Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №636/2431/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/2431/25 Провадження№ 2/636/2868/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі: головуючого – судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання – Селевко Т.С., представника позивача – адвоката Кожушкової Л.А. та відповідача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв, в режимі відеоконференції, заяву представника відповідача - адвоката Проніної В.М., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Чугуївської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкування з онукою та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні бабусі з малолітньою онукою,

встановив:

У провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Чугуївської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкування з онукою та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні бабусі з малолітньою онукою.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21 серпня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Чугуївської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкування з онукою та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні бабусі з малолітньою онукою – задоволено частково.

Після ухвалення відповідного рішення до Чугуївського міського суду Харківської області надійшла заява представника відповідача – адвоката Проніної В.М. про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги, ордер, акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок та відповідну платіжну інструкцію.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 свою заяву підтримала та просила її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача щодо заявленого до стягнення розміру витрат заперечував, посилаючись на їх неспівмірність та необхідність їх розподілу з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено лише частково.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, подані на її обґрунтування докази, а також заперечення іншої сторони, приходить до такого висновку.

У провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Чугуївської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкування з онукою та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні бабусі з малолітньою онукою.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21 серпня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Чугуївської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкування з онукою та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні бабусі з малолітньою онукою – задоволено частково.

Після ухвалення відповідного рішення до Чугуївського міського суду Харківської області надійшла заява представника відповідача – адвоката Проніної В.М. на про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява №72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Разом із тим законодавець не передбачає автоматичного стягнення з іншої сторони будь-якої суми, зазначеної у договорі між адвокатом та його клієнтом.

При вирішенні питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу суд повинен встановити не лише факт їх понесення, але й оцінити їх реальність, необхідність та розумність, а також співвіднести заявлений розмір витрат із характером спору, складністю справи, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи, часом, необхідним для її виконання, та результатом розгляду справи.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких під час визначення суми компенсації суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, необхідності їх понесення та розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на необхідність оцінки співмірності витрат із складністю справи, часом та обсягом виконаної роботи, а також ціною позову та значенням справи для сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та/або значенням справи для сторони.

Частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Таким чином, сам по собі факт наявності договору між відповідачем та адвокатом, а також визначення договором вартості правничої допомоги у сумі 15 000 грн не означає, що саме ця сума у повному обсязі має бути компенсована іншою стороною.

Суд враховує, що договірна вартість послуг адвоката визначає взаємовідносини між адвокатом та його клієнтом, однак питання про те, яка саме частина цих витрат підлягає компенсації за рахунок іншої сторони, вирішується судом відповідно до процесуального закону та з урахуванням результату розгляду справи.

Особливого значення у цій справі набуває результат її розгляду.

Відповідно до рішення суду від 21 серпня 2026 року, позовні вимоги позивача задоволено частково, у розмірі 50 відсотків від заявлених вимог.

Отже, жодна зі сторін не отримала повного задоволення своєї процесуальної позиції.

Позивач не отримав задоволення половини заявлених ним вимог, водночас відповідач також не отримав повного позитивного для себе результату спору, оскільки рішенням суду частину позовних вимог було задоволено.

Саме тому покладення на позивача обов`язку компенсувати відповідачу 100 відсотків заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу фактично не відповідало б встановленому судом результату розгляду справи та порушувало б принцип пропорційності розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, законодавець прямо пов`язує розподіл судових витрат із результатом розгляду справи, а не виключно з фактом укладення договору про надання правничої допомоги.

При цьому суд враховує і те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000 грн, тоді як позов задоволено лише на 50 відсотків.

За таких обставин стягнення з позивача всієї заявленої відповідачем суми у 15 000 грн означало б фактичне покладення на позивача обов`язку компенсувати витрати відповідача у тій частині, у якій відповідач не отримав повного позитивного для себе результату.

Натомість пропорційним та таким, що відповідає результату розгляду справи, є покладення на позивача обов`язку компенсувати 50 відсотків заявлених відповідачем витрат, що становить: 15 000 грн ? 50 % = 7 500 грн.

Такий розмір відповідає як результату розгляду спору, так і принципу пропорційного розподілу судових витрат.

Суд також бере до уваги, що представник відповідача брав участь у розгляді справи, здійснював представництво інтересів відповідача, готував та подавав процесуальні документи, надавав правничу допомогу з питань, що були предметом судового розгляду.

Водночас, оцінюючи заявлену до компенсації суму, суд не може залишити поза увагою співвідношення між заявленим розміром витрат та фактичним результатом розгляду справи.

Компенсація судових витрат не має перетворюватися на спосіб покладення на сторону, яка частково програла спір, обов`язку фактично фінансувати весь обсяг правничої допомоги іншої сторони незалежно від результату розгляду справи.

Метою інституту розподілу судових витрат є відшкодування стороні реально понесених та обґрунтованих витрат у тій частині, яка відповідає результату розгляду спору, а не створення для сторони додаткового майнового блага.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що при визначенні розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу необхідно враховувати конкретні обставини справи, складність спору, обсяг наданих послуг, час, витрачений адвокатом, ціну позову та значення справи для сторін.

При цьому суд бере до уваги, що позивачка заперечувала проти заявленого розміру витрат, а тому суд вправі надати оцінку їх співмірності та визначити суму, яка підлягає фактичному розподілу між сторонами.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення є обґрунтованою лише частково.

Заявлені відповідачем витрати у розмірі 15 000 грн підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, однак з урахуванням часткового задоволення позову та встановленої судом пропорції задоволених позовних вимог до стягнення з позивача підлягає 7 500 грн, що становить 50 відсотків заявленої відповідачем суми.

Саме такий розмір суд вважає таким, що відповідає принципам пропорційності, розумності, справедливості та обґрунтованості, а також положенням статей 137, 141 та 270 ЦПК України.

Інший розмір компенсації не відповідав би встановленому судом результату розгляду справи.

За таких обставин заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника відповідача адвоката – Проніної В.Н., про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії додаткового рішення суду

Суддя Гніздилов Ю.М.