Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №635/2199/21 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2199/21

Провадження № 2/635/530/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А.,

за участі: представника позивача-Андерс В.М.,

представників відповідача -Ісмаїлова Р.Г., Сковири Л.Ю.,

секретар судового засідання Пальчук Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

встановив:

25.03.2021 року до Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник адвокат Дегтярь П.О., до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 322000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.06.2019 року між нею та ОСОБА_2 , було досягнуто згоди та обумовлені умови позики грошових коштів. Вона надала у борг відповідачу грошові кошти у сумі 11500 доларів США, що станом на день подання позову складає 322000,00 грн. На підтвердження факту передачі в борг грошових коштів відповідачем було власноруч написано розписку, які він повинен був повернути до 31.12.2019 року. Однак у визначений строк відповідач грошові кошти не повернув, тому позивач вимушена звернутись до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. В подальшому позовні вимоги були збільшені і складають 475518,10 гривень, що є еквівалентом 11500 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2025 року.

Представником відповідача ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач категорично заперечує проти використання розписки у якості доказу, оскільки ОСОБА_2 не складав і не підписував розписку від 30.06.2019 року і не отримував від позивачки грошей, докази передачі йому позивачкою грошових коштів відсутні.

Від представника позивача ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що розписка як документ підтверджує боргове зобов`язання, містить умови отримання позивальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання грошових коштів, містить вказівку на сторони договору і особистий підпис позичальника. Відповідачем презумпція правочину не спростована.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25.10.2021 року було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

З витягу до акту приймання-передавання справ та речових доказів Харківського районного суду Харківської області від 01.04.2022 року вбачається, що на виконання розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 за № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення змін до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо визначення територіальної підсудності судових справ» від 03.03.2022 №2112-ІХ, якими змінено територіальну підсудність справ, зазначену справу 01.04.2022 року передано до Полтавського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 07.09.2023 року зазначену цивільну справу - передано для розгляду за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказану цивільну справу передано в провадження суді ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 02.11.2023 року цивільну справу прийнято до провадження і призначено проведення судового засідання з викликом сторін.

Ухвалою суду від 02.01.2024 року витребувано у позивача ОСОБА_1 оригінал розписки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 09.08.2024 року закрито підготовче засідання і призначено справу до судового розгляду.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18.09.2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики у розмірі 322000 гривень та судовий збір у розмірі 3237,25 грн.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23.06.2025 року скасовано заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 18.09.2024 року, призначене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.09.2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

01.11.2025 року було прийнято заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.11.2025 року закрито підготовче засідання і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 21.01.2026 року представникам відповідача поновлено строк на подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи і по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса», провадження у справі зупинено на час проведення експетизи.

На адресу суду з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса» надійшло клопотання експерта №2163 від 19.02.2026 про надання додаткових матеріалів, а саме вільних зразків, умовно-вільних зразків та експериментальних зразків підпису ОСОБА_2 , та рахунок вартості робіт по проведенню експертизи.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року поновлено провадження у справі і зобов`язано відповідача ОСОБА_2 надати суду: вільні зразки (оригінали) підпису та почерку, як в офіційних, так і не в офіційних різнохарактерних за змістом і цільовим призначенням документах, до дати складання досліджуваного документа – до червня 2019 року, які достовірно виконані ним та містять всі варіанти його підпису; умовно-вільні зразки (оригінали) підпису та почерку, як в офіційних, так і не в офіційних різнохарактерних за змістом і цільовим призначенням документах, виконаних після дати складання досліджуваного документа та до теперішнього часу. Визнано обов`язковою явку ОСОБА_2 для відібрання експериментальних зразків його підписів та почерку, у тому числі у вигляді запису прізвища, ім`я та по батькові, виконаних на лінованих та не лінованих аркушах паперу. Повідомлено відповідача - ОСОБА_2 , що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року клопотання представника відповідача – адвоката Сковири Любові Юріївни про витребування доказів задоволено, витребувано з Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр онкології» Харківської обласної ради (61070, м.Харків, вул.Лісопарківська, б.4) оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.03.2026 року надано у розпорядження експерта відібрані експериментальні зразки підпису і почерку ОСОБА_2 на 10 лінованих і 5 нелінованих аркушах паперу, а також оригінали його особової медичної книжки, військового квитка, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також оригінал його медичної карти амбулаторного хворого №88730. Направлено для проведення судової почеркознавчої експертизи матеріали цивільної справи № 635/2199/21 разом із відібраними у ОСОБА_2 зразками підпису і почерку і наданими оригіналами документів. Відстрочено сплату вартості судової почеркознавчої експертизи у розмірі 22052,16 грн. на один місяць до 27.04.2026 року.

21.04.2026 року судову почеркознавчу експертизу за ухвалою суду від 21.01.2026 року залишено без виконання та знято з провадження у зв`язку із несплатою вартості робіт по проведенні експертизи і невиконанням клопотання експерта.

Ухвали суду про призначення експертизи від 21.01.2026 року та від 27.03.2026 року були повторно направлені на виконання до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса».

На адресу суду надійшло клопотання експерта №6985 від 01.06.2026 року про надання вільних та умовно-вільних зразків почерку ОСОБА_2 та рахунок на сплату експертизи.

22.07.2026 року судову почеркознавчу експертизу за ухвалою суду від 21.01.2026 року залишено без виконання та знято з провадження у зв`язку із несплатою вартості робіт по проведенні експертизи і невиконанням клопотання експерта.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про витребування доказів було відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, зазначила підстави, наведені у позові. При цьому зауважила, що справа тривалий час розглядається судом, підстави для відкладення справи відсутні, експертиза не проведена, так як відповідач її не сплатив, а посилання представників відповідача на його скрутне матеріальне становище не підтверджено жодними документами. Крім того, внесення відомостей до ЄРДР і заявлене клопотання про проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні не є підставою для не розгляду даної справи. У відповідача була можливість на обгрунтування свої заперечень своєчасно надати докази, але його недобросовісна поведінка свідчить про затягування розгляду справи.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечували, зазначили, що відповідач позов не визнає, оскільки розписку не писав. Ним не була оплачена вартість експертизи, так як він перебуває у скрутному матеріальному становищі, у задоволенні клопотання про витребуванн доказів судом було відмовлено, тому експертизу буде призначено у кримінальному провадженні, яке порушено за фактом підробки документів, яка є безоплатною. Справа не може бути розглянута до проведення експертизи у кримінальному провадженні, оскільки це буде порушенням прав відповідача і свідчить про упередженість суду, а тривалий розгляд справи не є підставою для розгляду справи за таких обставин.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Як вбачається із розписки від 30.06.2019 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 11500 доларів США, тобто факт одержання позики підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником в момент передачі йому суми позики, в якій він також зобов`язується повернути грошові кошти до 31.12.2019 року.

Відповідно до статті 204 ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, тоді як обов`язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.

З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця стаття 1051 ЦК України надає позичальникові право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання чи навпаки, не передання грошових коштів або речей, доводить та сторона, яка посилається на таку обставину.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргові зобов`язання не виконані.

Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду України, які викладені у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13; від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідач заперечує, що розписка була написана та підписана ним власноручно та факт отримання коштів.

Частиною п`ятою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, судом може бути призначена експертиза або відповідні висновки експертів можуть надаватися суду сторонами (стороною) у разі підготовлення їх на замовлення такого учасника справи (статті102,103 ЦПК України).

Представником відповідача було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи на спростування написання та підписання ним розписки, яке ухвалою суду від 21.01.2026 року задоволено та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу на предмет виконання розписки відповідачем. На виконання вимоги експерта було зобов`язано відповідача ОСОБА_2 надати суду: вільні зразки (оригінали) підпису та почерку, як в офіційних, так і не в офіційних різнохарактерних за змістом і цільовим призначенням документах, до дати складання досліджуваного документа – до червня 2019 року, які достовірно виконані ним та містять всі варіанти його підпису; умовно-вільні зразки (оригінали) підпису та почерку, як в офіційних, так і не в офіційних різнохарактерних за змістом і цільовим призначенням документах, виконаних після дати складання досліджуваного документа та до теперішнього часу. Визнано обов`язковою явку ОСОБА_2 для відібрання експериментальних зразків його підписів та почерку. Повідомлено відповідача - ОСОБА_2 , що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Судом в судовому засіданні були відібрані експериментальні зразки почерку і підпису ОСОБА_2 , відповідачем було надано тільки оригінал його особової медичної книжки, паспорта громадянина України для виїзду за кордон та військовий квиток. Суд витребував за клопотанням представника відповідача оригінал медичної картки ОСОБА_2 з КНП «Обласний центр онкології Харківської обласної ради».

В той час будь-яких неофіційних документів із вільними та умовно вільними зразками почерку і підпису ОСОБА_2 до дати складання досліджуваного документа відповідачем та його представниками надано не було. А також не було сплачено вартість експертизи, внаслідок чого експертиза не була проведена.

Судом було повторно направлено на виконання ухвалу суду від 21.01.2026 року про проведення судової почеркознавчої експертизи, яка також не була проведена із вказаних підстав.

Отже, наведене беззаперечно свідчить про те, що судову почеркознавчу експертизу не було виконано у зв`язку із невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та невчиненням дій по оплаті за експертизу саме відповідачем. При цьому представники відповідача посилалися на його скрутне матеріальне становище.

Згідно ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Оскільки відповідач ухилився від оплати вартості судової почеркознавчої експертизи, про проведення якої він заявляв клопотання, посилаючись на відсутність коштів на проведення експертизи через скрутне матеріальне становище, суд прийняв до уваги як доказ укладення між сторонами договору позики поданий позивачем оригінал розписки, який долучений до матеріалів справи. Доказів скрутного матеріального становища відповідачем не надано.

Крім того, згідно з положеннями частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

На виконання вищевказаних положень частини третьої статті 102 ЦПК України ні відповідачем, ні його представниками не надано іншого висновку експерта з цього приводу, який вказував би на інші обставини чи давав би підстави сумніватися у обставинах, які просив підтвердити за допомогою судової експертизи відповідач.

Доводи представників відповідача щодо наявності кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР за №4202622130000007 від 21.01.2026 року, не спростовують факт наявності укладеного договору позики між позивачкою та відповідачем у формі розписки. Представником відповідача надано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань , з якого вбачається, що відомості внесені на підставі ухвали слідчого судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 26.01.2026 року за фактом використання підробленого документа, в той час наданий документ жодним чином не спростовує позовні вимоги.

Наявність кримінального провадження чи призначення в ньому експертизи не зобов`язує суд відкладати чи зупиняти розгляд справи. При цьому докази призначення експертизи у кримінальному провадженні також відсутні.

За таких обставин суд не вбачав підстав для відкладення розгляду справи до проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні.

При розгляді цивільної справи суд керується Цивільним процесуальним кодексом України.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, у справах №802/562/18-а, №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто, реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, договір позики вважається правомірним (дійсним), доки його недійсність не буде доведена в суді. Сам факт розслідування підробки підпису не скасовує дію договору до винесення вироку або рішення суду.

Отже посилання представника відповідача Сковири Л.Ю. на неможливість розгляду даної справи до проведення експертизи у кримінальному провадженні, у зв`язку із чим розгляд справи слід відкласти, є неспроможними і призведе до затягування розгляду справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів з урахуванням положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України, які передбачають, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, щодо не написання розписки та неотримання грошей за розпискою від 30.06.2019 року, що є його обов`язком згідно ст. 12, 81 ЦПК України.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Суд звертає увагу на те, що відповідачу надавалося достатньо часу для того, щоб належним чином виконати покладений на нього процесуальний обов`язок щодо збирання та надання до суду доказів, які в подальшому мали використовуватися у разі призначення у даній справі почеркознавчого дослідження, однак відповідач вказаного не здійснив, причин поважності неподання відповідних доказів із клопотанням суду не надав, експертизу не оплатив, що, у свою чергу, свідчить про необґрунтоване затягування ним строків розгляду цивільної справи, з огляду на що, оскільки збирання доказів не є обов`язком суду.

Отже, відповідач не довів, що грошові кошти ним не отримувались у позику або, що такі кошти були повернуті позивачу.

Тобто доказом, підтверджуючим виконання зобов`язання, є наявність боргового документу (оригіналу розписки) у боржника або розписка кредитора про отримання боргу.

Оригінал розписки від 30 червня 2019 року знаходиться у позивача, і це свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення боргу за договором позики.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у змісті постанов від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Суд вважає, що надані позивачем докази у їх сукупності є переконливими для висновку про наявність між сторонами зобов`язання за договором позики та, як наслідок, підстав для стягнення заборгованості за цим договором, оскільки відповідач доказів, наявних у матеріалах справи, не спростував.

Ураховуючи, що 30 червня 2019 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 11500 доларів США, які зобов`язався повернути до 31.12.2019 року, на підтвердження чого написав розписку, оригінал якої знаходиться у позивача та дійсність якої не спростована відповідачем, то суд вважає, що між сторонами виникли позикові правовідносини та у відповідача наявний обов`язок повернути отримані у позику грошові кошти.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 30.06.2019 року в загальному розмірі 475518,10 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2025 року становить 11500 доларів США, оскільки саме таку суму заборгованості просила стягнути позивачка.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за двома квитанціями на загальну суму 4755,19 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4,12, 76-80, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборогованість за договором позики в розмірі 475518 (чотириста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять) гривень 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4755 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 19 коп.

Повернути Комунальному некомерційному підприємству «Обласний центр онкології» Харківської обласної ради (61070, м.Харків, вул.Лісопарківська, б.4) оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 .

Повернути відповідачу ОСОБА_2 оригінал його особової медичної книжки, паспорта громадянина України для виїзду за кордон та військовий квиток.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 16.10.2026 року

Суддя С.А.Лук`яненко