Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №629/6853/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Суд: Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №629/6853/26

Суддя: СОЛОДОВНИК І. С.

Справа № 629/6853/26

Провадження № 2/629/2679/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі – Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначає, що 25.05.2024 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 25.05.2024-100002412, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2500 грн.; строком на 112 днів, дата повернення кредиту 13.09.2024 р., продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена; процентна ставка – фіксована незмінна у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит; комісія, пов`язана з наданням кредиту – 10% від суми кредиту, що становить 250 грн.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та в повному обсязі, шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок споживача № НОМЕР_1 . Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором в розмірі 8200 грн., з яких: 2500 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 4200 грн. – заборгованість за відсотками; 250 грн. - заборгованість за комісією; 1250 грн. - заборгованість за неустойкою.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 25.05.2024-100002412 від 25.05.2024 р. в розмірі 8200 грн., стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн., та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 150 грн.; докази щодо понесення судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у позові однією із вимог просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 32-34, 36-37), відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим, зі згоди представника позивача та на підставі ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 25.05.2024 р. на підставі заявки Позичальника від 25.05.2024 р. та Пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладання кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 25.05.2024 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25.05.2024-100002412 (кредитної лінії). Договір укладено в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 16-21).

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту - 2500 грн. Строк, на який надається кредит – 112 днів, дата повернення – 13.09.2024 р. Процентна ставка – фіксована незмінна у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 10% від суми Кредиту та дорівнює 250 грн, яка нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка – 25 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з заявкою на укладення кредитного договору реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів 5169-15ХХ-ХХХХ-3946.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Як убачається з квитанції від 25.05.2024, ID операції: 2467114024, АТ КБ ПриватБанк через систему LiqPay перерахувало на номер платіжного інструменту 516915*46 грошові кошти в сумі 2500 грн, призначення платіжної операції: видача за договором № 25.05.2024-100002412 (а.с. 24).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем при укладанні кредитного договору.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 25.05.2024-100002412 від 25.05.2024 р., заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.07.2026 р. становить 8200 грн, з яких: 2500 грн – основний борг, 4200 грн – проценти, 250 грн – комісія, 1250 грн – штраф (а.с. 22-23).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначений кредитний договір, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр» Кредитного договору (кредитної лінії) № 25.05.2024-100002412 від 25.05.2024 р., а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів у сумі 2500 грн. Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 .

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів в обумовленій сторонами договору сумі, строку та порядку.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, зобов`язання з їх повернення не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 2500 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в сумі 4200 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати, передбачені договором, проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

З розрахунку заборгованості за договором № 25.05.2024-100002412 від 25.05.2024 р., убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за період з 25.05.2024 р. по 13.09.2024 р. становить 4200 грн, які нараховані позивачем виходячи з розміру відсоткової ставки 1,5% на день (а.с. 22-23).

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, розмір нарахованих відсотків не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Пунктом 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно з п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 25.05.2024 р. по 19.08.2024 р. розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору, проте з 20.08.2024 р. по 13.09.2024 р. розмір відсотків згідно з вказаним законом не міг перевищувати 1%, проте позивач нараховував відсотки, виходячи з розміру процентної ставки 1.5%.

Отже, за період з 25.05.2024 р. по 19.08.2024 р. розмір відсотків нарахований позивачем в розмірі 3262,50 грн відповідає розміру визначеному договором.

Натомість за період з 20.08.2024 р. по 13.09.2024 р. - розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Разом з тим, судом встановлено, що за вказаний період позивачем було нараховано відсотки, виходячи із процентної ставки 1,5% в день, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків за період з 20.08.2024 р. по 13.09.2024 р., виходячи з розміру денної процентної ставки 1% становить 625 грн (25 грн (розмір відсотків в день) х 25 (днів в періоді).

Таким чином, за підрахунками суду загальний розмір відсотків за період з 25.05.2024 р. по 13.09.2024 р. терміну дії договору становить 3887,50 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з повернення процентів за користування кредитними коштами не виконав, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів в сумі 4200 грн, які було нараховано представником позивача без урахування обмежень встановлених ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі за підрахунками суду в сумі 3887,50 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо нарахованої заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 250 грн, суд вважає, що ця заборгованість також підлягає до стягнення з відповідача.

Умовами кредитного договору передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) - 10% від суми кредиту та дорівнює 250 грн. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відтак, наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 250 грн.

Щодо заявленої суми нарахованої неустойки у розмірі 1250 грн, суд виходить з таких положень закону.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Умовами Кредитного договору, сторонами передбачена неустойка: 25 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Щодо правомірності нарахування заборгованості за неустойкою представник позивача зазначає, що пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Однак, даний пункт виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, а тому має перевагу над Цивільним кодексом України яка регулює лише загальні питання щодо правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Вирішуючи питання який саме закон підлягає застосуванню, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Суд констатує, що частиною 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» встановлено ієрархію нормативно-правових актів, відповідно до якої кодекс і закони є актами однієї юридичної сили.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання. При прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом.

Отже аналізуючи вказану норму закону, суд зауважує, що оскільки при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Нарахована неустойка в розмірі 1250 грн підлягає списанню кредитодавцем.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором позивачу, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором (кредитна лінія) № 25.05.2024-100002412 від 25.05.2024 р. в сумі 6637,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 2500 грн, за відсотками – 3887,50 грн, комісія - 250 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2155,08 грн.

В частині стягнення в відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі в розмірі 150 грн, суд зазначає, що вказані витрати відповідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України не відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, р/р НОМЕР_3 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором (кредитна лінія) № 25.05.2024-100002412 від 25.05.2024 р. у розмірі 6637 (шість тисяч шістсот тридцять сім) гривень 50 копійок, з яких: 2500 грн – тіло кредиту, 3887,50 грн – відсотки, 250 грн - комісія.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, р/р НОМЕР_3 , МФО 305299) судовий збір у розмірі 2155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн. 08 коп., в іншій частині вимог про стягнення витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І.С. Солодовник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua