Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №420/2754/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2754/26

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просить

- визнати протиправним та скасувати рішення №965180115735 від 10.09.2025 про відмову у виплаті допомоги на поховання за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.08.2025;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання пенсіонера ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог пояснює, що її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав на території с. Рубанівка, Каховського району, Херсонської області. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 Каховська селищна територіальна громада Херсонської області є тимчасово окупованою територією з 24.02.2022.

Далі позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер на тимчасово окупованій території в с. Рубанівка Каховського району Херсонської області, що підтверджується рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси у справі №521/13979/25 від 11.08.2025 та ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси про виправлення описки від 13.08.2025. У відповідь на її звернення до відповідача із заявою щодо виплати допомоги на поховання у зв`язку зі смертю батька, отримала рішення від 10.09.2025 №965180115735 про відмову у виплаті такої допомоги із посиланням на припинення виплати пенсії її батькові.

Позивачка вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Херсонській області та таким, що підлягає скасуванню, оскільки жодними нормами чинного законодавства не передбачене обмеження права особи на отримання допомоги на поховання померлого пенсіонера, у зв`язку з тим, що останньому було припинена виплата пенсії зі життя.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року позов ОСОБА_1 -задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №965180115735 від 10.09.2025 про відмову у виплаті допомоги на поховання за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.08.2025.

Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання пенсіонера ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ГУ ПФУ в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Херсонській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції проігнорований той факт, що вимогою для призначення та виплати допомоги на поховання пенсіонера є факт отримання останнім на момент смерті пенсії та відсутності факту її припинення.

Як пояснює апелянт, померлий ОСОБА_2 перебував на обліку у ГУ ПФУ в Херсонській області та отримував пенсію за віком, призначену на підставі Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV). Водночас, 01.02.2024, у зв`язку з неотриманням пенсійних виплат більше ніж 6 місяців на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону №1058, нарахування та виплата пенсійних коштів була припинена.

З огляду на те, що з часу припинення виплати пенсії ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати пенсії із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ, у встановленому порядку, до органів Пенсійного фонду України не звертався, апелянт вважає, що рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання позивачці прийняте правомірно, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримував пенсію в органах Пенсійного фонду України.

Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи які ідентичні доводам викладеним в позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої скарги. Наголошує на тому, що чинне законодавство не містить підстав для відмови у виплаті допомоги через припинення пенсії, а тому з огляду на той факт, що нею виконані вимоги законодавства щодо подачі документів, відповідач має призначити таку виплату. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.

Пункт 2 частини 1 статті 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 у графі батько вказано: ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 22.08.2009 зареєстрували шлюб. Прізвище дружини після шлюбу – ОСОБА_5 .

Отже, позивачка – ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 21.08.2025 складений відповідний актовий запис №333; місце смерті: Україна, Херсонська область, Каховський район, с. Рубанівка, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

25.08.2025 позивачка звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Херсонській області про виплату допомоги на поховання за померлого батька ОСОБА_2 та надала необхідний пакет документів, а саме:

- паспорт громадянина України ОСОБА_1 ;

- свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ;

- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання;

- реквізити рахунка в банку;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- довідку про взяття на облік ВПО.

За результатами опрацювання поданих документів ГУ ПФУ в Херсонській області прийняло рішення №965180115735 від 10.09.2025 «Про відмову у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_1 ».

У вказаному рішенні відповідач посилався на те, що місце проживання ОСОБА_2 включене до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства Розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376. Пункт 144 XV Прикінцеві положення Закону №1058- IV визначає, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ, що підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Також в рішенні відповідач зазначив, що виплата пенсії ОСОБА_2 була припинена з 01.02.2024, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Закону №1058- IV у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. За даними електронної пенсійної справи, ОСОБА_2 з часу припинення виплати пенсії заявою про поновлення виплати пенсії з повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ у встановленому порядку не звертався. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримував пенсію в органах Пенсійного фонду України, прийняте рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання.

Вважаючи протиправним рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області №965180115735 від 10.09.2025, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що не зважаючи на те, що батько позивачки на час смерті фактично не отримував пенсію, оскільки проживав на тимчасово окупованій території та виплата пенсії була призупинена, жодними нормами чинного законодавства не передбачене обмеження права особи на отримання допомоги на поховання померлого пенсіонера, у зв`язку з тим, що останньому припинена виплата пенсії при житті.

Як указав суд, навіть за умови призупинення нарахування та виплати пенсії, батько позивачки, ОСОБА_2 , як пенсіонер не втратив права на гарантії, передбачені статтею 46 Конституції України та Законом № 1058-IV.

Тож, враховуючи той факт, що позивачкою під час звернення до територіального органу Пенсійного фонду за виплатою допомоги на поховання дотримані усі умови, визначені Законом №1058-IV та Порядком №22-1, відмову у виплаті спірної допомоги суд визнав протиправною, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі і вище - Закон №1058- IV).

Згідно статті 53 Закону №1058-IV у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Закон України від 10.07.2003 №1102-IV «Про поховання та похоронну справу» (далі - Закон №1102-IV) визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1102-IV усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у: згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству.

Відповідно до статті 13 Закону №1102-IV виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (далі - Порядок №22-1).

Нормами розділу V Порядку № 22-1 регламентований порядок звернення за допомогою на поховання

Так, пункт 5.1 Порядку №22-1 визначає, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за №691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Відповідно до пункту 5.2. Порядку №22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Таким чином, чинним законодавством, в тому числі Порядком №22-1, не передбачені інші підстави для невиплати допомоги на поховання.

Варто зазначити, що відповідно до приписів частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що мотивуючи спірне рішення апелянт наголошує на тому, що виплата пенсії пенсіонеру ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинена з 01.02.2024.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до приписів частини 1 статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже припинення пенсії здійснюється за умови відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду або рішення суду, прийнятого за наявності умов перелічених вище.

Однак, як слушно зауважив суд першої інстанції та не спростував апелянт ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, відомості про прийняття такого рішення територіального органу Пенсійного фонду або рішення суду щодо припинення виплати пенсії померлому пенсіонеру ОСОБА_2 , за допомогою на поховання якого звернулася позивачка, відсутні.

Водночас, питання правомірності припинення виплати пенсії померлому пенсіонеру ОСОБА_2 не є предметом даного позову, а тому суд не надає правову оцінку таким обставинам.

Разом з цим, припинення виплати пенсії жодним чином не спростовує передбачені статтею 46 Конституції України та Законом № 1058-IV гарантії, в тому числі, на отримання допомоги на поховання померлого пенсіонера, оскільки чинне законодавство не передбачає обмеження права особи на отримання допомоги на поховання померлого пенсіонера, у зв`язку з тим, що останньому припинена виплата пенсії за життя.

Також колегія суддів враховує, що під час звернення до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату допомоги на поховання, позивачкою наданий необхідний перелік документів, передбачений пунктом 5.1 розділу V Порядку № 22-1, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови останній у такій виплаті.

Наведене свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №965180115735 від 10.09.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, належним та ефективним способом захисту прав є зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання пенсіонера ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки розмір допомоги, відповідно до норм законодавства, зокрема, статті 53 Закону №1058-IV, виплачується в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, відповідач під час розрахунку такої допомоги має брати розмір пенсії, який був офіційно призначений та нарахований особі відповідно до її пенсійної справи до моменту фактичного припинення виплат через окупацію.

Варто також зазначити, що допомога на поховання не виплачується лише у разі поховання пенсіонера за рахунок коштів державного бюджету.

Також апелянт не наводить доводів та доказів того, що заяву про виплату допомоги на поховання подає особа, яка не приймала участі у процесі поховання, або таку допомогу отримала інша особа.

За таких підстав, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення та задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький