Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №420/11343/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11343/26

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Дата і місце ухвалення 10.06.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Арна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року фермерське господарство «Арна» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність фермерського господарства “Арна” критеріям ризиковості платника податку № 1244 від 12.02.2026р;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність фермерського господарства “Арна” критеріям ризиковості платника податку № 2801 від 09.04.2026р.

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити фермерське господарство “Арна” з переліку ризикових платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку згідно з п.8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 12.02.2026 року № 1244, про відповідність Фермерського господарства «Арна» критеріям ризиковості платника податку.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 09.04.2026 року № 2801, про відповідність Фермерського господарства «Арна» критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) виключити Фермерське господарства «Арна» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

25.05.2026 року представником позивача до суду першої інстанції була подана заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просив: ухвалити додаткове рішення по справі № 420/11343/26, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ФГ «Арна» (68654, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Вишневе, вул. Шевченка, 1-А, код ЄДРПОУ 35597160) судові витрати у розмірі 20 000 грн. у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

26.05.2026 року та 03.06.2026 року засобами підсистемі «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі. У поданих заявах відповідач вислови незгоду із заявленою сумою витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що вона є явно завищеною, а також вказував на неподання належних та допустимих доказів на підтвердження реальності понесених витрат.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року частково задоволено заяву представника ФГ «Арна» - адвоката Носенка І.П. про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства «Арна» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн

В іншій частині заяви – відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Головного управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Одеській області посилалось на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Апелянт вказував на те, що позивач не надав суду доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат.

Апелянт вважає, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також зважаючи на час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає справедливим призначити позивачеві компенсацію витрат на правову допомогу адвоката, що становить розмір прожиткового мінімуму на 2026 рік станом на час звернення з позовом до суду.

З огляду на зазначене апелянт просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року та прийняти нову постанову, якою зменшити Фермерському господарству «АРНА» розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3328,00 грн.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, а виходячи зі змісту ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У постанові від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд вказав, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Це означає, що особа, яка заперечує зазначений заявником розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Таким чином, у розумінні положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19).

Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

У підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав до суду договір про надання професійної правової допомоги від 13.04.2026 року № 12/26-юо, укладений між Адвокатським об`єднанням «ОВІС ЛІГАЛ» та фермерським господарством «Арна», згідно якого Клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правову допомогу, визначену у п. 1.2 Договору, а Клієнт зобов`язується її прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1.2 Договору, під професійною правничою допомогою сторонами розуміються будь-які юридично значимі дії, вчинені старшими партнерами, партнерами, адвокатами та помічниками адвокатів Адвокатського об`єднання в інтересах Клієнта в Одеському окружному адміністративному суді у спірних правовідносинах останнього з Головним управлінням ДПС в Одеській області щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність фермерського господарства “Арна” критеріям ризиковості платника податку № 1244 від 12.02.2026 року та № 2801 від 09.04.2026 року, зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити Фермерське господарство «Арна» з переліку ризикових платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку з п. 8 Критеріїв ризиковості.

Відповідно до п. 1.4 Договору, послуги визначені п. 1.2 даного договору, передбачають: проведення правової експертизи наданих клієнтом та вивчення документів та складання до них правових висновків; надання правової консультації, погодження із клієнтом правової позиції у спірних правовідносинах з Головним управлінням щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії; складання проекту позову до Головного управління; подання позовної заяви; участь у судових засіданнях; підготовка та подання інших необхідних процесуальних заяви та клопотань в ході розгляду справи.

За послуги надані клієнту в межах даного договору останній оплачує АО фіксований гонорар (п. 2.1 договору).

Розмір гонорару за надані клієнту в межах даного договору послуги (професійну правничу допомогу) складає 20000,00 грн та не залежить від фактичного обсягу надання послуг (професійної правничої допомоги (п. 2.2 договору).

Гонорар передбачений п. 2.1, 2.2 Договору сплачується клієнтом на користь АО протягом 5-ти банківських днів з дня складення повного тексту рішення Одеського ОАС по справі (п. 2.3 договору).

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 КАС України).

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Слід зазначити, що обчислення гонорару може здійснюватися як у фіксованому розмірі, так у погодинній оплата. При цьому, порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є явно завищеною та не відповідає об`єму наданих адвокатським об`єднанням послуг.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2023р. по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В свою чергу, колегія суддів враховує, що дана справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, є справою незначної складності та вирішувалась судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн. не є співмірним зі складністю справи, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності, встановленим статтями 134, 139 КАС України, з огляду на те, що підготовка даної справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а також з огляду на фактичний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та характер виконаних ним процесуальних дій, а тому підлягає зменшенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що, враховуючи критерії реальності, розумності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливим та пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 5 000,00 грн.

Посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на ненадання адвокатом Книги обліку доходів та витрат, є безпідставним, оскільки вказану Книгу ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, тоді як в даному випадку позивачем був укладений договір про надання правничої допомоги з адвокатським об`єднанням, яке є юридичною особою.

Крім того, предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі, тому для підтвердження витрат на правову допомогу дані з Книги обліку доходів і витрат адвоката не потрібні (постанова Верховного Суду (КАС) № 569/17904/17 від 01.10.2018 р.) Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору.

В свою чергу Головним управлінням ДПС в Одеській області не наведено обставин та не надано жодних доказів того, що визначений судом першої інстанції до відшкодування на користь позивача розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним або неспівмірним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обмеження права сторони на компенсацію понесених витрат можливе лише за наявності обґрунтованих підстав, підтверджених доказами, тоді як припущення про невисоку складність справи, не може бути підставою для відмови у стягненні таких витрат. При цьому, складність справи була врахована судом першої інстанції при вирішення питання щодо розподілу судових витрат та стала підставою для зменшення відповідної суми витрат на правничу допомогу, заявлену позивачем.

За таких обставин доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області вважає безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів враховує, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2026 року у цій справі було скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в частині задоволення позовної вимоги Фермерського господарства «Арна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 12.02.2026 року №1244 про відповідність Фермерського господарства «Арна» (код ЄДРПОУ 35597160) критеріям ризиковості платника податку та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні даної позовної вимоги Фермерського господарства «Арна». Однак в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року було залишено без змін.

На думку колегії суддів вказана обставина не впливає в даному випадку на визначення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн., з огляду на те, що фактично обидва оскаржуваних рішення контролюючого органу виникли в межах єдиних правовідносин щодо віднесення платника до ризикових, а обсяг правової допомоги, наданої адвокатом при підготовці заяв по суті справи, залишається незмінним.

Колегія суддів вважає, що присуджена судом першої інстанцї сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн є розумною, співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а часткове скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не позбавляє позивача права на компенсацію понесенних ним витрат, які безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та захистом його порушених прав у суді

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним та обгрунтованим.

За таких обставин підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Суддя: О.А. Шевчук