Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №560/14533/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №560/14533/25

Суддя: Драчук Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14533/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

15 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2025 року позивач, - ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області форми «Д» № 0137162407 від 20.06.2025, податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області форми «Д» №0137172407 від 20.06.2025, податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області форми «ПС» № 0137202407 від 20.06.2025, вимоги ГУ ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0137182407 від 20.06.2025 та рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області № 0137192407 від 20.06.2025.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.07.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Д» № 0137162407 від 20.06.2025, № 0137172407 від 20.06.2025, та форми «ПС» № 0137202407 від 20.06.2025, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0137182407 від 20.06.2025 та Рішення № 0137192407 від 20.06.2025.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1581,19 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна гривня дев`ятнадцять копійок) гривень за рахунок асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участі (як в апеляційній скарзі, так і у відзиві на апеляційну скаргу), матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, апеляційний суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно висновків Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 03.06.2025 №10333/22-01-24-07/2241208193 ФОП ОСОБА_1 (далі - Акт) встановлені такі порушення допущені платником:

- пп.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3, ст.44, пп.73.3.3 п.73.3 ст.73, пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 ПКУ в результаті не надання пояснення та документів на письмовий запит контролюючого органу та до перевірки не надано документів, пов`язаних з предметом перевірки;

- статей 2, 3, 21, 24, 29 КЗпП України в результаті допущення до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу 17 водіїв;

- пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2., пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп.“а” п.176.2 ст.176 ПКУ в результаті того, що платником, як податковим агентом, не нараховано та не сплачено до бюджету податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 64440 грн з доходів 17 неоформлених водіїв;

- пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2., пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.171.1, п.171.2 ст.171, пп.“а” п.176.2 ст.176, п.п. 1.2, 1.4, 1.5, 1.6 п.16 прим.1 розділу ХХ ПКУ в результаті того, що платником, як податковим агентом, не нараховано та не сплачено до бюджету податкове зобов`язання з військового збору в сумі 5370 грн. з доходів 17 неоформлених водіїв;

- п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону 2464, чим занижено суму заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, нарахованої (виплаченої) фізичним особам відповідно до умов трудових договорів в розмірі 358000 грн, в результаті чого занижено суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 78760 грн. з доходів 17 неоформлених водіїв (арк. спр.26-38).

Позивач не заперечує перетини кордону у 2022-2023 роках 17 водіями на транспортних засобах, які йому належать. При цьому у поясненні від 26.06.2026 ствердив, що факт перетину кодону 19 водіями мав місце не у всі дати які вказані контролюючим органом та відповіді Укртрансбезпеки від 05.02.2025, хоч ці водії були включені до ІС "Шлях", але не виїжджали за кордон по стану здоров`я, сімейних обставинах чи відсутності гуманітарних вантажів.

Сторони не заперечують, що у власності та користуванні позивача у 2022-2023 роках були такі транспортні засоби (автомобілі): 1) марки моделі: «МАN S 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , власник ОСОБА_1 ; 2) марки моделі: «IVECO 35S17V», д.н.з. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 ; 3) марки моделі: «NEOPLAN N 213-SHD», д.н.з. НОМЕР_3 , власник ОСОБА_2 (дочка Позивача), які надавались 17 особам, як волонтерам, для перевезення гуманітарних вантажів з-за кордону на підставі укладених між ФОП ОСОБА_1 та Рукшинським ліцеєм, Благодійною організацією «БФ Шишковських «Допомога», Договорів про благодійну (гуманітарну) допомогу в умовах воєнного стану від 24.03.2022 року, 20.01.2023 року, від 09.03.2023 року (арк. спр.228-230).

Позивач уклав ряд правочинів на благодійну (гуманітарну) допомогу, зокрема від 24.03.2022, від 20.01.2023, від 09.03.2023 (арк. спр.50-52), які не спростовує контролюючий орган, як і подяки, грамоти, листи про надання підприємцем благодійної (гуманітарної) допомоги (арк. спр.53-60).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 20.06.2025 №0137162407 на підставі Акту встановлено порушення пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2., пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. “а” п.176.2 ст.176 ПК України і збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на суму 64400 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1567,80 гривень (арк. спр.41).

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.06.2025 №0137172407 на підставі Акту встановлено порушення пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2., пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.171.1, п.171.2 ст.171, абз. “а” п.176.2 ст.176, пп. 1.2, 1.4, 1.5, 1.6 п.16 прим.1 розділу ХХ ПК України і збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на суму 5370 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 130,65 гривень (арк. спр.43).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 20.06.2025 №0137202407 на підставі Акту встановлено порушення пп.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44, пп.73.3.3 п.73.3 ст.73, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 8000 гривень (арк. спр.45).

Згідно з Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2025 №Ф 0137182407 ОСОБА_1 повідомлено про заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 78760 гривень, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", і Головне управління ДПС у Хмельницькій області вимагає сплатити 78760 гривень недоїмки (арк. спр.47).

Відповідно до Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.06.2025 на підставі Акту за результатом перевірки, якою виявлено порушення п.1 ч.2 ст.6, ст.8, ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та на підставі пп.1 п.3 розділу ІV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 №449, донараховано 39380 гривень штрафних санкцій на підставі п.3, п.6 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (арк. спр.49).

Не погоджуючись з вказаними рішенням позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вперше встановив порушення щодо не оформлення трудових відносин 19 працівників (водіїв) ФОП ОСОБА_1 Актом фактичної перевірки від 30.05.2024 №14197/22-01-07-05/ НОМЕР_4 (арк. спр.219 зворот - 221).

Після цієї фактичної перевірки Актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.03.2025 №5192/22-01-24-07/ НОМЕР_4 щодо ФОП ОСОБА_1 відповідач ці ж обставини встановив повторно з єдиною відмінністю, зокрема, щодо кількості працівників підприємця, а саме 17 осіб водіїв (було -19 водіїв) (арк. спр.10-20).

Контролюючий орган продовжив фіксування не оформлення 17 осіб водіїв в Акті документальної позапланової виїзної перевірки від 03.06.2025 №10333/22-01-24-07/ НОМЕР_4 щодо ФОП ОСОБА_1 (втретє), зміст якого фактично аналогічний Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.03.2025 №5192/22-01-24-07/ НОМЕР_4 .

Отже, з травня 2024 по червень 2025 року відповідач встановлював не оформлення трудових відносин 3-ма перевірками, зокрема: 1) фактичною; 2) документальною позаплановою невиїзною; 3) документальною позаплановою виїзною перевірками почергово щодо одних обставин, зупинившись на 3-й щодо фіксування не оформлення трудових відносин з 17 працівниками (водії) на підставі Акту якої виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що підтверджено змістом згаданих актів та посиланням у актах на попередні, чому суд дає критичну оцінку. Адже, більше року контролюючий орган визначався з оцінкою встановленого трьома актами за відсутності нових доказів на підтвердження своїх висновків, після чого тільки у червні 2025 року виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З урахуванням письмової інформації відповідача від 12.06.2026 та матеріалів справи контролюючий орган підтверджує наявність у користуванні позивача 3-х автомобілів у 2022-2023 роках, зокрема: 1) "МАN S 2000», д.н.з. НОМЕР_1 ; 2) «IVECO 35S17V», д.н.з. НОМЕР_2 ; 3) «NEOPLAN N 213-SHD», д.н.з. НОМЕР_3 . При цьому, з аналізу цієї інформації видно, що позивач вніс до ІС "Шлях" ряд автомобілів, яких позивач не має у власності чи користуванні та відповідно водіїв. Зокрема, в ІС "Шлях" немає автомобіля "МАN S 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , а автомобіль: «IVECO 35S17V», д.н.з. НОМЕР_2 використовувався 19 разів, водії: ОСОБА_3 (17.09.2022, 25.01.2023), ОСОБА_4 (12.02.2023, 03.10.2022, 03.12.2022, 23.12.2022, 23.12.2022, 21.01.2023, 25.01.2023, 25.02.2023, 05.03.2023), ОСОБА_5 (11.09.2022), ОСОБА_6 (03.09.2022, 03.10.2022, 15.10.2022), ОСОБА_7 (21.10.2022, 30.10.2022), ОСОБА_8 (03.12.2022); автомобіль «NEOPLAN N 213-SHD», д.н.з. НОМЕР_3 використовувався 9 разів, водії: ОСОБА_9 (14.10.2023), ОСОБА_10 (05.05.2022), ОСОБА_11 (12.07.2022). ОСОБА_3 ( 04.02.2023), ОСОБА_4 ( 04.02.2023), ОСОБА_12 ( 26.05.2022, 05.05.2022), ОСОБА_7 (19.05.2022), ОСОБА_13 (12.07.2022).

Отже, на 2-х автомобілях позивача у 2022 - 2023 роках були водіями зареєстрованими в ІС "Шлях" 11 осіб, зокрема: ОСОБА_3 - 3 рази, ОСОБА_4 - 10 разів, ОСОБА_5 - 1 раз, ОСОБА_6 - 3 рази, ОСОБА_7 3 рази, ОСОБА_8 - 1 раз, ОСОБА_9 - 1 раз, ОСОБА_10 - 1 раз, ОСОБА_11 - 1 раз, ОСОБА_12 - 2 рази, ОСОБА_13 - 1 раз.

Відтак, контролюючий орган фактично встановив залучення на 2-х автомобілях позивача 11 водіїв, і таких випадків було 27 протягом 2022 - 2023 років. Тобто, відповідач не доводить залучення позивачем 17 водіїв, що не спростовується включенням позивачем інших 6 водіїв (17 - 11) до ІС "Шлях" чи 19, як пояснює позивач.

При цьому, потрібно враховувати, що відносини між працівником та роботодавцем можуть бути трудовими чи цивільно-правовими. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, з урахуванням вищевказаного контролюючий орган не доводить, що ці 11 осіб у 27 випадках виконували роботу водіїв у ФОП ОСОБА_1 у 2022 - 2023 роках, тобто правовідносини були трудовими. Адже, ознаками трудових відносин є, зокрема: виконання роботи відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; інтеграція працівника в організаційну структуру підприємства; виконання роботи виключно або переважно в інтересах іншої особи; виконання роботи особисто; виконання роботи відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; характерна тривалість/продовжуваність роботи; надання інструментів, матеріалів стороною, яка є замовником (тощо), що не підтверджено контролюючим органом у 3- актах перевірок.

Цей висновок суду не спростовується даними ІС "Шлях" та перетином кордону цих 11 осіб чи 17-19 осіб, що зафіксовано у 3-х актах, а також запитом податкового органу до Хмельницької обласної військової адміністрації від 19.09.2025 та відповіді на нього від 07.10.2025 за №25360/5 (арк. спр.168-170), що видно з їх змісту, які надані контролюючим органом. Крім цього, відповідач не доводить не надання платником документів, пов`язаних з предметом перевірки на письмовий запит контролюючого органу про що вказано у податковому повідомленні-рішенні від 20.06.2025 №0137202407, адже у цьому рішенні не вказано на який запит не надано відповіді (дата, номер, про що, інше), а матеріалами підтверджено надання відповідей, заперечень податковому органу (арк. спр.21-25).

В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що при виплаті доходів на користь фізичних осіб на роботодавця законодавством покладено обов`язок здійснити відрахування із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, а також здійснити нарахування на фонд заробітної плати єдиного соціального внеску.

Проте, суд першої інстанції звернув увагу, що Податковий кодекс України не містить алгоритму нарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору у разі відсутності доказів виплати такого доходу податковим агентом на користь фізичних осіб. Також відсутній механізм нарахування єдиного соціального внеску згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Отже, для нарахування позивачу контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб необхідно встановити не тільки допуск до роботи працівника без оформлення трудових відносин, а й кількість відпрацьованого часу та розмір нарахованої заробітної плати, чого відповідач не встановив, використавши при розрахунках місячну мінімальну заробітну плату. Таким діям контролюючого органу суд дає критичну оцінку, так як Акт не містить посилань на норми Податкового кодексу України, які регулюють такий порядок нарахування контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб та військового збору за відсутності відомостей про фактично нараховані та виплачені суми заробітку на користь фізичних осіб.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган не встановив та не довів трудових відносин 17 осіб (водіїв) з позивачем у 2022-2023 роках. Відтак, база нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску і відповідно грошові зобов`язання в оскаржуваних рішеннях суб`єкта владних повноважень, визначені податковим органом за відсутності достатніх правових підстав фактично з припущень, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, зокрема передбачено, що камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з пп.78.1.8. п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1.13, пункту 78.1, пункту 78.4, пункту 78.6 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ), п.2 ч.1 ст.13 Розділу VI, ст.25 Розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.02.2025 №656-П була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4 щодо дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиного внеску) за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.

Перевіркою встановлено ряд порушень. Не погоджуючись із висновками вказаного акта перевірки ФОП ОСОБА_1 подано заперечення (вх. №23226/6 від 10.04.2025). Платник подав заперечення на акт перевірки №5192/22-01-24-07/ НОМЕР_4 від 18.03.2025, в якому заперечив виявлені порушення та додав наступні документи: 1. копії Договорів про благодійну (гуманітарну) допомогу під час воєнного стану – 3 шт.; 2. копії довідок – 5 шт.; 3. копії Подяк – 3 шт.; 4. копії Грамот – 2 шт. Інших документів, які би спростовували зафіксовані в матеріалах перевірки порушення не надано.

За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Хмельницькій області було прийнято рішення щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78, наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 1965-П від 05.05.2025 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4 щодо дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиного внеску) за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.

Відповідно висновків Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 03.06.2025 №10333/22-01-24-07/ НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_1 (далі - Акт) встановлені такі порушення допущені платником:

В свою чергу, про порушення порядку проведення перевірки та процедури її визначення, доводи апеляційної скарги відповідача та доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу відсутні, а тому колегія суддів не надає оцінку вказаному питанню.

Щодо доводів позивача (у відзиві на апеляційну скаргу) в частині проведення виїзної перевірки, колегія суддів зазначає, що з травня 2024 року по червень 2025 року відповідач встановлював не оформлення трудових відносин 3-ма перевірками, зокрема: 1) фактичною; 2) документальною позаплановою невиїзною; 3) документальною позаплановою виїзною перевірками почергово щодо одних обставин, зупинившись на 3-й щодо фіксування не оформлення трудових відносин з 17 працівниками (водії) на підставі Акту якої виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що підтверджено змістом згаданих актів та посиланням у актах на попередні, чому суд дає критичну оцінку. Адже, більше року контролюючий орган визначався з оцінкою встановленого трьома актами за відсутності нових доказів на підтвердження своїх висновків, після чого тільки у червні 2025 року виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів зазначає, що питання запитів під час перевірки в травні 2025 року не було предметом дослідження судом першої інстанції. В свою чергу, позивачем в межах усіх трьох перевірок надавались документи та пояснення.

Щодо суті порушення колегія суддів зазначає наступне.

В свою чергу, як встановив суд першої інстанції та не заперечив у своїй апеляційній скарзі відповідач, з урахуванням письмової інформації відповідача від 12.06.2026 та матеріалів справи контролюючий орган підтверджує наявність у користуванні позивача 3-х автомобілів у 2022-2023 роках, зокрема: 1) "МАN S 2000», д.н.з. НОМЕР_1 ; 2) «IVECO 35S17V», д.н.з. НОМЕР_2 ; 3) «NEOPLAN N 213-SHD», д.н.з. НОМЕР_3 . При цьому, з аналізу цієї інформації видно, що позивач вніс до ІС "Шлях" ряд автомобілів, яких позивач не має у власності чи користуванні та відповідно водіїв. Зокрема, в ІС "Шлях" немає автомобіля "МАN S 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , а автомобіль: «IVECO 35S17V», д.н.з. НОМЕР_2 використовувався 19 разів, водії: ОСОБА_3 (17.09.2022, 25.01.2023), ОСОБА_4 (12.02.2023, 03.10.2022, 03.12.2022, 23.12.2022, 23.12.2022, 21.01.2023, 25.01.2023, 25.02.2023, 05.03.2023), ОСОБА_5 (11.09.2022), ОСОБА_6 (03.09.2022, 03.10.2022, 15.10.2022), ОСОБА_7 (21.10.2022, 30.10.2022), ОСОБА_8 (03.12.2022); автомобіль «NEOPLAN N 213-SHD», д.н.з. НОМЕР_3 використовувався 9 разів, водії: ОСОБА_9 (14.10.2023), ОСОБА_10 (05.05.2022), ОСОБА_11 (12.07.2022). ОСОБА_3 ( 04.02.2023), ОСОБА_4 ( 04.02.2023), ОСОБА_12 ( 26.05.2022, 05.05.2022), ОСОБА_7 (19.05.2022), ОСОБА_13 (12.07.2022).

Відтак, з урахуванням ч.1 ст.308 КАС України, висновки суду першої інстанції щодо невірного встановлення кількості водіїв податковим органом є правомірними. В свою чергу вказана обставина є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень, вимог.

Щодо трудових відносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1,2 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно з ч.1-4 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі №824/896/18-а, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18, від 27.06.2024 у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі №460/13803/21.

Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах роботодавця.

Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору має бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.

У акті, складеному за наслідками перевірки, мають фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що система «Шлях», як зазначає податковий орган, або Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті, як визначено у Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001, є інформаційно-комунікаційною системою Укртрансбезпеки, що становить сукупність автоматизованих систем, програмно-інформаційних комплексів, програмних, програмно-технічних та технічних засобів електронної комунікації, що забезпечують обробку та захист інформації, електронну взаємодію з метою надання послуг та забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відтак, відомості що містяться у вказаній інформаційно-комунікаційній системі підтверджують факт перетину кордону певними водіями на певних транспортних засобах і не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження факту наявності чи відсутності трудових відносин.

Також, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 по справі №420/2174/19 вказує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. Характерними ознаками трудових відносин є: - систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); - підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; - виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; - обов`язок роботодавця надати робоче місце; - дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

У правовій позиції, викладеній у постанові від 11.01.2022 у справі №280/5370/19, Верховний Суд вказав на характерні ознаки трудового договору, якими, зокрема є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Саме наявність таких характерних ознак, а не вимога законодавства про оформлення трудових відносин, вказує про наявність трудових відносин між роботодавцем і найманою особою, і саме за такими ознаками трудові відносини відрізняються від цивільно-правових. Основною ж ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що здійснюючи перевірку позивача, податковому органу слід було детально встановити характер взаємовідносин, які виникли між позивачем та особами, перелік яких наведено в акті.

Натомість, в обґрунтування факту наявності трудових відносин позивача із фізичними особами, перелік яких наведено в акті перевірки, податковим органом зазначено лише, що позивачем допущено до роботи водіїв, відомості про яких включені до ІС «Шлях», без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття працівника на роботу.

Разом з тим, акт перевірки не містить чіткого опису встановлених обставин, які б вказували саме на наявність трудових відносин між позивачем та фізичними особами (з урахуванням встановлених обставин та за наявних матеріалів справи).

Отже, доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Також, вірним є висновок суду першої інстанції та доводи позивача (в межах відзиву на апеляційну скаргу), в частині способу обрахунку розміру грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб та військовому збору та ЄСВ, застосованого податковим органом для визначення позивачу сум зобов`язань у акті перевірки.

Згідно з ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413.

Вказаним порядком установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що суб`єкт господарювання, який використовує працю найманих працівників зобов`язаний до початку роботи працівника повідомити територіальні органи Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

Податковий орган вважає, що позивач використовував працю найманих працівників, однак в установленому порядку не повідомив про їх прийняття на роботу, що свідчить про ухилення позивачем, як податковим агентом, від оподаткування нарахованої заробітної плати на користь таких найманих осіб.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

З аналізу перелічених положень законодавства слідує, що у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, до роботодавця застосовується штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як передбачено пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Ставки податку на доходи фізичних осіб визначені статтею 167 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1. ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Як передбачено пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного, подання розрахункового документа на перерахування цього податку, до бюджету.

Згідно з п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату- (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, ніж заробітна плата, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як передбачено абз.2 п.57.1 ст.57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Отже, податковий агент самостійно здійснює нарахування податку з доходів фізичних осіб виходячи з бази оподаткування, якою є нарахований та виплачений на користь працівника дохід у вигляді заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI, до платників єдиного внеску віднесено роботодавців.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Тобто, при виплаті доходів на користь фізичних осіб на роботодавця законодавством покладено обов`язок здійснити відрахування із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, а також здійснити нарахування на фонд заробітної плати єдиного соціального внеску.

В свою чергу, Податковий кодекс України не містить алгоритму нарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору у разі відсутності доказів виплати такого доходу податковим агентом на користь фізичних осіб. Також відсутній механізм нарахування єдиного соціального внеску згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зі змісту акту перевірки слідує, що податковий орган для визначення бази нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску використав місячну мінімальну заробітну плату.

Однак, за один день перебування деяких фізичних осіб у базі даних Державної служби України з безпеки на транспорті, податковий орган визначив місячний розмір виплати мінімальної заробітної плати на користь відповідної фізичної особи, працю якої за висновками акту перевірки використовував позивач. Акт перевірки не містить посилань на норми Податкового кодексу України, які регулюють такий порядок нарахування контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб та військового збору за відсутності відомостей про фактично нараховані та виплачені суми заробітку на користь фізичних осіб.

В свою чергу, доводи апелянта в цій частині щодо відсутності документів щодо фактичної тривалості роботи та виплаченої винагороди є безпосереднім наслідком неоформлення відповідних трудових відносин та ненадання платником первинної документації, фактично не спростовують висновки щодо накладених санкцій ( обрахунку розміру грошового зобов`язання), оскільки за наявних обставин такий обрахунок повинен був здійснюватись з урахуванням наявної інформації в ІС «Шлях» та наданих позивачем доказів.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що база нарахування податку з доходів фізичних осіб визначена податковим органом за відсутності достатніх правових підстав.

В контексті наведеного, судова колегія враховує правові висновки Верховного Суду, які висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

За таких обставин та відсутності спростувань з боку апелянта, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки акту перевірки базують на припущеннях та не підтверджені належними доказами, тому нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, а також штрафних санкцій пов`язаних з таким нарахуванням, є незаконним. Відтак, оскаржені рішення контролюючого органу, що стосуються такого нарахування підлягають скасуванню.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування рішень, вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Доводів щодо судових витрат апеляційна скарга не містить, а тому в межах ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийДрачук Т. О.

СуддіСмілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua