Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №639/8690/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/8690/26

Провадження №1-кп/639/473/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілих – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026221210000560 від 15.06.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований та фактично проживає: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 близько 03:16 інспектори патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, серед яких інспектори поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , перебуваючи у форменому одязі працівників правоохоронного органу, на службовому автомобілі, виконували свої службові обов`язки з охорони публічного порядку та забезпечення публічної безпеки. На підставі офіційного виклику про конфліктну ситуацію працівники патрульної поліції прибули за адресою: АДРЕСА_2 .

Прибувши за вказаною адресою, працівники патрульної поліції встановили, що ініціатором виклику є громадянин ОСОБА_7 , який поскаржився на агресивну поведінку свого родича та надав патрульним усний дозвіл на вхід до житла. У цей час у квартирі перебував громадянин ОСОБА_6 у збудженому та агресивному стані. Працівники патрульної поліції, діючи на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про національну поліцію», представилися, підійшли до ОСОБА_6 та висловили законну вимогу припинити протиправну поведінку, заспокоїтися та пред`явити документи, що посвідчують особу. ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи, що перед ним перебувають працівники правоохоронного органу при виконанні службових обов`язків, категорично відмовився виконувати законні вимоги. З метою уникнення затримання та притягнення до відповідальності ОСОБА_6 перейшов до демонстративної агресивної поведінки, почав висловлювати на адресу патрульних брутальну нецензурну лайку та прямі погрози застосування фізичного насильства.

Надалі, реалізуючи свій умисел, спрямований на чинення опору, ОСОБА_6 почав розмахувати руками перед обличчями працівників патрульної поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , схопив подовгастий предмет, зовні схожий на швабру, перекладав його з руки в руку і підносив до обличчя ОСОБА_4 , а після того, як працівник патрульної поліції ОСОБА_4 вибив предмет з його рук - стиснув кулак, висловлюючи агресивні погрози. Коли працівники поліції правомірно застосували заходи фізичного впливу, взявши ОСОБА_6 під лікоть для виведення з приміщення квартири до коридору, ОСОБА_6 вчинив активний фізичний опір інспекторам патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без завдання їм тілесних ушкоджень.

Зокрема, ОСОБА_6 умисно виривався, здійснював активні зворотні рухи корпусом тіла, хапав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за формений одяг та елементи тактичного розвантажувального спорядження, упирався ногами в підлогу, чим тривалий час протидіяв законним діям працівників патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та перешкоджав виконанню ними службових обов`язків.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_6 забарикадувався стільцем, кинув його у бік працівників патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , продовжував принижувати їхню честь і гідність брутальною лайкою, після чого кинув у напрямку співробітників патрульної поліції невстановлений предмет, що спричинило розбиття посуду. У зв`язку з триваючим активним опором та ігноруванням законних вимог, співробітники патрульної поліції на підставі ст. 45 Закону України «Про національну поліцію» застосували до ОСОБА_6 заходи фізичної сили та спеціальний засіб – кайданки, припинивши правопорушення.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_6 , які виразилися в активній фізичній протидії поліцейським із застосуванням сили та засобів барикадування, позбавили працівників управління патрульної поліції можливості належним чином виконувати свої службові обов`язки протягом тривалого часу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 342 КК України визнав в повному обсязі, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення так, як вони встановлені судом. Пояснив, що дійсно вночі 15.06.2025 зчинив опір співробітникам патрульної поліції, які прибули за викликом, штовхав їх, хапав за одяг. Він розумів, що ці особи – працівники правоохоронного органу, також розумів їх вимоги. У той день вживав спиртне, а тому поводив себе агресивно. Заявив про щире каяття у скоєному та приніс потерпілим вибачення. У судових дебатах просив не призначати йому покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судових дебатах просили призначити ОСОБА_6 реальне покарання у виді обмеження волі, при цьому просили взяти до уваги характер його дій, зазначили, що відносно ОСОБА_6 неодноразово здійснювалися виклики у зв`язку з його неправомірною поведінкою, а тому лише реальне покарання може сприяти його виправленню.

Учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також щодо речових доказів.

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченого кваліфікуються за ч. 2 ст. 342 КК України як опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він не судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, зі слів – працює неофіційно (шиномонтаж) на обліках у психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Суд враховує, що відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Крім того, покарання має бути співмірним вчиненому протиправному діянню, а також справедливим і виваженим заходом примусу, що зможе забезпечити виправлення обвинуваченого та попередити вчинення обвинуваченим нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є нетяжким злочином, наявність пом`якшуючої покарання обставини – щирого каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його сімейний та майновий стан. У той же час, суд враховує і принципову позицію потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в судових дебатах просили призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі з реальним його відбуванням, у зв`язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за санкцією ч. 2 ст. 342 КК України у виді обмеження волі в мінімальному розмірі.

На переконання суду, призначене покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд зазначає, що санкцією ч. 2 ст. 342 КК України передбачені і інші види покарання – штраф, пробаційний нагляд та позбавлення волі. Разом із тим, застосування до ОСОБА_6 штрафу є недоцільним через той факт, що він офіційно не працевлаштований, призначення же покарання в інших його видах не відповідатиме ступеню суспільної небезпеки обвинуваченого.

Суд також не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки дії ОСОБА_6 , у скоєнні яких він визнається винуватим, їх характер та спрямованість свідчать про явне нехтування з його боку авторитетом державної влади, правоохоронних органу, а тому лише реальне відбування покарання, ну думку суду, може належним чином скорегувати соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону, прищепити повагу до закону.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався. З огляду на призначення обвинуваченому реального покарання суд вважає можливим до набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Після набрання вироком законної сили ОСОБА_6 підлягає затриманню та направленню до місць відбування покарання.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлений

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 127-129, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

прибувати до суду за першою вимогою;

не відлучатися з м. Харкова та Харківської області без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання, місця роботи,

здати на зберігання до ГУ ДМС в Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_6 та направити його до місць відбування покарання.

Строк покарання ОСОБА_6 у виді обмеження волі обчислювати з дня з дня його фактичного прибуття до місця відбування покарання і постановки на облік у виправному центрі.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування.

Роз`яснити обвинуваченому, потерпілим право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1