Суд: Подільський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №758/15/26
Суддя: Левицька Я. К.
Справа № 758/15/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Левицької Я.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 та Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 та Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, в якому просила зняти арешт з всього майна, в тому числі з квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був накладений постановою державного виконавця від 12.12.2014 ОСОБА_4 , державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції м. Києва на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2014 за № НОМЕР_3.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації від 19.10.2004 року № 1341, співвласниками квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних долях. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 11.01.2023, виданим Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). ОСОБА_3 є спадкодавцем, оскільки йому належала 1/2 частина вищезазначеної квартири і яка за законом спадкування мала перейти у спадок до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 у Чотирнадцятій державній нотаріальній конторі м. Києва відкрито спадкову справу. Однак 21.10.2024 постановою державного нотаріуса було відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 300,00 грн, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.01.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.
27.11.2024 старшим виконавцем, керуючись ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 12.12.2014 року ОСОБА_4 , державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2024 року за № НОМЕР_3, виданої Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 17938748 від 12.12.2014 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 .
07.07.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої було накладено арешт, звернулись із заявою про зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_3 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ). Згідно відповіді з державної виконавчої служби від 17.07.2025 № 70969/2025/6 виконавче провадження було завершено і знищено, але арешт накладений на майно ОСОБА_3 судовим виконавцем не скасовано.
З огляду на наявність арешту на майно, позивач обмежена в реалізації своїх спадкових прав, а відтак змушена звернутись до суду за захистом своїх прав із даним позовом.
Ухвалою суду від 06.01.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Після відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позивач з будь-якими клопотаннями до суду не зверталась.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Від третьої особи ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна підтримує та просить задовольнити.
Від Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори до суду письмових пояснень не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації від 19.10.2004 року № 1341, співвласниками квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних долях.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 11.01.2023, виданим Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
У постанові Чотирнадцятої київської нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій вих. № 2282/02-31 від 21.10.2024 зазначено, що зареєстрована спадкова справа № 197/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . У матеріалах справи наявна заява № 1636 від 21.10.2024 року, подана ОСОБА_6 , яка діє на підставі довіреності, посвідченої Мельник М.В. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу 19.04.2023 року за реєстровим 392, від імені ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 . Перевіривши наявність (відсутність) заборони/арешту на вищезазначену квартиру встановлено, що згідно інформаційної довідки № 400066088 від 21.10.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено обтяження за № 8046831 (спеціальний розділ): вид обтяження - арешт нерухомого майна, зареєстрований 12.12.2014 року ОСОБА_4 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2014 року № НОМЕР_3, виданої Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 17938748 від 12.12.2014 (опис предмета обтяження: все нерухоме майно).
Таким чином, постановою державного нотаріуса було відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 300,00 грн, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.01.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.
27.11.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського управління юстиції у м. Києві Жорноклей О.А., керуючись статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
12.12.2014 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пилипчук В.А. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2014 року за № НОМЕР_3, виданої відділом державної виконавчої служби Подільського управління юстиції у м. Києві та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером № 17938748 від 12.12.2014 року накладено арешт на все майно ОСОБА_3 (обтяження № 8046831).
07.07.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої було накладено арешт, звернулись до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_3 .
Як вбачається з відповіді Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 17.07.2025 № 70969/2025/6 виконавче провадження було завершено і знищено, у відділі відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника, роз`яснено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.
З вищевикладеного вбачається, що підстава, яка слугувала накладенню арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належне ОСОБА_3 , відпала. Однак, арешт на майно боржника знято не було, а тому позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що спори про цивільне право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Крім того, за змістом ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Підпунктом 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за № 296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.
Враховуючи, що обтяження у вигляді арешту нерухомого майна боржника, позбавляє можливості позивача розпоряджатися належною їй частиною нерухомого майна, а також вступити в спадщину на спадкове майно, остання набула право звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.
З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Судом встановлено, що позивач є спадкоємицею нерухомого майна, на яке накладено арешт.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наявних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_1 є законним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 та має намір реалізувати свої спадкові права, однак, у встановленому законом порядку здійснити це не може з огляду на наявність арешту, який було накладено в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3. На даний час виконавче провадження № НОМЕР_3 завершене та знищено, у зв`язку з закінченням терміну зберігання завершених виконавчих проваджень.
При цьому, третя особа ОСОБА_2 , яка є стягувачем у даному виконавчому провадженні, не заперечувала щодо задоволення позовних вимог щодо зняття арешту з нерухомого майна.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що наявність накладеного арешту на майно, та неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, позбавляє права позивача реалізувати свої спадкові права у встановленому законом порядку, та в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності позивач не може, а відтак суд вважає позовні вимоги про зняття арешту обґрунтованими, законними, та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач не заявив вимогу про стягнення з відповідача на свою користь понесених судових витрат по справі, то суд відповідно не вирішує питання щодо їх розподілу.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 та Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема квартири номер АДРЕСА_1 , накладений постановою відділу державної виконавчої служби Подільського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3 від 27.11.2014 року, відомості про який містяться в записі про обтяження № 8046831 від 12.12.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 04208, м. Київ, просп. Г. Гонгадзе, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 04108, м. Київ, пр-т Європейського Союзу, 33.
Суддя Я.К. Левицька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua