Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №727/274/23 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №727/274/23

провадження №22-ц/822/1177/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Височанської Н. К.,

суддів: Литвинюк І.М., Перепелок І.Б.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 квітня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Іщенко І.В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Посилався на те, що в період з червня по серпень 2019 року він передав відповідачу в борг грошові кошти на загальну суму 10 430 000 гривень, а саме: 05 червня 2019 року - 913 000 гривень, 07 червня 2019 року - 1 900 000 гривень, 01 липня 2019 року - 3 471 000 гривень, 01 серпня 2019 року - 4 146 000 гривень, що підтверджується власноручно написаними відповідачем розписками. Строк повернення позики в розписках не визначений.

30 травня 2022 року він направив відповідачу письмову вимогу про повернення боргу, однак поштове відправлення повернулося з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання». Відповідач кошти не повернув.

З урахуванням процентів за користування позикою, нарахованих на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 31 грудня 2022 року в загальному розмірі 14 804 044,39 гривні, а саме: за договором позики від 05 червня 2019 року - 913 000 гривень основного боргу та 396 681,86 гривні процентів; за договором позики від 07 червня 2019 року - 1 900 000 гривень основного боргу та 823 693,45 гривні процентів; за договором позики від 01 липня 2019 року - 3 471 000 гривень основного боргу та 1 464 817,60 гривні процентів; за договором позики від 01 серпня 2019 року - 4 146 000 гривень основного боргу та 1 688 851,48 гривні процентів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість:

-за договором позики від 05 червня 2019 року в розмірі 1309 681 (один мільйон триста дев`ять тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня 86 копійок, яка складається з суми позики в розмірі 913 000 гривень та процентів за користування коштами в сумі 396681 гривня 86 копійок;

-за договором позики від 07 червня 2019 року в розмірі 2723 693 (два мільйони сімсот двадцять три тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 45 копійок, яка складається з суми позики в розмірі 1 900000 гривень та процентів за користування коштами в сумі 823 693 гривні 45 копійок;

-за договором позики від 01 липня 2019 року в розмірі 4935 817 (чотири мільйони дев`ятсот тридцять п`ять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 60 копійок, яка складається з суми позики в розмірі 3 471 000 гривень та процентів за користування коштами в сумі 1464817 гривень 60 копійок;

-за договором позики від 01 серпня 2019 року в розмірі 5834851 (п`ять мільйонів вісімсот тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят одна) гривня 48 копійок, яка складається з суми позики в розмірі 4 146 000 гривень та процентів за користування коштами в сумі 1688851 гривня 48 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати, судовий збір у розмірі 13 420,00грн. (Тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень, 00коп).

Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував заперечень відповідача про те, що спірні листи та розписку він не писав і не підписував, а підписи на них сфальсифіковано. Призначена судом почеркознавча експертиза не була проведена через бездіяльність його представника - адвоката Мар`яна І.С., який не забезпечив її оплату і не повідомив довірителя про таку необхідність, а суд першої інстанції, усвідомлюючи відсутність ключового доказу, ухвалив рішення без належного встановлення обставин щодо належності підписів.

Крім того, апелянт вважає, що листи без назви та розписка не містять усіх істотних умов договору позики, зокрема умов про строк і порядок повернення коштів, а тому не підтверджують укладення договорів позики; позивач, окрім указаних документів, жодних інших доказів не надав. Суд першої інстанції в порушення пункту 3 частини четвертої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не навів мотивованої оцінки кожного аргументу відповідача.

Разом з апеляційною скаргою відповідач заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування у позивача оригіналів зазначених документів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

22 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Якухно О.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначав, що розписки є належним доказом укладення договорів позики та передання коштів, наявність оригіналів боргових розписок у кредитора свідчить про невиконання зобов`язання, строк повернення позики настав з дня звернення позивача до суду, а проценти правомірно нараховані за період правомірного користування позикою до пред`явлення вимоги.

У запереченнях на клопотання про призначення експертизи представник позивача вказував, що відповідач понад рік не оплатив експертизу, яка призначалась за його ж клопотанням, неналежне виконання обов`язків адвокатом не є поважною причиною неподання доказу, а під час первісного розгляду справи відповідач та його представник не заперечували виконання розписок відповідачем.

Рух справи

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 17 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року (провадження № 61-14516св23) касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 17 травня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Першотравневого районного суду міста Чернівців у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності.

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівців від 01 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівців від 06 лютого 2025 року за клопотанням представників відповідача призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, витрати на її проведення покладено на відповідача, провадження у справі зупинено. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2025 року цю ухвалу залишено без змін, ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року (провадження № 61-5148ск25) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

24 квітня 2025 року експерт повернув справу у зв`язку з відсутністю зразків почерку та підпису відповідача. 11 червня 2025 року в судовому засіданні в ОСОБА_2 відібрано експериментальні зразки почерку та підпису. 27 червня 2025 року до суду надійшло клопотання експерта від 23 червня 2025 року про оплату вартості експертизи стороною, на яку покладено цей обов`язок (том 2, а.с. 261-263). Ухвалою від 07 липня 2025 року справу направлено експерту. Повідомленням від 29 серпня 2025 року № СЕ-19/126-25/П/2-86-ПЧ експерт повідомив про неможливість проведення експертизи у зв`язку з відсутністю оплати її вартості, після чого ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 вересня 2025 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою від 10 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 27 серпня 2026 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, витрати на її проведення покладено на відповідача, провадження у справі зупинено. Щодо клопотання про витребування оригіналів документів суд зазначив, що оригінали листів та розписки містяться в матеріалах справи (том 1, а.с.61-64).

22 вересня 2026 року до апеляційного суду надійшов висновок експерта № СЕ-19/126-26/11398-ПЧ від 21 вересня 2026 року.

Ухвалою від 22 вересня 2026 року апеляційне провадження поновлено.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 жовтня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення судової комплексної психолого-почеркознавчої експертизи.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до частин першої, другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що у матеріалах справи містяться оригінали чотирьох рукописних документів, виконаних російською мовою (том 1, а.с.61-64), а саме: лист без назви від 05 червня 2019 року такого змісту: «Я, ОСОБА_4 взял у ОСОБА_1 913 (девятсот тринадцать тыс гривен) в долг»; лист без назви від 07 червня 2019 року такого змісту: «Я, ОСОБА_4 взял у ОСОБА_1 1900 тыс гривен (один миллион девятсот тысяч гривен) в долг»; лист без назви від 01 липня 2019 року такого змісту: «Я, ОСОБА_4 взял в долг у ОСОБА_1 3 471 000 грн.»; розписка від 01 серпня 2019 року такого змісту: «Я, ОСОБА_4 взял в долг у ОСОБА_1 4 146 000 (четыре миллиона сто сорок шесть тысяч гривен». Кожен документ містить підпис від імені позичальника. Строк повернення коштів та розмір процентів у документах не визначені.

30 травня 2022 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 письмову вимогу про повернення боргу, яка не була вручена адресату та повернулася відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання (том 1, а.с.9-11).

03 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/126-26/11398-ПЧ від 21 вересня 2026 року, складеним головним судовим експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Стаднік А.О. за результатами дослідження оригіналів зазначених документів, вільних зразків підпису відповідача (20 підписів у документах, виконаних ним у різні роки) та експериментальних зразків його почерку й підпису, рукописні записи та підписи у листі без назви від 05 червня 2019 року, листі без назви від 07 червня 2019 року, листі без назви від 01 липня 2019 року та розписці від 01 серпня 2019 року виконані ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується борговими розписками, оригінали яких перебувають у позивача, що свідчить про невиконання боргового зобов`язання. Суд зазначив, що відповідач договори позики не оспорював, а призначена судом почеркознавча експертиза не проведена у зв`язку з неоплатою її вартості. Оскільки строк повернення позики сторонами не визначений, днем пред`явлення вимоги про повернення позики суд вважав дату звернення позивача до суду - 03 січня 2023 року. Проценти за користування позикою нараховані позивачем за період до 31 грудня 2022 року на рівні облікової ставки Національного банку України, розрахунок відповідачем не спростований.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

За змістом частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) зазначила, що розписка позичальника є доказом не лише укладення договору позики, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику; досліджуючи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2026 року у справі №368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24) виснувала, що тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані, покладений саме на позичальника, а перебування боргового документа у кредитора свідчить про невиконання боржником зобов`язання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною другою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Висновок експерта отримано на підставі ухвали апеляційного суду від 27 серпня 2026 року, якою встановлено, що експертиза, призначена судом першої інстанції, не була проведена за обставин, коли в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу чи його представникам клопотання експерта про оплату експертизи та ухвали від 07 липня 2025 року про направлення справи експерту. З огляду на це колегія суддів приймає висновок експерта як доказ відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України.

Висновок експерта № СЕ-19/126-26/11398-ПЧ від 21 вересня 2026 року є категоричним, складений експертом, який має відповідну кваліфікацію за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів» та попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, на підставі дослідження оригіналів документів і достатньої кількості вільних та експериментальних зразків. Експертом встановлено збіги загальних і окремих ознак почерку та підпису, які в сукупності індивідуалізують почерк і підпис відповідача, ознак застосування технічних засобів чи попередньої підготовки при виконанні підписів не виявлено. Висновок узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема з наявністю оригіналів боргових документів у позивача, і учасниками справи не спростований.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не писав і не підписував спірні листи та розписку, а підписи на них сфальсифіковано, спростовані висновком експерта, проведення якого ініціював сам відповідач. Інших доказів того, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншому розмірі, відповідач не надав, а отже не виконав покладеного на нього статтею 1051 ЦК України обов`язку доведення безгрошовості договорів позики.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що листи без назви та розписка не підтверджують укладення договорів позики через відсутність у них умов про строк і порядок повернення коштів.

Договір позики є реальним, а тому вважається укладеним з моменту передання грошей. Істотними умовами договору позики є його сторони та предмет - грошова сума, передана в борг. Кожен з досліджуваних документів містить зазначення позичальника (у тексті - « ОСОБА_4 »), позикодавця ( ОСОБА_1 ), конкретної суми та факту її отримання саме «в долг» (в борг), а також дату складення. Написання по батькові позичальника у формі « ОСОБА_5 » з урахуванням висновку експерта про те, що тексти документів власноручно виконав саме відповідач, не викликає сумнівів щодо особи позичальника. Слова «взял в долг» свідчать як про отримання коштів, так і про обов`язок їх повернення, що відповідає правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 601/1473/19 та від 08 травня 2023 року у справі № 753/19347/21, на які послався суд першої інстанції.

Відсутність у розписці строку повернення позики не свідчить про неукладеність договору, оскільки частина перша статті 1049 ЦК України прямо визначає наслідки такої ситуації: якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Безпідставними є і доводи відзиву на позов щодо неналежності позивача, оскільки у кожному документі прямо зазначено, що кошти взято в борг саме у ОСОБА_1 , а відсутність у розписках паспортних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків чи адреси позикодавця не впливає на визначеність сторін зобов`язання за наявності оригіналів документів у позивача.

Отож, оскільки вимога від 30 травня 2022 року відповідачу вручена не була, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вимогу про повернення позики пред`явлено шляхом звернення до суду з позовом 03 січня 2023 року.

Тридцятиденний строк, передбачений частиною першою статті 1049 ЦК України, сплинув 02 лютого 2023 року, тобто на час розгляду справи строк повернення позики настав, а доказів повернення коштів відповідач не надав. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 10 430 000 гривень основного боргу.

Також, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За частиною другою цієї статті договір позики вважається безпроцентним, зокрема, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін. Суми позик у цій справі значно перевищують зазначений розмір, а умови про безпроцентність позик боргові документи не містять, тому доводи сторони відповідача про безпроцентний характер позик є безпідставними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Позивач просив стягнути проценти за період, що передує пред`явленню вимоги (03 січня 2023 року), тобто за період правомірного користування позикою.

Перевіряючи розрахунок процентів, колегія суддів встановила, що проценти нараховані за кожним договором з дня, наступного за днем отримання позики, по 31 грудня 2022 року включно, із застосуванням облікової ставки Національного банку України, що діяла в кожен відповідний період (від 17,5 відсотка річних у 2019 році до 25 відсотків річних з 03 червня 2022 року), з урахуванням фактичної кількості днів у році. За такою методикою проценти за договором позики від 05 червня 2019 року становлять 396 681,86 гривні, за договором від 07 червня 2019 року - 823 693,45 гривні, за договором від 01 липня 2019 року - 1 464 817,60 гривні, за договором від 01 серпня 2019 року - 1 688 851,48 гривні, разом 4 374 044,39 гривні, що відповідає розміру, стягнутому судом першої інстанції. Загальна сума стягнення становить 10 430 000 гривень основного боргу та 4 374 044,39 гривні процентів, а всього 14 804 044,39 гривні. Відповідач власного розрахунку не надав і правильність наведеного розрахунку не спростував, а в апеляційній скарзі доводів щодо розміру процентів не наводить.

Щодо інших доводів апеляційної скарги то колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції неповно навів мотиви відхилення заперечень відповідача, помилково зазначив, що відповідач не оспорював договори позики, та ухвалив рішення без висновку експерта. Разом з тим, ці недоліки усунуті під час апеляційного перегляду шляхом призначення та оцінки судової почеркознавчої експертизи, висновок якої підтвердив обставини, встановлені судом першої інстанції.

Посилання апелянта на неналежне виконання професійних обов`язків його представником - адвокатом Мар`яном І.С., правового значення для вирішення спору по суті не має, оскільки експертиза проведена в суді апеляційної інстанції, а її висновок оцінено судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінить рішення або ухвалить нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, підстав для зміни розподілу судових витрат немає.

Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з апеляційним переглядом справи, відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на нього як на сторону, апеляційна скарга якої залишена без задоволення, і розподілу не підлягають.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом частини другої статті 375 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції по суті є правильним, ухваленим з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 16 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк