Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №758/501/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/501/26

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання шлюбу недійсним внаслідок його фіктивності,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2026р. до Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним з підстав його фіктивності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим повторно 22.07.2025 Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві серії НОМЕР_1 , відповідно до якого батьком

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено позивача ОСОБА_1 .

У позовній заяві позивач зазначає, що його син ОСОБА_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі смт. Ямпіль Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим повторно 27.07.2024 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) серії НОМЕР_3 та Витягом з протоколу №2437 від 02.08.2023 засідання 12 регіональної військово-лікарської комісії.

Подаючи до суду позовну заяву про визнання шлюбу, укладеного його сином, ефективним, позивач зазначає, що після ознайомлення з документами, отриманими від військової частини НОМЕР_2 щодо виключення його сина зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із загибеллю, а саме Витягом з Наказу командира військової

частини НОМЕР_2 №103-PC від 11.07.2023, йому стало відомо про те, що у складі сім`ї сина зазначена дружина - ОСОБА_2 , 1994 року народження.

Вказує, що така обставина стала для позивача несподіваною новиною, оскільки за

свого життя син не повідомляв позивача про одруження та реєстрацію шлюбу

з відповідачкою. Від відповідачки стало відомо, що на початку 2023 року між сином позивача ОСОБА_3 та відповідачкою було зареєстровано шлюб. Вказує, що спільних дітей із відповідачкою у сина не було. Спільне майно вони не придбавали. Спільного господарства не вели.

Позивач вважає такий шлюб, укладений між сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.01.2023 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №63, фіктивним, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Як на підставу для визнання шлюбу фіктивним, позивач посилається на те, що

між ним та сином були дуже гарні та теплі стосунки, вони спільно обговорювали всі моменти життя, спілкувались при кожній можливій нагоді. Позивачу були відомі майже усі подробиці особистого життя сина. Позивачу було відомо, що між сином та відповідачкою були дружні стосунки, але ОСОБА_4 не повідомляв батька та не висловлював своїх планів щодо одруження та створення сім`ї з відповідачкою.

Вказує, що після того, як він дізнався про загибель свого сина, відповідачка запропонувала допомогу в оформленні документів, пов`язаних із загибеллю сина. Для цього, відповідачка запросила позивача до нотаріальної контори для підписання якихось документів, в зміст яких він не вчитувався та не розумів їх, оскільки перебував в тяжкому психоемоційному стані через загибель сина.

Як зазначає в позовній заяві, в подальшому, йому стало відомо, що через введення відповідачкою його в оману, він помилково підписав у нотаріуса заяву про відмову від

отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина.

Вважає, що відповідачка не мала наміру створювати сім`ю, а на меті мала лише отримати права, передбачені для членів сім`ї військовослужбовця, а тому цей шлюб має усі юридичні ознаки фіктивності.

Про наявність корисливої мети відповідачки свідчить її поведінка, пов`язана із введенням позивача в оману щодо заяви про відмову від отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина, яка була посвідчена нотаріально за пропозицією відповідачки.

Обґрунтовуючи своє право оскаржувати шлюб сина, позивач вказав на те, що в результаті шлюбу відповідачка має підстави для отримання грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка. Відповідно, відбувається зменшення частки батька в одноразовій грошовій допомозі, чим зачіпаються його інтереси. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 просив визнати шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.01.2023 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №63, недійним внаслідок його фіктивності. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 9 лютого 2026р. було відкрите загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

2 квітня 2026р. від відповідачки ОСОБА_2 надійшов Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачка зазначила, що зі своїм покійним чоловіком вона познайомилася навесні 2018р.. Її з ОСОБА_4 познайомив спільний друг, з яким ОСОБА_4 був в дитячому будинку. В 2018р. вона з ОСОБА_4 почала спілкуватися, в 2018р. влітку він розлучився. В 2019р. ОСОБА_4 полетів працювати до міста Мілан, Італія. Весь час вона з ним спілкувалась, вони підтримували один одного. На початку 2020р., після того як ОСОБА_4 повернувся з Італії, у них розпочалися романтичні відносини на постійній основі. Згодом ОСОБА_4 переїхав до відповідачки жити до квартири по АДРЕСА_1 . В кінці жовтня 2022р. ОСОБА_4 добровільно вступив до лав Збройних Сил України. В листопаді-грудні проходив навчання в місті Львові, у відпустку його відпустили лише в січні 2023р., саме тоді вони і розписалися.

Зазначає, що до реєстрації шлюбу вона з ОСОБА_3 проживали разом без реєстрації шлюбу. Стверджує, що у них був спільний бюджет, вони вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки.

Вказує, що реєстрацію шлюбу здійснювали урочисто, про що долучає відповідні фотокартки.

Зазначає, що ОСОБА_4 щодо своїх батьків розповідав, що він з 8 років до 18 років виховувався в дитячому будинку, батько до нього жодного разу не приїжджав та не спілкувався з ним. В 2010р. ОСОБА_4 вступив до Київського національного університету внутрішніх справ, в 2012р. отримав квартиру як особа, яка повернулась з дитячого будинку. Після закінчення університету він працював в Національній поліції до 2019р.

Зазначає що з 2000 року до 2018р. її чоловік не спілкувався з батьком та матір`ю взагалі, оскільки в 7 років його та його 3-річну сестричку взимку, а саме 30 січня 2000р. було підкинуто на територію дитячого будинку «Малятко», після чого вони були доставлені до чергової частини. Відповідно до Розпорядження Подільської районної державної адміністрації в місті Києві від 14 лютого 2000р. неповнолітні, які залишилися без батьківського піклування, були влаштовані в дитячий будинок «Малятко».

Відповідачка зазначає, що відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва 4 травня 2006р. позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В даному судовому рішенні зазначено, що впродовж п`яти років ніхто з рідних і родичів дітей за час їх перебування в дитячому будинку не відвідував, не цікавився станом здоров`я, вихованням. У судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_1 був присутній на даному судовому розгляді та не заперечував проти задоволення позову прокурора Подільського району міста Києва про позбавлення його батьківських прав.

У відзиві відповідачка зазначає, що в 2018р. перша дружина її чоловіка ОСОБА_4 наполягала на тому, щоб ОСОБА_4 знайшов свого батька . Він знайшов батька, однак подальше спілкування між ними не склалося, оскільки батько продовжував асоціальний спосіб життя, зловживав алкогольними напоями. Мати ОСОБА_4 померла в 2020р.

Зазначила, що позивач взагалі не брав будь-якої участі в житті свого сина, звісно він не був обізнаний про реєстрацію шлюбу. Вперше з позивачем відповідачка побачилися на похованні свого чоловіка. Стверджує, що організацією поховання, вибором місця поховання, встановленням пам`ятника, поминальним обідом займалася виключно вона без участі позивача, який навіть не проявляв такого бажання. Після поховання сина, позивач жодного разу не провідував могилу сина на кладовищі.

Твердження позивача про те, що нібито вона примушувала позивача йти до нотаріуса та підписати відмову від виплат, категорично спростовує. Зазначає, що оскільки позивач позбавлений батьківських прав, то він не набув права отримувати грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина. Відтак, висловлює позицію, що позивач взагалі є належним позивачем, адже йому не належить право вимагати визнати шлюб його сина недійсним.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Бородін А.В. вимоги позовної заяви підтримав, стверджував, що батько, хоч і проживав окремо від сина, однак підтримував з ОСОБА_4 зв`язки та не був обізнаний про реєстрацію шлюбу. Вважає, що шлюб було укладено фіктивно, адже усвідомлюючи ризики загибелі, відповідачка могла зареєструвати шлюб без наміру створення сім`ї.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Філіповська В.В. повідомила суду обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Звертала увагу суду на те, що позивач у позовній заяві виклав обставини, які не відповідають дійсності; приховав те, що він впродовж життя ОСОБА_4 не брав участі у його житті взагалі, не був обізнаний про життя ОСОБА_4 . На даний час подача позову викликана виключно тим, щоб отримати грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина.

У судовому засіданні 18 травня 2026р. суд своєю протокольною ухвалою закінчив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті. В цьому ж судовому засіданні представники сторін висловили бажання розпочати розгляд справи по суті та висловили свої позиції по суті. У зв`язку із розбіжностями у поясненнях, які надавали представники сторін, суд запропонував забезпечити особисту присутність у судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , У зв`язку з чим оголосив перерву у судовому розгляді до 6 липня 2026р..

У судове засідання 6 липня 2026 р. позивач та його представник не з`явилися, суд констатував 1-у неявку позивача та його представника, які належним чином повідомлені що про розгляд справи, у зв`язку з чим відклав судовий розгляд на 13 серпня 2026р..

В подальшому від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача. Зважаючи на таку заяву, суд ухвалив розглядати справу без участі позивача та його представника на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без участі представника Подільського ВРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Заслухавши пояснення учасників судовго розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданою повторно 22.07.2025 Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно Витягу з протоколу №2437 від 02.08.2023 засідання 12 регіональної військово-лікарської комісії, травма і причина смерті ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 №103-РС від 11.07.2023, солдата ОСОБА_3 , стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із загибеллю, з 28.04.2023.

За 3 місяці до своєї загибелі ОСОБА_3 24.01.2023 року уклав шлюб з відповідачкою, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 , відповідно до даних з якого 24.01.2023 укладено шлюб, який зареєстровано Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №63.

У шлюбі відповідачка змінила прізвище та стала ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією Відділу з питань реєстрації місця проживання Подільської НОМЕР_5 від 12 січня 2026р. про задеклароване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини другої статті 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені в зв`язку з реєстрацією цього шлюбу.

Так, пунктом 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, встановлено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку). За відсутності дружини та інших утриманців, право на отримання таких виплат належить спадкоємцям померлого.

Також, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність,

пособництво державі-агресору.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей», від 20 грудня 1991 року №2011-ХІI, встановлено, що члени сім?ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, мають право на призначення та отримання від Держави одноразової грошової допомоги. Така допомога згідно з вимогами Закону призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

Вирішуючи питання про те, чи може ОСОБА_1 - батько загиблого ОСОБА_3 , подавати позов про визнання шлюбу загиблого сина недійсним, суд виходить з контексту статті 42 Сімейного кодексу України та констатує, що шлюб ОСОБА_3 зачіпає інтереси позивача ОСОБА_1 щодо отримання грошового забезпечення сина та одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю сина. Факт реєстрації шлюбу призводить до збільшення кількості осіб, які можуть бути претендентами на отримання одноразової грошової допомоги. Відтак, суд констатує вплив шлюбу на інтереси позивача ОСОБА_1 , а відтак висновує, що позивач є тією особою, яка може звертатися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним. Висновок про те, що шлюб зачіпає інтереси ОСОБА_1 , не свідчить про те, що суд констатує беззаперечне право позивача на отримання грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина. Суд даним судовим рішенням не дає оцінку про те, чи зберігається чи вже втрачене у позивача право на отримання такої грошової допомоги, у зв`язку із доведенням факту того, що позивача було позбавлено батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 . Суд лише констатує те, що позивач претендує на отримання грошової допомоги, як і дружина загиблого, а тому є підстави вважати, що він є заінтересованою особою у спорі щодо отримання виплат, а тому в силу статті 42 Сімейного кодексу України може подавати позов про визнання шлюбу недійсним.

Вирішуючи питання про те, чи був укладений шлюб фіктивним, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 СК України).

Частинами 1, 2 ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю.

Відповідно до абзацу 2 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК України). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю. Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач уклала шлюб без намірів створити сім`ю, тобто шлюб носив фіктивний характер.

Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16ц.

Відповідно до ст. 44 СК України у випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 45 СК України передбачено, що недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Судом встановлено, що реєстрацію шлюбу подружжя здійснювало урочисто, про що відповідачка долучила фотознімки; достовірність таких фотознімків позивач не заперечував.

В свою чергу встановлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 4 травня 2006р. у справі за позовом прокурора Подільського району міста Києва в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно його двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Судовим рішенням встановлено, що діти впродовж останніх п`яти років перебували у дитячому будинку « ОСОБА_8 ».

Відповідачка повідомляла суду, що батько ОСОБА_4 - позивач по справі ОСОБА_1 не спілкувався зі своїм сином ОСОБА_4 , не підтримував з ним будь-яких сімейних, родинних зв`язків, тому і не був обізнаний про реєстрацію шлюбу.

Забезпечивши присутність у судовому засіданні представника, позивач не спростував дану обставину, не надав жодного доказу спілкування з сином, доказів про те, що підтримував родинні зв`язки з ОСОБА_4 . Позивач навіть не повідомив обставину, то коли ж батько розпочав спілкування з сином, якщо таке мало місце, після того, як ОСОБА_4 був випущений із дитячого будинку « ОСОБА_8 » у доросле життя.

В свою чергу, матеріали справи не містять жодного доказу, який би вказував на відсутність наміру в ОСОБА_4 та відповідачки створювати сім`ю та набувати взаємних прав та обов`язків.

При цьому, жодних свідчень осіб, які були б обізнані про особисті обставини життя ОСОБА_4 та обставини укладання ним шлюбу з відповідачкою, спільне проживання чи не проживання подружжя, ведення чи не ведення спільного господарства, наявність чи відсутність спільного бюджету, про стосунки подружжя, період проживання чи непроживання подружжя разом позивач не надав.

Суд вважає, що лише за наявності беззаперечних доказів, які дають достатні та обґрунтовані підстави вважати, що укладаючи шлюб сторони не мали наміру створювати сім`ю та набувати для себе прав та обов`язків подружжя, можна зробити висновок про фіктивність такого шлюбу.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивача про визнання фіктивним шлюбу, укладеного його сином ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання шлюбу недійсним внаслідок його фіктивності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

СуддяТ. В. Войтенко