Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №404/7029/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/375/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Петров Р. І.

Справа № 404/7029/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Мельніченко В.А., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого адвоката Лісовської О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Лісовської О.А. на постанову Фортечного районного суду м.Кропивницького від 08 липня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №692104 від 13.06.2026 вбачається, що 13.06.2026 року, о 13-35 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW 320», д/н НОМЕР_1 , по вул. Павла Сніцара, 85/57 в м. Кропивницькому, в порушення вимог п. 2.3 (б), п. 12.1 ПДР України, при здійсненні обгону не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не зреагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість для руху в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford Escape», д/н НОМЕР_2 , який здійснював маневр повороту ліворуч до прибудинкової території. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Фортечного районного суду м.Кропивницького від 08 липня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW 320», д/н НОМЕР_1 , по вул. Павла Сніцара, в м. Кропивницькому, перед початком обгону переконався, що водій «Ford Escape», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не подав сигналу про намір повороту ліворуч, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, що після обгону він зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу «Ford Escape», д/н НОМЕР_2 , повернутися на займану смугу.

У апеляційній скарзі представник потерпілого адвокат Лісовська О.А. просить скасувати постанову районного суду, вказуючи на незаконність закриття справи, безпідставність та необґрунтованість висновків суду, які не відповідають дійсності і спростовуються наявними у справі об`єктивними даними, які на думку адвоката з достовірністю свідчать про те, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем «BMW 320» КО, в порушення вимог п. 2.3 (б), п. 12.1 ПДР України, при здійсненні обгону не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не зреагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість для руху в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford Escape», яким керував ОСОБА_2 , що здійснював маневр повороту ліворуч до прибудинкової території. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, адвокат Лісовська О.А. стверджує, що ОСОБА_1 своїми поясненнями ввів суд в оману, оскільки із реєстру судових рішень він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

З`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката Лісовську О.А., які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та в його інтересах захисника – адвоката Мельніченко В.А., які заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга представника потерпілого адвоката Лісовської О.А. підлягає задоволенню, за таких підстав.

За змістом положень ст. ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п.п.2.3(б), 12.1 ПДР України.

Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вищевказаних вимог ПДР України, які зазначені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення.

Так, за правилами п. 2.3(б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Крім того, згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №692104 від 13.06.2026 вбачається, що 13.06.2026 року, о 13-35 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW 320», д/н НОМЕР_1 , по вул. Павла Сніцара, 85/57 в м. Кропивницькому, в порушення вимог п. 2.3 (б), п. 12.1 ПДР України, при здійсненні обгону не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не зреагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість для руху в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford Escape», д/н НОМЕР_2 , який здійснював маневр повороту ліворуч до прибудинкової території. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У поясненнях до протоколу ОСОБА_1 на місці пригоді вказав про те, що він керуючи своїм авто «BMW 320» побачив повільно їхавший автомобіль «Ford Escape» та почав здійснювати обгін, водій «Ford Escape» почав повертати ліворуч до будинку увімкнувши показчик повороту у момент здійснення маневру, тому він не встиг затормозити (а.с. 5).

Очевидно, що ОСОБА_1 у даній дорожній ситуації, для того щоб своєчасно відреагувати на будь-яку зміну дорожньої обстановки на даній ділянці дороги, повинен був здійснюючи обгін бути уважним стежити за дорожньою обстановкою та обрати безпечну швидкість для руху, це дозволяло б йому своєчасно вжити заходи гальмування або маневрування.

Момент ввімкнення водієм ОСОБА_2 показчика повороту, на думку апеляційного суду не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і не звільняють від адміністративної відповідальності.

Виконання ОСОБА_3 вимог п.п.2.3(б), 12.1 ПДР України, дозволяло б йому безперешкодно надати можливість автомобілю «Ford Escape» виконати маневр повороту ліворуч до будинку, однак саме ОСОБА_1 при здійсненні обгону не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не зреагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість для руху і сам допустив зіткнення.

Не дотримання ОСОБА_1 елементарних правил безпеки дорожнього руху та здатність завчасно відреагувати на зміну дорожньої обстановки і призвело до зіткнення транспортних засобів.

Тобто, саме дії ОСОБА_1 , а не іншого учасника ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв`язку з подією даної пригоди та наслідками у виді технічних пошкоджень.

Вина ОСОБА_1 у недотримання правил безпеки дорожнього руху, передбачених п.п.2.3(б), 12.1 ПДР України підтверджується сукупністю наявних у справі належних та допустимих доказів, у тому числі даними: протоколу про адміністративне правопорушення від 13.06.2026 року, схеми ДТП, на якій зафіксовано місце розташування автомобілів на проїзній частині дороги, погодні умови, стан покриття тощо; на зворотній стороні схеми зафіксовані механічні пошкодження транспортних засобів в результаті ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП та свідка ОСОБА_4 одразу ж після ДТП; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського з якого вбачається розташування транспортних засобів та їх механічні пошкодження (а.с.3-8).

Наведені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому постанову районного суду не можна вважати законною та обґрунтованою.

За результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд дійшов однозначного висновку про те, що саме дії ОСОБА_1 безпосередньо знаходяться у прямому причинному зв`язку з подією даної пригоди та наслідками у виді технічних пошкоджень, а тому дії ОСОБА_1 з об`єктивної та суб`єктивної сторони утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до ЄДРСР, який є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, а згідно з ч. 3 ст. 6 вказаного Закону суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР.

За правозастосовними підходами Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року в справі № 756/10060/17 невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

Тому, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно даних з ЄДРСР, ОСОБА_1 за останній час не одноразово притягувався до адміністративної відповідальності в тому числі за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП.

Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку, передбаченого ст. 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Нормами КУпАП прямо не передбачено необхідності визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у випадку закриття провадження у справі.

Однак суд звертає увагу на те, що встановивши вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч.2 ст. 283 КУпАП, є обов`язковим і для цього виду постанов.

Із урахуванням вищенаведеного та враховуючи відповідні положення ЦПК України та КАС України щодо обов`язковості висновків суду у справі про адміністративне правопорушення при розгляді цивільного чи адміністративного позову в частині висновків про те, чи мали місце певні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою, виходячи із принципів верховенства права та однієї із засад судочинства, передбаченої п.2 ч.1 ст. 129 Конституції України, якою є забезпечення доведеності вини, суд приходить до висновку про те, що визнання вини особи є обов`язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, у рішенні Суду "Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Аналіз диспозиції та санкції 124 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства, де визнання вини є обов`язковим відповідно до положень ст. 17, ч.4 ст.374 КПК України, п.2 ч.1 ст. 129 Конституції України.

Аналіз положень ст. 38 та п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП дає підстави стверджувати те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була би відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зважаючи на викладене та враховуючи зазначену вище правову позицію ЄСПЛ у питанні порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про те, що закриття справи у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, що указує на необхідність визнання вини.

В даному випадку, апеляційним судом встановлено і доведено факт порушення ОСОБА_1 п.п.2.3(б), 12.1 ПДР України, дії останнього за висновком апеляційного суду знаходяться у прямому причинному зв`язку із подією ДТП та наслідкам у виді технічних пошкоджень транспортних засобів, а тому постанова районного суду підлягає безумовному скасуванню, з ухваленням нової постанови про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Закінчення на момент апеляційного розгляду строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП, не значить що ОСОБА_1 невинуватий у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а закриття у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, як в даному випадку є нереабілітуючою підставою.

Керуючись ст.ст. 38, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Лісовської О.А. – задовольнити.

Постанову Фортечного районного суду м.Кропивницького від 08 липня 2026 року про закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП – скасувати.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрити, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов