Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №580/7691/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокусправа № 580/7691/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Орленко В.І, розглянувшиу письмовому провадженні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, де просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неповного розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 21.05.2026 (вх. № 13043/У-2300-26 від 25.05.2026), а саме щодо ненадання персоніфікованого розрахунку страхового стажу з поперіодним обгрунтуванням та мотивованого письмового висновку щодо права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і зі зменшенням пенсійного віку.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.05.2026 з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні у цій справі, дослідивши додані до звернення документи роботодавця, та надати позивачу у письмовій формі: (а) розрахунок загального страхового та спеціального (пільгового) стажу за кожним звітним періодом з обгрунтуванням, які періоди враховані, які ні, і з яких підстав; (б) мотивований висновок щодо наявності або відсутності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і зі зменшенням пенсійного віку, з роз`ясненням дій, необхідних для усунення виявлених розбіжностей.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач за результатом розгляду заяви надав відповідь, де з чотирьох по суті поставлених питань фактично залишив без

вирішення два ключові пункти (пункти 2 і 4 моєї заяви - надання персоніфікованого

розрахунку та мотивованого висновку про право), підмінивши їх розгляд загальним

викладом норм права та переадресацією до роботодавця, тому позивач вважає вказну відповідь не повною, тому звернувся до суду за захистом свого права.

Ухвалою суду від 20.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки чинним законодавством визначено чіткі критерії для отримання витягу з реєстру застрахованих осіб.

Недотримання особою чинних законодавчих норм (в даному випадку – направлення заяви у довільній формі в порядку Закону № 393/96-ВР) не породжує у органів Пенсійного фонду України юридичного обов`язку щодо надання витягу з реєстру застрахованих осіб.

Лист Головного управління який є предметом цього оскарження, є роз`яснювальним листом направленим позивачу відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно – правового спору в розумінні статті 4 КАС України.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/2743/21, після прийняття рішення за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову.

Звертаємо увагу суду, що позивач особисто із заявою про отримання витягу з реєстру застрахованих осіб та документами, що посвідчують особу - не звертався, а тому Головне управління, відповідно, не приймало рішення, а лише надало відповідь за результатами звернення позивача, в тому числі роз`яснення щодо порядку звернення для отримання витягу з реєстру застрахованих осіб, що є виконанням приписів Закону України “Про звернення громадян”. У задоволенні адміністративног позову просив відмовити.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

21.05.2026 я звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській

області із письмовою заявою про звірку даних персоніфікованого обліку, підтвердження пільгового страхового стажу та надання письмової оцінки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і зі зменшенням пенсійного віку.

У заяві я, серед іншого, просив відповідача: (1) здійснити звірку та надати індивідуальні відомості як застраховану особу; (2) надати офіційний письмовий розрахунок загального страхового стажу з обгрунтуванням, які саме періоди враховані, які ні, і з яких підстав; (3) підтвердити або спростувати факт зарахування спеціального (пільгового) стажу за кодом ЗПЗ013Б1 за періоди роботи в ЗРДЛВМ; (4) надати офіційний письмовий висновок щодо наявності права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із урахуванням сумування пільг.

До заяви додав засвідчені копії первинних документів, що підтверджують характер та умови роботи: колективні договори ЗРДЛВМ (на 2011 та на 2023-2028 роки), накази про встановлення доплат за шкідливі умови праці, матеріали атестації робочих місць за умовами праці, довідку ЗРДЛВМ № 319 від 27.04.2026, відомості про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7 тощо (повний перелік - у додатках до цього позову).

Листом від 23.06.2026 № 13687-13043/У-02/8-2300/26 відповідач надав відповідь, яка за своїм змістом є роз`ясненням загальних норм законодавства (статей 24, 26, 114 Закону № 1058-IV, статті 55 Закону № 796-ХІІ, Порядку № 637).

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач з чотирьох по суті поставлених питань фактично залишив без вирішення два ключові пункти (пункти 2 і 4 заяви - надання персоніфікованого озрахунку та мотивованого висновку про право), підмінивши їх розгляд загальним вкладом норм права та переадресацією до роботодавця у зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогами

Відтак, суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40 Конституції України).

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян").

Статтею 3 Закону передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Вимоги до звернення наведені у статті 5 Закону України, за змістом цієї статті звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Частиною 1 статті 7 Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ст. 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Суд зазначає, що чинним законодавством закріплено прямий обов`язок органів державної влади їх керівників у межах своїх повноважень об`єктивно, всебічно і вчасно розглядати заяви (клопотання) та скарги громадян, перевіряти викладені у них факти і надавати на їх належні та обґрунтовані відповіді. Саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку зі сторони адресата, позаяк, окрім своєчасності надання відповіді, не менш істотним є її належне обґрунтування та вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення та на підставі його ґрунтовного і всебічного вивчення)"

Відповідно до ст. 18 Закону, особа яка звернулась із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Варто зазначити, що зазначені права не є абсолютними, їх реалізація передбачена виключно у випадку розгляду такого виду звернення як заява чи скарга та не може стосуватися розгляду пропозиції (зауваження). Такої позиції також дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.11.2021 № 120/1727/20-а

Вказані конституційні положення, а також положення Закону містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У відповідності до ст. 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, щопозивач звернувся до відповідача із заявою, де просив : (1) здійснити звірку та надати індивідуальні відомості про мене як застраховану особу; (2) надати офіційний письмовий розрахунок загального страхового стажу з обгрунтуванням, які саме періоди враховані, які ні, і з яких підстав; (3) підтвердити або спростувати факт зарахування спеціального (пільгового) стажу за кодом ЗПЗ013Б1 за періоди роботи в ЗРДЛВМ; (4) надати офіційний письмовий висновок щодо наявності права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із урахуванням сумування пільг.

Аналізуючи надану відповідачем відповідь від 23.06.2026 № 13687-13043/У-02/8-2300/26 суд встановив, що остання носить виключно формальний характер. Відповідачем не надано відповіді на поставлені адресантом питання і жодним чином не вирішено порушені ним вимоги, що не може визнаватися обґрунтованим і правомірним. Законом «Про звернення громадян» регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у скарзі та належать до компетенції органу.

Суд зазначає, що з аналізу положень Закону України «Про звернення громадян» випливає, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявник.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не повного розгляду заяви позивача та зобов`язання повторно її розглянути з дотриманням порядку, меж, строку, а також надання відповіді на кожне із питань є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Натомість, позовна вимога про зобов`язання відповідача "дослідивши додані до звернення документи роботодавця, та надати позивачу у письмовій формі: (а) розрахунок загального страхового та спеціального (пільгового) стажу за кожним звітним періодом з обгрунтуванням, які періоди враховані, які ні, і з яких підстав; (б) мотивований висновок щодо наявності або відсутності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і зі зменшенням пенсійного віку, з роз`ясненням дій, необхідних для усунення виявлених розбіжностей" є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки це саме питання міститься у спірній заяві, яка за наслідками розгляду даної справи має бути повторно розглянута Відповідачем, з урахуванням висновків вказаних в даному рішенні. Тобто, така вимога є передчасною.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неповного розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 21.05.2026 (вх. № 13043/У-2300-26 від 25.05.2026).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 від 21.05.2026, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 16.10.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО