Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №643/10519/25
Суддя: Пилипчук Н. П.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 643/10519/25
провадження № 22-ц/818/2151/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2025 року, постановлене суддею Тимош О.М.,
в с т а н о в и в:
26.06.2025 позивач ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» в особі свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №3870 від 11.15.2021 в загальному розмірі 82 917,96 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 15.11.2021 між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ТОВ «ФК «Суперіум», було укладено договір позики №3870. Відповідно до п. 1.1. договору позики позикодавець зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти у сумі 20 000,00 грн для задоволення особистих потреб на умовах строковості, зворотності та платності. Загальний розмір кредиту за договором позики складав 21 700,00 грн., з урахуванням суми, зазначеної в п. 3.3. договору позики (плата за оформлення договору позики, яка складає 8,5% від розміру позики, зазначеної у п. 1.1.). Позика надається шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів у національній валюті України – гривня, на поточний рахунок (платіжна карта «VISA» та «MASTERCARD») відкритий на ім`я позичальника в банківській установі на території України, наданий та особисто зазначений позичальником у договорі (п. 1.2 договору). Позика надається не пізніше наступного робочого дня з дня підписання сторонами цього договору та отримання позикодавцем підписаного позичальником примірнику цього договору та завіреної належним чином копії паспорту та облікової картки платника податків позичальника (п.2.1 договору). Перерахування коштів відповідачу підтверджується копією платіжного доручення №65 від 15.11.2021, яка додана до позову. Строк кредитування визначений п. 3.1 договору позики та становить 30 календарних місяців з моменту (дати) зарахування суми позики на рахунок позичальника, зазначений у п. 1.3. договору. Відповідно до пунктів 3.6.-3.9. договору, плата за користування кредитом складається з: фіксованого проценту від загальної суми позики за кожен день користування позикою та складає 0,23% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою; комісії за управління (обслуговування) позикою та складає 0,1% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою починаючи з 7 місяця користування позикою. Плата за користування позикою включається до щомісячного платежу. Згідно умов договору погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, розмір яких визначений умовами договору та в графіку платежів до договору позики (п. 5.1 договору).
Отже, згідно умов договору, позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором позики повертати одержану позику, вносити плату за користування позикою та інші платежі у порядку, визначеному договором. Свої зобов`язання позикодавець виконав, надавши грошові кошти позичальникові, що підтверджується платіжним дорученням.
В той же час, в порушення умов договору позики, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав. За весь період дії договору позики позичальником сплачено 8435,06 грн. В зв`язку з неналежним виконанням умов договору позики, станом на 24.01.2025 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 82 917,96 грн, яка складається з: заборгованості по тілу – 17 608,66 грн; заборгованості по відсоткам – 43 456,50 грн; заборгованості по комісії – 21 352,80 грн; штрафу – 500,00 грн, що підтверджується довідкою за заборгованістю боржника.
У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу, в якій позивач вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов договору та погасити заборгованість. Однак, дана вимога у визначені позивачем строки не виконана, заборгованість за договором не погашена. Станом на дату подання даної позовної заяви відповіді від відповідача не отримано, заборгованість за договором не сплачено.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість у сумі 25 497,49 грн, з яких: 15 908,66 грн – заборгованість по тілу, 9588,83 грн - заборгованість по відсоткам.
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» судовий збір у сумі 744,89 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової установи). Вказує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зазначає, що платіжне доручення, на якому суд обгрунтовує своє рішення є фактично розпорядженням ТОВ «ФК «Суперіум» на користь надавача платіжних послуг для здійснення переказу коштів. Сам по собі факт складання або подання платіжного доручення, ще не є підтвердженням, що гроші зараховані на рахунок отримувача. Тобто, платіжне доручення є виконаним, коли кошти зараховані на рахунок, що може бути підтверджено банківською випискою по рахунку або повідомленням банку щодо зарахування коштів.
Представник ТОВ «ФК «Суперіум» надав відзив на апеляційну скаргу та вказав, що Апелянт стверджує, що платіжне доручення не є доказом зарахування коштів на його рахунок, а відсутність банківської виписки свідчить про недоведеність надання позики. Ці доводи є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до п.1.3. Договору позики №3870, підписанням данного Договору Позичальник підтверджує своє волевиявлення щодо отримання Позики на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ Альфа-Банк» від Позикодавця, шляхом здійснення перерахування Позикодавцем суми Позики на зазначений рахунок Позичальника. Одночасно з підписанням данного Договору Позичальник гарантує, що є власником данного рахунку та кінцевим правонабувачем коштів отриманих у Позику. На підтвердження виконання зобов`язання щодо надання позики Позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 65 від 15 листопада 2021 року,відповідно до якого грошові кошти у сумі, передбаченій Договором позики № 3870, були перераховані саме на картковий рахунок НОМЕР_2 , зазначений Відповідачем у п. 1.3 Договору. Документ містить відмітку банківської установи платника — АТ «Укргазбанк» — та позначку «Проведено банком 15 листопада 2021 року», що свідчить про фактичне виконання платіжної операції банком та списання коштів з рахунку Позикодавця. Надане Позивачем платіжне доручення містить відмітку «Проведено банком», що свідчить про фактичне списання коштів та перехід операції у статус безвідкличної. Разом з тим, ТОВ «ФК «Суперіум» не має правових і фактичних можливостей самостійно отримати від банку відповідну інформацію, оскільки відомості щодо руху коштів по рахунку фізичної особи становлять банківську таємницю та можуть бути надані виключно: власнику рахунку або суду на підставі відповідної ухвали. Більше того, Відповідач, як власник рахунку, мав реальну можливість надати виписку про відсутність надходження коштів у разі, якщо такі кошти дійсно не були зараховані, однак замість надання доказу, який знаходиться у його розпорядженні, Апелянт будує захист на процесуальному маніпулюванні та спробах перекласти тягар доказування на Позивача, який за законом не має доступу до банківської таємниці Відповідача. Така поведінка є прямим порушенням принципу добросовісності. Більше того, факт отримання кредитної суми та згода Відповідача з усіма істотними умовами договору підтверджуються його власною поведінкою: матеріали справи містять докази часткового погашення заборгованості. ТОВ «ФК «Суперіум» є фінансовою компанією, а не банком. Позивач не відкривав банківські рахунки на ім`я клієнта та, відповідно, не може генерувати виписки по рахунку Відповідача, оскільки цей рахунок відкритий в іншій установі — АТ «Сенс Банк».
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, отже наявні підстави для часткового задоволення позову в загальні сумі 25 497,49 грн, з яких: 15 908,66 грн – заборгованість по тілу, 9588,83 грн - заборгованість по відсоткам.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.11.2021 ОСОБА_1 підписав паспорт позики за договором позики №3870 від 15.11.2021, підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови надання позики та орієнтовну загальну вартість позики (а.с.12).
15.11.2021 між ТОВ «ФК «Суперіум» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3870, який підписаний відповідачем (а.с.8-11).
Відповідно до умов договору позикодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 20 000,00 грн для задоволення особистих потреб позичальника, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити плату за користування позикою в розмірі, порядку та на умовах, передбачених цим договором. Загальний розмір кредиту за цим договором складає 21 700,00 грн, що включає суму зазначену в п. 3.3 цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору позики підписання даного договору позичальник підтвердив своє волевиявлення щодо отримання позики на картковий рахунок НОМЕР_2 відкритий в АТ «Альфа-Банк» від позикодавця, шляхом здійснення перерахування позикодавцем суми позики на зпазначений рахунок позичальника. Одночасно з підписанням цього договору позичальник гарантує, що є власником даного рахунку.
Позика надається не пізніше наступного робочого дня з дня підписання сторонами цього договору та отримання позикодавцем підписаного позичальником примірнику цього договору та завіреної належним чином копії паспорту та облікової картки платника податків позичальника (п. 2.1 договору).
Строк користування позикою становить 12 календарних місяців та починається з моменту (дати) зарахування суми позики на поточний рахунок позичальника, зазначений у п. 1.3. договору (п. 3.1. договору).
Моментом (днем) повернення позики та сплати інших платежів, передбачених цим договором, вважається день зарахування коштів на поточний рахунок позикодавця, вказаний у п. 5.2. цього договору або інший поточний рахунок позикодавця, повідомлений останнім позичальнику (п. 3.2. договору).
При видачі позики за цим договором позичальник сплачує плату за оформлення цього договору позики, яка складає 8,5% від розміру позики, зазначеної в п. 1.1. договору (п. 3.3. договору).
Проценти за користування позикою встановлюються на рівні 0,23% від загальної суми позики за календарний день та нараховуються за кожний день користування позикою (п. 3.8.1. договору).
Комісія за управління (обслуговування) позикою встановлюється на рівні 0,1% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою, починаючи з 7 місяця користування позичальником позикою (п. 3.9. договору).
У разі прострочення позичальником строків сплати позики та/або плати за користування позикою (чергового платежу), останній сплачує позикодавцю штраф у розмірі 500,00 грн (п. 6.7. договору).
Згідно з платіжним дорученням №65 від 15.11.2021 ТОВ «ФК «Суперіум» перерахувало кошти у сумі 20 000,00 грн ОСОБА_1 на виконання договору позики №3870 від 15.11.2021 на розрахунковий рахунок, зазначений у договорі позики (а.с.13).
02.08.2024 позивач направив відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості за договором позики, у якій вимагав від відповідача протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги позикодавця, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов договору позики та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання – достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 71 119,26 грн (а.с.26).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» загальна сума заборгованості відповідача складає 82 917,96 грн, з яких: заборгованість по відсоткам – 43 456,50 грн; заборгованість по тілу – 17 608,66 грн; заборгованість по комісії – 21 352,80 грн; штраф – 500,00 грн (а.с. 14-25). З розрахунку вбачається, що відповідач сплатив 4091,34 грн в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, та 4343,70 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
У справі, що переглядається судом встановлено, що між ТОВ «ФК» Суперіум» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 3870, на суму 20000 грн, строком на 12 місяців. Договір підписано власноручним підписом відповідача.
До кредитного договору позивачем надані: паспорт позики за договором позики № 3870 від 15.11.2021 року, який також підписано власноручним підписом відповідача, платіжне доручення № 65 від 15.11.2021 року, розрахунок заборгованості, досудову вимогу.
Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а тому обгрнутовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)).
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що позивачем не доведено факту передачі грошових коштів Відповідачу.
З такими аргументами скаржника колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 20000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №65 від 15.11.2021, з якого вбачається, що вказані кошти були ТОВ «ФК «Суперіум» перераховані ОСОБА_1 на кредитний рахунок, який відповідач особисто вказав у договорі позики НОМЕР_2 відкритий в АТ «Альфа-Банк» (п.1.3 договору) на виконання договору позики №3870 від 15.11.2021 року.
Доказів того, що вказаний картковий рахунок не належить відповідачу, або на останню не було зараховано 20000 грн. на виконання умов кредитного договору, скаржником не надано.
Наведені вище обставини скаржником усупереч ст. 12,81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов`язком, при цьому позивачем надані докази, які спростовують наведені вище доводи скаржника, оскільки слугують підтвердженням існування між сторонами кредитних правовідносин.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.
Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.
Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Оскільки ТОВ «ФК «Суперіум» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, тому не може надати первинні банківські документи.
Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості. У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України. Між тим, ТОВ «ФК «Суперіум» не є за своєю організаційно-правовою структурою банком, отже, дія вказаного вище Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.
Разом з тим, відповідачем не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його карткового рахунку, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.
Відповідачем також не надано свого власного розрахунку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2025 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді В.Б. Яцина
О.Ю. Тичкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua