Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: оренди
Дата: 04 жовтня 2026 р.
Справа: №468/395/26
Суддя: Пастернак І. А.
Справа № 468/395/26
Провадження № 2/344/4548/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Устинської Н.С..
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Кобзан Роман Миронович до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування житловим приміщенням, стягнення судових витрат
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Кобзан Роман Миронович звернулася до Баштанського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування житловим приміщенням, стягнення судових витрат.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області справу передано на розгляд Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
27.03.2026 року справа надійшла до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Пастернак І.А.
31.03.2026 року Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Кобзан Роман Миронович до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування житловим приміщенням, стягнення судових витрат.
Так 05.02.2024 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір оренди житлового приміщення( Договір оренди), згідно з умовами якого відповідач отримав за плату у користування житлове приміщення у вигляді 2-х кімнатної квартири по адресу: АДРЕСА_1 і майно, що знаходиться в приміщенні згідно з описом у додатку до договору, яке належить позивачу на праві приватної власності. П.1.2 Договору оренди передбачено, що у разі якщо за 30 діб до закінчення строку дії даного договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про свій намір його розірвати або змінити умови цього договору, цей договір автоматично пролонгується на той самий строк та на тих самих умовах. По договору оренди за користування житловим приміщенням , що орендується сторонами було узгоджено та визначено розмір орендної плати в розмірі 16000 /шістнадцять тисяч гривень/ за місяць, згідно п.4.1. Договору оренди. П.4.2. Договору оренди передбачено, що орендна плата здійснюється щомісячно до 10-го числа поточного місяця, а оплата за комунальні послуги проводиться згідно показників лічильника та/або тарифних ставок за попередній місяць до 05-го числа поточного місяця. П.4.4. Договору оренди передбачено, що оплата здійснюється Орендарем шляхом внесення коштів на банківський картковий рахунок Орендодавця або готівкою. З того часу відповідач користуючись орендованим житловим приміщенням почав виконувати договірні зобов`язання і сплачувати орендну плату на картковий рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями-інструкціями.
Оскільки жодна із сторін до закінчення строку дії договору не повідомила про намір його розірвати, а навпаки відповідач повідомила, що має намір продовжити дію договору ще на рік, то договірні відносини по оренді житлового приміщення пролонгувались автоматично ще на один рік, де відповідач також продовжувала сплачувати орендну плату кожного місяця, що підтверджується платіжними дорученнями-інструкціями про здійснення оплати на картковий рахунок позивача. Проте починаючи з листопада 2025 року відповідач почала заборговувати оплату за оренду житлового приміщення. Станом на 18.01.2026 р. заборгувала оплату за оренду квартири та комунальні послуги в загальній сумі 42 503, 11грн.
Таким чином відповідач неналежно виконувала взяті на себе зобов`язання з приводу оренди житлового приміщення, що змушує позивача звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Між сторонами по справі був укладений договір оренди житлового приміщення 05.02.2024р. у письмовій формі та підписаний сторонами, що випливає із доданого договору оренди житлового приміщення. В договорі передбачено строк оренди, його пролонгація, розмір орендної плати та строк проведення оплати, а також оплату комунальних послуг.
Відповідач користуючись житлом спочатку регулярно проводила оплату у визначених у договорі сумі орендної плати та у встановлені строки разом із витратами за комунальні послуги, проте починаючи з листопада 2025 року відповідач почала не проводити оплату оренди /найму/ житла у встановлений у договорі строк передбачений п.4.2 Договору і почала виникати заборгованість. Відповідач почала перекладати оплату на наступні місяці, пояснюючи фінансовими труднощами, при цьому продовжувала користуватись орендованим житлом і не оплачувати як за оренду житла, так і комунальні послуги. З цього приводу відбувалося спілкування з відповідачкою у соціальних мережах, де остання визнавала суму боргу, також написала власноручно розписку від 16.01.2026р. щодо визнання суми боргу в розмірі 42 503,11грн. і зобов`язувалась його погасити до 18.01.2026р.
Зрозумівши, що відповідач затягує з оплатою позивач у переписці повідомляла її, що у разі непогашення боргу, змушена буде розривати договірні відносини і попросила в разі не оплати боргу, щоб вказала дату виїзду з орендованого житла, яку вона сама визначила 15.01.2026р. Після чого залишивши одну пару ключів її родичам, виселилася з приміщення, при цьому залишивши неприбрану квартиру, ряд пошкодженого майна в квартирі та велику кількість сміття, а другу пару ключів так і не повернула, хоча позивач просила вислати їх новою поштою. Станом на 18.01.2026р. відповідачем було заборговано за два місяці (листопад, грудень 2025р.) орендну плату за користування житлом та за три місяці комунальних послуг на загальну суму 42 503,11 грн. В подальшому 18.01.2026 року відповідачу через месенджер Telegram направлялась письмова вимога про зобов`язання виконати взяті на себе зобов`язання за договором оренди житла і сплатити заборгованість до 19.01.2026 року, з якою відповідач ознайомилась, але по даний час не виконала.
Враховуючи, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за виконання умов договору оренди житла, то є всі правові підстави щодо стягнення з відповідача у примусовому порядку заборгованості орендної плати та комунальних платежів, яку відповідач визнав у розписці-зобов`язанні написаної нею власноруч 16.01.2026 року в розмірі 42 503 грн. Відповідач погодилась зачитати розписку-зобов`язання на відео фіксацію її родичам при поверненні ключів від квартири та сама провела огляд квартири перед виселенням, надіславши їй відео, шляхом повідомлення через месенджер Telegram. Таким чином відповідач підтвердила свій борг, проте у переписці по месенджеру «Telegram» придумувала версії щодо блокування її картки, щоб не повертати борг. За таких обставин борг в сумі 42 503,11 грн. та витрати на копіювання всіх доказів по справі в сумі 222 грн. , підлягає стягненню в судовому порядку .
23.04.2026 року позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити. Не заперечує проти заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.9).
Згідно з умовами договору оренди житлового приміщення від 05.02.2024 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідач отримав за плату у користування житлове приміщення у вигляді 2-х кімнатної квартири по адресу: АДРЕСА_1 , на строк до 10.02.20025 року, без права передачі в суборенду.
Пунктом 1.2 Договору оренди передбачено, що у разі якщо за 30 діб до закінчення строку дії даного договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про свій намір його розірвати або змінити умови цього договору, цей договір автоматично пролонгується на той самий строк та на тих самих умовах.
Відповідно до п. 3.2. договору Орендар зобов`язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та оплату комунальних послуг. Орендна плата становить 16 000 грн. за місяць П. 4.1. договору, здійснюється орендна оплата щомісячно до 10 числа поточного місяця, оплата за комунальні послуги проводиться згідно показників лічильника та/або тарифних ставок за попередній місяць до 05 числа поточного місяця п.4.2.
05.02.2024 року укладено договір завдатку про передачу при підписанні даного договору грошової суми у розмірі 16 000грн. до повного виконання зобов`язання сторін одна перед одною(а.с.36).
10.02.2024 року складено Акт прийому-передачі житлового приміщення від 10.02.2024 року(а.с.12).
Відповідно до платіжних інструкцій АТ КБ ПРИВАТБАНК відповідачкою ОСОБА_2 було перераховано на рахунок позивачки ОСОБА_1 кошти: 10.07.2025 року у розмірі – 16 000 грн., 16.07.2025 року у розмірі 2 186,00 грн., 11.08.2025 року у розмірі 16 000 грн., 17.09.2025 року у розмірі 16 000 грн., 02.10.2025 року у розмірі 2 392,00 грн., 04.11.2025 року у розмірі 8 000 грн., 10.11.2025 року у розмірі 10 544 грн.(а.с.13-19).
Як вбачається з переписки в месенджер Telegram з 01 листопада до 10 грудня позивач запитувала у відповідача інформацію щодо показників лічильника та оплату за минулий місяць за листопад, зробити відео огляд квартири та 11 грудня відповідачку було попереджено про розірвання договору про оренду квартири через постійні затримки, борги по кредиту. У другій частині лютого (у разі погашення боргу за листопад, оплату за грудень, січень та лютий), повернути ключі та здати квартиру у відповідному стані. 22 грудня позивач повідомила про те, що 20 січня приїде для передачі відповідачкою квартири і ключів. Чекають на повернення боргу за листопад та оплату за грудень (включно з комунальними). Якщо виїдуть до 10 січня , оренду за січень можуть не оплачувати. Попереджено про звернення до поліції у випадку не повернення боргу чи у разі навмисного пошкодження квартири. 14 січня повторно було запропоновано повернути борг за листопад та грудень(оренда+комуналка) та ключі(а.с.20-35).
Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
16.01.2026 року відповідачка ОСОБА_2 написала розписку ОСОБА_1 в тому, що зобов`язується повернути до 10.01.2026 року заборгованість 42 503, 11 грн.(а.с.36 на звороті).
До матеріалів справи долучений оптичний диск з відеофіксації оренди квартири та зобов`язання повернути борг відповідачкою(а.с.37).
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем було направлено письмову вимогу від 18.01.2026 року про погашення заборгованості за договором оренди житла і встановлено у строк до 19.01.2026 року 10.00 год. за Києвом добровільно погасити зазначену заборгованість шляхом перерахування коштів на банківський рахунок номер карти : НОМЕР_1 – 42 503,11 грн. Уразі не виконання вимоги позивачка вимушена звернутись до суду для примусового стягнення заборгованості(а.с.38,39).
Як визначено ч. 1 ст. 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача сплачується плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 810 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Статтею 815 ЦК України встановлено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в частині сплати заборгованості за договором оренди житлового приміщення в даному випадку покладено на відповідача, і останній не надав суду доказів погашення боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 503,11 грн. орендних платежів.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.
З огляду на викладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності наявних у справі доказів, в розумінні ст. 76-81 ЦПК України, обставини справи, на які позивач посилались як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за користування житловим приміщенням у розмірі 42 503 грн. та витрат на копіювання всіх доказів по справі в розмірі 222, 00 грн., що підтверджується веб чеком (а.с.39).
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн, що документально підтверджено (а.с.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1331,20 грн.
Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача долучено копію угоди про надання правової допомоги від 28.01.2026 року із адвокатом Кобзан Романом Мироновичем, ордер адвоката серії АТ №1127344, акт – прийому виконаних робіт послуг по наданню правової допомоги ОСОБА_1 щодо підготовки позовної заяви до суду про стягнення боргу по оренді житла, відповідно до якого сума наданих послуг становить 7 349,50 грн., детальний опис наданих послуг до акту, квитанція №424636 про оплату коштів у розмірі 7 349,50 грн. (а.с.40-43).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 12, 13,15,16, 76,81, 89 ЦПК України,ст.ст. 526,530,627,629,759,760,762,810,815 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Кобзан Роман Миронович до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування житловим приміщенням, стягнення судових витрат - задоволити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 в користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 заборгованість у розмірі 42 503 (сорок дві тисячі п`ятсот три) грн. 11 коп. та 222 (двісті двадцять дві) грн.00 коп. – витрат копіювання письмових доказів по справі.
Стягнути із із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 в користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп., та правову допомогу в розмірі 7349 грн. 50 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 15.10.2026 року.
Суддя Пастернак І.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua