Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №199/11138/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2664/26 Справа № 199/11138/26 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши клопотання захисника Якимової О.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 11 серпня 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 гривень.

При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 04.07.2026 року о 18:30 годині по трасі Васильківка-Павлівка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп?яніння, а саме: тремтіння рук, зіниці очей, що не реагують на світловий подразник, та у порушення вимог п.2.5 ПДР України від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник Якимова О.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі за відсутності в діях адміністративного правопорушення.

Разом з апеляційною скаргою, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначив, що він є військовослужбовцем та не був присутнім під час розгляду справи, дізнавшись про наявність судового рішення одразу звернувся до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги з заявою про надання юридичної допомоги у цій справі. 10 вересня 2026 року центром правничої допомоги було видане доручення, яким уповноважено адвоката Якимову О.В. представляти інтереси ОСОБА_1 . Потім, 14 вересня 2026 року адвокатом було подано заяву заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Просив визнати причини пропуску строку поважними.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи у Синельниківському міськрайонному суді Дніпропетровської області, призначеного на 22 липня 2026 року, про що свідчить його підпис (а. с. 1).

Крім того, ОСОБА_1 було власноруч підписано заяву, згідно якої він зобов`язується з`явитися у судове засідання на 22.07.2026 року о 08:30 до Васильківського районного суду Дніпропетровської області ( а.с. 7).

Разом з тим, на адресу ОСОБА_1 судом направлялися судові повістки з викликом на судове засідання (а. с. 14). Також, на зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 номер мобільного телефону судом першої інстанції було направлено смс-повідомлення “Судова повістка про виклик” на 11.08.2026 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку ( а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції 12.08.2026 року було надіслано на поштову адресу ОСОБА_1 копію постанови суду від 11.08.2026 року для відома ( а.с. 17).

Доводи апелянта про те, що строк на оскарження пропущений з поважних причин, не витримує критики в світлі наявних у матеріалах справи обставин. З матеріалів випливає, що ОСОБА_1 був належним чином проінформований про конкретну дату й час розгляду; при цьому особисто не з`явися на призначене судове засідання, не надіслав жодних клопотань щодо неможливості бути присутнім у судовому засіданні, не повідомив причини неявки в судове засідання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою. Відкладення розгляду адміністративної справи не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах визначених строків, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про розгляд судом складеного відносно нього адміністративного матеріалу, однак не скористався правом брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.

Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.

В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначену апелянтом причину пропуску строку не можливо вважати поважною, тобто такою, що об`єктивно перешкоджала особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захиснику Якимовій Ользі Володимирівні, яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 11 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко