Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №173/545/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/545/26

Номер провадження2/173/1080/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

12 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі секретаря Салтикової С.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22038000127662 від 22.05.2019 у розмірі 56022,07 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у формі кредитної лінії на споживчі потреби. Оскільки відповідач належним чином не виконував зобов`язання за договором, утворилася заборгованість. 15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 15/12/21, за яким до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором. За розрахунком позивача, заборгованість складається з 43815,09 грн за тілом кредиту, 54,98 грн процентів та 12152,00 грн комісії.

Позивач просить стягнути зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх недоведеність. Зазначав, що підписання анкети-заяви та паспорта споживчого кредиту саме по собі не підтверджує укладення кредитного договору на конкретних умовах і фактичного отримання кредитних коштів. Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

Вказував, що позивачем не надано належних і допустимих доказів погодження відповідачем істотних умов кредитування, зокрема процентної ставки, фактичного перерахування кредитних коштів та розміру заборгованості. Зазначав, що розрахунок заборгованості, довідки й листи фінансової установи не підтверджують здійснення відповідних фінансових операцій, а відсутність первинних бухгалтерських і розрахункових документів не дає можливості перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Крім того, відповідач звертав увагу на відсутність доказів направлення йому вимог про погашення заборгованості, а також належних доказів погодження умов договору, розміщених на вебсайті позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначили про розгляд справи без їх участі.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання йому кредитних коштів за кредитним договором № 22038000127662 від 22.05.2019, а також наявність заборгованості та її розмір. Вказував на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів відповідачу, та зазначав, що наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не є достатнім доказом її виникнення. Також заперечував погодження сторонами умов кредитування, зокрема процентної ставки та комісії, у зв`язку з відсутністю належних доказів узгодження таких умов. Вважав позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 22.05.2019 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22038000127662.

Відповідно до Кредитного договору, який складається з публічної частини договору, який є Універсальним договором банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», розміщеним на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором.

Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.

За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору: банк надав клієнту кредит у розмірі 49600,00 грн строком на 60 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою 56,00 % річних, а також щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3,5 % від суми кредиту. Кінцевою датою повернення кредиту визначено 22.05.2024. Кредит надавався шляхом зарахування коштів на поточний рахунок клієнта. Відповідно до умов договору, погашення кредиту, процентів та комісії мало здійснюватися щомісячними ануїтетними платежами згідно з установленим графіком платежів.

Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші передбачені договором платежі у встановлені строки.

На виконання умов договору банк виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, що підтверджується виписками за особовим рахунком, наданими АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Згідно з розрахунком заборгованості відповідачем було здійснено часткове погашення кредитної заборгованості, у результаті чого станом на 14.12.2021 утворилася заборгованість у розмірі 43815,09 грн – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. простроченої, 54,98 грн – заборгованість за процентами, в тому числі простроченої та 12152,00 грн – заборгованість за комісією.

15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 15/12/21, згідно з умовами якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за договором № 22038000127662 від 22.05.2019.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021, додаток №2 - акт приймання - передачі реєстру боржників, додаток №1 - витяг з реєстру боржників, додаток №3 – акт приймання-передачі прав вимог за Договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, а також платіжну інструкцію № 3251 від 15.12.2021 на підтвердження оплати за договором факторингу.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, у цьому випадку - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілими для всіх споживачів і доведеними до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту за плату (винагороду), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, які виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відкрило відповідачу ОСОБА_1 кредитну лінію та надало можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту, однак відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором щодо повернення використаних кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», як нового кредитора, до якого перейшло право грошової вимоги за відповідним кредитним договором, заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Водночас позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 12152,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначалося умовами кредитного договору передбачено сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 3,5 % від суми кредиту.

До матеріалів справи позивачем не надано договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а також тарифів на таке обслуговування, що унеможливлює з`ясування юридичної природи, складових та вартості відповідних нарахувань. Банк не зазначив у кредитному договорі переліку послуг, за які нараховувалася комісія, та не надав доказів їх фактичного надання відповідачу.

У рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що споживач є слабшою стороною договору споживчого кредиту та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч.2 ст. 8 цього Закону до таких витрат можуть включатися комісії за обслуговування кредитної заборгованості та розрахунково-касове обслуговування.

Водночас можливість установлення комісії не звільняє кредитодавця від обов`язку визначити, за які саме послуги вона стягується, та надати споживачу належну інформацію про їх зміст і вартість.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно надає інформацію про поточний розмір заборгованості, суму повернутого кредиту та виписку з рахунку щодо погашення заборгованості. Згідно з ч.5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з установленими законом, є нікчемними.

Постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49 затверджено Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до п. 5 цих Правил банк повинен надавати споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів із зазначенням сум погашення основного боргу, процентів та вартості додаткових і супутніх послуг за кожний платіжний період.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлення плати за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, згідно з яким за відсутності визначеного переліку додаткових і супутніх послуг, погоджених зі споживачем, та доказів їх фактичного надання умова кредитного договору про щомісячну сплату комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною у відповідній частині. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21 та від 08.02.2023 у справі № 168/349/20.

Таким чином, оскільки позивач не надав доказів наявності, переліку та погодження відповідачем додаткових і супутніх послуг, за які нараховувалася комісія, а також доказів їх фактичного надання, включення заборгованості за комісією до загальної суми боргу є необґрунтованим. Умови договору щодо стягнення такої плати, якщо вона фактично є платою за інформацію про стан кредитної заборгованості або за інші не визначені договором послуги, суперечать вимогам законодавства про споживче кредитування та не можуть бути підставою для стягнення відповідних коштів із відповідача.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту задоволенню не підлягають.

Також, суд звертає увагу, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 22.05.2019 по 14.12.2021 відповідачем сплачувалися грошові кошти в розмірі 6944,00 грн на погашення комісії.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Оскільки сплачені відповідачем 6944,00 грн були зараховані позивачем у рахунок погашення безпідставно нарахованої комісії, зазначені кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», як нового кредитора, до якого перейшло право вимоги за кредитним договором № 22038000127662 від 22.05.2019, підлягає стягненню прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 36871,09 грн.

Встановивши обставини справи, суд не погоджується із запереченнями відповідача з огляду на таке.

Доводи відповідача про недоведеність факту надання кредитних коштів є безпідставними, оскільки факт виникнення кредитних правовідносин підтверджується кредитним договором № 22038000127662 від 22.05.2019, а фактичне надання та використання кредитних коштів - виписками за особовим рахунком відповідача, наданими АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Зазначені документи підтверджують виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором у частині надання кредитних коштів.

Посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів спростовуються наявними виписками за рахунком, які містять відомості про здійснені банківські операції та є доказами руху коштів за рахунком. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували відомості, зазначені у виписках, або підтверджували відсутність кредитних операцій за його рахунком.

Також суд не погоджується з доводами відповідача про недостатність розрахунку заборгованості як доказу наявності боргу, оскільки розрахунок заборгованості узгоджується з іншими матеріалами справи, які в у своїй сукупності доводять факт часткового виконання відповідачем кредитних зобов`язань, залишок непогашеного кредиту та наявність заборгованості за договором.

Заперечення відповідача щодо непогодження істотних умов кредитування, зокрема процентної ставки, спростовуються змістом індивідуальних умов кредитного договору від 22.05.2019, у яких визначено суму кредиту, строк кредитування, фіксовану процентну ставку в розмірі 56,00 % річних, порядок погашення кредиту та кінцеву дату його повернення. Отже, основні умови кредитування визначені безпосередньо в індивідуальних умовах договору, а не лише в загальних умовах банківського обслуговування, розміщених на вебсайті банку.

Посилання відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, суд не приймає до уваги, оскільки обставини цієї справи не є тотожними обставинам, за яких Верховний Суд сформулював зазначені правові висновки.

Також не є слушними доводи відповідача про відсутність доказів направлення йому вимог про погашення заборгованості, оскільки відсутність окремої вимоги кредитора не звільняє відповідача від обов`язку повернути кредит та сплатити платежі, строк виконання яких настав відповідно до умов договору.

Щодо набуття позивачем права вимоги за кредитним договором суд зазначає, що факт переходу права грошової вимоги від АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» підтверджується договором факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021, актами приймання-передачі, витягом із реєстру боржників та платіжною інструкцією на підтвердження оплати за договором факторингу. Зазначені документи підтверджують набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором № 22038000127662 від 22.05.2019 відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: в розмірі 799 грн 38 коп. (36926,07 : 56022,07 ? 2662,40).

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: - чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; - чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; - поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; - дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, ураховуючи подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також принцип пропорційності розподілу судових витрат, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню відповідачем, становить: 3500,00 грн ? 36926,07 грн / 56022,07 грн = 990,30 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 43453613) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за договором у розмірі 36926 (тридцять шість тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1754 (одна тисяча сімсот п`ятдесят чотири) грн 88 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2306 (дві тисячі триста шість) грн 85 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Повний текст рішення складений 16.10.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв