Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №644/4685/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/4685/26

Провадження № 2/644/3815/26

16.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участі секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

Представника позивача Остропільця В.Р.,

Представника відповідача Андросова А.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, 3-я особа ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,-

УСТАНОВИВ:

Представником позивача, адвокатом Остропільцем В.Р., 28.04.2026 року, подано до суду відповідну позовну заяву. Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в сумі 128726,18 грн та моральну шкоду в сумі 50000 грн, а також витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 3562 грн 27 копійок, судовий збір в сумі 2661 грн 40 копійок.

Позивач зазначає, що 21.09.2025 року сталась ДТП за участю автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та автомобіля Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , винуватцем ДТП визнано відповідача. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Перелік пошкоджень викладений в протоколі, з метою визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» та відповідно до висновку №19501 від 11.02.2026 року вартість матеріального збитку склала 128726,18 грн, по день звернення до суду витрати відповідачем не відшкодовані. Посилаючись на вимоги ст.ст. 22, 1166, 1187 ЦК України просив стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду. Окрім того, вважав, що діями відповідача завдано моральну шкоду, яку позивач визначає в 50000 грн. Дії відповідача призвели до душевних страждань, хвилювань, погіршення стану здоров`я, зміні звичного складу життя в гіршу сторону, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Відповідачем не вживалось дій для відшкодування шкоди, він був вимушений звертатись за правовою допомогою. Моральна шкода полягає у спричиненні справжнього шоку, перенесення нервових переживань, необхідність більше працювати, щоб мати змогу відремонтувати автомобіль в умовах воєнного стану, втративши можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом, витрачав час та кошти для користування іншими видами транспорту, поїздки та СТО, до експертів, до інших органів з метою визначення вартості збитків, що спричинило рід незручностей, проблем, марно згаяного часу, який міг бути витрачений на сім`ю та роботу, спричинило виникнення негативних змін в життя, щоденних думок та спогадів про ДТП, страху можливого повторення події, негативних переживаннях, насторозі, тривозі, важкості виконання повсякденних обов`язків. Посилався на правову позицію у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року у справі №214/7462/20.

Представником відповідача, адвокатом Андросовим А.О., подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позовної заяви, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Щодо вимог про стягнення шкоди з застрахованої особи відповідача ОСОБА_2 , посилався на те, що його відповідальність була застрахована 06 березня 2025 року між ним та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, який починає свою дію 07 березня 2026 року, що підтверджується полісом №ЕР-227608805 та про даний факт було зазначено і в додатку до схеми ДТП від 21 вересня 2025 року. Дійсно відбулась ДТП, відповідач визнаний винуватцем пригоди. Відповідно до полісу встановлена страхова сума на одного потерпілого, а саме: за заподіяння шкоди майну, у розмірі 250000 гривень. 21 вересня 2025 року він повідомив, через контакт центр ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп» про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.09.2025 року, як того вимагає Поліс та чинне законодавство України. Вимога про стягнення шкоди за застрахованою подією є помилковою, та такою, що не відповідає діючому законодавству України та сталій судовій практиці Верховного Суду, яка зазначає, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону), що також кореспондує до преамбули діючої редакції Закону. Посилався на відповідну судову практику в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі 127/12199/15-ц (провадження № 61-30204св18). Крім того, зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Також наведені вище висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду зробленими в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17. Зазначали, що вимога про стягнення суми шкоди з Відповідача, відповідальність якого застрахована, суперечить чинному законодавству, а також правовим позиціям Верховного Суду, щодо порядку застосування норм права у даних правовідносинах.

Щодо стягнення суми витрат на проведення експертного дослідження, окрім неналежності відповідача, звертали увагу на те, що дане дослідження проведено без дотримання встановленого порядку, не було повідомлено про проведення огляду транспортного засобу страховика, представник страховика участі в огляді не приймав, не був дотриманий порядок залучення експерта та відшкодування страховиком витрат за проведення такої експертизи передбачених ст.ст. 27, 31 Закону, що в свою чергу, свідчить про безпідставність заявленої вимоги про відшкодування витрат на проведення експертизи. Посилався на відповідний правовий висновок Верховного Суду викладеним в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Щодо стягнення моральної шкоди зазначав, що позивач посилався в позові, що оплата ремонту автомобіля не є запланованою витратою, однак є вимушеною та нагальною потребою, а у нього не достатньо коштів, щоб здійснити такий ремонт, а відповідачем не вчинялось дій, щодо відшкодування заподіяної ДТП шкоди, у зв`язку з чим позивач вимушений був звертатись за правовою допомогою. Позивачем не було надано жодного належного, допустимого доказу на обґрунтування моральної шкоди, її розрахунку та мотивів, з яких саме позивач виходив визначаючі суму в розмірі 50000 гривень. Відповідач, хоч і був визнаний винним у скоєні ДТП, однак діяв добросовісно, і здійснив страхування своєї цивільної відповідальності, задля забезпечення відшкодування ймовірної шкоди- потерпілих, як того вимагало чинне законодавство, що давало можливість Позивачу отримати відповідне відшкодування у найкоротші терміни. Однак, позивач не скористався своїм правом на отримання відшкодування у передбачений законом спосіб, що в свою чергу нівелює посилання позивача на те, що він не мав коштів на відшкодування шкоди, що відповідач ухилявся від свого обов`язку сплатити кошти, та інші посилання на неможливість відновлення становища, пов`язані з отриманням коштів. Позивач, також, посилається на погіршення здоров`я, стрес, хвилювання, та інші можливі розлади здоров`я. Однак, матеріали справи не містять жодного можливого та належного доказу наведених позивачем обставин, які б могли свідчити про підтвердження хоча б одного із перелічених станів. Фактично доводи позивача зводяться до неможливості провести ремонт та користуватись своїм транспортним засобом. Також, посилався на те, що статтею 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено процедуру визначення розміру моральної шкоди, заподіяної потерпілій фізичній особі. Просив врахувати, що позивач не є власником транспортного засобу та в момент ДТП не мав страхового полісу, що є порушенням діючого законодавства.

Представником позивача, адвокатом Остропільцем В.Р., подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що потерпілий має право самостійно обирати спосіб захисту — вимагати виплату від страхової компанії винуватця або звернутися із позовом напряму до особи, яка завдала шкоди та посилався на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові у справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року, зазначав інші правові позиції в справах Верховного Суду за період 2016 – 2018 року. Щодо моральної шкоди посилався на те, що моральна шкода явище завжди негативне. Транспортний засіб визнається джерелом підвищеної небезпеки, позивач має право на відшкодування завданої моральної шкоди. Оплата ремонту автомобіля не є запланованою витратою, однак є вимушеною та нагальною потребою, а у відповідача не було достатньо коштів, щоб здійснити такий ремонт, в свою чергу відповідачем не вчинялось дій, щодо відшкодування заподіяної шкоди, у зв`язку з чим необхідно було звертатися за правовою допомогою. При визначені розміру компенсації позивач керувався ступенем та тривалістю моральних/душевних страждань тривожність), важливістю пошкодженого майна (стрес, безсоння, Ключові доказами є покази самого потерпілого ОСОБА_1 , покази родичів, друзів, колег про те, що стан потерпілого, психоемоційний стан після ДТП різко погіршився.

Представником 3-ї особи будь-яких пояснень до суду не надавалось.

В судовому засіданні представник позивача доводи позову підтримав, наполягав на їх задоволенні, просив стягнути матеріальну та моральну шкоду саме з відповідача, як винуватця пригоди. Позивач до суду не з`являвся, будь-яких пояснень щодо позову суду не надавав.

Представник відповідача проти задоволення позову в судовому засіданні заперечував, підтримав доводи викладені у відзиву.

Представник 3-ї особи до суду не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

21.09.2025 року о 19.25 годині сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Lanos, реєстраіний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Індустріального районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2025 року у справі №644/8992/25, відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З дослідженої копії постанови вбачається, що ОСОБА_2 свою провину визнав та подав суду заяву про визнання провини, розгляд справи за його відсутності. Постанова набрала законної сили 20.10.2025 року. Тобто, з моменту ДТП до набрання постановою законної сил пройшов місяць. З копії схеми огляду з місця пригоди вбачається, що відповідач повідомив працівника поліції про те, що його відповідальність застрахована, надав дані про номер страхового полісу та страховика. З даними обставинами був обізнаний позивач, на схемі наявний підпис позивача, окрім того, копію схеми було надано одночасно із поданням позову. Також, із змісту дослідженої схеми вбачається, що позивач не є власником транспортного засобу, власником є ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність не застрахована.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивач, як особа в момент пригоди мала в розпорядженні відповідний транспортний засіб, має право на відшкодування завданої шкоди.

