; одна дактилокарта на ім?я ОСОБА_3 ; - два пакети з об?єктами дослідження; - опечатаний паперовий конверт НПУ з об?єктами дослідження; опечатаний паперовий конверт з копією дактилокарти; - два паперових конверта з об?єктами дослідження, - три конверти до яких поміщено зразки крові – знищити.

- футболку темного кольору, кросівки чоловічі 43-го розміру – повернути обвинуваченому.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 14 440,80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_10 витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №1530/26 від 07.10.2026 в сумі 400 гривень.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, – з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпра ОСОБА_11