Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №643/7038/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 643/7038/26

провадження № 22-ц/818/5219/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Тичкової О.Ю.

суддів: Кружиліна О.А, Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2026 року у складі судді Семенової Я.Ю.,-

ВТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою про зміну розміру аліментів, визначених судовим наказом, виданим Московським районним судом м. Харкова у цивільній справі №643/11587/20 від «12.11.2020». Просив стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 гривень щомісяця з часу набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначено, що у період з 06.10.2007 по 15.05.2015 перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Судовим наказом, виданим Московським районним судом м. Харкова «12.11.2020», з нього, ОСОБА_1 , стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у виді частини з усіх видів його, ОСОБА_1 , заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27.07.2020 до досягнення дитиною повноліття. Посилався, що після видачі судом вказаного вище наказу в його сімейному та матеріальному становищі сталися зміни, які мають безпосередній вплив на його фінансові можливості. Зазначив, що 18.08.2021 він уклав шлюб з ОСОБА_5 , у вказаному шлюбі в них з ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також він усиновив сина ОСОБА_5 від попереднього шлюбу – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зауважував, що дружина та двоє їх дітей перебувають на його повному утриманні, що потребує значних фінансових витрат. Наголошував, що несення ним військової служби також потребує витрат на переміщення між місцем дислокації та виконання завдань, придбання за власний рахунок частини військової амуніції, екіпірування та засобів індивідуального захисту. З огляду на викладене, просить змінити розмір аліментів, визначений вказаним вище судовим наказом у розмірі частки з усіх видів його, ОСОБА_1 , заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, на їх розмір у твердій грошовій сумі 10 000,00 грн щомісяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2026 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 .

Рішення мотивоване тим, що позивач, пред`являючи до суду даний позов, просить суд змінити розмір аліментів та стягувати з нього аліменти у вигляді твердої грошової суми, не пов`язаної з часткою від його доходу, тобто у спосіб, відмінний від визначеного чинним рішенням суду від 05.08.2020. Зважаючи на те, що позивач, як платник аліментів, не наділений правом на звернення до суду з вимогою про зміну способу стягнення аліментів, визначеного судовим рішенням Московського районного суду від 05.08.2020 у частці з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, а вимоги про зміну розміру аліментів та про визначення їх у твердій грошовій сумі є похідними від вимоги про зміну способу стягнення аліментів, такі вимоги не підлягають задоволенню незалежно від оцінки доводів позивача щодо зміни його матеріального та сімейного стану.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що після винесення судового наказу відбулися істотні зміни у сімейному та матеріальному становищі позивача, які мають безпосередній вплив на його фінансові можливості. ОСОБА_5 та двоє неповнолітніх дітей перебувають на повному утриманні Позивача, що підтверджується довідкою №1200/148/9/63/303 від 11 березня 2026 року. У зв`язку зі станом здоров`я дружини та сина, необхідністю їх постійного медичного спостереження, проходження обстежень і систематичного приймання лікарських препаратів, Позивач змушений регулярно нести значні витрати на придбання медикаментів та інших медичних засобів, що підтверджується матеріалами справи. Висновки суду ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та надмірно формальному тлумаченні положень статей 181 та 192 Сімейного кодексу України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24 жовтня 2018 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с. 16).

На підставі судового наказу виданого Московським районним судом м. Харкова 05.08.2020 у справі №643/11587/20, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видій його заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27.07.2020 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 67).

19.03.2021 старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юношевим Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу №643/11587/20, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27.07.2020 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 17).

Згідно з копією довідки №1200/148/9/63/223 від 20.02.2026, виданою за підписами керівника та головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 25.06.2016 по теперішній час та за період з червня 2025 року по січень 2026 року йому нараховано дохід у загальному розмірі 590 372 гривень 31 копійка (а.с. 18).

18.08.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 уклали шлюб, зареєстрований Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що 18.08.2021 складено відповідний актовий запис №266 та видано свідоцтво серії НОМЕР_3 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу – « ОСОБА_9 » (а.с. 19).

Згідно з копією свідоцтва про народження, повторно виданого 26.09.2024 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серія НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , про що Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 09.09.2021 складено відповідний актовий запис №212. Батьками ОСОБА_10 записані: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_5 (а.с. 20).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова, ухваленого 27.10.2025 у цивільній справі №465/7214/24, задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_5 , Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про усиновлення дитини. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, усиновлювачем дитини ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Чугуїв Харківської області. Ухвалено записати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Чугуїв Харківської області, Україна. Ухвалено внести зміни до актового запису №364 від 18.11.2014, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де у графі «батько»: виключити « ОСОБА_12 , громадянин України» та вказати « ОСОБА_1 , громадянин України, у відомостях про дитину в графі «прізвище»: « ОСОБА_13 » змінити на прізвище « ОСОБА_9 », в графі «по батькові» « ОСОБА_14 » змінити на « ОСОБА_15 », ім`я і дату, а також місце народження дитини залишено без змін. Ухвалено після внесення змін до актового запису про народження видати нове свідоцтво про народження дитини (а.с. 28-33).

Згідно з копією свідоцтва про народження, повторно виданого 28.01.2026 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серія НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_16 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області 18.11.2014 складено відповідний актовий запис №364. Батьками ОСОБА_7 записані: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_5 (а.с. 21).

Відповідно до довідки від 02.04.2025 №1330-5003648572 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування, як ВПО: АДРЕСА_2 (а.с. 34).

Згідно довідки від 20.04.2025 №1330-750256204 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування, як ВПО: АДРЕСА_2 (а.с. 35).

З довідки від 02.04.2025 №1330-5003648552 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування, як ВПО: АДРЕСА_2 (а.с. 36).

Відповідно до довідки від 02.04.2025 №1330-5003648526 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування, як ВПО: АДРЕСА_2 (а.с. 37).

Згідно з копією довідки №120с/148/9/63/312 від 13.03.2026, виданою за підписом начальника штабу – першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 , полковника ОСОБА_17 , майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 25.06.2016 ро теперішній час (а.с. 39).

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №148/9/66/352 від 08.07.2024, виданою за підписом командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , командир вертолітної ланки вертолітної ескадрильї частини НОМЕР_2 , дійсно в період за 12.02.2023, 30.09.2023, 28.12.2023, 29.12.2023, 01.01.2024, 04.01.2024, 05.01.2024, 10.01.2024, 12.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи у Миколаївській області (а.с. 40).

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 30.11.2023 Управлінням персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 42).

В матеріалах справи наявні копії електронних чеків щодо сплати за придбавання одягу, медичних препаратів, переведення ОСОБА_19 грошових коштів на картковий рахунок інших осіб; копію психологічної характеристики дитини ОСОБА_4 , складеної дитячим, підлітковим та сімейним психологом в гештальт-підході, члена НПА України ОСОБА_20 .

Крім того, наявні копії медичних довідок та консультативних висновків щодо стану здоров`я ОСОБА_5 ; копію листа консультації лікаря-невролога стосовно ОСОБА_10 , копію довідки про відвідування ОСОБА_21 занять з логопедом; копії електронних чеків щодо придбавання засобів особистої гігієни та медичних препаратів.

Згідно довідки №1200/148/9/63/303 від 11.03.2026, виданої командуванням військової частини НОМЕР_2 ЗСУ МОУ на утриманні ОСОБА_1 перебувають дружина ОСОБА_5 та сини - ОСОБА_6 , ОСОБА_16 .

За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як це закріплено положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписом ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За положеннями ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В частині першій ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2025, прийнятій у справі № 367/10126/19, зроблено висновок, що за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Водночас цей правовий висновок викладений у справі, яка розглядалася за позовом одержувача аліментів, і не змінює встановленого частиною третьою статті 181 СК України правила про те, що суб`єктом права на звернення з вимогою про зміну способу стягнення аліментів є саме одержувач аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі судового наказу виданого Московським районним судом м. Харкова 05.08.2020 у справі №643/11587/20, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видій його заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27.07.2020 до досягнення дитиною повноліття.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач, будучи платником аліментів, фактично просить змінити визначений судовим наказом Московського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року спосіб стягнення аліментів з частки від усіх видів заробітку (доходу) на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Водночас, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, може бути змінений за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, законодавством передбачено право на звернення з вимогою про зміну способу стягнення аліментів саме одержувача аліментів, тоді як платник аліментів таким правом не наділений. Зазначене відповідає вимогам статей 181-184, 192 СК України.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена ОСОБА_1 вимога про зміну способу стягнення аліментів не може бути задоволена, а вимоги про зміну розміру аліментів та визначення їх у твердій грошовій сумі є похідними від цієї вимоги. Тому доводи позивача щодо зміни його матеріального чи сімейного стану не впливають на правильність висновків суду та не є підставою для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростували. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.А. Кружиліна

Н.П.Пилипчук