Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №638/14476/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №638/14476/25

Суддя: Пилипчук Н. П.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 жовтня 2026 року

м.Харків

справа № 638/14476/25

провадження № 22-ц/818/1656/26

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року, постановлене суддею Гребенюком В.В.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 02.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю « Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором було укладено кредитний договір № 764735729, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13600,00 грн. шляхом зарахування коштів на банківську карту № НОМЕР_1 .

На підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги за названим кредитним договором перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

Згодом було укладено договір факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 і право вимоги за названим кредитним договором перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс». І врешті за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 право вимоги за вищевказаним кредитним договором перейшло від ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 18565,36 грн, з яких заборгованість по кредиту становить 13600,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 4965,36 грн., які разом з судовим збором і витратами на професійну правничу допомогу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просило стягнути з відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» грошові кошти в розмірі 27987,76 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім грн. 76 коп), з яких: заборгованість по тілу кредиту 13600,00 грн.; заборгованість за відсотками 4965,36 грн., судовий збір в сумі 2422,40 гривні (дві тисячі чотиреста двадцять дві грн. 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши строк позовної давності.

Вказує, що є дружиною військовослужбовця, який є учасником бойових дій, інвалідом З групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- осіб з інвалідністю внаслідок війни, вона мешкає на території бойових дій і відповідно до закону можу бути звільнена від сплати відсотків за кредитом. Вказує, що нею дійсно 02.02.2022 року між мною та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено договір кредитної лінії № 764735729. Заначає, що позивач дізнався про порушення його прав тоді, коли зобов`язання не було виконане, тобто з закінченням строку дії договору позики 02.06.2022 року. Таким чином , позивач звернувся до суду через три роки після спливу строку позовної давності. Позивач мав реальну можливість подати позов протягом строку позовної давності. Просить застосувати строк позовної давності.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 02.02.2022 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_3 , податковий номер: НОМЕР_2 , укладено договір кредитної лінії № 764735729 (далі за текстом Кредитний договір) в електронній формі, відповідно до умов якого останній має бути надано кредит у виді кредитної лінії в сумі 13600,00 грн. на споживчі потреби на умовах зворотності, із сплатою дисконтної ставки 0,82 відсотків на день, у разі продовження дисконтного періоду – 2,05 відсотки на день, після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за процентною ставкою 2,98 відсотки в день від суми залишку Кредиту. Продовження дисконтного періоду можливе за умови сплати всіх нарахованих процентів в останній день дисконтного періоду. (п.п. 1.1, 1.8 - 1.9, 1.12 Кредитного договору).

Кредитна лінія надавалася строком на 30 днів – дисконтний період, до 04.03.2022. У разі продовження користування сумою кредиту після дисконтного періоду зобов`язання з повернення кредитних коштів відкладається кожного дня, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. Проценти після закінчення дисконтного періоду мадии сплачуваться щодня. (п.п. 1.3, 1.7, 1.8, 1.12 Кредитного договору).

Отже, строк користування кредитними коштами визначено до 02.06.2022.

Акцепт оферти позичальником - підписання Кредитного договору відбулося Одноразовим ідентифікатором: MNV7V79C відправленого смс-повідомленням на телефон: 0961015315 про що надано довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА". Текст договору містить вказівку на підписання його одноразовим ідентифікатором - MNV7V79C та вказаний номер телефону.

02.02.2022 було оформлено заявку на отримання грошових коштів із зазначенням даних відповідача та її картки: № НОМЕР_1 .

За клопотанням позивча у АТ КБ «Приватбанк» було витребувано інформацію щодо отримання відповідачем коштів за вищевказаним договором.

Як свідчить відповідь АТ КБ «Приватбанк» і виписка за договором б/н за період 02.02.2022 – 07.02.2022 ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 було відкрито рахунок НОМЕР_3 та емітовано картку № НОМЕР_4 , 02.02.2022 на вказаний рахунок зараховано 13600,00 грн.

Відповідач кредитні кошти і нараховані відсотки не сплатила.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відповідач користувався кредитними коштами поза межами дисконтного періоду. Тим не менш по 05.05.2022 їй нараховано відсотки за ставкою 0,82 відсотки на день.

28.11.2018 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - Фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі – Клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 згідно з умовами якого Фактор передав грошові кошти в розпорядження Клієнта, а Клієнт відступив Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Пунктом 4.1 Договору факторингу передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Реєстру згідно Додатку.

За п. 8.1 та 8.2 Договору факторингу, Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами та діє до 28.11.2019.

Додатковими угодами № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року та № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року внесено зміни до вказаного договору факторингу, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 включно.

05.05.2022 на виконання п.п.2.1, 4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано реєстр права вимоги № 175, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_3 за Кредитним договором у загальному розмірі 16329,52 грн, з яких тіло кредиту 13600,00 грн, відсотки 2729,52 грн. Дані суми відповідають розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за відповідачем.

23.02.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – Фактор) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі – Клієнт) укладено Договір факторингу № 23/0224-01 згідно з умовами якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на аналогічних умовах, як у вищевказаному договорі факторінгу.

За п. 8.1 та 8.2 Договору факторингу, Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами та діє до 31.12.2024 з дня його укладення.

23.02.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали реєстр прав вимоги № 1 за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_3 за Кредитним договором у загальному розмірі 18565,36 грн, з яких тіло кредиту 13600,00 грн, відсотки 4965,36 грн. Дані суми відповідають розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за відповідачем. Відсотки нараховувалися за ставкою 0,82 відсотки на день по 01.06.2022.

04.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Пунктом 1.2 договору факторінгу № 04/06/25-Ю передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників — підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Вказаний акт було підписано 04.06.2025.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ч.ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3-6, 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК Українизобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст.526,530,610ЦКУкраїни та ч.1 ст.612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV7V79C, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачці 02.02.2022 року ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» на картку № НОМЕР_1 коштів в розмірі 13600 грн.

Факт укладення договору та отримання кредитних коштів відповідачем визнається.

ТОВ « Манівео Швидка фінансова допомога » належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 13600 грн.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 18565,36 грн, з яких заборгованість по кредиту становить 13600,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 4965,36 грн.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачкою не виконувалися умови договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитом, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 13600,00 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить стягнути також і проценти за користування кредитом в розмірі 4965,36 грн.

Відповідачка посилається на те, що є дружиною військовослужбовця, тому вимоги вона звільнена від сплати відсотків.

З приводу вказаних доводів колегія суддів зазначає.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави (ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»).

Дія цього Законупоширюється на:1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (пункт 1 частини першоїстатті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей).

Аналіз змісту цієї норми, якою доповненоЗакон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»згідно ізЗаконом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації»(набрав чинності з 08 червня 2014 року), проте у згаданій вище редакції свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; (2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час дії особливого періоду. Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову. Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду. Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413(із відповідними змінами).

Законом України 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець розширив категорію «інших» військовослужбовців, віднісши до неї військовослужбовців, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, проте виключив ізЗаконуположення про те, що надання цієї пільги такій категорії військовослужбовців обумовлюється їх перебуванням безпосередньо в таких районах та у період здійснення зазначених заходів.

Проте дана норма в такій редакції діяла до 18 травня 2024 року, адже з цього часу набрала чинності її нова редакція, у зв`язку із набранням із цієї дати чинностіЗаконом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Тобто, законодавець чітко передбачив ретроактивну дію ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ізЗаконом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року N 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року N 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває і на час розгляду справи.

Особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частини перша, друга та четвертастатті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Початком проходження військової служби вважається: 1)день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян,прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової перед вищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, для громадян України, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (частина першастатті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_5 , відповідачка уклала шлюб з ОСОБА_4 16 березня 2023 року ( а.с. 210а).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 27.09.2023 ОСОБА_5 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій ( а.с. 212а).

Таким чином, враховуючи, що відповідачка є дружиною військовослужбовця, який перебуває на військовій службі, вона має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 02.02.2022 року по 01.06.2022 року, проте відповідачка в цей період ще не була членом сім`ї військовослужбовця, отже за вказаний період вона не звільнена від сплати відсотків.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач в апеляційній скарзі здебільшого посилається на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

За змістом положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За змістом статті 263ЦК України перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням його дії, дата закінчення карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року - 30 червня 2023року.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 257, цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 19, яким у період дії воєнного стану в Україні строки, визначені статтею 257 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Після внесення змін за Законом № 3450-IX від 08.11.2023, пункт 19 викладений у наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19. Цей Закон набрав чинності з 04 вересня 2025 року.

Враховуючи, що на дату закінчення строку кредитного договору 02.06.2022 року позичальниця не виконала своїх зобов`язань за договором, з урахуванням наведених положень Цивільного кодексу України, зокрема і пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу, станом на дату звернення товариства з позовом – 28 серпня 2025 року трирічний строк позовної давності не закінчився.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: О.В. Маміна

В.Б. Яцина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua