Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №320/5000/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/5000/23 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач/ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - відповідач/апелянт/ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві) про визнання протиправною та скасування постанови від 02 грудня 2021 року № 40/1 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 240 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 02 грудня 2021 року № 40/1, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 240 000, 00 грн за невиконання або несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів від 27 травня 2021 року № 14, є незаконною та необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі про порушення вимог законодавства про харчові продукти відповідачем допущено істотні порушення встановленої законом процедури. Зокрема, позивач зазначає, що протокол № 30 від 22 червня 2021 року складено з посиланням на акт перевірки № 2166-2 від 11 червня 2021 року, який не відповідає фактичним обставинам проведення заходу державного контролю. Позивач зазначив про наявність розбіжностей щодо дат та тривалості проведення перевірок, а також складу осіб, які фактично брали участь у здійсненні заходу державного контролю. Зокрема, за твердженням позивача, із документів щодо оплати здійснення позапланового заходу вбачається, що контрольний захід проводився однією особою протягом трьох годин, тоді як акт № 2166-2 підписаний також іншою посадовою особою, участь якої у проведенні відповідного заходу належними доказами не підтверджена. У зв`язку із цим вважав, що зазначений акт не міг бути належною підставою для складення протоколу №30 та подальшого притягнення його до відповідальності. Також позивач наголошував на порушенні відповідачем строку розгляду справи, установленого частиною дев`ятою статті 66 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин». Так, протокол про порушення складено 22 червня 2021 року, тоді як справу розглянуто та оскаржувану постанову прийнято лише 02 грудня 2021 року, тобто більш ніж через п`ять місяців. При цьому, оскаржувана постанова не містить відомостей щодо об`єктивних причин такого тривалого нерозгляду матеріалів справи. Крім того, позивач стверджував, що ні він, ні його представник не брали участі в отриманні рішення про тимчасове припинення виробництва та обігу харчових продуктів № 14 від 27 травня 2021 року, проведенні відповідного заходу державного контролю, складенні акта № 2166-2 від 11 червня 2021 року та протоколу № 30 від 22 червня 2021 року, а також у розгляді справи про накладення штрафу. Матеріали провадження не містять належних доказів того, що його або представника своєчасно та належним чином запрошували для участі у вказаних процесуальних діях, хоча контактні дані ФОП були відомі відповідачу. Окремо позивач посилався на те, що організаційні питання щодо проведення та припинення роботи ярмарку за адресою: АДРЕСА_1 , покладені на організатора ярмарку. Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації та укладеного договору організатором відповідного ярмарку було КП «Поділ Нерухомість», у зв`язку із чим ФОП ОСОБА_1 не мав повноважень самостійно вирішувати питання щодо припинення діяльності всього ярмарку. Позивач також зазначив, що з матеріалами справи про накладення штрафу, у тому числі з постановою № 40/1 від 02 грудня 2021 року, його представник фактично ознайомився лише 07 лютого 2023 року після подання відповідної заяви, у зв`язку з чим просить поновити строк звернення до суду з вимогою про оскарження цієї постанови. За таких обставин позивач вважав, що порушення процедури складання матеріалів перевірки, недотримання строку розгляду справи, відсутність його належної участі у відповідному провадженні та сумніви щодо достовірності акта, покладеного в основу протоколу про порушення, свідчать про відсутність достатніх правових підстав для притягнення його до відповідальності, у зв`язку із чим просив визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 02 грудня 2021 року №40/1.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову від 02 грудня 2021 року № 40/1 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 240 000, 00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 326, 40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності та накладення на нього штрафу у розмірі 240 000, 00 грн за невиконання або несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів від 27 травня 2021 року № 14. При цьому суд установив, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачу зазначеного рішення або його вручення в інший спосіб, а відтак відсутні підстави вважати, що позивач був ознайомлений зі змістом такого рішення та, відповідно, мав реальну можливість його виконати. Суд також врахував положення частин восьмої-одинадцятої статті 66 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», якими визначено порядок розгляду справ про порушення вимог цього Закону, строки їх розгляду, а також обов`язок компетентного органу належним чином повідомити особу, щодо якої складено протокол, про час і місце розгляду справи. Зокрема, суд зазначив, що справа може бути розглянута за відсутності такої особи лише за наявності відомостей про її належне повідомлення та за відсутності клопотання про відкладення розгляду справи. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив відсутність відомостей, які б підтверджували належне повідомлення позивача про дату та місце розгляду справи, за результатами якого було прийнято оскаржувану постанову. Таке порушення суд визнав істотним, оскільки воно позбавило позивача можливості реалізувати право на участь у розгляді справи, надати пояснення, заперечення та докази на захист своїх інтересів. Крім того, суд звернув увагу, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення. Оскільки відповідач під час розгляду справи не подав відзиву на позовну заяву та не надав доказів, які б підтверджували належне вручення рішення № 14, повідомлення позивача про розгляд справи та загалом дотримання встановленої законом процедури притягнення до відповідальності, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності постанови № 40/1. За результатами оцінки оскаржуваної постанови на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема щодо законності, обґрунтованості, добросовісності, пропорційності та дотримання права особи на участь у процесі прийняття рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

В апеляційній скарзі ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначило, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а його висновки не відповідають фактичним обставинам та наявним доказам. Апелянт насамперед посилається на те, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року про відкриття провадження у справі не надходила до Головного управління через підсистему «Електронний суд», у зв`язку з чим воно було позбавлене можливості своєчасно подати відзив на позов та матеріали проведеної перевірки. Така обставина могла бути наслідком технічного збою в роботі підсистеми, тому подані разом з апеляційною скаргою документи перевірки слід прийняти та врахувати під час апеляційного перегляду. ГУ Держпродспоживслужби також не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи. 25 листопада 2021 року на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення № 04-2/19941 про час і місце розгляду справи рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується відповідним фіскальним чеком. Водночас це поштове відправлення повернулося на адресу Головного управління з відміткою «за закінченням строку зберігання». Відповідно до частини десятої статті 66 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я тварин та благополуччя тварин» від 18 травня 2017 року № 2042-VIII таке повідомлення вважається врученим незалежно від фактичного його отримання адресатом, якщо воно направлене за місцезнаходженням особи, зазначеним у Єдиному державному реєстрі. Крім того, рішення про тимчасове припинення виробництва та обігу харчових продуктів від 27 травня 2021 року № 14 направлено позивачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується фіскальним чеком від 28 травня 2021 року. Також після проведення позапланового заходу державного контролю на адресу позивача надсилалися акт перевірки від 11 червня 2021 року № 2166-2, протокол № 30 від 22 червня 2021 року та інші матеріали, які підтверджують дотримання встановленої законом процедури. Апелянт наголошує, що матеріалами перевірки встановлено невиконання позивачем рішення № 14 від 27 травня 2021 року, оскільки під час повторного заходу державного контролю зафіксовано, що попередньо виявлені невідповідності не усунуто та обіг харчових продуктів продовжував здійснюватися на потужності, яка не відповідала встановленим санітарним вимогам. У зв`язку із цим, на думку відповідача, у нього були законні підстави для складення протоколу про порушення та подальшого прийняття постанови №40/1 про накладення штрафу. ГУ Держпродспоживслужби звертає увагу на те, що кореспонденція, яка неодноразово направлялася позивачу, ним не отримувалася та поверталася на адресу контролюючого органу. Водночас уже 07 лютого 2023 року представник позивача ознайомився з постановами та матеріалами перевірок і отримав їх фотокопії. З огляду на це апелянт вважає безпідставними твердження позивача про необізнаність із матеріалами справи та зазначає, що позивач не надав суду першої інстанції всього комплексу документів, які, на думку відповідача, підтверджують правомірність його дій. Таким чином, ГУ Держпродспоживслужби під час проведення перевірки, розгляду матеріалів справи та винесення постанови від 02 грудня 2021 року № 40/1 діяло в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом, тоді як висновки суду першої інстанції про недоведеність правомірності оскаржуваної постанови ґрунтуються на неповному дослідженні фактичних обставин справи та доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ФОП ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про недоведеність відповідачем правомірності постанови від 02 грудня 2021 року № 40/1. Матеріали справи не містили належних доказів повідомлення його про дату та місце розгляду справи, а також доказів направлення чи вручення йому рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів від 27 травня 2021 року № 14, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що він був ознайомлений із таким рішенням та допустив його невиконання чи несвоєчасне виконання. Позивач також наголошує, що ФОП ОСОБА_1 не був організатором сезонного ярмарку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до договору організатором ярмарку виступало КП «Поділ Нерухомість», тоді як вирішення організаційних питань щодо проведення та припинення діяльності ярмарку належало до компетенції відповідних органів та організатора. У зв`язку із цим, встановлені під час перевірки порушення, пов`язані з діяльністю окремих учасників ярмарку, не можуть автоматично ставитися йому у вину. При цьому загальне посилання контролюючого органу на положення статті 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» не дає можливості встановити, яку саме конкретну вимогу цієї статті порушено безпосередньо позивачем. Крім того, жодного припису щодо усунення виявлених невідповідностей ФОП ОСОБА_1 не отримував, у зв`язку з чим посилання на невиконання ним обов`язку щодо усунення порушень позивач вважає безпідставним. Ні ФОП ОСОБА_1 , ні його представник не брали участі в отриманні рішення № 14, проведенні відповідного заходу державного контролю, складенні акта № 2166-2 від 11 червня 2021 року, протоколу № 30 від 22 червня 2021 року та подальшому розгляді справи, а доказів їх належного запрошення для участі у цих діях матеріали не містять, незважаючи на те, що контактний номер телефону позивача був відомий контролюючому органу. Позивач ставить під сумнів належність та достовірність акта перевірки № 2166-2 від 11 червня 2021 року, на підставі якого надалі було складено протокол № 30. Зокрема, зазначає, що акт складено за відсутності позивача або його представника, примірник акта йому не вручався, а відомостей про відмову від його отримання чи відповідних свідків документ не містить. Також звернув увагу на розбіжності щодо дат проведення перевірки та складу посадових осіб, які фактично брали участь у заході державного контролю. Документи щодо оплати проведення заходу свідчать про участь однієї посадової особи протягом трьох годин, тоді як акт підписано також іншою особою, участь якої у фактичному проведенні перевірки не підтверджена. Відтак позивач вважає, що такий акт не міг бути належною підставою для складення протоколу №30 та винесення оскаржуваної постанови. Відповідно до статті 67 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я тварин та благополуччя тварин» від 18 травня 2017 року № 2042-VIII рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів має стосуватися конкретного виду діяльності та конкретної потужності й застосовуватися лише в межах, необхідних для усунення загрози життю чи здоров`ю людей або тварин. На переконання позивача, ФОП ОСОБА_1 взагалі не був наділений повноваженнями припиняти діяльність ярмарку, оскільки не був його організатором. Крім цього, представник позивача посилається на приписи частин десятої та одинадцятої статті 66 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я тварин та благополуччя тварин» від 18 травня 2017 року № 2042-VIII, відповідно до яких особа, щодо якої складено протокол, повинна бути належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, а розгляд справи за її відсутності можливий лише за наявності відомостей про таке повідомлення. Позивач стверджує, що відповідного повідомлення на його адресу або іншими засобами зв`язку не надсилалося, що він розцінює як істотне порушення процедури притягнення до відповідальності. З огляду на викладене, представник ФОП ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 27 травня 2021 року посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві за результатами проведення заходу державного контролю на сільськогосподарському сезонному ярмарку за адресою: АДРЕСА_1 , складено акт, у якому зафіксовано порушення вимог законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів. За результатами цього заходу головним державним інспектором прийнято рішення від 27 травня 2021 року №14 про тимчасове припинення виробництва та обігу харчових продуктів щодо потужності ФОП ОСОБА_1 . У зазначеному рішенні, зокрема, встановлено обов`язок вжити коригувальних заходів та тимчасово припинити відповідну діяльність на визначений строк для усунення загрози життю та/або здоров`ю людей.

02 червня 2021 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві видано наказ № 2166 та направлення № 1907 на проведення позапланового заходу державного контролю щодо стану виконання ФОП ОСОБА_1 рішення від 27 травня 2021 року № 14. Строк проведення відповідного заходу було визначено з 03 червня 2021 року по 11 червня 2021 року.

За результатами проведення такого заходу 11 червня 2021 року посадовими особами відповідача складено акт № 2166-2, у якому зазначено про продовження обігу харчових продуктів на потужності, що не відповідає вимогам санітарних заходів, неусунення раніше виявлених невідповідностей шляхом проведення корекцій та коригувальних дій, а також невиконання чи несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора від 27 травня 2021 року № 14.

На підставі вказаного акта 22 червня 2021 року головним спеціалістом ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві складено протокол № 30 про порушення вимог Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми.

25 листопада 2021 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві сформовано повідомлення № 04-2/19941 про розгляд справи про порушення вимог Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я тварин та благополуччя тварин» від 18 травня 2017 року № 2042-VIII, яке направлено цього ж дня ФОП ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням, що згодом повернулося до Головного управління з відміткою «за закінченням строку зберігання».

02 грудня 2021 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві за результатами розгляду матеріалів справи прийнято постанову № 40/1, якою ФОП ОСОБА_1 на підставі пункту 18 частини першої статті 65 Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» від 18 травня 2017 року № 2042-VIII притягнуто до відповідальності та накладено штраф у розмірі 240 000, 00 грн за невиконання або несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів від 27 травня 2021 року № 14.

07 лютого 2023 року представник ФОП ОСОБА_1 ознайомився з постановами від 07 жовтня 2021 року № 28 та від 02 грудня 2021 року № 40/1, а також із матеріалами, на підставі яких вони були винесені, та отримав їх фотокопії.

Не погодившись із постановою від 02 грудня 2021 року № 40/1, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері державного контролю за додержанням операторами ринку законодавства про харчові продукти регулюються, зокрема, Законом України від 18 травня 2017 року № 2042-VIII «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» (далі - Закон № 2042-VIII).

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 65 Закону № 2042-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п`ятдесяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців - у розмірі сорока мінімальних заробітних плат.

Отже, обов`язковою передумовою притягнення оператора ринку до відповідальності за цією нормою є існування рішення головного державного інспектора, яке набрало чинності, стало обов`язковим для відповідного оператора ринку та не було ним виконане або було виконане несвоєчасно.

Порядок прийняття та набрання чинності рішенням про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів визначено статтею 67 Закону № 2042-VIII.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 2042-VIII не пізніше наступного дня після виявлення порушення законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я тварин та благополуччя тварин головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) приймає рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу або ветеринарних лікарських засобів, якщо таке виробництво та/або обіг становлять загрозу для життя та/або здоров`я людини та/або тварин. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу або ветеринарних лікарських засобів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність виключно в частині, що є необхідною та достатньою для усунення загрози для життя та/або здоров`я людини та/або тварин, та повинно визначати, який конкретний вид діяльності та з використанням якої потужності (її частини) підлягає тимчасовому припиненню.

Водночас частиною другою статті 67 Закону № 2042-VIII встановлено, що рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу або ветеринарних лікарських засобів набирає чинності з моменту його вручення операторові ринку і оприлюднення на офіційному веб-сайті компетентного органу та діє протягом визначеного таким рішенням строку, але не більше 10 робочих днів.

Таким чином, законодавець пов`язує виникнення у оператора ринку обов`язку виконувати відповідне рішення не з фактом його складення чи направлення засобами поштового зв`язку, а саме з настанням визначених законом юридичних фактів - врученням рішення операторові ринку та його оприлюдненням на офіційному веб-сайті компетентного органу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням головного державного інспектора від 27 травня 2021 року № 14 ФОП ОСОБА_1 приписано тимчасово припинити діяльність з виробництва та обігу харчових продуктів на відповідній потужності строком на десять робочих днів ярмарку з дня вручення цього рішення, а також провести коригувальні дії та надати інформацію про виконання протягом трьох днів з дня його отримання.

На підтвердження доводів про доведення цього рішення до відома позивача відповідач посилається на його направлення засобами поштового зв`язку 28 травня 2021 року.

Разом із тим наявні у матеріалах справи поштові документи не підтверджують факту вручення рішення № 14 ФОП ОСОБА_1 або його уповноваженому представнику. Навпаки, відповідне поштове відправлення було повернуто відправникові 30 червня 2021 року у зв`язку із закінченням строку його зберігання.

Колегія суддів наголошує, що сам по собі факт направлення рішення засобами поштового зв`язку не є тотожним його врученню у розумінні частини другої статті 67 Закону № 2042-VIII.

При цьому матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів вручення ФОП ОСОБА_1 рішення від 27 травня 2021 року № 14 в інший спосіб.

Так само відповідачем не надано доказів оприлюднення зазначеного рішення на офіційному вебсайті компетентного органу, тоді як така обставина поряд із врученням рішення операторові ринку прямо визначена законом як умова набрання ним чинності.

Отже, сукупність наявних у справі доказів не дає підстав для висновку про те, що рішення головного державного інспектора від 27 травня 2021 року № 14 набрало чинності у встановленому статтею 67 Закону № 2042-VIII порядку та породило для ФОП ОСОБА_1 обов`язок щодо його виконання.

Вказане має істотне значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки постановою від 02 грудня 2021 року № 40/1 позивача притягнуто до відповідальності саме за невиконання або несвоєчасне виконання рішення № 14, а не безпосередньо за порушення окремих санітарних вимог чи правил обігу харчових продуктів.

Відтак для правомірного притягнення позивача до відповідальності відповідач мав довести не лише факт продовження відповідної діяльності чи наявність порушень, виявлених під час повторного заходу державного контролю, але й те, що рішення № 14 набрало чинності, було обов`язковим для ФОП ОСОБА_1 та що останній після виникнення відповідного юридичного обов`язку не виконав його або виконав несвоєчасно.

Однак таких обставин відповідачем не доведено.

