Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №352/2120/25 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2120/25

Провадження № 2/352/124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю: представника позивача Саварин С.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 – Говзана М.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Тисменицької міської ради, обласного комунального підприємство «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним, скасування рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради та свідоцтва про право власності та припинення права власності шляхом скасування реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

10.09.2025 року позивач звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області, ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради, свідоцтва про право власності та припинення права власності шляхом скасування реєстрації права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 17.11.2004 року є власником будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 . Право власності до позивача на вказаний будинок перейшло в такій послідовності: 11.12.2000 року на ім`я ОСОБА_3 (дідуся позивача) було видане свідоцтво про право власності на даний житловий будинок в цілому, після його смерті, його дружина ОСОБА_4 успадкувала зазначене майно, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.08.2001 року. В подальшому, 17.11.2004 року ОСОБА_4 подарувала позивачу в цілому спірне будинковолодіння. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще за життя відповідач ОСОБА_1 оскаржувала в суді право власності на вказаний будинок та сам договір дарування. Згідно рішення Тисменицького районного суду від 16.06.2006 року у справі №2-13/2006, вирішено встановити, що забудівник домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 та в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Тисменицької міської ради про визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння, свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності на 5/8 частки домоволодіння та встановлення факту, що має юридичне значення та до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частково недійсним відмовити.

Однак у травні 2025 року син відповідачки запропонував позивачу продати йому частку у будинковолодінні. Як виявилось в подальшому, згідно витягу з відповідного реєстру ОСОБА_1 є власником 44/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 02.11.2007 року Тисменицької міської ради, а інші 56/100 частки домоволодіння належать позивачу. Підставою для проведення розрахунку ідеальних часток на будинковолодіння від 19.10.2007 року: заява ОСОБА_1 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно; замовлення ОСОБА_1 №578/806 на виконання робіт по розрахунку часток; рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 04.07.2007 року; довідка ОБТІ від 17.10.2005р. № 9816 про те, що готовність 2 поверху недобудованого житлового будинку в АДРЕСА_1 складає 97 відсотків.

Однак жодного дозвільного документу на проведення добудови чи реконструкції ОБТІ, будинку, який на той час перебував у власності позивача, ОСОБА_1 не надала. Відповідачка ніколи не була прописана в спірному будинку і проживала в своїй квартирі по АДРЕСА_2 , що підтверджується адресною довідкою від 14.08.2006р., остання часто вчиняла конфлікти зі своєю матір`ю, тому позивач змушений був забрати бабусю проживати до себе. Надалі, ОСОБА_1 самовільно вселилась в будинок і поступово почала облаштовувати 2 поверх будинку для свого проживання.

З часу дарування позивачу даного будинку в 2004 році реконструкція існуючих конструкцій житлового будинку не проводилась. Будинок не змінювався ні поверхово, ні в ширину, ні в довжину, дах теж не мінявся. Дідусь і бабуся збудували в 1975 р. по факту 2-поверховий будинок, накрили його, збудували літню кухню і теплицю.

Як вбачається з матеріалів інвентарної справи, реєстрація права власності 2 поверху будинку та теплиці відповідачкою та всі процедурні дії виконані відповідачами з цього питання були зроблені без позивача. Вважає, що ОСОБА_1 , працівники ОБТІ (інвентаризатор та реєстратор), виконавчий комітет Тисменицької міської ради порушили законодавство, яке регулювало питання здійснення добудови/реконструкції, проведення розрахунку ідеальних часток у власності та реєстрації нерухомого майна на особу, яка не мала жодного відношення до цього майна. А цим самим всі відповідачі порушили право власності на майно позивача. Внаслідок таких незаконних дій з одноосібного власника будинку позивач став співвласником лише частини цього будинку без його волі та відома.

Крім того, в рішенні вже визначено частки 2 співвласників, хоча сам розрахунок 19.10.2007 ідеальних часток в загальній власності будинковолодіння виготовлено значно пізніше. Вважає рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 04.07.2007 року незаконним та таким, що підлягає до скасуванню, як таке що суперечить актам законодавства і порушує право власності на спірне домоволодіння. Просить поновити строк звернення до суду з даним позовом, визнати недійсним та скасувати дане рішення та припинити право власності відповідача на спірне майно.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник відповідача Тисменицької міської ради скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що позовну заяву не визнає та вважає такою, яка не підлягає до задоволення. Зазначає, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету оформлення прав власності на нерухоме майно здійснювалось відповідно до норм Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Мінюсту від 07.02.2002 року. Відповідно до пункту 6.1. Порядку оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування у визначених уданому пункті випадках. Після чого ОБТІ на підставі звернення фізичної особи здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно. Згідно пункту 3.3. Порядку у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Тобто, ОБТІ не зареєструвало б право власності на об`єкт щодо реєстрації якого звернулась неуповноважена особа або право власності на об`єкт уже зареєстроване. Більше того, такий об`єкт підлягав обов`язковій інвентаризації, яка проводилась працівниками ОБТІ і ході якої перевірялась зокрема відповідність/невідповідність уже зареєстрованим правам.

Крім цього зауважила, що оскаржуване рішення виконавчого комітету прийняте 04.07.2007р., а права власності зареєстровано 02.11.2007р., тобто 18 років тому. Зважаючи на вищевикладене, в будь якому випадку, позивач пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Говзан М.М. до суду надав відзив, у якому вказав, що рішенням Виконавчого комітету Тисменицької селищної ради від 12.05.1972 року дозволено батькові відповідача ОСОБА_3 будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , на старому місці. Рішенням № 15 від 1974 року Виконавчий комітет Тисменицької селищної ради, розглянувши заяву громадянина ОСОБА_3 ( батька) вирішив дозволити включити забудовником до будівлі 2 поверх будинку по АДРЕСА_4 громадянина ОСОБА_3 , його дочку ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ), а рішенням № 7 від 23.04.1980 р., ОСОБА_1 включено забудову другого поверху цього будинку.

На той час відповідач з сім`єю (чоловік, двоє дітей, які народилися в Тисмениці) проживали з батьками - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 однією сім`єю, вели спільне господарство, а син ОСОБА_7 , 1983 року народження, зареєстрований у цьому першому поверсі з 27.11.2002 року, по сьогоднішній день. По другому пункту позовної заяви, де говориться про прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку йдеться про те, що коли пишеться «будівництво» даного будинку, то мається на увазі перший поверх, який був закінчений і у якому проживали). Знову ж таки, на ім`я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності, де пишеться «житловий будинок в цілому», а вказується житлова площа 69,2 кв.м. Площа цілого будинку більша.

Зазначив, що ОСОБА_4 могла подарувати не в цілому будинковолодіння, але лише ті 69,2 кв.м ( перший поверх), що їй належить за спадком. У цивільній справі №2-13/2006 яка розглядалася Тисменицьким районним судом у 2006 році ОСОБА_1 просила 5/8 частину домоволодіння, тобто другий поверх на який вона мала дозвіл на будівництво і 1/4 частину першого поверху, яка їй була належна після смерті батька, так як вона там проживала. В цій частині суд відмовив через пропущення строку прийняття спадщини. 02.11.2007 року Тисменицька міська рада видала Свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Її частка в загальному домоволодінні становить 44/100, в яку входить житловий будинок, огорожа, літня кухня, сарай, гараж, теплиця, криниця. Двоповерховий будинок був побудований ще в 1975 році, на основі рішення селищної ради на ім`я відповідача. Зараз відповідач зареєстрована на належній їй частці по сьогоднішній день.

Додатково повідомив, що ОСОБА_1 проживала з мамою в будинку по АДРЕСА_1 . Побудований будинок був з самого початку двоповерховий, належав в частках батькові і теті. Після смерті батька мати, ОСОБА_8 подарувала належну їй частку (69,2 кв. М) позивачеві, бо тільки дану частку вона успадкувала після нього. Тому підстави набуття ОСОБА_1 права власності є законними, оскільки відповідали нормам діючого на той час законодавства, про що зокрема зазначає Тисменицька міська рада у своєму відзиві у даній справі.

Крім цього, щодо позовної давності зазначив, що як підтверджено матеріалами справи, позивач знав про набуття відповідачем права власності, оскільки ними було розпочато процедуру розподілу земельної ділянки, де позивач на кадастровому плані виготовленому у 2009 році погодив межі і навіть залив бетонний стрічковий фундамент на своїй частині земельної ділянки, однак в подальшому припинив будівництво 1/12 паркану, і на даний час його частина земельної ділянки огорожу та паркану перебуває у занедбаному стані.

Просив у позові відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явився, своє представництво в суді здійснював через представника.

Представник позивача в судовому засіданні просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні просили у позові відмовити.

Представник відповідача Тисменицької міської ради в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Івано-Франківського ОБТІ в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 11.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху.

13.10.2025 року позивачем усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду.

Ухвалою судді від 14.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалами суду від 10.12.2025 року постановлено витребувати докази по справі та викликати для допиту в судовому засіданні свідків.

Ухвалою суду від 21.01.2026 року постановлено витребувати в ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" для огляду в судовому засіданні оригінал розрахунку ідеальних часток в загальній власності будинковолодіння від 19.10.2007 року, виготовлений Івано-Франківським ОБТІ, на підставі якого за ОСОБА_2 було зареєстровано 56/100, а за ОСОБА_1 44/100.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року постановлено витребувати в Тисменицької міської ради Івано-Франківської області проєктну документацію та документи про готовність об`єкта будівництва другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі яких було прийнято рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 04.07.2007 року.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року підготовче провадження постановлено закрити та призначено справу до судового розгляду.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно технічного паспорту за адресою АДРЕСА_1 власниками такого зазначено ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в цілому. Дане будинковолодіння має підвал та 1 поверх, загальною площею 197,9 кв.м. та 69,2 кв.м. – житлова площа. Дане будинковолодіння побудоване 1976 року (а.с.7-12).

У будинковій книзі для прописки громадян, які проживають за адресою АДРЕСА_1 містяться відомості про реєстрацію проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що прописана за цією адресою з 15.06.1977 року. Крім цього міститься запис про прописку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14-17)

У інвентаризаційній справі на будинок АДРЕСА_1 , яка надана Івано-Франківським ОБТІ на вимогу ухвали суду, містяться відомості про належність будівель домоволодіння, зокрема ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_2 – на підставі договору дарування та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності. Крім цього містяться відомості про належність будинку АДРЕСА_5 щі Тисмениця по частці ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (том 2 а.с.10).

В матеріалах інвентаризаційної справи міститься ухвала народного суду Тисменицького району від 25.01.1956 року згідно якої було ухвалено встановити факт що на день смерті у 1953 році ОСОБА_11 володів сараєм по АДРЕСА_6 (том 2 а.с.27).

В подальшому на підставі договору дарування від 07.04.1986 року ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_10 належну їй половину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_6 та складається в цілому з житлового дерев`яного будинку розміром 77,3 кв.м. та дерев`яного сараю розміром 29,1 кв.м. (том 2 а.с.27).

У відповідності до архівного витягу з протоколу № 9 засідання виконавчого комітету Тисменицької селищної Ради депутатів трудящих від 12 травня 1972 р. зазначено, «…Розглянувши заяву гр-на ОСОБА_3 про дозвіл будівництва жилого будинку на старому місці по АДРЕСА_4 , виконком Тисменицької селищної Ради депутатів трудящих Вирішив дозволити гр. ОСОБА_3 будівництво жилого будинку по АДРЕСА_4 . Зобов`язати гр-на ОСОБА_3 після закінчення нового будинку старий будинок знести» (том 1 а.с.20).

Згідно рішення №15 виконавчого комітету Тисменицької селищної ради депутатів трудящих від 15.08.1974 року «Про будівництво житлового будинку» по АДРЕСА_4 , вирішено дозволити включити забудівником до будівництва нового 2-х поверхового будинку по АДРЕСА_4 ОСОБА_3 його дочку ОСОБА_13 (том 1 а.с.119).

В подальшому вказане рішення було скасоване рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської районної ради депутатів трудящих від 10.10.1975 року ( том 2 а.с.116).

Згідно відповіді виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради депутатів трудящих від 23.12.1975 року гр. ОСОБА_3 виконком обласної Ради депутатів трудящих повідомляє, що порушене клопотання задоволенню не підлягає оскільки спорудження двоповерхового будинку розпочато самовільно (том 1 а.с.40).

Згідно рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 31.10.2000 року №50 про затвердження акту комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 та оформлення права власності з видачею свідоцтва на цілий будинок за ОСОБА_3 , вирішено затвердити акт на підставі рішення виконкому Тисменицької селищної ради від 12.05.1972 року №10 (том 2 а.с.27).

Згідно акту №34 затвердженого рішенням виконкому Тисменицької ради народних депутатів 31.10.2000 року №50 такий складено про закінчення забудови індивідуальної садиби ОСОБА_3 . Забудова присадибної ділянки по АДРЕСА_1 розпочато у 1972 році та закінчено у 1996 році, на присадибній земельній ділянці побудовано одноповерховий житловий будинок житловою площею 69,2 кв.м. Надвірні будівлі: літня кухня та сарай-гараж (а.с.42).

11.12.2000 року було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок в цілому АДРЕСА_1 власнику ОСОБА_3 (том 1а.с.28, том 2 а.с.43).

Згідно рішення виконкому Тисменицької міської ради №20 від 27.03.2001 року внесено зміни у рішення виконкому №10 від 12.05.1972 року «Про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 на ОСОБА_5 » (том 2 а.с.46).

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 16.08.2001 року в цілому житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 (том 2 а.с.47).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.08.2001 року державний нотаріус Тисменицької державної нотаріальної контори видав таке спадкоємцю майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружині - ОСОБА_4 , яка мешкає АДРЕСА_1 , зокрема на житловий будинок цегляного будинку житловою площею 69.2 кв.м., зазначений в плані літерою "А", літньої кухні - сараю гаражу "Б", криниці № 1, огорож №2, №3, які знаходяться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок належить спадкодавцю на підставі свідоцтва на право власності на житловий будинок видане виконкомом Тисменицької міської ради 16 серпня 2001 року, зареєстрований в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації за № 2687 (том 1 а.с.29, том 2 а.с.50).

У витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ №543394 від 15.11.2004 року домоволодіння АДРЕСА_1 , житловою площею 69,2 кв.м. зареєстровано за власником ОСОБА_4 . В описі об`єкта нерухомості перераховано будівлі і споруди, що входили до власності ОСОБА_4 , а саме: житловий будинок житловою площею 69,2 кв.м., загальною площею 197,9 кв.м., літня кухня-сарай-гараж площею 60 кв.м., колодязь, огорожа площею 46,8 кв.м. та огорожа площею 26,4 кв.м. (том 2 а.с.62).

Згідно договору дарування від 17.11.2004 року гр. ОСОБА_4 що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з однієї сторони - надалі Дарувальник та ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , з другої сторони надалі Обдарований, домовились про те, що ОСОБА_4 передала безоплатно, а гр. ОСОБА_2 , прийняв у власність, як дарунок, будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинковолодіння, що відчужується в цілому складається з житлового цегляного будинку житловою площею 69.2 кв. м., загальною площею 197.9 кв. м., зазначений в плані літерою "А", літня кухня-сарай-гараж „Б" - 60.0 кв. м., колодязя №1, огорожі №2 - 46.8 кв.м., огорожі №3 - 26.4 кв.м За заявою власника відчужується будинковолодіння в цілому (а.с.37).

У технічному паспорті на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1 , виготовленого 09.09.2000 року власниками зазначено ОСОБА_3 , а потім і ОСОБА_4 . Будинок включає підвал та 1 поверх житловою площею 69,2 кв.м. (том 1 а.с.121-124).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ №5591950 від 26.11.2004 року домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстровано за власником ОСОБА_2 (том2 а.с.67).

В матеріалах справи міститься запит судді Тисменицького районного суду начальнику Івано-Франківського ОБТІ про визначення ступеню готовності 2 поверху недобудованого житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , у зв`язку із розглядом справи в суді (том 2 а.с.74).

В матеріалах справи міститься довідка №9816 Управління ЖКГ Івано-Франківського ОБТІ від 17.10.2005 року, видана ОСОБА_1 про те, що готовність 2 поверху недобудованого житлового будинку в АДРЕСА_1 становить 97%(том 1 а.с.31).

Відповідно до рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16.06.2006 року у справі №2-13/2006 ухвалено встановити, що забудівник домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_3 і померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 являється батьком ОСОБА_1 В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Тисменицької міської ради про визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння, свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності на 5/8 частин домоволодіння та до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частково недійсним відмовити (а.с.21-23).

Дане рішення оскаржувалось у апеляційному порядку та ухвалою суду від 15.08.2006 року було залишено без зміни. Крім того у судовому рішенні було встановлено, що відповідачка є власником одноповерхового будинку, а позивач спорудила другий поверх у цьому ж будинку (97% готовності) і ніхто не чинить їй перешкоду оформленні права власності на збудовану нею частину житлового будинку (а.с.24).

У зведеному акті вартості будинків, допоміжних будівель та споруд складеного 14.05.2007 року за адресою в АДРЕСА_1 , міститься перелік об`єктів (будинків, допоміжних будівель та споруд) а саме: житловий будинок, літня кухня, сарай, гараж, теплиця, криниця, огорожа, огорожа ( том 2 а.с.66).

Згідно розрахунку ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння від 19.10.2007 року за адресою АДРЕСА_1 по власниках: ОСОБА_1 – 44/100, ОСОБА_2 – 56/100. Розрахунок часток виготовлений на замовлення ОСОБА_1 . При цьому зазначено, що власник ОСОБА_1 займає квартиру АДРЕСА_8 в яку входять житлові кімнати, ванна, теплиця, балкон, власник ОСОБА_2 займає квартиру АДРЕСА_9 , до його власності входить: підвал, сходи, сходи, літня кухня, сарай, гараж, криниця, огорожі №1 та АДРЕСА_8 (том 1 а.с.32-33,35, том 2 а.с.81).

Відповідно до відповіді на запит адвоката обласне комунальне підприємство Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації від 08.07.2025 року зазначено, що рішення про державну реєстрацію права власності від 02.11.2007 року було прийнято державним реєстратором ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» Максимів М.М. на підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 04.07.2007 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.11.2007 року.

Розрахунок ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння було проведено інженером ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_14 19.10.2007 року на підставі заяви одного із співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 . При цьому, звернуто увагу, що в силу положень Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 488, отримання матеріалів технічної інвентаризації в паперовій та/або електронній формі здійснюється на договірній основі (том 1 а.с.19).

Згідно рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 04 липня 2007 року постановлено оформити право власності на 44/100 будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та 56/100 частин будинковолодіння за ОСОБА_2 . Івано-Франківському ОБТІ видати свідоцтво про право власності згідно даного рішення (том 1 а.с.26).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, Державний реєстр іпотек від 15.05.2025 року №427006113 власником будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 частці 44/100 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 02.11.2007 року та ОСОБА_15 в частці 56/100 (том 1 а.с.18).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.11.2007 року домоволодіння по АДРЕСА_3 в частці 44/100 зареєстровано за ОСОБА_1 . У об`єкт власності входить: житловий будинок, площею 297 кв.м., огорожа2 площею 46,8 кв.м., огорожа 3 площею 26,4 кв.м., літня кухня площею 18 кв.м., сарай площею 24 кв.м., гараж площею 18 кв.м., теплиця площею 37,2 кв.м., криниця. (том 1 а.с.126, том 2 а.с.86).

30.10.2017 року заведена будинкова книга №1833 для реєстрації громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 (частка 44/100) зареєстровано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 .(135-139).

Крім цього на будинковолодіння за вище вказаною адресою виготовлено технічний паспорт власника 44/100 частки ОСОБА_1 в якому міститься план будинку , що включає підвал, перший поверх та другий поверх. По першому поверсі житлова площа квартири АДРЕСА_9 становить 69,2 кв.м. житлова площа другого поверху квартири №2 – 126,4 кв.м. (а.с.141-148).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с.43).

У відповідності до довідки виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 12.11.2013 року №1552 виданою ОСОБА_4 , 1926 року народження, про те, що вона зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1 одна (а.с.52).

Свідок ОСОБА_16 , який був міським головою м. Тисмениця з 1994 року, в судовому засіданні пояснив, що будівництво по АДРЕСА_1 велося ще з 1990 року. Коли бабуся позивача померла, її дочка ОСОБА_17 зверталася для ведення будинку в експлуатацію. Комісія виїжджала на місце будови, де було встановлено, що будинок майже був готовий. Вказаний будинок був визнаний власністю померлого ОСОБА_3 . Будинок є цегляним двохповерховим, накритим та повністю готовим до експлуатації. Будівництво розпочате у 1970-1972 роках, огляд будинку проводила комісія у 2000 році. У будинку проживала бабуся ОСОБА_18 , літня кухня та теплиця на той час вже були збудовані.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні вказав, що на місці спірного будинку була стара хата. Коли свідок пішов на будову до ОСОБА_3 допомагати, то перекриття на другому поверсі було вже змуровано. Чи була біля хати теплиця не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що ОСОБА_2 є її рідним братом. Зазначила, що знає зі слів, що спірний будинок був збудований дідусем та бабусею. Пам`ятає будинок таким як він є, у будинку проживали на першому поверсі, на другому поверсі не проживали, там були поштукатурені стіни, встановлені вікна, необхідна була побілка. ОСОБА_1 заселилась на другий поверх домоволодіння після того як було винесено рішення суду після 2007 року. У 1992 році помер дідусь, бабуся після його смерті оформила спадщину. Після смерті дідуся був випадок, коли викликали поліцію, оскільки ОСОБА_20 наносила побої бабусі, з того часу бабцю забрали проживати до ОСОБА_2 у 2004 році. Бабуся померла у 2021 році. Зазначила, що брат не з`ясосував на якій підставі проживає там ОСОБА_1 .

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23))

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що «обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

В абзаці другому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, вказано, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

У постанові від 12 березня 2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс 18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20вказано, що «стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов`язувати суб`єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає. Функціональним призначенням процедурних нормє «обслуговування» приватно-правових норм. З урахуванням того, що процедурні норми виконують тільки функцію «обслуговування» приватно-правових норм, то у разі якщо існує суперечність, то вона має вирішуватися на користь приватно-правової норми».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 зазначила, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

VІ. Висновки суду.

Вислухавши думку сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування передано безоплатно у власність, як дарунок, будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового цегляного будинку житловою площею 69.2 кв. м., загальною площею 197.9 кв. м., зазначений в плані літерою "А", літньої кухні-сарай-гараж „Б" - 60.0 кв. м., колодязя №1, огорожі №2 - 46.8 кв.м., огорожі №3 - 26.4 кв.м

Згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.08.2006 року було встановлено, що відповідачка є власником одноповерхового будинку, а позивач спорудила другий поверх у цьому ж будинку (97% готовності) і ніхто не чинить їй перешкоду оформленні права власності на збудовану нею частину житлового будинку.

Відповідно до розрахунку ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 по власниках визначено, що частка ОСОБА_1 – 44/100, ОСОБА_2 – 56/100. При цьому зазначено, що власник ОСОБА_1 займає квартиру АДРЕСА_8 в яку входять житлові кімнати, ванна, теплиця, балкон, власник ОСОБА_2 займає квартиру АДРЕСА_9 , а також до його власності входить: підвал, сходи, сходи, літня кухня, сарай, гараж, криниця, огорожі №1 та №2.

В подальшому право власності на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 частці 44/100 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 02.11.2007 року та ОСОБА_15 в частці 56/100.

Таким чином, відповідач набула право власності на частину домоволодіння шляхом введення в експлуатацію 2 поверху будинковолодіння та включення до її майна теплиці, що і стало підставою для визначення часток у спірному майні.

Суд враховує, що оскільки у виданому ОСОБА_4 свідоцтві про право на спадщину не було зазначено другого поверху будинку, в подальшому успадковане нею майно було подароване позивачу, а судовим рішенням від 15.08.2006 року судом встановлено, що саме відповідач спорудила 2 поверх будинку, отже за обставин цієї справи між сторонами як співвласниками існує спір щодо розміру часток у праві спільної власності на спірне домоволодіння.

Згідно з практикою Верховного Суду та Великої Палати ВС, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є ефективним способом захисту тільки тоді, коли воно безпосередньо поновлює порушене право особи та усуває перешкоди для його реалізації.

При цьому стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту.

Одночасно, обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

На переконання суду, саме лише скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності відповідача на указану частку з посиланням на допущені державним реєстратором порушення порядку такої державної реєстрації, скасування рішення органу місцевого самоврядування, якими визначено частки, вказаний спір між співвласниками не вирішує, тому не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у спірних відносинах, зважаючи на те, що право власності на другий поверх у будинку та теплицю не будуть зареєстровані за жодною зі сторін.

Якщо власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту. Оскільки позивач стверджує, що його право власності порушується та не визнається відповідачем, який є іншим співвласником будинку, належним способом його захисту є позов про визнання права на частку у праві спільної власності на спірне майно.

Таким чином, оскільки таку вимогу позивачем не заявлено, скасування рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради, свідоцтва про право власності та припинення права власності шляхом скасування реєстрації права власності, не призведе до ефективного відновлення прав позивача, а відтак не є належним способом захисту порушеного права. Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, то в задоволенні позову слід відмовити.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, витрати позивача слід залишити за ним.

Керуючись ст. 4, 10, 76-82, 89, 263-265, 268, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Тисменицької міської ради, обласного комунального підприємство «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним, скасування рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради та свідоцтва про право власності та припинення права власності шляхом скасування реєстрації права власності - відмовити.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

відповідачі: ОСОБА_1 , АДРЕСА_11 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Тисменицька міська рада Івано-Франківської області, вул. Галицька, 17, м. Тисмениця, Тисменицька ТГ, Івано-Франківська область, 77401, код ЄДРПОУ 02891670;

ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» вул. С.Бандери, 77. М. Івано-Франківськ, 76014, ЄДРПОУ: 03346064.

Рішення складене в повному обсязі 16.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.