Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №149/278/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 149/278/26

Провадження № 2-а/361/27/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6478003 від 07.01.2026 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті на 33 км/год.

Вважає постанову протиправною, оскільки в ній, на її думку, неправильно зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, марку, модель та державний номерний знак транспортного засобу, а також не наведено відомостей про вебсайт та ідентифікатор для доступу до зображення чи відеозапису транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, як того вимагає стаття 283 КУпАП.

Стверджує, що фактично рухалася автомобілем Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , тоді як у постанові зазначено автомобіль Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2 . Крім того, за її твердженням, фактичне місце зупинки автомобіля знаходилося приблизно на 160-му кілометрі автомобільної дороги М-21 у селі Махнівка, тоді як у постанові зазначено 244-й кілометр цієї дороги. На підтвердження доводів щодо невідповідності місця вчинення правопорушення позивачка посилається на роздруківки з мережі Інтернет, а належність їй іншого транспортного засобу підтверджує свідоцтвом про його реєстрацію.

Також зазначає, що дорожні та погодні умови, зокрема сильний туман, ожеледиця та погіршена видимість, ускладнювали сприйняття дорожніх знаків. На її думку, місце зупинки не мало очевидних ознак населеного пункту, у зв`язку з чим вона сприймала дорогу як таку, що проходить поза його межами, де дозволена швидкість руху становить 90 км/год. Стверджує, що зафіксована швидкість її автомобіля становила 88 км/год, а тому вважає відсутніми підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення швидкісного режиму в населеному пункті.

Крім того, позивачка вказує на відсутність належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів вчинення нею адміністративного правопорушення та законності дій працівників поліції. Вважає, що під час розгляду справи не було належним чином установлено фактичні обставини події та дотримано вимог законодавства щодо оформлення постанови.

Посилаючись на обставини поїздки, складні погодні умови, сімейні обставини та необхідність перевезення двох неповнолітніх дітей, позивачка також просить урахувати обставини, які, на її думку, пом`якшують відповідальність, і можливість застосування статті 22 КУпАП.

У зв`язку з викладеним просить позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та вирішити питання про розподіл судових витрат.

11 березня 2016 ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 січня 2026 справу передано до Броварського міськрайонного суду Київської області за підсудністю.

18 березня 2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06 квітня 2026 року від представника Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на вказаний адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає оскаржувану постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності законною й обґрунтованою.

Щодо доводів позивачки про неможливість належної фіксації швидкості транспортного засобу за несприятливих погодних умов зазначає, що відеозапис і фотоматеріали, долучені до матеріалів справи, дають змогу ідентифікувати транспортний засіб за державним номерним знаком. Наявні матеріали підтверджують факт фіксації правопорушення, а самі лише посилання позивачки на погодні умови не свідчать про недостовірність зафіксованих даних чи неможливість установлення транспортного засобу, швидкість руху якого вимірювалася.

Стосовно доводів позивачки щодо місця вчинення адміністративного правопорушення та визначення меж населеного пункту вказує, що правопорушення було зафіксовано на 244 км автомобільної дороги М-21 у с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області. Розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови здійснено за місцем його вчинення відповідно до вимог КУпАП. На підтвердження своїх доводів посилається на інформацію Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, згідно з якою початок і кінець населеного пункту позначені відповідними дорожніми знаками. З огляду на це вважає, що місце фіксації правопорушення визначено належним чином, а доводи позивачки щодо відсутності або непомітності ознак населеного пункту не спростовують установленого місця вчинення правопорушення.

Щодо зазначеної позивачкою невідповідності у відомостях про транспортний засіб, відображених в електронній постанові серії ЕНА № 6478003 від 07.01.2026, відповідач стверджує, що допущена описка має технічний характер. На його переконання, така неточність сама собою не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення або помилковість притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, якщо інші матеріали справи дають змогу ідентифікувати транспортний засіб і встановити обставини правопорушення.

Також заперечує проти доводів позивачки про те, що вона не є місцевою мешканкою та не помітила дорожніх знаків, які позначають початок населеного пункту, незнання місцевості, відсутність у водія відповідних орієнтирів або суб`єктивне сприйняття дорожньої обстановки не звільняють водія від обов`язку дотримуватися Правил дорожнього руху. Водій повинен керуватися встановленими дорожніми знаками та дотримуватися визначених ними обмежень швидкості незалежно від того, чи знайома йому відповідна ділянка дороги.

Вважає, що матеріали, долучені до відзиву, підтверджують обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови, тоді як доводи позивачки не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та правомірності прийнятого рішення. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до змісту постанови серії ЕНА № 6478003 від 07 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом Білилівською Яною Олександрівною встановлено, що 07 січня 2026 року о 13 год 30 хв у селі Махнівка на автомобільній дорозі М-21, 244-й кілометр, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2 , у населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49, рухалася зі швидкістю 88 км/год, чим порушила пункт 12.4 Правил дорожнього руху України.

За вказане правопорушення позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 340 грн (а. с. 14).

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, а також інші визначені цією нормою порушення Правил дорожнього руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист у встановлений законом спосіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 зазначив, що адміністративна відповідальність та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, зумовлених визнанням та дією принципу верховенства права.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначеними статтею 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган або посадова особа під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення та приймає рішення про застосування адміністративних стягнень. Згідно з пунктом 11 частини першої цієї статті поліція також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до статей 213 та 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції та уповноважених посадових осіб.

Частиною четвертою статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, визначених цією статтею, уповноважена посадова особа на місці вчинення правопорушення виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством передбачено повноваження уповноважених працівників Національної поліції розглядати відповідні справи та виносити постанови про накладення адміністративних стягнень за порушення Правил дорожнього руху.

В оскаржуваній постанові зазначено автомобіль Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2 , тоді як позивачка стверджує, що керувала автомобілем Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Департамент патрульної поліції до відзиву долучив компакт-диск із відеозаписом, на якому, як установлено судом під час перегляду, зафіксовано автомобіль Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 . На відеозаписі також відображено дату 07 січня 2026 року, час 13 год 15 хв 44 с та швидкість руху 88 км/год.

Отже, відеозапис дає змогу ідентифікувати транспортний засіб, яким керувала позивачка, за державним номерним знаком, а також установити зафіксовану приладом швидкість його руху.

Невідповідність відомостей про марку, модель і державний номерний знак автомобіля в постанові та на відеозаписі підлягає оцінці з урахуванням усіх обставин справи. При цьому сам факт допущення неточності в реквізитах транспортного засобу не є достатнім для висновку про відсутність події адміністративного правопорушення, якщо інші матеріали дають змогу встановити особу водія, транспортний засіб та обставини зафіксованої події.

У цій справі позивачка не заперечує, що керувала автомобілем Ford Focus із державним номерним знаком НОМЕР_1 , а наданий відповідачем відеозапис відображає саме цей автомобіль. Таким чином, невідповідність зазначених у постанові відомостей про марку, модель та державний номерний знак транспортного засобу сама собою не спростовує факту фіксації руху автомобіля позивачки зі швидкістю 88 км/год.

Суд ураховує, що під час вирішення спору необхідно оцінювати зміст постанови в сукупності з іншими доказами, а не обмежуватися окремим недоліком її оформлення. Водночас такий підхід не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність постанови та відповідність доказів зафіксованій події.

Слід зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Таким чином певні недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 826/11623/16, від 14 серпня 2018 року у справі № 826/15341/15.

Суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.

Щодо доводів позивачки про несприятливі погодні умови суд зазначає, що саме по собі посилання на туман, ожеледицю та погіршену видимість не спростовує достовірності зафіксованих приладом даних.

Як убачається з дослідженого відеозапису, державний номерний знак автомобіля Ford Focus НОМЕР_1 можна розпізнати, а на відео відображено швидкість руху 88 км/год. Позивачка не навела конкретних обставин, які б свідчили про технічну несправність приладу або спотворення результатів вимірювання, а саме лише посилання на погодні умови не доводить неможливості належної ідентифікації транспортного засобу чи недостовірності показань приладу.

При цьому суд виходить із того, що учасник дорожнього руху зобов`язаний дотримуватися встановлених Правил дорожнього руху незалежно від того, чи знайома йому відповідна ділянка дороги та наскільки добре він орієнтується в дорожній обстановці.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Щодо місця вчинення адміністративного правопорушення суд зазначає таке.

Позивачка стверджує, що фактичне місце зупинки її автомобіля знаходилося приблизно на 160-му кілометрі автомобільної дороги М-21, тоді як в оскаржуваній постанові зазначено 244-й кілометр цієї дороги.

Згідно змісту листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області від 11 квітня 2023 року № 433, на автомобільній дорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський у межах села Махнівка встановлено дорожні знаки 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.50 «Кінець населеного пункту».

Згідно з указаним листом дорожні знаки 5.49 встановлено на км 242+128 праворуч та км 246+236 ліворуч, а знаки 5.50 - на км 242+128 ліворуч та км 246+236 праворуч.

Наведені відомості підтверджують наявність дорожніх знаків, що позначають початок і кінець населеного пункту на відповідній ділянці автомобільної дороги. Відповідно, рух транспортного засобу в межах позначеного населеного пункту підпадає під установлене пунктом 12.4 Правил дорожнього руху обмеження швидкості.

Посилання позивачки на те, що вона не помітила дорожніх знаків або сприймала дорогу як таку, що проходить поза межами населеного пункту, саме собою не свідчить про відсутність порушення. Водій зобов`язаний дотримуватися вимог установлених дорожніх знаків, а суб`єктивне сприйняття дорожньої обстановки не змінює визначеного ними режиму руху.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 положення частини першої статті 276 КУпАП щодо розгляду справи за місцем вчинення адміністративного правопорушення слід розуміти як визначення адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.

З огляду на наведене доводи позивачки щодо місця вчинення правопорушення та непомітності дорожніх знаків самі по собі не спростовують правомірності постанови за умови підтвердження іншими доказами факту фіксації правопорушення на зазначеній у ній ділянці дороги.

Щодо відсутності в постанові адреси вебсайту та ідентифікатора для доступу до відеозапису суд зазначає таке.

Частина друга статті 283 КУпАП передбачає зазначення відповідних відомостей у постановах у справах про адміністративні правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, а також в інших прямо визначених законом випадках.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, правопорушення зафіксовано не в автоматичному режимі за допомогою приладу TruCAM LTI 20/20 № ТС000804. За таких обставин відсутність у постанові адреси вебсайту та ідентифікатора доступу до відеозапису сама собою не свідчить про порушення вимог до її змісту, встановлених статтею 283 КУпАП.

Водночас судом досліджено відеозапис, наданий відповідачем, який містить відомості про зафіксований транспортний засіб і його швидкість руху. Тому довід позивачки про відсутність у постанові зазначених реквізитів не є самостійною підставою для її скасування.

Щодо технічних характеристик приладу TruCAM суд зазначає, що постанова містить відомості про фіксацію правопорушення за допомогою приладу TruCAM LTI 20/20 № ТС000804.

Згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33536, чинним до 07 квітня 2026 року, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС000804 має максимально допустиму похибку вимірювання швидкості в ручному та автоматичному режимах ±2 км/год у діапазоні від 2 до 200 км/год та ±1 % у діапазоні від 201 до 320 км/год.

Відповідно до листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49 вимірювач TruCAM належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно призначених для утримування в руках під час вимірювань. Крім ручного режиму, прилад може встановлюватися на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Наведені матеріали підтверджують технічну можливість використання такого приладу для вимірювання швидкості транспортних засобів. Сам по собі ручний спосіб використання приладу не свідчить про недопустимість отриманих за його допомогою даних.

Водночас суд оцінює результати вимірювання в сукупності з відеозаписом та іншими матеріалами справи. У цій справі відеозапис відображає автомобіль позивачки та зафіксовану швидкість його руху, а позивачка не надала доказів технічної несправності приладу або інших конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність результату вимірювання.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису, можуть бути джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Такі матеріали підлягають оцінці з урахуванням їхньої належності, допустимості та достовірності.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи та мають значення для її правильного вирішення. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими й електронними доказами.

Оцінюючи надані матеріали в сукупності, суд бере до уваги, що відеозапис відображає автомобіль Ford Focus із державним номерним знаком НОМЕР_1 , швидкість руху якого зафіксована на рівні 88 км/год. У межах установленого пунктом 12.4 Правил дорожнього руху обмеження 50 км/год така швидкість перевищує дозволену більш як на 20 км/год, що відповідає об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Суд також ураховує, що статтею 280 КУпАП на посадову особу покладено обов`язок з`ясувати обставини правопорушення, а статтею 77 КАС України визначено розподіл обов`язку доказування в адміністративному судочинстві. Водночас наявні у справі докази підлягають оцінці в їх сукупності, з урахуванням змісту постанови, відеозапису та доводів сторін.

Сам факт незгоди позивачки з притягненням її до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови. Для цього необхідно встановити обставини, які свідчать про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень або відсутність належних підстав для притягнення особи до відповідальності.

Отже, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що доводи позивачки не спростовують установлених обставин порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України. Відповідачем надано матеріали, які підтверджують факт фіксації руху автомобіля позивачки зі швидкістю 88 км/год, тоді як у межах населеного пункту дозволена швидкість становить не більше 50 км/год.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6478003 від 07 січня 2026 року немає, а тому в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 19 Конституції України, 122, 245, 247, 251, 258, 280, 283 КУпАП, статтями 2, 9, 72, 77, 132, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач - Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 23.

Суддя Ведмідь Н. В.