Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №346/866/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/866/25

Провадження № 22-ц/4808/1803/26

Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

з участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, на рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 червня 2026 року, у складі судді Коваленка Д. С., у справі за позовом ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління соціальної політики Коломийської міської ради та Управління «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради, про визнання неправомірним та скасування запису про зняття з реєстрації місця проживання та зобов`язання внести відомості про скасування запису про зняття з реєстрації місця проживання, сформувати і внести дані для передачі до ДМС та вчинити усі інші дії, необхідні для поновлення записів про зареєстроване місце проживання,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_2 , який діяв у власних інтересах та в інтересах його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Управління «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 17 грудня 1999 року позивач ОСОБА_2 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 . Після одруження, він та його дружина ОСОБА_6 почали спільно проживати та користуватись даною квартирою, вели спільне господарство, сплачували всі комунальні послуги і надалі проживають у квартирі та утримують таку. З моменту народження дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти також проживали і надалі проживають з ними у даній квартирі. 5 вересня 2016 року було проведено реєстраційні дії, а саме: зареєстровано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вищезазначеній квартирі.

Вказує, що квартира належала матері позивача, ОСОБА_7 , яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Після смерті матері частку квартири успадкувала ОСОБА_1 , а також видано свідоцтво про право власності на частку квартири ОСОБА_5 .

У січні 2025 року позивачу стало відомо що відповідачі звернулись до Управління «ЦНАП» Коломийської міської ради із заявою про зняття позивачів із зареєстрованого місця проживання (перебування), у вказаній квартирі і таке рішення було прийнято Управлінням 23.11.2024 року.

Зняття позивачів із реєстрації суттєво порушує їх права та інтереси і є очевидно протиправним, таким що порушує права людини визначені ст. 8 Конвенції, оскільки у них відсутнє будь-яке інше нерухоме майно, придатне для проживання.

Позивач просив визнати неправомірним та скасувати рішення Управління «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради від 23.11.2024 року про зняття ОСОБА_2 та його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати Управління «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради внести до реєстру територіальної громади відомості про скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання, сформувати і внести відповідні дані для передачі до відомчої інформації системи ДМС та вчинити всі інші необхідні дії для поновлення записів про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 29 червня 2026 року позов ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління «Центру надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради від 23.11.2024 року про зняття ОСОБА_2 та його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язано Управління «Центру надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради скасувати у реєстрі територіальної громади таку реєстраційну дію, як зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 . та поновити їх реєстрацію місця проживання за цією адресою.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 605,60 на користь ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Атаманюк В. М. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_1 . Іншим співвласником даної квартири є батько відповідачки ОСОБА_5 . Як власники квартири вони вирішили в кінці 2024 року виписати позивача та його дітей з квартири, оскільки позивач тривалий час відмовляється добровільно знятися з місця реєстрації в даній квартирі, до якої він не має жодного відношення.

Вважає, що відповідачка як власниця квартири, має право звертатися у відповідні органи з метою зняття з реєстрації осіб, які не мають відношення до вказаного майна.

Відповідно до норм законодавства зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи.

Представник відповідачки вказує, що даний спір повинен був розглядатися у порядку адміністративного судочинства, а не цивільного, оскільки даний спір не стосується речових прав чи обтяжень на нерухоме майно третіх осіб.

Просить скасувати рішення суд та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду прийнятим із з`ясуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Вказує, що згідно з практикою Верховного Суду позовні вимоги про визнання незаконною та скасування зняття з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Таким чином спір судом правильно розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 – адвокат Атаманюк В. М. підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 заперечили доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Представник третьої особи Управління соціальної політики Коломийської міської ради надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Інші учасники справи відповідач ОСОБА_5 та Управління «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради, у судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення вищезазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Управління «Центру надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради від 23.11.2024 року про зняття ОСОБА_2 та його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 є неправомірним, оскільки таке рішення порушує право позивачів на користування квартирою, а тому порушене право підлягає поновленню шляхом визнання неправомірним та скасування рішення Управління «Центру надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради від 23.11.2024 та зобов`язання Управління скасувати у реєстрі територіальної громади зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 та поновити їх реєстрацію місця проживання за цією адресою.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з грудня 1999 року проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , а з березня 2010 року у вказаній квартирі також стала проживати його дружина ОСОБА_9 .

У подружжя ОСОБА_10 народилися діти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які з часу народження також проживають у зазначеній квартирі.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мали зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 17.12.1999 року, 05.09.2016 та 05.09.2016 відповідно.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності батькам позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Мати ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак за життя згідно заповіту від 25 червня 2019 року, належну їй на праві власності трьохкімнатну квартиру, заповіла відповідачці ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.11.2024 ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_7 право власності на частину квартири в АДРЕСА_2 .

Нотаріусом також видано свідоцтво про право власності на частину вказаної квартири ОСОБА_5 ( належну йому як подружжю).

23.11.2024 ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_5 (як співвласника квартири) звернулась до Управління «Центр надання адміністративних послуг» із заявою про зняття із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на підставі чого, зареєстроване місце проживання останніх було знято 23.11.2024, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.

Відповідно до договору дарування від 27.11.2024 ОСОБА_5 подарував належну йому 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Таким чином відповідачка ОСОБА_1 стала єдиним власником зазначеної квартири.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 , разом із дітьми ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 зареєстрували своє місце проживання за адресою АДРЕСА_2 з 28.11.2024.

Відповідно до акту №26 обстеження умов проживання від 10.02.2025 року встановлено, що сім`я ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з дітьми: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 проживають без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним, тобто повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

У справі що переглядається між сторонами існує спір щодо правомірності прийняття рішення Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради від 23.11.2024 року, за заявою ОСОБА_1 про зняття ОСОБА_2 та його неповнолітніх дітей: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

В преамбулі Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» говориться, що цей Закон регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Відповідно до ст. 3 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (п.4 ч. 1 ст.2 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (п.12 ч.1 ст. 2 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності (ч. 6 ст.5 Закону).

Для реалізації норм Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», затверджений Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) може здійснюватися за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою (її законним представником або представником), так і за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

У статті 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується стороною відповідачів, що позивач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в квартирі по АДРЕСА_2 , з 17.12.1999 року, як член власника квартири, а його неповнолітні діти ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_5 проживають з народження та зареєстровані у вказаній квартирі з 05.09.2016. Позивач ОСОБА_2 іншого житла не має, судові рішення про позбавлення права користування спірним житлом та про його виселення, не ухвалювалися.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв`язку з її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку). Зазначені висновки були зроблені Верховним Судом в Постанові від 11.05.2023 року справа № 718/373/22, провадження № 61-10981св22.

Таким чином, суд першої інстанції враховуючи правомірність користування позивачем та його неповнолітніми дітьми житлом у квартирі по АДРЕСА_2 , дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині визнання неправомірним рішення Управління «Центру надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради від 23.11.2024 про зняття позивача та його неповнолітніх дітей з реєстрації місця проживання, зобов`язавши поновити їх реєстрацію місця проживання за цією адресою.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що даний спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, а не цивільного, оскільки спір не стосується речових прав чи обтяжень на нерухоме майно третіх осіб не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного житлового фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо).

Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Таким чином, спір про незгоду особи із зняттям з реєстраційного обліку за місцем проживання, стосується права користування житловим приміщенням, відповідно має приватноправовий характер. Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2023 в справі № 420/13945/22.

А отже судом першої інстанції правильно розглянуто позов ОСОБА_2 щодо визнання неправомірним рішення про зняття його та неповнолітніх дітей з реєстрації за місцем проживання за правилами цивільного судочинства

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин