Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №173/2754/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2754/26

Номер провадження2/173/2237/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16.02.2022 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3296401375-617925 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Позивач виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на картковий рахунок відповідача. Однак відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов`язань, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 4753,50 грн. У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного з викликом учасників справи в судове засідання.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги визнав частково. Заперечував проти нарахування процентів за користування кредитом після закінчення початкового 14-денного строку кредитування, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, а також на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо особливостей відповідальності позичальника в період дії воєнного стану. Відповідач просив задовольнити позов частково, стягнути з нього заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2500,00 грн та проценти за 14 днів користування кредитом, у задоволенні решти позовних вимог відмовити, а судові витрати зі сплати судового збору покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката із заявлених 10000,00 грн до розумного та співмірного розміру, орієнтовно до 1000,00 грн. На обґрунтування клопотання зазначив, що заявлена сума витрат більш ніж удвічі перевищує ціну позову, справа є малозначною та типовою, а позовна заява має шаблонний характер, у зв`язку із чим час, витрачений адвокатом на її підготовку, є завищеним. Вважав заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної роботи.

Позивач подав додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідач не заперечує факту укладення Договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості. Позивач вважав правомірним нарахування процентів за період з 02.03.2022 до 30.05.2022 відповідно до пунктів 3.6-3.8 Договору, якими передбачено продовження строку користування кредитом у разі настання визначеної договором відкладальної обставини. Також позивач заперечував проти застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних процентів, зазначаючи, що вони є платою за користування кредитом, а не заходом цивільно-правової відповідальності.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач вважав заявлену суму 10000,00 грн обґрунтованою та співмірною з обсягом виконаної адвокатом роботи, складністю справи й ринковою вартістю відповідних послуг. Крім того, позивач зазначив, що спір виник унаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань. За результатами розгляду справи позивач просив прийняти додаткові письмові пояснення, врахувати наведені в них доводи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Представник позивача у позові просив розгляд справи проводити без їх участі. Відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, заяву про відкладення або без його участі не подав, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити за таких підстав.

Відповідно до умов договору № 3296401375-617925 від 16.02.2022, ТОВ «КОШЕЛЬОК» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2500,00 грн строком на 14 днів. Згідно з пунктами 1.4.2, 1.4.3 та 1.4.3.1 договору, процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % на день протягом лояльного періоду, а стандартна (базова) процентна ставка - 2,2 % на день. Відповідно до пунктів 3.6-3.8 договору, у разі продовження користування кредитом після закінчення лояльного періоду строк користування кредитом продовжується, але не більше ніж на 90 днів, із нарахуванням процентів за ставкою 2,2 % на день. Згідно з пунктом 3.9 договору, передбачено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Банк виконав умови Договору та перерахував 16.02.2022 на рахунок відповідача, грошові кошти в розмірі 2500,00 грн на карту НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленнями ТОВ «ТАС ЛІНК» та листом АТ КБ «Приватбанк» №81-15-9/15236-БТ від 31.08.2026 з додатком по рахунку за період 15.02.2022 по 17.02.2022.

Однак, відповідач передбачені кредитним договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом належним чином не виконав.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за Договором № 3296401375-617925 від 16.02.2022 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4753,50 грн, яка складається з: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2253,50 грн - заборгованість за процентами.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, за згодою сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту), а моментом підписання електронного правочину, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належною письмовою формою правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач отримав кредитні кошти, однак належним чином умови кредитного договору щодо їх повернення не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст. 76 та ч.1 ст. 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що ТОВ «КОШЕЛЬОК» відповідно до кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак відповідач кошти не повернув, тому заборгованість, яка виникла за невиконання Договору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом після закінчення початкового 14-денного строку кредитування суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 3.6-3.8 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником кредитними коштами після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною, наслідком якої є продовження строку користування кредитом на визначених договором умовах. Зокрема, пунктом 3.7 Договору передбачено перенесення строку повернення основної суми кредиту на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів, а пунктом 3.8 Договору встановлено обов`язок позичальника сплачувати проценти за ставкою 2,2 % на день від суми кредиту за кожен день користування ним після закінчення лояльного періоду.

Судом установлено, що відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 2500,00 грн, однак зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів у передбачені договором строки не виконав. При цьому відповідач не заперечував факту укладення договору, отримання кредитних коштів і наявності заборгованості, а заперечення стосувалися виключно правомірності нарахування процентів за період після закінчення початкового строку кредитування.

Посилання відповідача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, суд оцінює з урахуванням конкретних умов укладеного між сторонами договору. Зазначений правовий висновок стосується припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після закінчення строку кредитування. Водночас у цій справі умовами Договору передбачено можливість продовження строку користування кредитом у разі фактичного користування ним після закінчення лояльного періоду, а також визначено порядок нарахування процентів протягом такого періоду.

Отже, суд ураховує погоджені сторонами умови Договору щодо продовження строку користування кредитом та нарахування процентів за фактичний період користування коштами.

Доводи відповідача щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України також не спростовують заявлених позовних вимог. Зазначена норма передбачає звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування. Водночас проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не заходом цивільно-правової відповідальності. Тому положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не звільняють відповідача від обов`язку сплатити договірні проценти за користування кредитом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за Договором становить 4753,50 грн, з яких 2500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 2253,50 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Відповідач належних і допустимих доказів погашення заборгованості або спростування наданого позивачем розрахунку не надав.

Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів факт укладення Договору, надання відповідачу кредитних коштів, неналежного виконання останнім договірних зобов`язань та наявності заборгованості в заявленому розмірі. Відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4753,50 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ч.1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінки сторін під час розгляду справи, а також дій сторін щодо досудового врегулювання спору та мирного врегулювання спору під час розгляду справи.

Матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року, акт №1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 з вартістю та переліком робіт.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує не лише факт понесення таких витрат та їх документальне підтвердження, а й критерії співмірності, обґрунтованості та пропорційності цих витрат предмету спору.

Судом встановлено, що ця справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4753,50 грн та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання.

Предмет спору не є складним, фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є типовими для спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а розгляд справи не потребував проведення судових засідань, допиту свідків, призначення експертиз чи вчинення інших процесуальних дій, пов`язаних зі значним обсягом юридичної роботи.

Крім того, матеріали справи не містять доказів виконання представником позивача значного обсягу додаткової роботи, який би об`єктивно обумовлював необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу саме в заявленому розмірі 10000,00 грн.

З урахуванням характеру та складності спору, ціни позову, обсягу фактично виконаної представником позивача роботи, способу розгляду справи, відсутності судових засідань та інших процесуальних дій, клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також принципів розумності, співмірності та пропорційності суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн є неспівмірним із фактично виконаною роботою.

Оцінивши наведені відповідачем доводи в сукупності з матеріалами справи, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 10000,00 грн до 4000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, ЄДРПОУ 40842831) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за договором у розмірі 4753 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят три) грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Повний текст рішення складений 15.10.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв