Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №203/3408/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 203/3408/26

Номер провадження2/205/4310/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Грони Д.С.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Кошельок» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.09.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 2415611982-472945 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов і правил, зазначених у договорі. Відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором не повернув кредит і не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача за договором № 2415611982-472945 від 24.09.2021 року утворилась заборгованість, а загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором становить 18628,50 грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту: 5500,00 грн; заборгованості за відсотками за користування позикою: 13128,50 грн. На підставі вищевикладеного представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2415611982-472945 від 24.09.2021 в розмірі 18628,50 грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту: 5500,00 грн; заборгованості за відсотками за користування позикою: 13128,50 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу і відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив суд розглядати справу за відсутності їх представника та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст.130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Новокодацького районного суду міста Дніпра, заперечень проти позову суду не представила, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.

21 вересня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст.280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала. При цьому, представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24.09.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 2415611982-472945 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5500,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором, яким визначено, що кредит надається строком на 22 дні. Дисконтна відсоткова ставка, становить 1,8500000000000001% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період) визначений п. 3.6. п. 3.7. п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків); Базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 4. графіку розрахунків).

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредит ними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 16.10.2021 року до 13.01.2022 рок у, за ставкою 2,2% на добу.

В матеріалах справи також наявні: додаток №1 до договору 2415611982-472945 від "24" вересня 2021 р., графік розрахунків, та паспорт споживчого кредиту до договору № 2415611982-472945 від "24" вересня 2021 р.

Також у матеріалах справи наявне повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» з даними про транзакцію (номер транзакції f0940d9b-08e3-423c-8601-614d84aca6fe) у якій зазначено дані про транзакцію (Видача кредитних коштів, Договор займа №2415611982-472945), номер картки НОМЕР_1 , сума 5500,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №2415611982-472945про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, становить 18628,50 грн, з яких: 5500,00 грн заборгованість за кредитом; 13128,50 грн заборгованість за відсотками, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як зазначалося вище з матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 2415611982-472945 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію» і у відповідності до вимог ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора.

Також судом встановлено, що існування заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором №2415611982-472945 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 24.09.2021 року в заявленому позивачем розмірі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідачем не було надано суду власного розрахунку з метою спростування обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються витягом з договору про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року, який укладено між АБ «Герман Гурський та партнери» і ТОВ «Кошельок»; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 від 29 травня 2019 року; додатком від 20 лютого 2026 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року з детальним описом робіт з умовами договору щодо стягнення з ОСОБА_1 в судовому порядку сум боргу за кредитним договором № 2415611982-472945 від 24.09.2021 року на суму 10000 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 10000 грн не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того сторони до суду не з`являлися, а отже вона не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено у повному обсязі, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але також беручи до уваги недотримання співмірності затрат на правничу допомогу, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до суми 4000 грн, що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1046, 1048-1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 2415611982-472945 від 24 вересня 2021 року в розмірі 18628 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 50 коп, з яких: заборгованість за сумою кредиту – 5500,00 грн; заборгованість за відсотками за користування позикою – 13128,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у розмірі 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп, з яких: судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , кв.

Суддя: Денис ГРОНА