Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №560/9257/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9257/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

15 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.04.2026 № 14886/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.07.1987, а саме: з 01.01.1992 по 16.04.1992, з 22.04.1992 по 19.04.1994, з 29.06.1994 по 27.08.1996, з 03.09.1996 по 05.03.1998, з 06.03.1998 по 07.07.1998, з 05.04.1999 по 12.07.1999, з 11.08.1999 по 20.09.1999, з 27.12.1999 по 31.12.2002;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.04.1999 з 02.08.2004 по 30.08.2004, з 31.08.2004 по 08.12.2004, з 06.09.2005 по 31.10.2005.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно довідки від 01.06.2021 № 52-02-42-170 з 27.12.1999 по 04.01.2003.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 26.03.2026 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №221350003308 від 03.04.2026 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 16.04.1992, з 22.04.1992 по 19.04.1994, з 29.06.1994 по 27.08.1996, з 03.09.1996 по 05.03.1998, з 06.03.1998 по 07.07.1998, з 05.04.1999 по 12.07.1999, з 11.08.1999 по 20.09.1999, з 27.12.1999 по 31.12.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987, з 02.08.2004 по 30.08.2004, з 31.08.2004 по 08.12.2004, з 06.09.2005 по 31.10.2005 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.04.1999, з 27.12.1999 по 04.01.2003 відповідно довідки від 01.06.2021 № 52-02-42-170.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішенням пенсійного органу відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи визначеного ст. 26 Закону №1058-IV 33 роки.

Страховий стаж ОСОБА_1 згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу становить 14 років 01 місяць 15 днів.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для врахування при обчисленні пенсії заробітної плати за періоди роботи з 27.12.1999 по 04.01.2003 згідно довідки від 01.06.2021 № 52-02-42-170, оскільки позивачем не надано копій первинних документів для підтвердження достовірності даних про заробітну плату.

Крім того, відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації.

Враховуючи викладене, апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.03.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

За принципом екстериторіальності вищезазначену заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийнято рішення від 03.04.2026 № 221350003308 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (33 роки).

Зазначено, що страховий стаж позивача становить 14 років 01 місяць 15 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.07.1987, а саме з 01.01.1992 по 16.04.1992, з 22.04.1992 по 19.04.1994, з 29.06.1994 по 27.08.1996, з 03.09.1996 по 05.03.1998, з 06.03.1998 по 07.07.1998, з 05.04.1999 по 12.07.1999, з 11.08.1999 по 20.09.1999, з 27.12.1999 по 31.12.2002 оскільки робота в РФ;

- періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_4 від 05.04.1999 з 02.08.2004 по 30.08.2004, з 31.08.2004 по 08.12.2004, з 06.09.2005 по 31.10.2005, оскільки робота в РФ;

- період трудової діяльності відповідно довідки від 01.06.2021 №52-02-42-170 з 27.12.1999 по 04.01.2003, оскільки робота в РФ.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В свою чергу, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.

На час роботи позивача в російській федерації Україна була учасником про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.

Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди , не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

Крім того, вказаний стаж підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 20.07.1987, у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 05.04.1999 та в довідці від 01.06.2021 № 52-02-42-170.

З огляду на наведене, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період роботи з 01.01.1992 по 16.04.1992, з 22.04.1992 по 19.04.1994, з 29.06.1994 по 27.08.1996, з 03.09.1996 по 05.03.1998, з 06.03.1998 по 07.07.1998, з 05.04.1999 по 12.07.1999, з 11.08.1999 по 20.09.1999, з 27.12.1999 по 31.12.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987, періоди роботи з 02.08.2004 по 30.08.2004, з 31.08.2004 по 08.12.2004, з 06.09.2005 по 31.10.2005 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.04.1999, періоди роботи з 27.12.1999 по 04.01.2003 відповідно довідки від 01.06.2021 № 52-02-42-170.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №221350003308 від 03.04.2026 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому вирішив зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09,07.2003 № 1058-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком, визначені положеннями статті 26 Закону України №1058-ІV.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01.01.2026 по 31.12.2026 не менше 33 років.

Відповідно до статті 62 Закону України №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Так, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №221350003308 від 03.04.2026 про відмову у призначення позивачу пенсії, судом встановлено, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

- періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.07.1987, а саме з 01.01.1992 по 16.04.1992, з 22.04.1992 по 19.04.1994, з 29.06.1994 по 27.08.1996, з 03.09.1996 по 05.03.1998, з 06.03.1998 по 07.07.1998, з 05.04.1999 по 12.07.1999, з 11.08.1999 по 20.09.1999, з 27.12.1999 по 31.12.2002 оскільки робота в РФ;

- періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_4 від 05.04.1999 з 02.08.2004 по 30.08.2004, з 31.08.2004 по 08.12.2004, з 06.09.2005 по 31.10.2005, оскільки робота в РФ;

- період трудової діяльності відповідно довідки від 01.06.2021 №52-02-42-170 з 27.12.1999 по 04.01.2003, оскільки робота в РФ.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині незарахування періодів роботи в рф, колегія суддів зазначає, що частиною першою, другою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації, слід враховувати Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Угода припинила дію для України 19 червня 2023 року, Угода 1) та Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (Угода припинила дію 4 липня 2023 року, Угода 2).

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною на час виникнення спірних відносин; далі – Угода) пенсійне забезпечення громадян держав – учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав – учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав – учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” від 14 січня 1993 року (яка була чинною на час виникнення спірних відносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди “Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів” від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

На час роботи позивача в РФ, як Україна так і РФ були учасниками Угод, відтак норми Угод застосовуються до спірних відносин.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Кабінет Міністрів України постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10 січня 2023 року, яке цього ж дня було опубліковане у Офіційному віснику України, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що позивач працював на території РФ до набрання чинності Закону України від 1 грудня 2022 року № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (який набрав чинності 23 грудня 2022 року) її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 3 листопада 2025 року у справі № 560/129/24, у якій за фактично тотожних обставин Верховний Суд визнав, що припинення участі Російської Федерації в Угоді не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи, оскільки такий стаж набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22, відповідно до якого відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не є самостійною підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, набутого на підприємствах РФ, за умови його підтвердження належними та допустимими доказами, зокрема записами трудової книжки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1992 по 16.04.1992, з 22.04.1992 по 19.04.1994, з 29.06.1994 по 27.08.1996, з 03.09.1996 по 05.03.1998, з 06.03.1998 по 07.07.1998, з 05.04.1999 по 12.07.1999, з 11.08.1999 по 20.09.1999, з 27.12.1999 по 31.12.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987, з 02.08.2004 по 30.08.2004, з 31.08.2004 по 08.12.2004, з 06.09.2005 по 31.10.2005 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.04.1999, з 27.12.1999 по 04.01.2003 відповідно довідки від 01.06.2021 № 52-02-42-170.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийДрачук Т. О.

СуддіСмілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.