Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №240/29211/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29211/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

15 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:

- визнання протиправним та скасування рішення № 930020825194 від 20.10.2025 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке полягає у відмові здійснення перерахунку пенсії відповідно до ч.1, ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням довідок про заробітну плату від 17.01.2007 №1845/7 та №1846/7, від 26.02.2007 №16/3 за період з 01.01.1981 по 31.12.1991, видані ДП «Київський державний завод «Буревісник»;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії, з 14.10.2025 року, відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням довідок про заробітну плату від 17.01.2007 №1845/7 та №1846/7, від 26.02.2007 №16/3 за період з 01.01.1981 по 31.12.1991, видані ДП «Київський державний завод «Буревісник».

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.10.2025 №930020825194 щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 14.10.2020 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 17.01.2007 №1845/7 та №1846/7, від 26.02.2007 №16/3, виданиих ДП «Київський державний завод «Буревісник», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі у сумі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Апелянт зазначає, що до поданої позивачем заяви надано довідки про заробітну плату від 17.01.2007 №1845/7 та №1846/7, від 26.022007 №16/3 за період з 01.01.1981 по 31.12.1991, видані ДП «Київський державний завод «Буревісник», які не підтверджені первинними документами.

Отже, дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі поданих довідок є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ із заявою 14.10.2025 щодо перерахунку пенсії відповідно до п.1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким прийнято рішення від 20.10.2025 №930020825194 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки надані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії не підтверджені первинними документами.

Позивач, не погоджуючись з рішенням пенсійного органу звернувся з адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії саме на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

В свою чергу надані позивачем довідки про заробітну плату містять інформацію про суми заробітної плати позивача з 01.01.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1986 по 31.12.1992 та зь 01.01.1981 по 31.12.0985, та у ній вказано, що такі видані на підставі особових рахунків за 1987-1991 роки, 1986-1990 роки, 1981-1986 роки.

У довідках зазначено назву установи, яка видала довідку. Довідки завірені печатками та підписом уповноваженої особи, що її склала.

Отже, надані позивачем довідки, видані у відповідності до вимог підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1.

Суд зазначає, що відсутність первинних документів не повинні покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки сама по собі довідка видана належним органом та містить усі необхідні відомості щодо розміру заробітної плати позивача. При цьому, суд враховує, що ані Порядком № 22-1, ані іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії. Варто зазначити, що відповідачем не було надано жодного доказу про скасування спірних довідок, або того, що записи в ній є такими, що не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням закону.

На переконання суду право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування документів, оскільки це не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно відмовило позивачу у перерахунку пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату від 17.01.2007 №1845/7 та №1846/7, від 26.02.2007 №16/3, виданих ДП «Київський державний завод «Буревісник».

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Житомирській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Відтак, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Житомирській області.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві заявлені безпідставно, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За частиною 2 статті 27 Закону № 1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За приписами статті 41 Закону № 1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2 затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Підпунктом 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац 2 пункту 4.9 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ.

Відповідно до пункту 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії саме на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Надаючи оцінку доводам апелянта стосовно того, що подані позивачем довідки про заробітну плату від 17.01.2007 №1845/7 та №1846/7, від 26.022007 №16/3 за період з 01.01.1981 по 31.12.1991, видані ДП «Київський державний завод «Буревісник», не підтверджені первинними документами, колегія суддів зауважує, що вказані довідки містять інформацію про суми заробітної плати позивача з 01.01.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1986 по 31.12.1992 та з 01.01.1981 по 31.12.0985, та у ній вказано, що такі видані на підставі особових рахунків за 1987-1991 роки, 1986-1990 роки, 1981-1986 роки.

Також зазначені довідки містять печатки підприємства, підписи уповноважених осіб та відомості про те, що наведені в них дані визначено на підставі особових рахунків.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем довідки про заробітну плату від 17.01.2007 №1845/7 та №1846/7, від 26.02.2007 №16/3, видані ДП «Київський державний завод «Буревісник», відповідають вимогам підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1. Зазначені довідки видані на підставі особових рахунків з нарахування заробітної плати, містять відомості про її загальний розмір за відповідний період, розмір заробітної плати у розрізі місяців, а також зазначення підстав їх видачі.

Водночас апелянтом не надано доказів, які б свідчили про недійсність зазначених довідок або недостовірність відомостей, що в них містяться.

При цьому відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, саме на орган Пенсійного фонду покладається обов`язок перевірити достовірність документів, поданих особою для призначення пенсії, у разі виникнення відповідних сумнівів чи необхідності такої перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитися в залежність від наявності чи збереження документів, на які особа об`єктивно не має можливості впливати, а тому негативні наслідки їх відсутності не можуть покладатися на пенсіонера.

Відтак позивач не може бути позбавлений права на врахування при обчисленні пенсії заробітної плати, зазначеної у наданих ним довідках, лише з тих підстав, що орган Пенсійного фонду не має можливості перевірити їх достовірність у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача та на які він не міг вплинути.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, у якій суд зазначив, що посилання відповідача на неможливість врахування заробітної плати у зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, оскільки довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких її видано, а підприємство, яке її видало, на той час перебувало на обліку, у зв`язку з чим підстави для проведення перевірки поданої довідки були відсутні.

Крім того, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 12.04.2021 у справі №219/4550/17, від 26.03.2021 у справі №414/1221/17, від 10.09.2020 у справі № 221/6434/16-а, відповідно до якого перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні періодів роботи до страхового стажу.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням зазначених довідок. При цьому саме на пенсійний орган покладається обов`язок перевірити достовірність відомостей, зазначених у поданих документах, у межах наданих йому повноважень.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з висновком про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.01.2007 №1845/7 та №1846/7, від 26.02.2007 №16/3, виданих ДП «Київський державний завод «Буревісник»

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийДрачук Т. О.

СуддіПолотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.