Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №295/11111/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11111/26

Категорія 69

2/295/5160/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання дітей ОСОБА_3 , 2008 року народження та ОСОБА_1 , 2010 року народження, з 1/3 частки усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на тверду грошову суму в розмірі 1000,00 грн, тобто по 500, 00 грн на кожну дитину.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 29.05.2026 (справа №295/7748/26) позивач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , 2008 року народження та ОСОБА_1 , 2010 року народження, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, починаючи з 05.05.2026 та до досягнення дітьми повноліття.

Позивач не має змоги спілкуватися з дітьми, оскільки відповідач вивезла їх проживати за кордон.

Визначений судовим наказом розмір аліментів позивач не має змоги сплачувати, оскільки є особою з інвалідністю ІІІ групи, постійно перебуває на стаціонарному лікуванні, яке потребує дуже великих фінансових затрат.

Крім цього, позивач не має інших доходів, окрім пенсії по інвалідності.

Ухвалою суду від 10.07.2026 позовну заяву залишено без руху (а.с. 16).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 12.08.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (а.с. 27).

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило.

Разом з тим, 17.08.2026 від відповідача надійшов лист, в якому остання зазначила, що проживає разом з дітьми в Республіці Польща та не має наміру бути присутньою у судових засіданнях, наражаючи себе та дітей на небезпеку, приїхавши до України.

Також зазначила, що не має фінансової можливості для отримання послуг адвоката, оскільки сама утримує двох дітей вже понад 4 роки без допомоги батька.

У підготовчому судовому засіданні 22.09.2026 представник позивача, адвокат Доронін А.О., просив прийняти уточнення позовних вимог, просив стягувати з позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/6 частини від його заробітку.

28.09.2026 від відповідача надійшов лист, в якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначила, що на протязі останніх 4 років, коли вона з дітьми проживає в Республіці Польща, позивач розлучився, виписав її з квартири та уклав шлюб з іншою дружиною.

На протязі останніх 4 років не сплачував аліментів на утримання спільних дітей, на даний момент розміру сплачених ним аліментів вистачає лише на оплату рахунку за навчання в школі доньки, а решта витрат на утримання дітей несе вона самостійно, працюючи по 12 годин 6 днів на тиждень.

При цьому, діти потребують додаткових витрат, пов`язаних зі здоров`ям останніх, такі витрати самостійно несе відповідач, а саме – обоє дітей носять брекет-системи, окуляри, у сина ОСОБА_4 », у доньки ОСОБА_5 - «асигматизм».

Відповідачем в обґрунтування обставин, викладених в листі, отриманому судом 28.09.2026, долучено ряд документів польською мовою без перекладу на українську, а тому суд не бере їх до уваги.

Разом з тим, ні позивачем, ні відповідачем не спростовано обставин, викладених відповідачем у двох з її зазначених листів.

В судовому засіданні 12.10.2026 позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Позивач зазначив, що є особою з інвалідністю, у зв`язку з чим має вкрай скрутне матеріальне становище.

Акцентував увагу суду на те, що ОСОБА_2 взяла у борг у його матері 50000, 00 грн, а під час розірвання шлюбу між сторонами заявила, що не повертатиме такий борг, який, в свою чергу має зараховуватись як сплачені аліменти.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Встановлено, що судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 29.05.2026 (справа №295/7748/26) присуджено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, починаючи з 05.05.2026 та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 21).

Позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи безтерміново, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 20).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності (а.с. 22).

Позивач в період з 28.10.2025 по 31.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради (а.с. 24), ОСОБА_1 непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії (а.с. 25).

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР№ 789ХІІ від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст. 180 СК України).

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 25, ст. 291), який набрав чинності 08.07.2017, внесено зміни до Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Оцінивши обставини, передбачені ст. 182 СК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не обґрунтовано наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів, присуджених судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 29.05.2026 №295/7748/26 на користь доньки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 .

Наявність у позивача інвалідності ІІІ групи не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог у даній справі.

При цьому, інші аргументи, на які посилався ОСОБА_1 як у позовній заяві, так і в судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Так, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що наявність у нього інвалідності ІІІ групи потребує та тягне за собою значні фінансові витрати, того, що постійне перебування на лікуванні не дозволяє йому працевлаштуватись (до позовної заяви долучено документальне підтвердження перебування лише одного разу на стаціонарному лікуванні протягом 3 днів), не надано доказів про те, що відповідач взяла у борг 50000, 00 грн, які в подальшому не віддала, а також не надано доказів про отримані доходи. Довідка про отриману пенсію за період з 01.06.2025 по 31.12.2025 не є таким документом.

Розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дочки та сина, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення матеріального стану позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітніх дітей, та суперечитиме їх інтересам.

При цьому, суд враховує, що відповідноі до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судовим наказом від 29.05.2026 №295/7748/26 присуджено стягувати з позивача мінімально визначений частиною 5 статті 183 СК України розмір аліментів на утримання двох дітей.

При вирішенні спору про зміну розміру аліментів суд має виходити з необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, реальних потреб дитини відповідного віку, матеріального та сімейного стану кожного з батьків, стану їх здоров`я, наявності інших осіб на утриманні, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд зауважує, що обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків, враховуючи загальне правило, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття навіть у тому разі, коли виконання цього обов`язку може призвести до неповного задоволення їх власних матеріальних і духовних потреб.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в прямому переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження № 61-22317св19).

Зменшення розміру аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з 1/3 до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача на цей час призведе до погіршення матеріального забезпечення дітей з урахуванням того, що відповідач також несе такий обов`язок нарівні з батьком.

Таким чином, позивачем не надано доказів, які свідчать про наявність правових підстав для зменшення аліментів на утримання дітей, а тому суд відмовляє у задоволенні позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-78, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 182, 191-192 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Л.М. Чішман