Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №159/5280/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5280/26

Провадження № 2/159/2992/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

16 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

розглянув справу № 159/5280/26,

учасники справи:

позивач — товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач — ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представники учасників справи:

представник позивача — Сахарова Ольга Ігорівна,

в с т а н о в и в:

У серпні 2026 року позивач звернувся в електронній формі до суду із указаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 26.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання кредиту, за умовами якого відповідачу надано у безготівковій формі кошти в сумі 4 000 грн шляхом їх перерахування на його платіжну картку. 28.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6 000 грн.

Через неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 28 011,00 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 011 грн заборгованість за відсотками.

Позивач набув права вимоги до відповідача на підставі договорів факторингу, укладених 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 011 грн та судові витрати у справі.

Ухвалою від 14.09.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, визначив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечував в проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач не повідомив суд про причини не прибуття, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Він повідомлений про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України: судова повістка направлена на адресу його зареєстрованого місця проживання, повернута до суду з відміткою у поштовому повідомленні про відсутність адресата.

На підставі положень ст. 280 ЦПК України та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників справи фіксування судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

З наявних у справі доказів встановлено, що 26.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №527304035, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 4000 грн (п.1.1), строком на 29 днів (п.1.2), на період строку, визначеного в п. 1.2 договору, дисконтна процентна ставка становить 1,66% на день та застосовується за кожний день користування кредитом (п.1.3), у випадку користування кредитом понад строк встановлений п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і застосовується базова процентна ставка 1,70% за кожен день кредиту (1.4).

Договір укладено в електронній формі, він підписаний відповідачем 26.01.2020 о 19.50 год із використанням одноразового ідентифікатора ZR5FR362. У такий спосіб відповідач підписав графік платежів.

28.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду про надання додаткових коштів у кредит. Сторонами погоджено, що загальну суму кредиту збільшено на 6 000,00 грн (внаслідок чого вона становить 10 000 грн) з 28.01.2020 на строк дії договору № 527304035 від 26.01.2020 на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними.

Додаткова угода також підписана відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора Y8W22YJ6.

Згідно з графіками розрахунків, що були додатками до договору та додаткової угоди, повернення кредиту передбачено одним платежем, термін якого встановлено 24.02.2020.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредит - це грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах поворотності, строковості та платності. Така послуга обов`язково надається на підставі письмового договору, що може бути укладений в електронній формі.

Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Механізм його укладення, вимоги до підписання сторонами врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України. Якщо укладення договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, особа має ідентифікуватися в ній та надати акцепт. Електронний договір, укладений шляхом обміну повідомленнями і підписаний належним чином, прирівнюється до письмового. Моментом підписання правочину є використання електронного підпису або підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю, що надсилається на верифікований номер телефону).

Договір кредиту та додаткової угоди у даній справі за формою відповідають вимогам законодавства щодо електронних договорів, підписані відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є аналогом власноручного підпису. При укладенні договору відповідач пройшов ідентифікацію за реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, верифікованим номером мобільного телефону.

Здійснення платежів в розмірі 4 000 грн 26.01.2020 та 6 000 грн 28.01.2020 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 підтверджено довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Факт отримання кредиту відповідачем у встановленому законом порядку спростований не був.

Позивач доводить про набуття ним права вимоги за договором кредиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення цивільно-правових відносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Додані до позовної заяви копії договорів факторингу, укладених 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», 05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», 05.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», додаткових угод, додатків до них, актів прийому-передач, доводять факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 527304035 від 26.01.2020, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем у справі.

З урахуванням наведеного факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором є доведеним. Доказів протилежного у справі немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі. Ці умови залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що склалися на дату укладення договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Позивачем надані розрахунки за вказаним кредитним договором. Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період кредитування з 26.01.2020 року по 05.05.2020 року заборгованість відповідача за основним боргом складає 10 000 грн, а розмір нарахованих та непогашених процентів 16 871 грн.

Упродовж вказаного періоду відповідач здійснив такі платежі: 27.02.2020 - 315 грн, 14.03.2020 - 35 грн, 18.03.2020 - 65 грн, всього 415 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» за період з 06.05.2020 року по 05.08.2020 року заборгованість відповідача за основним боргом складає 10 000 грн, а розмір нарахованих та непогашених процентів становить 18 011 грн.

У подальшому інші кредитори (фактори), зокрема і позивач після придбання права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», додаткових нарахувань не проводили.

Позивач просить стягнути з відповідача 28 011 грн, з яких 10 000 грн тіло кредиту та 18 011 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Оцінюючи обґрунтованість вказаних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст. 1048 ЦК України проценти за кредитом є платою за правомірне користування грошовими коштами протягом визначеного договором строку. Зі спливом строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється.

Після 24.02.2020 мало місце прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача, а не правомірне користування коштами. Продовження нарахування процентів після закінчення строку кредитування суперечить правовій природі кредитного договору та вимогам ст. 1048 ЦК України.

Застосування позивачем при нарахуванні процентів п. 1.4. кредитного договору є безпідставним, оскільки передбачена ним умова є нікчемною у розумінні цивільного законодавства. Зазначеним пунктом визначено, що у випадку користування кредитом понад встановлений строк, умови щодо нарахування процентів за дисконтною ставкою (1,66% на день) скасовуються та застосовується базова процентна ставка у розмірі 1,70% за кожен день користування кредитом. За своєю правовою природою таке автоматичне скасування дисконтної ставки та перерахунок відсотків під вищу ставку за сам факт прострочення є прихованою формою штрафних санкцій, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.

З огляду на викладене, обґрунтований та законний розрахунок заборгованості відповідача за договором має здійснюватися виключно в межах узгодженого сторонами строку кредитування (з 26.01.2020 року по 24.02.2020 року включно) за ставкою 1,66% на день, з урахуванням укладеної 28.01.2020 року додаткової угоди про збільшення тіла кредиту:

- заборгованість за основним боргом - 10 000 грн,

- нараховані проценти за період дії договору: за перші 2 дні користування кредитом (на суму 4 000 грн під 1,66% на день): 4 000 грн х 1,66% х 2 дні = 132,80 грн; за наступні 27 днів користування кредитом (на збільшену суму 10 000 грн під 1,66% на день): 10 000 грн х 1,66% х 27 днів = 4 482 грн; загальний розмір законно нарахованих процентів за договором складає 4 614,80 грн.

Відповідачем було внесено грошові кошти на загальну суму 415 грн, вказана сума зараховується в рахунок сплати нарахованих процентів.

Таким чином, загальний залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає: 10 000 основний борг, 4 199,80 грн проценти за договором, всього - 14 199,80 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач заявив про стягнення з відповідача судових витрат: 2 662,40 грн зі сплати судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням. З урахуванням пропорційності задоволених вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 349,67 грн (14 199,80 грн : 28 011 грн х 2 662,40 грн).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За вимогами ст. 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 в справі № 206/6537/19 суд має право оцінювати заявлений розмір правничої допомоги за критеріями ст. 137, 141 ЦПК України, незалежно від умов договору. Відшкодовуються лише витрати розумного розміру.

Справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін. Послуги надані адвокатом є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції. Обсяг наведених послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору не виправдовують вартість послуг, зазначених в акті.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, ціни на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною. Тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 4 000 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг, вимогам розумності та справедливості.

Керуючись статтями 12, 76 — 81, 141, 274-278 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 527304035 від 26.01.2020 року в розмірі 14 199 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 80 копійок, з яких: 10 000 грн заборгованість за основним боргом; 4 199,80 грн заборгованість за відсотками.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати у розмірі 1 349 (одна тисяча триста сорок дев`ять) гривень 67 копійок зі сплати судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місце знаходження: м.Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13,

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 16.10.2026.

Головуючий:І. В. ОКОСТЕНЬ