Більше того, 02 червня 2021 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві видано наказ № 2166 та направлення № 1907 на проведення позапланового заходу державного контролю саме з питань стану виконання ФОП ОСОБА_1 рішення від 27 травня 2021 року № 14, а за результатами такого заходу 11 червня 2021 року складено акт № 2166-2, в якому зафіксовано невиконання чи несвоєчасне виконання зазначеного рішення.

На підставі цього акта 22 червня 2021 року складено протокол № 30 про порушення вимог законодавства, який у подальшому був покладений в основу прийняття постанови про накладення штрафу.

Таким чином, відповідач фактично здійснював перевірку виконання рішення та констатував його невиконання за відсутності належного підтвердження того, що таке рішення на відповідний момент набрало чинності та стало обов`язковим для позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого пунктом 18 частини першої статті 65 Закону № 2042-VIII, відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджена.

Доводи апелянта про наявність у матеріалах перевірки відомостей щодо продовження обігу харчових продуктів на потужності, яка не відповідала вимогам санітарних заходів, та неусунення попередньо встановлених невідповідностей наведеного висновку не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що предметом оскаржуваної постанови № 40/1 є відповідальність саме за невиконання або несвоєчасне виконання рішення № 14. Тому встановлення інших порушень законодавства про харчові продукти саме по собі не може підміняти необхідність доказування всіх елементів того правопорушення, за яке особу фактично притягнуто до відповідальності.

Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність доказів належного повідомлення позивача про дату та місце розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини десятої статті 66 Закону № 2042-VIII час і місце розгляду справи повідомляються особі, щодо якої складено протокол, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, щодо якої складено протокол, або її представникові під розписку або надсилається їй рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, щодо якої складено протокол, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.

З матеріалів справи слідує, що 25 листопада 2021 року відповідачем сформовано повідомлення № 04-2/19941 про розгляд справи, призначений на 02 грудня 2021 року, та направлено його ФОП ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням, яке в подальшому повернулося відправникові за закінченням строку зберігання.

За таких обставин доводи апелянта в частині направлення позивачу повідомлення про розгляд справи заслуговують на увагу.

Однак зазначена обставина не є достатньою для визнання постанови № 40/1 правомірною, оскільки належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи та набрання чинності рішенням, за невиконання якого така особа притягується до відповідальності, є різними за своєю правовою природою юридичними фактами та врегульовані різними нормами Закону № 2042-VIII.

Зокрема, частина десята статті 66 Закону № 2042-VIII прямо встановлює юридичні наслідки невручення повідомлення про розгляд справи незалежно від його фактичного отримання адресатом.

Натомість частина друга статті 67 цього Закону подібного правила щодо рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів не містить, а прямо пов`язує набрання таким рішенням чинності з його врученням операторові ринку та оприлюдненням.

Якщо ж датою вручення рішення від 27 травня 2021 року № 14 за логікою відповідача вважати 30 червня 2021 року, то проведені ним повторно контрольні заходи і складені з цього приводу документи за період з 02 по 22 червня 2021 року є юридично неспроможними.

Отже, положення частини десятої статті 66 Закону № 2042-VIII не можуть бути поширені на правовідносини щодо набрання чинності рішенням № 14.

Таким чином, навіть за умови визнання позивача належним чином повідомленим про розгляд справи 02 грудня 2021 року це не усуває визначальної для вирішення спору обставини - недоведеності набрання рішенням № 14 чинності та виникнення у ФОП ОСОБА_1 обов`язку його виконати.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність прийнятого ним рішення.

У цій справі відповідач не довів належними та допустимими доказами сукупність юридично значимих обставин, необхідних для притягнення позивача до відповідальності за пунктом 18 частини першої статті 65 Закону № 2042-VIII.

При цьому надані апелянтом документи, хоча й спростовують висновок суду першої інстанції про повну відсутність доказів направлення позивачу відповідної кореспонденції, однак не випливають на правильність кінцевого висновку суду про протиправність постанови № 40/1.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено факту набрання рішенням № 14 від 27 травня 2021 року чинності у встановленому законом порядку, а відтак не доведено й факту невиконання позивачем чинного та обов`язкового для нього рішення як необхідної передумови застосування відповідальності.

Інші доводи позивача щодо організації діяльності ярмарку, повноважень КП «Поділ Нерухомість», окремих розбіжностей у матеріалах перевірки, складу посадових осіб, які брали участь у її проведенні, а також строку розгляду справи не є визначальними для вирішення цього спору.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 02 грудня 2021 року № 40/1, водночас уточнюючи мотиви такого висновку з урахуванням доказів, досліджених під час апеляційного перегляду справи.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.