Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №638/21936/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/21936/25

Провадження № 3/638/444/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.

захисниці, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, який проживає: АДРЕСА_1 ,

за частиною ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП)

в с т а н о в и в:

05 листопада 2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2025 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковлеву В.М.

Вищевказаний адміністративний матеріал переданий в провадження судді Яковлевої В.М. 06 листопада 2025 року.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2025 року о 08 год. 18 хв. у м. Харків, пр-т Людвіга свободи, 34 водій ОСОБА_2 керував т.з. Skoda Octavia днз 0250ак з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовився. Своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху України).

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення в справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно зі статтями 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Причини неявки суду не повідомив. Жодних клопотань на адресу суду не надійшло.

Захисниця ОСОБА_2 – адвокатка Базелюк В.В. просила суд закрити провадження у даній справі, зважаючи на таке.

Вважає, що у діянні ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки суб`єктом цього адміністративного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом. В той же час, вказала, що з матеріалів справи вбачається, що працівники поліції вступили в контакт з ОСОБА_2 в момент, коли той перебував на водійському сидіння припаркованого автомобіля.

Зазначила, що з відео, зафіксованого відеореєстратором 70 mai, видно, що 26.10.2025 о 8 год. 18 хв. автомобіль Skoda Oktavia днз НОМЕР_1 паркується вздовж бордюру.

Вказала, що при цьому на відео не видно хто саме був за кермом автомобіля. До того ж автомобіль було припарковано досить акуратно, що виглядало нетипово для водія в стані сп`яніння. Відео з бодікамер поліцейських починається 26.10.2025 з 8 год. 20 хв. і лише о 8 год. 21 хв. поліцейські отримують повідомлення про те, що водій якоїсь Skoda Oktavia чорного кольору приблизно 2005 р.в., днз не відомий, перебуває у стані алкогольного сп`яніння. При цьому автомобіль Skoda Oktavia днз НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , 2000 р.в. не чорного, а зеленого кольору. Із запису з бодікамер поліцейських видно, що поліцейські 26.10.2025 о 8 год. 22 хв. знаходять автомобіль ОСОБА_2 , підходять до останнього та повідомляють інформацію, яка не відповідає дійсності, а саме: ніби саме його автомобіль лівою стороною зачепив бордюр о 8 год. 5 хв. Хоча такої інформації, судячи з відео з бодікамери поліцейських, останні не отримували. І з цієї підстави поліцейські попросили ОСОБА_2 надати документи.

Також, захисниця вказала, що матеріали справи не містять відомостей про те, на який саме пристрій здійснювався запис, хто є власником цього пристрою та за яких обставин відеозапис потрапив до матеріалів справи. Відеозапис, походження якого не встановлено, не може вважатися достовірним, оскільки неможливо перевірити, чи не був вів підданий монтажу або технічному втручанню.

Також, адвокатка звернула увагу суду, що з відеозапису з бодікамер поліцейських вбачається, що ОСОБА_2 виявив бажання скористатись правовою допомогою. Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Стосовно виклику інспектора Середи І.В., який склав протокол суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню. Водночас, не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

При цьому суд наголошує на тому, що жодних обов`язкових вимог про виклик та допит свідків чи інших осіб по справі у суді положення КУпАП не передбачають. Виклик свідків є правом, а не обов`язком суду та здійснюється лише на розсуд суду при необхідності встановлення додаткових обставин справи.

Крім того, варто зауважити, що патрульні поліцейські, які скали протокол про адміністративне правопорушення, виклали свою позицію у відповідних документах, які долучені до матеріалів справи. Уся процедура оформлення матеріалів зафіксована на долучених до адміністративних матеріалів носіях інформації.

Суд зазначає, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Оскільки патрульними поліцейськими події вчинення адміністративного правопорушення, зафіксовані на боді-камеру, відеозапис якої долучено до справи, суд вважає, що виклик співробітників патрульної поліції , якими складені відповідні документи не є необхідним, а їх показання, надані суду в якості свідків, в подальшому не будуть вважатися неупередженими.

Верховний Суд вказав, що обставини, які підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватися з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Натомість на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №161/5372/17

У своїх рішеннях (наприклад, у справі № 536/1703/17 та інших) Верховний Суд наголошував, що працівник поліції чи інспектор не може бути свідком події, яку він оформлював, і його свідчення не замінюють належних доказів.

Розглянувши матеріали даної справи Верховний суд у справі № 161/5372/17 наголосив, що цінність свідка полягає в його об`єктивному сприйнятті обставини справи за відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи.

За наслідками розгляду справи суд зробив висновок, що інспектор не може бути об`єктивним свідком і визнав його свідчення недопустимими доказами по справі.

Таким, чином свідчення інспектора в суді не можуть бути доказами правопорушення, за відсутності інших доказів.

Верховний Суд розглянув справу №489/4827/16-а та встановив, що свідчення інспектора поліції не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі про порушення ПДР, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Показання інспектора не вплинуть на правильність розгляду справи про адміністративне правопорушення та спростування факту вчинення особою адміністративного правопорушення.

Слід також звернути увагу на те, що 30.08.2023 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 208/712/19 стосовно водія, покараного за керування автомобілем у стані сп`яніння, після того, як ЄСПЛ встановив порушення Конвенції Україною, зазначила, що орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення й так фактично виконує функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази.

Вислухавши думку захисниці, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Матеріалами справи, дослідженими судом, відеозаписами, наявними в матеріалах справи, доведено винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, яка в повному обсязі доведена дослідженими судом доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 494361 від 26.10.2025;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 26.10.2025;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- відеозаписом із портативного нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що відповідальність за статтею 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Надані суду докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими та достатніми, які повністю доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення

Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується сукупністю належних та достатніх доказів, досліджених під час судового розгляду та оцінених судом доказів, а саме: змістом протоколів про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, що міститься на технічному носії.

Що стосується доводів захисниці, суд зазначає наступне.

Суд вважає безпідставними твердження захисниці про те, що працівниками патрульної поліції не дотримано вимог законодавства в частині процедури проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п.4 п.6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженого наказ Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечу єзбереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.

Розділом ІІІ Інструкції № 1026 передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

З наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачається, що о 08 год. 20 хв. на рацію поліцейського патруля поступає інформація про те, що водій автомобіля Шкода Октавіа за адресою: м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, 34 з ознаками алкогольного сп`яніння в`їхав в бордюр.

Захисниця вказала, що докази того, що ОСОБА_2 керував автомобілем – відсутні.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні два відеозаписи, з якого чітко вбачається рух автомобіля Skoda Octavia, днз 0250ак.

З відеозапису також вбачається, що о 08 год. 22 хв. працівники поліції підійшли до автомобіля марки Skoda Octavia, днз 0250ак, при цьому, ОСОБА_2 перебував на передньому водійському сидінні, відчинив двері автомобіля.

З відеозапису чітко видно, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_2 , чого останній не заперечував, та підтвердив свою особу інспектору.

У свою чергу, часовий інтервал між зупинкою автомобіля та підходом до нього працівників поліції і відчиненням дверей автомобіля водієм, а також подальшою фіксацією подій працівником поліції на нагрудну бодікамеру не перевищує двох секунд.

Доводи захисниці про порушення поліцейськими Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ № 1452/7356 від 09.11.2015 під час направлення водія для проходження медичного огляду та проведення медичного огляду є необґрунтованими та спростовуються дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, повідомили водію про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння

Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі відмовився.

Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Надані суду докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими та достатніми, які повністю доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у вищевказаному протоколі про адміністративні правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання про закриття провадження по справі не підлягає задоволенню.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_2 та ступінь його вини.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не встановлено.

Позбавленню права керувати транспортними засобами підлягають виключно водії, які були таким правом наділені. Інші особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за вказаною статтею лише шляхом накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

Пункт 1.10 ПДР України містить визначення водія, відповідно до якого водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 19.08.1999.

На підставі вищевикладеного, суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

В даному випадку суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік в межах санкції статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 268, 283, 284 КУпАП, ст. ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», суд

постановив:

У задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_2 - адвокатки Базелюк Вікторії Володимирівни про закриття провадження у справі - відмовити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_2 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до положень статті 307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом 3 (трьох) місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено та проголошено у приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова 16 жовтня 2026 року о 15 год. 30 хв.

Суддя В.М. Яковлева