Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №727/11695/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11695/26

Провадження № 2-а/727/227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Літвінової О.Г. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Олійнич Юрій Васильович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – Олійчнич Ю.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

Посилаючись на те, що 20 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № 5109, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накледно адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Вважає, що постанова № 5109 від 20.12.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесена з грубим порушенням норм законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Зазначає, що згідно постанови № 5109 про адміністративне правопорушення від 20 грудня 2025 року вказано, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з`явився для постановки на облік до ТЦК та СП за місцем прописки або за місцем перебування. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 порушив вимогу абзацу 7 ч. 3 ст. 1, абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вказав, що ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи довічно з 2021 року. На протязі останніх років він постійно перебуває на стаціонарному лікуванні та на реабілітації. Стверджує, що він отримав повістку в ТЦК та СП та прибув за викликом, він розкаявся в скоєному.

Вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за обставин викладених у постанові від 20.12.2024, а відтак притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Зазначив, що оскаржити постанову протягом десяти днів з дня її винесення позивач не міг з поважним причин, а саме, що він не знав, і не міг знати про розгляд даної справи. Він звернувся до працівника банку з приводу заблокування банківської карти. У відділі виконавчої служби йому нічого не змогли пояснити з приводу блокування банківської картки. Після чого він звернувся до адвоката і взнав про наявність такої постанови тільки 13 серпня 2026 року.

А тому просить визнати поважним причини пропуску строку для звернення до суду та поновити строк для оскарження позивачем вищевказаної постанови, визнати незаконною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5109 від 20.12.2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210КУпАП, відносно ОСОБА_1 .

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до п.п.10-1 п.1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, військовозобов`язаний ОСОБА_4 зобов`язаний, зокрема, уточнити протягом 60 днів (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані (адресу фактичного місця проживання, місце роботи, отримання освіти, номер телефону, адресу електронної пошти та ін.) через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», період уточнення персональних даних встановлено з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р.

Дана норма стосується всіх військовозобов`язаних, не залежно від того чи були зміни в даних, чи наявна оформлена відстрочка від призову на військову службу уточнити свої персональні дані (адресу фактичного місця проживання, місце роботи, отримання освіти, номер телефону, адресу електронної пошти та ін.) через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Вказав, що позивач не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 (першого відділу), персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста не уточнив. Такі дії (бездіяльність) призвели до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення , передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Зазначив, що на розгляд протоколу ОСОБА_1 з`явився та дізнався про результат розгляду протоколу. В подальшому отримав примірник постанови.

В подальшому ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5109 від 20.12.2024 року про накладення адміністративного стягнення у виді попередження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП).

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року провадження по справі було прийнято до розгляду та призначено судове засідання без виклику учасників справи.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надійшло. Надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Згідно з ч. 9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про наявність постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 дізнався лише після блокування його банківських рахунків та звернення до органу державної виконавчої служби.

В подальшому він звернувся до адвоката, метою отримання документів, на підставі яких було заблоковано банківську картку, представником позивача 12.08.2026 направлено адвокатський запит. У відповідь 13.08.2026 отримано копію постанови №5109 від 20.12.2024 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні підстави для поновлення строку на оскарження вищевказаної постанови №5109, оскільки позивач дізнався про її існування лише 13.08.2026 року.

За наведених ведених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про поновлення строку на оскарження вищезазначеної постанови є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 20 грудня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковник ОСОБА_5 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина(нки) ОСОБА_1 виніс постанову №5109 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді попередження. В постанові зазначено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №1/708 від 09.12.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів-України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Ропча Сторожинецького району Чернівецької області, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2026/005164961 від 01.04.2026, адресою місця проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , виданого 24 червня 2026 року, ОСОБА_1 має II групу інвалідності внаслідок загального захворювання, встановлену безстроково.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 8334 ОСОБА_1 перебував у відділенні загальної хірургії з 21.10.2024 по 25.10.2024 у КНП «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування». Основним діагнозом зазначено ознаки гепатомегалії, деформація зміни печінки по типу стеотазу, ознаки гумангіони лівої долі печінки, деформація зміни печінкової залози, хронічний панкреатит.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення № 12841 від 11 листопада 2024 року, №13798 від 23 листопада 2024 року, № 14757 від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 було поставлено діагноз сигми видної кишки. Стан після нерадикального оперативного лікування, стан після лапартомії, виведення.

Між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідно до ч.1 ст. 210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Положеннями ч.3 ст. 210 КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Тобто, вказані норми є бланкетними, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів-України від 30.12.2022 №1487.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів-України від 30.12.2022 №1487 (чинного станом на час винесення спірної постанови) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з абзацом 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов`язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024.

Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

У спірній постанові №5109 від 20.12.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, не уточнив персональні облікові дані у встановлений законом спосіб, за що передбачено адміністративну відповідальність згідно з ч.3 ст.210 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки фактично саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов`язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3633-ІХ.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону України №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») окремо виділяє обов`язок громадян України щодо уточнення персональних даних та обов`язок громадян України виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Суд зауважує, що об`єктивна сторона правопорушення, визначеного ч. 3 ст.210-1 КУпАП передбачає невиконання, зокрема, приписів ст.21 та 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», тому застосування до спірних правовідносин ст.210 КУпАП є безпідставним.

В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 210 КУпАП покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду визначеної ст. 278 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав жодних доказів законності й обґрунтованості оскаржуваної постанови.

Суд зауважує, що відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Під час судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч положенням ч.2 ст. 77 КАС України, не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Так, відповідачем допущено порушення при складанні адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 . Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, суд вважає, що згідно з приписами вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, керуючись, ст.ст. 19, 58 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про оборону», ст.ст.7, 9, 210, 210-1, 235, 245, 251, 268, 279 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 121, 122, 139, 243-246, 250-251, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Олійнич Юрій Васильович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову № 5109 від 20 грудня 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , полковника ОСОБА_3 , якою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді попередження.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Літвінова О.Г.