Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №175/21120/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2606/26 Справа № 175/21120/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Скрипченка Д.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 19 жовтня 2025 року о 12 годині 35 хвилин у м. Краматорську по вул. Аероклубній біля будинку № 28 він керував транспортним засобом «ИЖ 412», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звуженими зіницями очей, які не реагували на світло, неприродною блідістю та вираженим тремтінням пальців рук.

Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. За вказане правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування транспортним засобом його було відсторонено.

На зазначену постанову захисник адвокат Скрипченко Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що огляд водія на стан сп`яніння може проводитися лише за умови, якщо особу було зупинено під час керування транспортним засобом і поліцейським установлено ознаки алкогольного або наркотичного сп`яніння.

Водночас, на думку захисника, матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 як водій вчиняв дії, пов`язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до його призначення та технічних можливостей. У матеріалах справи, як зазначено в апеляційній скарзі, відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції під час руху, оскільки відповідного підтвердження суду не надано.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Скрипченко Д.В. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів із дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи впродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення тривалості судового провадження.

У п. 35 рішення від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на обов`язок учасників провадження добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. Водночас обов`язок забезпечити швидке здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється з урахуванням обставин справи, її складності, поведінки сторін та предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками процесу перешкодам для руху справи може становити порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції, що відображено, зокрема, у §§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України».

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 245, 251, 252 та 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих і свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна відповідна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, суд зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст. 247 та 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам ст. 283 і 284 цього Кодексу. У постанові, зокрема, повинні бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, а також мотиви відхилення інших доказів і доводів, на які посилалася особа, що притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правовими позиціями, викладеними в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02), судові рішення повинні належним чином відображати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть відрізнятися залежно від характеру рішення та оцінюються з урахуванням обставин конкретної справи. Право може вважатися ефективним лише за умови, що доводи сторін були належним чином розглянуті судом.

На переконання суду апеляційної інстанції, під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції зазначених вимог дотримано.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмови від проходження відповідного огляду.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у такому стані або під впливом таких лікарських препаратів; а також відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, у цій справі встановленню підлягають, зокрема, факт керування транспортним засобом та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського у встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 підтверджуються такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 090053 від 19 жовтня 2025 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, складеним поліцейським Можаровим І.В., згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я;

- відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано, що 19 жовтня 2025 року о 12 годині 35 хвилин у м. Краматорську по вул. Аероклубній біля будинку № 28 працівники поліції зупинили транспортний засіб «ИЖ 412», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, однак від проходження огляду на стан сп`яніння він відмовився, у зв`язку з чим було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень;

- рапортом поліцейського Можарова І.В. від 19 жовтня 2025 року, згідно з яким під час патрулювання у складі екіпажу «Циклон» приблизно о 12 годині 35 хвилин у м. Краматорську по вул. Аероклубній біля будинку № 28 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб «ИЖ 412», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм поліцейський виявив ознаки наркотичного сп`яніння. Водій від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, у зв`язку з чим щодо нього було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також винесено постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Зазначені докази досліджено судом апеляційної інстанції. Суд вважає їх належними та допустимими й доходить висновку, що вони в сукупності підтверджують наявність обов`язкових ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду.

Доводи захисника про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються матеріалами справи.

Перевіряючи ці доводи, апеляційний суд зазначає, що норми КУпАП та відповідної Інструкції не встановлюють обов`язкової вимоги щодо відеофіксації саме процесу керування особою транспортним засобом. Такий факт може встановлюватися на підставі сукупності належних і допустимих доказів, які оцінюються судом у кожному конкретному випадку.

Саме по собі те, що на відеозаписі не зафіксовано транспортний засіб у русі, не виключає можливості встановлення факту керування на підставі інших даних, які містяться в матеріалах справи.

У цьому випадку, як убачається з відеозапису поліцейських, під час спілкування із ОСОБА_1 було встановлено обставини керування ним транспортним засобом без відповідного права керування, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Зазначених обставин ОСОБА_1 не заперечував.

Крім того, під час спілкування з поліцейськими та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, ознайомився з протоколом і поставив у ньому особистий підпис без зауважень.

Аналізуючи обставини, зафіксовані на відеозаписі поліцейських, зокрема зміст спілкування із ОСОБА_1 , його поведінку, перебування на місці водія під час стоянки транспортного засобу, участь у процедурі огляду на стан сп`яніння та поведінку після складання протоколу, апеляційний суд доходить висновку, що сукупність цих обставин підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ИЖ 412», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Захисник в апеляційній скарзі не наводить конкретних відомостей про те, що транспортним засобом керувала інша особа, а обґрунтовує свої доводи переважно відсутністю безпосередньої відеофіксації процесу керування. Водночас цей аргумент сам по собі не спростовує інших доказів, наявних у матеріалах справи.

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним і допустимим доказом, на якому послідовно зафіксовано перебіг подій, пов`язаних з оформленням матеріалів про адміністративне правопорушення. Підстав сумніватися в достовірності цього доказу за результатами його дослідження суд не встановив.

На підставі досліджених матеріалів справи апеляційний суд також не встановив порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , передбаченого ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою 11 листопада 2015 року.

Апеляційний суд також бере до уваги принцип змагальності сторін, який передбачає самостійне обстоювання сторонами своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими законом.

Рівність прав учасників провадження передбачає надання їм однакових можливостей щодо подання доказів, заявлення клопотань, висловлення своєї позиції та спростування аргументів іншої сторони.

Водночас матеріали справи не містять даних, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини. Захисник не надав доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги. ОСОБА_1 та його захисник, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися та не скористалися можливістю надати додаткові пояснення.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. За результатами перевірки матеріалів справи апеляційний суд не встановив таких порушень порядку їх оформлення, які б давали підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франсіс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02), відповідно до якої особи, які володіють автомобілями або керують ними, підпадають під дію спеціальних правил, оскільки використання автомобілів потенційно може завдати серйозної шкоди. Реалізація права володіти автомобілем і керувати ним пов`язана з певними обов`язками та відповідальністю.

Під час оцінки доказів суд також бере до уваги стандарт доведення «поза розумним сумнівом», зміст якого викладено, зокрема, у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з посиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avєar v. Turkey, п. 282).

Відповідно до цього стандарту висновок про доведеність відповідних обставин має ґрунтуватися на достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновках або неспростованих презумпціях факту. Наявність обґрунтованого сумніву щодо винуватості особи має тлумачитися на її користь.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та відмова від проходження відповідного огляду підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про такі порушення вимог закону, які б зумовлювали визнання доказів недопустимими або вказували на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, захисником не наведено.

Таким чином, переконливих доводів, які б свідчили про істотні порушення вимог закону, що могли вплинути на правильність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції і були б підставою для її скасування, апеляційним судом не встановлено.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Скрипченка Д.В., апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням вимог ст. 245, 251, 252, 280 та 283 КУпАП, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Скрипченка Д.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА