Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №159/3362/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3362/26

Провадження № 2/159/2306/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Гусар Т.М.,

прокурора Дикун І.В.,

представника третьої

особи Самчука Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю прокурора Ковельської окружної прокуратури та з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.01.2021 року позивач уклав шлюб з відповідачем.

Під час перебування сторін у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 , який є малолітнім.

Одруження з відповідачем виявилось невдалим та рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 11.08.2022 року шлюб між сторонами було розірвано.

Позивач вказує, що після народження дитини відповідач проживала в с. Гулівка Ковельського району Волинської області та виховувала сина ОСОБА_4 , однак у травні 2025 року залишила свого сина на догляд своєї матері - ОСОБА_5 та виїхала проживати у невідомому напрямку. На даний час відповідач не має постійного місця проживання та, станом на 12.02.2026 року, тимчасово проживала по АДРЕСА_1 .

Таким чином, відповідач з травня 2025 року злісно ухилялась та ухиляється від виконання своїх прямих обов`язків по вихованню спільного сина, не спілкується з ним, не бере участі у його вихованні, матеріально та морально не підтримує, не цікавиться станом його здоров`я, який потребує постійного лікування і відповідно догляду.

Позивач вказує, що на даний час він у шлюбі не перебуває та беру активну участь у вихованні сина, який проживає разом з позивачем в с. Троянівка Камінь-Каширського району Волинської області, буде зарахований та відвідуватиме заклад дошкільної освіти “Колосок”.

Позивач матеріально забезпечує сина, приймає всі міри для його виховання, навчання та відпочинку, прикладає максимум зусиль і коштів для його лікування.

Крім цього, позивач вказує, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Поворської сільської ради, дослідивши умови проживання, навчання, виховання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійшов висновку про доцільність позбавлення відносно нього батьківських прав ОСОБА_2 , що знайшло своє закріплення у Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Поворської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який затверджений рішенням виконавчого комітету цієї ж сільської ради №2/44 від 25.02.2026 року.

На підставі викладених обставин, позивач вимушений звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина.

Враховуючи викладене, позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судовому засіданні, яке відбулось 16.09.2026 року, позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладений в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

В судове засідання, яке мало місце 07.10.2026 року, позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 , в силу вимог ст. 128 ЦПК України, була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явилась без повідомлення причин, відзиву не подала.

За вказаних обставин суд, за згодою позивача, прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області Самчук Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав. Вказував на те, що він є начальником Служби у справах дітей Поворської сільської ради Ковельського району, до якої позивач звернувся із заявою щодо позбавлення батьківських прав відповідача. Оскільки по місцю проживання остання була відсутня, було здійснено відповідне повідомлення на лінію “102” для її розшуку. В подальшому, працівниками поліції було встановлено її тимчасове місце перебування в сел. Путила Вижницького району Чернівецької області. Працівники Путильської селищної ради разом з місцевим офіцером громади опитали відповідача, яка подала заяву про надання її згоди на позбавлення батьківських прав щодо малолітнього сина. Працівниками Путильської селищної ради вказана заява була скерована до Поворської сільської ради і була прийнята до уваги при наданні висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав. Позовні вимоги позивача підтримує, оскільки дитина має ознаки інвалідності, на даний час перебуває в спеціалізованій школі, відповідач тривалий час не піклується про дитину, не виконує своїх обов`язків, не цікавиться нею, а догляд за дитиною здійснює позивач та його матір (бабуся дитини).

Прокурор Ковельської окружної прокуратури Дикун І.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Вказувала на те, що висновок органу опіки та піклування не є достатньо обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здатна виконувати батьківські обов`язки. Не врахована також поведінка відповідача до травня 2025 року, коли вона проживала разом з дитиною, не з`ясовані причини її відсутності за місцем проживання сина. У висновку не наведено переконливих доводів доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Крім цього, походження заяви відповідача про надання згоди на позбавлення батьківських прав викликає сумніви. Органом місцевого самоврядування не лише не засвідчено належним чином заяву, але і не долучено документ, який посвідчує особу заявниці. Прокурор вважає, що позивачем не доведено відповідних обставин, які враховуються при вирішенні даного питання, а тому, враховуючи інтереси дитини та законодавчі норми, підстав для задоволення даного позову немає. Просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення даного позову.

Так, згідно вимог ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до рішення Маневицького районного суду Волинської області від 11.08.2022 року, шлюб, зареєстрований 28.01.2021 року Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 43, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було розірвано. Крім цього, вказаним рішення суду вирішено після розірвання шлюбу позивачеві залишити прізвище « ОСОБА_6 ».

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 29.04.2026 року Маневицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивача, підтвердила, що відповідач близько півтора року назад поїхала з постійного місця проживання в с. Гулівка в невідомому напрямку, після чого до дитини не з`являється, не спілкується з дитиною, не цікавиться нею, не телефонує, не пише, номер свого телефону нікому не дає, місце свого перебування не повідомляє. Дитина проживала в с. Гулівка разом з матір`ю відповідача, а останні шість місяців проживає разом з нею та позивачем в с. Троянівка. Дитина хворіє, потребує належної уваги та лікування, оскільки погано розмовляє (знає близько десяти слів).

Відповідно до Висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Поворської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що з травня 2025 року ОСОБА_2 неналежно виконує батьківські обов`язки по відношенню до свого сина, не спілкується, не бере участі у вихованні, не підтримує морально та матеріально, чим порушує ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства”.

На даний час встановлено, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 . Службою у справах дітей Путильської селищної ради з ОСОБА_2 було проведено бесіду, після чого остання особисто надала згоду на усиновлення свого сина ОСОБА_4 та не заперечує позбавлення її батьківських прав.

Таким чином, з метою забезпечення прав та законних інтересів малолітнього ОСОБА_4 комісія з питань захисту прав дитини Поворської сільської ради дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказаний висновок про Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Поворської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затверджено рішенням виконавчого комітету Поворської сільської ради № 2/4 від 25.02.2026 року.

Крім цього, згідно письмової заяви ОСОБА_2 від 12.02.2026 року, яка адресована начальнику служби у справах дітей Поворської сільської ради, встановлено, що остання надала згоду на позбавлення її батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 .

Із вказаної заяви також встановлено, що ОСОБА_2 тимчасово проживає в сел. Путила та має намір змінити місце проживання.

Крім цього, з письмової заяви ОСОБА_2 від 12.02.2026 року, складеної у присутності начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Путильської селищної ради встановлено, що остання не заперечує проти усиновлення її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки зазначені заяви були складені в присутності представника служби у справах дітей виконавчого комітету Путильської селищної ради, суд не вбачає підстав ставити під сумнів добровільність подання таких заяв особисто відповідачем.

Відповідно до Медичного висновку № 48 від 12.03.2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має наслідки раннього органічного ураження ЦНС у вигляді розладу загального розвитку, розладом активності.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01.06.2026 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 01.06.2026 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, як одержувач державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю віком до 18-ти років по 10.03.2028 року на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Закону України від 16.11.2000 року № 2109-ІІІ “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”.

Таким чином, позивач подав докази, які підтверджують, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та навчанню дитини, не проявляє турботи, не забезпечує матеріально, нічого не робить для задоволення життєво важливих потреб дитини.

Відповідач не подала своїх заперечень та доказів на спростування доводів позивача.

В даному випадку суд суд прийшов до переконання, що ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків дійсно має місце, оскільки вона тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток малолітнього сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

З огляду на викладене, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ухиляється від виконання передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання та розвитку свого сина, а тому її слід позбавити батьківських прав щодо малолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав відповідача щодо її малолітнього сина в даному випадку є виправданим, здійснюється згідно із законом, має законну мету, спрямоване на захист прав та інтересів дитини, є необхідним у демократичному суспільстві та відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно вимог ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, за заявою платника або одержувача аліменти можуть бути визначені у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд вважає, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.

Відповідач ОСОБА_2 має вік 25 років, не подала доказів існування обставин, які істотно обмежують її працездатність, доказів існування інших обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, що дозволяє зробити висновок про її спроможність сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в мінімальному розмірі - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 02.06.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В даному випадку позивач не висловив свого бажання одержувати аліменти на утримання малолітнього сина, а тому, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 166 СК України, слід прийняти рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

За таких обставин, з відповідача слід стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 02.06.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, які слід перераховувати на особистий рахунок ОСОБА_4 у відділенні АТ "Державний ощадний банк України".

Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць слід звернути до негайного виконання відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

В зв`язку з тим, що єдиним законним представником ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час є позивач, який і звертається до суду за захистом прав та інтересів дитини, суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 відкрити зазначений вище особистий рахунок на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Крім цього, як встановлено в судовому засіданні, на даний час з позивача в користь відповідача стягуються аліменти на утримання малолітнього сина відповідно до рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2022 року.

Проте, наявність такого рішення не перешкоджає стягненню аліментів з відповідача на відповідний рахунок дитини, а позивач не ставив питання про припинення стягнення аліментів з нього.

Крім цього, з відповідача слід стягнути судові витрати по справі у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 280-289 ЦПК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164, ст.ст. 165, 166, 167, 180, 184 Сімейного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю прокурора Ковельської окружної прокуратури та з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку с. Гулівка Ковельського району Волинської області, відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ковеля Волинської області.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.06.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Аліменти перераховувати на особистий рахунок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділенні Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), відкрити зазначений особистий рахунок на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у справі по сплаті судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2026 року.

ГоловуючийП. Ю. БОЙЧУК