Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №635/554/22 — Харківський районний суд Харківської області

Суд: Харківський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №635/554/22

Суддя: Березовська І. В.

Справа №635/554/22

Провадження №2/635/1147/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді Березовської І.В.,

секретар судового засідання Гончарова К.Д.,

учасники справи:

позивач – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,

представник позивача – Караченцев Віктор Євгенійович,

відповідач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

відповідач – ОСОБА_3 ,

представник відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячу воду,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким просить стягнути солідарно з останніх суму заборгованості за теплопостачання та гарячу воду в розмірі 62314,32 гривень, 3% річних в розмірі 1543,44 гривень, інфляційні витрати в розмірі 3837,42 гривень, а також понесені судові витрати у розмірі 2481 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що надає послуги теплопостачання та гарячу воду за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі, які є споживачами даних послуг, неналежним чином виконують свої зобов`язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого за період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2021 року у них утворилась заборгованість за послуги теплопостачання та гарячу воду у розмірі 62314,32 гривень, які позивач разом із 3% річних у сумі 1543,44 гривень, інфляційними втратами у сумі 3837,42 гривень та витратами, пов`язаними зі сплатою судового збору у сумі 2 481,00 гривень, просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2022 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Харківського районного суду Харківської області та визначено територіальну підсудність справ цього суду Полтавському районному суду Полтавської області.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року справу передано до Харківського районного суду Харківської області за територіальною підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2024 року, справу передано в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Березовської І.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2024 року цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Березовської І.В. та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2026 року представнику відповідача Шох К.А. відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

17 квітня 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Шох К.А. надано відзив на позовну заяву, в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що 13 листопада 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області з заявою про надання йому дозволу на відключення квартири АДРЕСА_2 від мережі центрального опалення з подальшим переходом на систему індивідуального опалення. Рішенням виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області № 1039 від 12 грудня 2006 року надано дозвіл ОСОБА_1 на відключення квартири від центрального опалення та встановлено до початку монтажних робіт приступити після закінчення опалювального сезону. Відповідно до акту обстеження житлових умов по АДРЕСА_1 від 15 вересня 2009 року, комісією за результатами обстеження вказаного приміщення квартири ОСОБА_1 було встановлено, що приміщення квартири відключені від мережі центрального опалення. У зв`язку з вищезазначеним, 15 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відділу по роботі з населенням Департаменту збуту Комунального підприємства теплових мереж Харківського району з заявою щодо припинення нарахування оплати за послуги з теплопостачання у зв`язку з відключенням від центрального опалення. Вказану заяву було вручено представнику Департаменту збуту Комунального підприємства теплових мереж Харківського району 29 вересня 2009 року. Станом на теперішній час приміщення квартири АДРЕСА_2 відключені від мережі центрального опалення, що підтверджується актом обстеження житлових умов від 27 березня 2024 року.

Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача ОСОБА_4 просила у задоволенні позову відмовити.

Також представник відповідача ОСОБА_4 подано заяву про застосування строків позовної давності.

Представник позивача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Карачевцев В.С. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, представник відповідача Шох К.А. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідача ОСОБА_2 , доводи, викладені у відзиві на позовну заяву підтримала.

Враховуючи, що в засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що призначена для купівлі-продажу.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України «Про теплопостачання», який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно статті 1 Закону України «Про теплову енергію» - суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно статті 3 Закону України «Про теплову енергію» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

КП «ХТМ» веде господарську діяльність з вироблення, транспортування та постачання споживача теплової енергії на підставі відповідних ліцензій.

На підставі рішення Пісочинської селищної ради від 23 вересня 2010 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води на території сел. Пісочин Харківського району Харківської області, починаючи з 23 вересня 2010 року.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії безпосередньо регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198, які є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проєктування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого постачання гарячої води, централізоване опалення віднесені до комунальних.

Пункт 5 частини 3 статті 20 Закону встановив обов`язок споживачів оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 5 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 06 червня 2004 року та пунктів18,30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів споживання. Тарифи на теплову енергію затверджені рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради №№693, 63, та додатків до них.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області № 02-31/4076 від 03 грудня 2021 року.

Тобто, відповідачі є споживачами послуг теплопостачання, які надає Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» відповідно до рішення Пісочинської селищної ради від 23 вересня 2010 року за вказаною адресою.

Відповідачі зазначають про відключення квартири АДРЕСА_2 від централізованого опалення. При цьому, надають рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області № 1039 від 12 грудня 2006 року про надання дозволу на встановлення автономної системи опалювання по АДРЕСА_1 , акт обстеження житлових умов по АДРЕСА_1 від 27 березня 2024 року та акт обстеження житлових умов по АДРЕСА_1 від 15 вересня 2009 року.

Згідно акту обстеження житлових умов від 15 вересня 2009 року, який складений головою комісії - депутатом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області та членами комісії -мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , приміщення квартири АДРЕСА_2 відключені від мережі центрального опалювання, трубопроводи транзиту теплоносія (три труби 1/2 дюйма і три труби 3/4 дюйма) ізольовані «Теплоізолом» 12 мм.

Відповідно до акту обстеження житлових умов від 27 березня 2024 року, складеного депутатом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Новіковим О.А., директором керуючої компанії ФОП Тараненко І.І., слюсарем-сантехником ОСОБА_7 приміщення квартири АДРЕСА_2 відключені від мережі центрального опалювання, трубопроводи транзиту теплоносія (три труби 1/2 дюйма і три труби 3/4 дюйма) ізольовані «Теплоізолом» 12 мм.

Суд зазначає, що відключення від централізованого опалення з 2005 року здійснювалось відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проєктування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проєктної документації для будівництва, а також норм проєктування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проєкту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з пунктами 2.5, 2.6, 2.7 вищезгаданого Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проєкт, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акту сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 липня 2020 року в справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18) зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено».

Разом з тим, відповідачами не надано суду акту постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води.

Враховуючи відсутність акту постійно діючої міжвідомчої комісії про відключення квартири від мереж централізованого опалення, самий лише факт одержання дозволу виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області та відключення квартири від мережі центрального опалення, на переконання суду, не є достатнім доказом дотримання процедури відключення.

За відсутності у матеріалах справи відповідного акту про відключення у суду відсутні підстави вважати доведеним дотримання відповідачем процедури відключення споживача від систем централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно висновків Верховний Суд України у справі № 6-295цс15 від 20 квітня 2016 року, у постанові № 6-582цс15 від 18 листопада 2015 року, що також відповідає постанові Верховного Суду у справі № 915/89/16 від 02 березня 2018 року, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги центрального теплопостачання.

Обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.

Згідно правого висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 листопада 2014 року за №6-59цс13, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, та відомості нарахувань інфляційних витрат та 3% річних, наданих Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі», відповідачами не була сплачено за послуги централізованого опалення за період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2021 року, внаслідок чого утворилась заборгованість за теплопостачання та надання гарячої води у розмірі 62314,32 гривень, 3% річних у розмірі 1543,44, інфляційні втрати у розмірі 3837,42 гривень.

У відомості нарахувань та оплати за теплову енергію з врахуванням періоду платежів, доданої до матеріалів справи, зазначено тарифи на опалення, що застосовувались у певний період, опалювальна площа квартири, нараховані суми та сплачені споживачами кошти, що відповідає тарифам встановленим рішеннями НКРЕКП.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає доведеним наявність у відповідачів заборгованості за надання послуг позивачем з централізованого опалення за період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2021 року в сумі 62314,32 гривень та правомірність нарахування 3% річних у розмірі 1543,44 гривень та інфляційних втрат у розмірі 3837,42 гривень.

Разом з тим, представником відповідачів подане клопотання про застосування строку позовної давності, з приводу якого суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальний.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення позивача із даним позовом є 27 січня 2022 року, а період нарахуванням останнім заборгованості становить період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину – 02 квітня 2020 року, пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даною позовною заявою 27 січня 2022 року, з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з березня 2017 року по грудень 2021 року в розмірі 48298,71 гривень.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, як і вимога по основному зобов`язанню, піддаються впливу позовної давності, яка відповідно до частин третьої, четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, та є підставою для відмови у позові, якщо суд не встановить поважних причин пропущення позовної давності.

Індекс інфляції в межах строку позовної давності становить 3837,42 гривень та 3 % річних – 1543,44 гривень. Варто відмітити, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних виконано в межах 3-річного строку позовної давності.

Тому, розглядаючи справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, наявні підстави для застосування давності у спорі, що виник між сторонами.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі», звертаючись до суду із позовом, сплатило 2481,00 гривень судового збору.

Позовні вимоги задоволено пропорційно на 79,3% (53679,57 х 100 %/67695,18).

Таким чином, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2481,00 х 79,3 % = 1967,43 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячу воду задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за послуги теплопостачання та гарячу воду за період з березня 2017 року по грудень 2021 року у розмірі 48298,71 гривень, інфляційні втрати у розмірі 3837,42 гривень та 3 % річних у розмірі 1543,44 гривень, а всього 53679,57 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в рівних частках в розмірі 655,81 гривень з кожного.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Березовська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua