Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №641/9260/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/1018/2026Справа № 641/9260/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – Щепелевої Г.М.

за участі секретаря судового засідання - Масалової М.Є.

представника позивача - Демарчук Н.О. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача – Кірюшина О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/9260/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Коллект центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 104079039 від 05.10.2021 у розмірі 127 500,00 грн., відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 05.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, укладено договір № 104079039, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 20 000 грн., зі сплатою процентної ставки в розмірі 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої перераховано грошові кошти в розмірі встановленому договором. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з його істотними умовами та йому надана вся інформація. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту. 17.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладено договір факторингу № 17-01/2022-54, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 104079039, перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року кредитним договором № 104079039. Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого існує заборгованість за договором № 104079039 в розмірі 127500,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 105500,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 2000,00 грн. – заборгованість за комісією. Посилаючись на вказані обставини ТОВ «Коллект центр» просить позовні вимоги задовольнити.

02.12.2025 ухвалою суду прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.04.2026 ухвалою суду клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів та про витребування доказів задоволено.

30.04.2026 ухвалою суду клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено.

02.06.2026 ухвалою суду клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» оригінал електронного доказу, а саме: оригінал договору про споживчий кредит № 104079039 від 05.10.2021.

01.07.2026 до суду від представника позивача на виконання ухвали суду від 02.06.2026 через підсистему «Електронний суд» надані документи: довідку про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 ТОВ «Мілоан»; анкету-заяву на кредит №104079039 від 05.10.2021; договір про споживчий кредит № 104079039 від 05.10.2021 укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у форматі PDF; паспорт споживчого кредиту; правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» в редакції станом на 13.07.2021; довідку щодо подання ОСОБА_1 заяви на кредит № 104079039 05.10.2021 року із зазначенням персональних даних відповідача (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, номер телефону, реквізити банківської картки); відомості про хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину; довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця про направлення одноразового ідентифікатора (OTP) у формі SMS із зазначенням дати, часу (05.10.2021 19:50:45) та номера телефону отримувача; інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір; копію інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ станом на 05.07.2021.

Також, представником позивача надані письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства (п.6.3. Договору ). Для підписання договору про споживчий кредит №104079039 від 05.10.2021 року позичальником ОСОБА_1 , був використаний одноразовий ідентифікатор F69642. Цей факт зафіксований у преамбулі договору наступним чином: «Підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором F69642. Час: 05.10.2021 19:51.» З огляду на вищевикладене, оскільки договір укладено за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, файл кваліфікованого електронного підпису позичальника у ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відсутній, що відповідає природі такого способу укладення договору. Також, перед укладенням кредитного договору ТОВ «Мілоан» здійснило ідентифікацію особи позичальника, яким є ОСОБА_1 , через систему BankID НБУ, на підтвердження чого ТОВ «Мілоан» надано відповідний звіт, а саме: копію інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ від 05.10.2021 року. Перебування номеру мобільного телефону НОМЕР_1 у розпорядженні відповідача, можна дійти висновку, що факт укладення договору саме відповідачем має місце, оскільки ідентифікація та верифікація останньої була проведена за допомогою системи BankID НБУ, що виключає можливість укладення договору із первісним кредитором іншою особою, а не відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Пояснив, що кредитний договір не містить в собі ознак його підписання з боку ТОВ «Мілоан» будь-яким із способів визначених Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач заперечує що він зареєструвався в інформаційно –телекомунікаційній системі позивача, створив особистий кабінет, отримав пропозицію (оферту) та ознайомився з нею, отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, ввів цей ідентифікатор, та використав його для підписання (укладення) кредитного договору. Позивачем в ході розгляду справи це не підтверджено. Відповідач має сумніви щодо достовірності копії договору про споживчий кредит від 05.10.2021 № 104079039, адже при його дослідженні виявлено, що документ можна піддати зміні. Позивачем суду не надано доказів того, що саме файл, наданий на виконання ухвали суду, було направлено на електронну пошту відповідача або в його особистий кабінет в ІТС. Позивачем також не доведено надання коштів в кредит за кредитним договором. Окрім того, представник відповідача послався на недоведеність набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, оскільки копії сторінок Реєстру боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 та витяг з цього Реєстру не відповідають формі, визначеній у додатку № 3, а саме відсутній стовпчик № 22 «Одинична ціна», що свідчить про неналежність даних доказів. Також зазначив, що сторонами була визначена загальна сума повернення кредиту з нарахованими процентами та комісією у розмірі 29500,00 грн., а позивачем нараховані проценти поза межами строку кредитування, без надання доказів його пролонгації. Представник відповідача заперечує проти заборгованості за комісією та вважає суму витрат на правничу допомогу неспівмірною, яка виходить за розумні межі визначеного гонорару. Крім того, зазначив, що ним до суду буде подано клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

В судовому засіданні 12.10.2026 судом оголошено про перехід на стадію ухвалення судового рішення та у зв`язку зі складністю справи відкладено його ухвалення та проголошення до 16.10.2026 о 14 год 00 хв.

Суд, вислухавши вступні слова учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, прийшов до наступного.

У матеріалах справи наявні:

-копія анкети-заяви на кредит № 104079039 від 05.10.2021;

-копія договору про споживчий кредит № 104079039 від 05.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн. ( п. 1.2. Договору);

Кредит надається строком на 30 днів з 05.10.2021 (строк кредитування) (п. 1.3. Договору);

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 04.11.2021 (п. 1.4 Договору).

Комісія за надання кредиту становить 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.).

Проценти за користування кредитом - 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.).

Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору (п. 1.7.).

Відповідно до Додатку № 1 визначений графік платежів за договором про споживчий кредит № 104079039.

В Додатку № 2 до договору міститься паспорт споживчого кредиту № 104079039.

-Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» у редакції станом на 13.07.2021;

-довідку про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 при укладенні договору № 104079039 від 05.10.2021, складену ТОВ «Мілоан»;

-довідка з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про направлення одноразового ідентифікатора (OTP) у формі смс із зазначенням дати, часу (05.10.2021 19:50:45) та номера телефону отримувача;

-довідка щодо подання ОСОБА_1 заяви на кредит № 104079039 05.10.2021 року із зазначенням персональних даних відповідача (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, номер телефону, реквізити банківської картки);

-документ із найменуванням «інформація з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину";

-відомості про хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину;

-документ із найменуванням «Копія інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ» станом на 05.07.2021.

У договорі наявна відмітка такого змісту: «Підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором F69642. Час: 05.10.2021 19:51».

Позивачем надано копію квитанції № deca2f60-6d01-48a1-b39d-7bfc3a3ef951_637690603024716585 від 05.10.2021 про перерахування ТОВ «МІЛОАН» згідно із кредитним договором № 104079039 власнику платіжної картки НОМЕР_2 коштів у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 по картці НОМЕР_2 , витребуваної у АТ «Універсал банк», 05.10.2021 відбулось зарахування коштів у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивач на підтвердження своїх доводів надав копію кредитного договору № 104079039 від 05.10.2021; довідку про ідентифікацію клієнта, складену ТОВ «Мілоан», хронологію порядку вчинення дій, довідку щодо подання ОСОБА_1 заяви на кредит № 104079039 05.10.2021 року із зазначенням персональних даних відповідача (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, номер телефону, реквізити банківської картки); документ із найменуванням «інформація з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину"; документ із найменуванням «Копія інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ» станом на 05.07.2021.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" зазначено, що автентифікація це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

Суд зазначає, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України "Про електронну комерцію", де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 сформував такі висновки:

- загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався;

-про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі України "Про електронну комерцію": це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором;

- варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

- якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача;

- у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

- фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України);

- однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду. Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними. Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

- якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Оцінюючи надані позивачем докази укладення кредитного договору № 104079039 від 05.10.2021, суд виходить із такого.

Наданий позивачем примірник кредитного договору у форматі PDF містить відмітку про його підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором F69642.

Суд враховує, що використання одноразового ідентифікатора є передбаченим законом способом підписання електронного договору, а його фізична наявність у тексті документа не є обов`язковою. Водночас факт підписання договору конкретною особою та погодження нею його умов має підтверджуватися належними і достатніми доказами.

При цьому суд враховує, що відповідач заперечує факт укладення кредитного договору та погодження його умов, зокрема щодо розміру процентів і комісії.

Надані позивачем відомості про послідовність дій щодо укладення електронного договору підлягають оцінці не лише з погляду ідентифікації особи позичальника, але й щодо можливості встановити зв`язок між використанням одноразового ідентифікатора та конкретним змістом договору, а також підтвердити цілісність і незмінність його умов.

На підтвердження використання відповідачем зазначеного ідентифікатора позивачем також надано довідку про ідентифікацію клієнта, довідку про надсилання SMS-повідомлення, інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) та хронологію вчинення дій щодо укладення електронного договору.

Із довідки про надсилання SMS-повідомлення вбачається, що 05.10.2021 о 19:50:45 на зазначений у договорі номер телефону було направлено повідомлення з кодом F69642 та посиланням для підписання договору. Водночас цей документ не підтверджує отримання повідомлення саме відповідачем та використання ним зазначеного коду.

Наданий позивачем LogFile містить персональні дані відповідача, номер кредитного договору, час 05.10.2021 19:51:40 та одноразовий ідентифікатор F69642. Проте цей документ відображає лише запит до інформаційної системи та не містить відомостей про результат його обробки, успішну перевірку коду та завершення підписання договору. Також із нього неможливо встановити, ким саме було введено відповідний код.

У хронології вчинення дій зазначено, що 05.10.2021 о 19:51:41 позичальник підписав договір одноразовим ідентифікатором та направив кредитодавцю повідомлення про прийняття пропозиції укласти договір. Однак цей документ є складеною кредитодавцем таблицею, яка не містить самого електронного повідомлення про прийняття пропозиції або інших відомостей, що дозволяють перевірити факт його направлення саме відповідачем.

Посилання позивача на ідентифікацію відповідача через систему BankID НБУ також не підтверджує підписання спірного договору. Наданий документ датований 05.07.2021, тобто за три місяці до укладення договору, і містить лише персональні дані відповідача без відомостей про вчинення ним будь-яких дій щодо оформлення кредиту 05.10.2021.

Крім того, надані документи не містять відомостей, які дозволяли б перевірити зв`язок між використанням одноразового ідентифікатора та конкретним змістом кредитного договору, а також підтвердити цілісність і незмінність його умов.

Оцінивши надані позивачем документи як окремо, так і в сукупності, суд доходить висновку, що вони не є достатніми для встановлення факту підписання ОСОБА_1 кредитного договору № 104079039 від 05.10.2021 одноразовим ідентифікатором F69642 саме в наданій позивачем редакції, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитом та комісії.

Належних та достатніх доказів узгодження умов щодо розміру процентів, порядку їх сплати та комісії в розумінні статей 76 - 80 ЦПК України суду не надано.

Водночас факт перерахування 05.10.2021 на банківський рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн підтверджується не лише наданою позивачем квитанцією, але й випискою АТ «Універсал Банк», отриманою на виконання ухвали суду, згідно із якою на рахунок відповідача було здійснено переказ у розмірі 20 000,00 грн. Вказані докази підтверджують фактичне отримання відповідачем грошових коштів, обов`язок повернення яких підлягає окремій правовій оцінці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Отже, хоча надані позивачем докази не є достатніми для встановлення факту підписання відповідачем кредитного договору в наданій позивачем редакції, матеріалами справи підтверджується фактичне отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн, перерахованих ТОВ «Мілоан».

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт передання коштів підтверджується випискою по рахунку відповідача, а тому доводи відповідача у цій частині визнаються безпідставними.

З огляду на викладене суд вважає, що між первісним кредитором та відповідачем виникли правовідносини позики, які передбачають обов`язок відповідача повернути отримані кошти.

17.01.2022 ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) уклали договір факторингу №17-01/2022-54, за умовами якого сторони погодили, що ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 54396379,29 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками (п. 2.1. договору).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 17.01.2022 до вищевказаного договору факторингу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №104079039 в сумі 89500,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20 000,00 грн; заборгованість по процентам - 67500,00 грн; заборгованість по комісії 2000,00 грн.

Також, позивачем додано до позову відомість про щоденні нарахування та погашення за період з 05.10.2021 до 01.02.2022, згідно якої ТОВ «МІЛОАН» визначено загальну суму заборгованості за кредитом в розмірі 89500,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн; заборгованість по процентам - 67500,00 грн; заборгованість по комісії – 2000,00 грн.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників. Відповідно до реєстру боржників від 10.01.2023, до вищевказаного договору відступлення прав вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 104079039 в сумі 127500,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 105500,00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами, 2000,00 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями.

Так, згідно розрахунку ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості станом на 10.01.2023 (друге відступлення права вимоги) заборгованість по основній сумі кредиту - 20000,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 67500,00 грн, заборгованість з комісії - 2000,00 грн, нараховані відсотки згідно кредитного договору – 38000,00 грн, а всього 127500,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 104079039, який сформовано ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 15.11.2025, за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 127500,00 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 105500,00 грн - заборгованість за відсотками (на дату відступлення права вимоги 10.01.2023 та на дату розрахунку 15.11.2025); 105500,00 грн - заборгованість за відсотками заявлена до стягнення; 2000,00 грн - заборгованість за комісією.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором з огляду на відсутність у наданих копіях сторінок Реєстру боржників та витягу з нього стовпчика № 22 «Одинична ціна», передбаченого формою реєстру згідно з додатком № 3 до договору відступлення права вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023.

Сама по собі відсутність зазначеного стовпчика не спростовує відомостей про відступлення права вимоги до відповідача, оскільки він стосується ціни придбання права вимоги, а не її належності певному кредитору чи розміру зобов`язання боржника.

Надані позивачем договір відступлення права вимоги, копії сторінок Реєстру боржників та витяг із нього у своїй сукупності дозволяють встановити особу боржника, кредитний договір, за яким відступлено право вимоги, та розмір цієї вимоги. Тому зазначена представником відповідача невідповідність форми реєстру не є достатньою підставою для висновку про недоведеність переходу до ТОВ «Коллект центр» права вимоги до ОСОБА_1 .

Отже, матеріалами справи підтверджуються обставини відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 104079039 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України (в редакції, чинній на дату укладення договорів) передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У частині першій статті 1078 ЦК України (в редакції, чинній на дату укладення договорів) встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані позивачем договори відступлення права вимоги та відповідні реєстри боржників підтверджують перехід до ТОВ «Коллект центр» права вимоги до відповідача за договором № 104079039. Водночас обсяг такої вимоги визначається правами, які належали первісному кредитору, та не може перевищувати розміру належним чином підтвердженої заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов`язання з повернення коштів, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 000,00 грн. Вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами та комісією не підлягають задоволенню через недоведеність погодження відповідних умов кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 379,98 грн. (20000,00/127500,00 х 2422,40 =379,98).

Також, позивач просить стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, провадження № 14-20цс22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано копії таких документів: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024; заявка на надання юридичної допомоги № 888 від 01.10.2025; витяг з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 щодо надання послуг на загальну суму 25000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується обсяг наданих адвокатом правничих послуг по справі.

Разом з тим, оцінивши подані стороною позивача докази та врахувавши заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру з 25 000,00 грн до 4 000,00 грн.

При цьому суд враховує складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, дійсність та необхідність понесених витрат, а також обґрунтованість їх розміру. Суд також бере до уваги, що підготовка позовної заяви не потребувала значних витрат часу.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 627,45 грн. ( 20000/127500х4000=627,45).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20000,00 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 379,98 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 627,45 грн., а всього 21007 (двадцять одна тисяча сім) грн. 43 коп.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач: ТОВ «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя Г.М.Щепелева