Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №200/1134/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуЛьвівСправа № 200/1134/26 пров. № А/857/34061/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року (судді Костюкевича С.Ф., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі № 200/1134/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2022 по 29.08.2022 без застосування березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 29.08.2022 індексацію-різницю у фіксованій величині 2 513,69 грн. щомісячно; визнання неправомірною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 02.09.2022 по 24.08.2023 із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 02.09.2022 по 24.08.2023 індексацію-різницю у фіксованій величині 2513,69 грн. щомісяця; визнання неправомірною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022; зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022. (з урахуванням вже виплачених сум); визнання неправомірною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023; зобов`язання Військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_1 нарахувати і виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Оскаржуваним рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 29.08.2022 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 02.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 02.09.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням частково Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, а та обставини зазначені в рішенні суду не відповідають фактичним обставинам. Вказує, що позивачем до Донецького окружного адміністративного суду було подано позовну заяву до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, однак 16 лютого 2026 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду роз`єднано у самостійні провадження вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2022 по 29.08.2022 із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити нарахування і виплату з 01.03.2022 по 29.08.2022 індексацію-різницю у фіксованій величині 2513,69 грн. щомісяця; визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022. (з урахуванням вже виплачених сум); зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати і виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Зазначає, що позовні вимоги, що стосуються Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України залишені у справі № 200/920/26. В свою чергу 02.03.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 було подано відзив на позовну заяву в рамках адміністративної справи № 200/920/26, в якій після роз`єднання у самостійні провадження вимоги позивача, Військова частина є єдиним відповідачем. 14.04.2026 Донецьким окружним адміністративним судом, винесено рішення в адміністративній справі № 200/920/26, яким вирішено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023. В іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень. 16.06.2026 Першим апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 р. у справі № 200/920/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Так, відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України, розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. 27 лютого 2026 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду ухвалено прийняти до розгляду адміністративну справу № 200/1134/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2022 по 29.08.2022 із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити нарахування і виплату з 01.03.2022 по 29.08.2022 індексацію-різницю у фіксованій величині 2513,69 грн щомісяця; визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (з урахуванням вже виплачених сум); зобов`язання військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати і виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. В свою чергу, 30 березня 2026 року Волинським окружним адміністративним судом винесено ухвалу, якою ухвалено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 200/1134/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Отже, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не є відповідачем в адміністративній справі № 200/1134/26 за позовом ОСОБА_1 . Таким чином, на підставі викладеного, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року в справі № 200/1134/26, в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату з 02.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 02.09.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати – підлягає скасуванню.

Позивач також подав апеляційну скаргу на рішення суду в частині, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 29.08.2022 індексацію-різницю у фіксованій величині 2513,69 грн щомісяця та ухвалити рішення, яким зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 29.08.2022 індексацію-різницю у фіксованій величині 2513,69 грн щомісяця. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що індексація-різниця виплачується до чергового законодавчого підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців востаннє відбулось в березні 2018 року згідно з постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Підставами для перегляду розміру індексації-різниці є або підвищення тарифних ставок (окладів) або звільнення зі служби, а ні того, ні іншого не відбулось. Станом на березень 2018 року позивач проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін ДПСУ) з 29.04.2016 по 20.11.2019. Суду було надано архівні відомості про грошове забезпечення позивача, зокрема за 2018 рік, які судом не взято до уваги, а грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року (постійні складові) становило 6877,64 грн., а в березні 2018 року (постійні складові) становило 8827,10 грн. Підвищення грошового забезпечення з березня 2018 року відбулось на 1949,46 грн (8827,10 грн - 6877,64 грн). Відповідно сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн – 1949,46 грн = 2513,69 грн. Починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення (індексація-різниця) має виплачуватися у розмірі 2513,69 грн до моменту наступного законодавчого підвищення окладів чи до дня звільнення. Отже, у даній справі суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не встановив інформацію про отримане грошове забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, не встановив розмір підвищення доходу в березні 2018 року та розмір індексації-різниці, на який має право позивач. Висновок суду першої інстанції про те, що період між звільненням і новим контрактом не є безперервною службою, тому індексація за попередній період не застосовується, є передчасним і не відповідає висновкам Верховного Суду у подібних справах від 07.01.2026 № 200/4742/24, від 07.01.2026 у справі №200/65/25.

Сторони своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_5 , в період з 26.12.2008 по 12.10.2015 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , в період з 22.11.2019 по 26.12.2020 у Військовій частині НОМЕР_6 , з 01.03.2022 по 29.08.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , з 02.09.2022 по 24.08.2023 у Військовій частині НОМЕР_1 .

Листами Військова частина НОМЕР_2 від 26.08.2025, Військова частина НОМЕР_1 від 03.02.2026 у відповідь на адвокатський запит, повідомлено, що з 01.03.2022 по 29.08.2022, з 02.09.2022 по 24.08.2023 індексація нараховувалась із застосуванням базового місяця березня 2018 року у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а при розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 та з 02.09.2022 по 19.05.2023 використаний прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №200/920/26 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії роз`єднано.