Позивач звернувся до ННЦ «ІСЕ ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Бочарова С.М. щодо проведення дослідження, за висновком експерта №19501 від 11.02.2026 року було вирішено питання щодо вартості матеріального збиту завданого власнику автомобіля Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 128726,18 гривень, відповідно до акта №19501 здачі-приймання висновку експерта було визначено вартість дослідження склала 3562,27 гривень.

За правилами ч.ч.1,2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.3 ст.988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Як вбачається з наданої представником відповідача копії страхового полісу №ЕР-227608805, що укладений 06.03.2025 року між відповідачем та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, застрахований транспортний засіб є Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначено розмір страхових сум за шкоду заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб на один страховий випадок н залежно від кількості потерпілих 5000000 грн, а на одну потерпілу особу – 500000 грн, за шкоду заподіяну майну потерпілих осіб на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих 1250000 грн, на одну потерпілу особу 250000 грн. Франшиза договором не передбачена.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

В ході підготовчого розгляду справи представник позивача заперечував проти заміни відповідача, залучення у якості співвідповідача страхової компанії, наполягав на тому, що позивач має право визначати самостійно до якої особи звернутись із позовом про відшкодування шкоди, завданої ДТП, посилався на судову практику Верховного Суду, яка в даному випадку не є релевантною, оскільки зазнавала змін неодноразово. Так, відповідно до вимог Постанови ВП ВС від 14.12.2021 року у справі №147/66/17, яка є сталою судовою практикою, за змістом ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

ВП ВС відступила від раніше сформованого висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди безпосередньо від її заподіювача (винуватця ДТП) є абсолютною величиною. ВП ВС в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

З дослідженого в судовому засіданні страхового полісу вбачається, що заявлена сума до відшкодування повністю покривається призначеною сумою страхового ліміту за шкоду завдану майну, а також не встановлено полісом франшизи. Відповідач повідомив страховика про настання страхового випадку. 20.10.2025 року набрала законної сили постанова про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та позивач мав право звернутись до страхової компанії за відшкодуванням.

Тобто, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, витрат на проведення експертного дослідження, заявлені до неналежного відповідача. Враховуючи принцип диспозитивної, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Залучення співвідповідача, заміна неналежного відповідача можлива лише за згодою позивача, якої надано не було, у зв`язку з чим було залучено до участі у справі страховика у якості 3-ї особи за боці відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Оцінюючи доводи сторони позивача в частині завдання моральної шкоди суд враховує наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд враховує, що в момент ДТП, позивач перебував за кермом, пригода сталась внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху. Було пошкоджено транспортний засіб, який використовувався позивачем, внаслідок чого було внесені корективи в його життя. Але при цьому суд вважає, що доказів того, що саме дана пригода стала підставою для завдання моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі в ході розгляду справи позивачем не надано, не надавалось до позову будь-яких даних про сімейний стан, місце роботи позивача, та вплив пригоди на дані правовідносини, не надавав будь-яких пояснень суду сам позивач.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача було проведено допит двох свідків, свідка ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 , які суду пояснили, що свідками пригоди не є, знайомі з позивачем, проходять спільно службу, знають що йому потрібен автомобіль для служби, що він постійно їхав на СТО, йому робили автомобіль, були відсутні кошти, звертався до психолога, перебував в пригніченому стані у зв`язку з можливістю його використовувати, просив у них надати автомобіль для пересування. Свідок ОСОБА_4 зазначав, що він приїхав на місце пригоди, обидва водія були пригнічені, машини розбиті.

Але при цьому, після дорожньо-транспортної пригоди відповідачем було повідомлено про наявність страховки, повідомлено страховика про страховий випадок, після надходження протоколу до суду подано заяву про визнання провини та через місяць після пригоди відповідача притягнуто до відповідальності, постанова набрала законної сили та позивач не мав будь-яких перешкод ще в жовтні 2025 року звернутись до страхової компанії за відшкодуванням завданої матеріальної шкоди, отримати відшкодування та провести ремонт. До суду позов поданий лише 28.04.2026 року. За час з моменту пригоди позивач до відповідача не звертався. Даних про відвідування психолога, про зміни в психологічному стані, зв`язок таких змін саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та дій відповідача в ході розгляду справи не було надано.

У зв`язку з тим, що суд вважає позовні вимоги таким що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 988, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 80, 81, 82, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлений та проголошений 16.10.2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Головуючий: суддя О.В. Бугера