Виділено в самостійне провадження позовні вимоги щодо:

визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2022 по 29.08.2022 із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 29.08.2022 індексацію-різницю у фіксованій величині 2513,69 грн щомісяця;

визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 01.03.2022 по 29.08.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022. (з урахуванням вже виплачених сум);

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати і виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Позовні вимоги щодо:

визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 02.09.2022 по 24.08.2023 із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 02.09.2022 по 24.08.2023 індексацію-різницю у фіксованій величині 2513,69 грн щомісяця;

визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати і виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення залишено розгляд в адміністративній справі №200/920/26.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 200/920/26, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Матвійчук Наталії Євгеніївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі № 200/920/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 до розгляду, відкрито провадження у справі №200/1134/26 за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів враховує, що межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 308 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 2 статті 308 цього ж Кодексу).

Суд апеляційної інстанції не має підстав для перевірки рішення суду першої інстанції в частині висновків щодо вимог, які сторонами не оскаржуються, а тому здійснює перегляд оскаржуваного рішення в межах поданих апеляційних скаргах ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо поданої скарги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 29.08.2022 індексацію-різницю у фіксованій величині 2513,69 грн щомісяця, то колегія суддів враховує наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 №1282-ХІІ - далі Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII, зокрема, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.

Пункт 1-1 Порядку №1078 (в редакцій, чинній до 02.04.2021) загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Відповідно до абзаців першого, четвертого, п`ятого пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзаци другий, четвертий пункту 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.

Абзацами першим, другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів; далі - Постанова №1013, застосовується з 01.12.2015) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Механізм індексації має універсальний характер, адже індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20).

01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Абзац третій пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15.03.2018 діє у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 №141 Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення (далі - Постанова №141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078 з 01.12.2015 встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац п`ятий пункту 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 з 01.12.2015 до 01.04.2021 передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 з 01.12.2015 установлював, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.02.2021 діяв у редакції Постанови №141, згідно з якою до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, зміст вказаних положень дає підстави для висновку про те, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункт 4 Порядку №1078).

Як можна зрозуміти зі змісту позову, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації не є спірними. Поряд з тим спірним є питання застосування відповідачем абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

З 01.12.2015 в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій п`ятий пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з березня 2018 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац четвертий). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) необхідно: визначити розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення (А); визначити суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (Б); порівняти розмір підвищення грошового доходу (А) з сумою індексації у місяці його підвищення (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникає саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно довідок про нарахування та утримання грошового забезпечення за 2022-2023 роки слідує, що ОСОБА_1 в період з січня 2022 року по вересень 2023 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення і за вказаний період вона була виплачена у розмірі 9 367,86 грн.

Разом з тим необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

За висновком Верховного Суду, вказаними вище, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло у військовослужбовців саме у зв`язку зі змінами їхніх посадових окладів з 01.03.2018 на підставі Постанови №704 та виходячи із приписів абзаців четвертого, шостого Порядку №1078 з березня 2018 року останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_5 , в період з 26.12.2008 по 12.10.2015 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , в період з 22.11.2019 по 26.12.2020 у Військовій частині НОМЕР_6 , з 01.03.2022 по 29.08.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , з 02.09.2022 по 24.08.2023 у Військовій частині НОМЕР_1 . На момент початку військової служби позивача у Військовій частині НОМЕР_6 з 01.03.2022 Постанова №704 вже була чинною та підлягала застосуванню, відповідно підвищення посадового окладу під час проходження служби внаслідок підвищення тарифних ставок у нього не відбулось. Період між звільненням і новим контрактом не є безперервною службою, тому індексація за попередній період не застосовується.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у позивача не виникло право для нарахування й виплату йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого Порядку №1078, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, який прийняв правильне та обґрунтоване судове рішення у вказаній проаналізованій частині.

Зазначений висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, що наведений у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23, який враховується апеляційним судом.

Аналізуючи подану апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 в частині вимог до неї, колегія суддів враховує наступне.

Апелянт оскаржує відмову суду в частині позовних вимог визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату з 02.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 02.09.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 200/920/26, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Матвійчук Наталії Євгеніївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі № 200/920/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Колегія суддів звертає увагу, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.10.2020 по справі №814/435/18, даючи визначення інституту «преюдиції» та порядку його застосування під час судового розгляду.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №200/920/26 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії роз`єднано.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 до розгляду, відкрито провадження у справі №200/1134/26.

Як встановлено апеляційним судом рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 200/920/26, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 02 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із наведеними доводами апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 роз`єднані та залишені в межах справи № 200/920/26, відповідно є рішення суду, яке набрало законної сили, а повторний їх перегляд в межах справи №200/1134/26 не є можливим, адже Волинський окружний адміністративний суд прийняв до свого провадження вимоги до Військової частини НОМЕР_2 , а тому суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи в частині оскарження, а доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в частині позовних вимог, відтак оскаржене рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню в частині до Військової частини НОМЕР_1 з одночасним прийняттям нового рішення в цій частині та відмови в задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 , з наведених вище підстав, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 така не підлягає до задоволення, оскільки викладені в ній доводи не спростовують висновків суду першої інстанції в частині оскарження, які є законними та обґрунтованими, а тому у решті частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Також колегія суддів відповідно до статті 308 КАС України звертає увагу, що Військова частині НОМЕР_2 не оскаржує рішення суду першої інстанції щодо частини позовних вимог, які задоволені судом першої інстанції до неї, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі №200/1134/26 – скасувати в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 02.09.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 02.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 02.09.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .

В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 у справі №200/1134/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено 15.10.26